Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8425/25
Номер провадження2-о/711/235/25
16 жовтня 2024 року Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі: головуючого судді Демчика Р.В., при секретарі Криштоф Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси за правилами окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, Комунальне підприємство «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації»,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з заявою до Придніпровського районного суду м.Черкаси про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Департамент управління справами та юридичного забезпечення ЧМР, КП «ЧООБТІ».
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він є спів лісником квартири розташованої в АДРЕСА_1 . Частка у праві власності на вказану квартиру набута ним на підставі свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації Придніпровського райвиконкому №12080 від 09 жовтня 1996 року. У зазначеному свідоцтві допущена технічна помилка в написанні прізвища - замість « ОСОБА_2 » вказано інше написання, що не відповідає заявника даним та іншим документам. На підставі звернення заявника до КП «ЧООБТІ», було відмовлено, оскільки відстуні підстави для внесення таких змін та відсутності нормативно правових актів, які б регламентували подібні дії ПК «ЧООБТІ». Також, на підставі звернення заявника до Департаменту управління справами та юридичного забезпечення ЧМР з заявою про державну реєстрацію права спільної власності на вищевказану квартиру було винесено рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. Відмова мотивована наявністю технічної помилки прізвищі в поданому свідоцтві про право власності, що призвело до невідповідності з даними Державного реєстру.
Отже, помилка у вищезазначеному правовстановлюючому документі на житло унеможливлює реалізацію права ОСОБА_1 вільно володіти та розпоряджатися належним йому майном, здійснювати оформлення особистих, майнових прав, що випливають з цього факту.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15 вересня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд за правилами окремого провадження.
У судове засідання заявник не з'явився..
Представник заінтересованої особи Департаменту управління справами та юридичного забезпечення ЧМР в судове засідання не з'явився. До початку розгляду справи подав заяву про розгляд справи без його участі. Щодо позовних вимог поклався на розсуд суду.
Представник заінтересованої особи КП «ЧООБТІ» в судове засідання не з'явився..
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву слід задовольнити з огляду на наступні встановлені факти та обставини.
Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 .
На підставі Свідоцтва про право власності на житло від 09.10.1996 року, виданого органом приватизації Придніпровського райвиконкому квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , та членам його сім'ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданий на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до відповіді наданої КП «ЧООБТІ» від 11.09.2025 №144з на заяву ОСОБА_1 , щодо внесення змін в свідоцтво про право власності б/н від 09.10.1996 р. на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 для виправлення прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 » - у підприємства відсутні підстави для внесення таких змін та відсутні нормативно правові акти які б регламентували подібні дії КП «ЧООБТІ».
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Атамась І.І., Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради відмовлено в проведення реєстраційних дій, оскільки наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження, а саме:
-Для державної реєстрації права спільної власності на квартиру АДРЕСА_3 заявником подано Свідоцтво проо право власності, видане органом приватизації Придніпровського райвиконкому м.Черкаси 09.10.1996 на ім'я, в тому числі, ОСОБА_1 . Крім цього, відповідно до інформації КП «Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації №7563 о від 21.12.2018 станом на 10.10.2013право спільної сумісної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за особою ОСОБА_1 . Натомість заявником щодо державної реєстрації права власності є ОСОБА_6 .
Судом з'ясовано, що метою встановлення факту являється реалізація права на законне розпорядження майном у виді квартири.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснено в п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Згідно ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно листа Верховного Суду України 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Згідно Постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
З огляду на вищевикладене, та з урахуванням того, що існують розбіжності у написанні прізвища заявника у вищезазначеному правовстановлюючому документі на житло, що унеможливлює оформлення документів, суд вважає за можливе встановити факт належності документа, а саме Свідоцтва про право власності на житло від 09.10.1996 року на ім'я ОСОБА_1 .
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність правих підстав для задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 293,315 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, Комунальне підприємство «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» - задовольнити.
Встановити юридичний факт, що правовстановлюючий документ Свідоцтво про право власності на житло, а саме: на квартиру АДРЕСА_3 , видане 09 жовтня 1996 року органом приватизації Приднірповського райвиконкому №12080 на ім'я: ОСОБА_3 , та членам його сім'ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , дійсно належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Р. В. Демчик