Суддя Паляничко Д. Г.
Справа № 644/5219/25
Провадження № 2-а/644/170/25
22.10.2025
22 жовтня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді - Паляничко Д.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Костильова О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Короля В.Р.,
одноособово, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
1.Стислий виклад:
1.1. позиції позивача
16 червня 2025 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 /позивач), в особі представника - адвоката Короля Владислава Романовича, який діє на підставі ордеру серії АІ № 1723577 від 13.06.2025, звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом - ІНФОРМАЦІЯ_2 /відповідач) предметом якої є:
скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 774-4П від 07.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн 00 коп;
скасування постанови Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження № 78100275 від 15.05.2025;
повернення коштів стягнутих в примусовому порядку старшим державним виконавцем Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі постанови № 774-4П у сумі 15 000, 00 гривень.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № 774-4 від 07.04.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення вимог абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону 3633, абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: не уточнив свої персональні дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633. Проте, на час винесення оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 вже перебував на військовій службі
Одночасно із пред'явленням позову позивачем подано клопотання про поновлення порушеного строку на адміністративне оскарження постанови № 774-4П по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. В обґрунтування клопотання позивач стверджує, що під час винесення постанови №774-4П від 07.04.2025 він перебував на військовій службі у Дніпропетровській області, згодом на його карткові рахунки накладено арешт, після чого представником ОСОБА_1 направлено запит до відповідача щодо надання інформації стосовно наявності чи відсутності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, та у разі її ухвалення, направлення копії на адресу позивача. 05.06.2025 представником позивача отримано відповідь на запит № 87/АВ від 26.05.2025 з ІНФОРМАЦІЯ_2 з якої стало відоме, про винесення відповідачем оскаржуваної постанови № 774-4П від 07.04.2025.
1.2.заперечень відповідача
03 липня 2025 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова, через систему «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважав їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а також просив суд залишити постанову № 774-4п від 07.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн 00 коп без змін, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вказаного вище, відповідач зазначив, що відповідно до вимог абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» , який набув чинності 18.05.2024, визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 №2105-IX громадяни України, що знаходяться на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 17.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме:
через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Під час перевірки ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним ОСОБА_1 , а саме: позивач не виконав зазначеного обов'язку, що підтверджується витягом АІТС Оберіг, в якому поля звірка адреси проживання, номерів засобів зв'язку (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані не заповнені, а звірка даних при особистій явці зазначена 16.07.2009.
04.04.2025 стосовно правопорушника ОСОБА_1 уповноваженою на те особою, був складений протокол №774-4 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, в присутності позивача, в якому зазначена дата та час розгляду справи 07.04.2025, ОСОБА_1 від пояснень та підписання протоколу відмовився в присутності свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Зміст протоколу та дату розгляду адміністративної справи зачитано ОСОБА_1 у присутності свідків. Обов'язок повідомити особу про розгляд справи пов'язаний саме з реалізацією права на захист та можливості взяти участь в засіданні, висловити заперечення, надати докази тощо. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді справи, яка її стосується.
04.04.2025 о 14 годині 00 хвилин відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення скоєне громадянином ОСОБА_1 , на розгляд справи позивач не з'явився про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений про що свідчить його підпис в протоколі. Клопотань щодо переносу розгляду справи від позивача не надходило. Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся у відповідності до вимог КУпАП, з дотриманням прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час розгляду були з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до вимог КУпАП, зокрема встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у встановлений законодавством термін, чим вчинив адміністративне правопорушення, встановлено його вина та обставини скоєного правопорушення під час дії особливого періоду в умовах воєнного стану. Отже, ОСОБА_1 з дня набрання чинності Закону № 3633 вимоги оновити дані до 16.07.2024 не виконав, в зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» .
2.заяви, клопотання
03 липня 2025 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
10.07.2025 та 25.07.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від адвоката Карпухіна Д.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_4 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи з помилково вказаним номером справи.
25 вересня 2025 року на адресу Індустріального районного суду м. Харкова від представника ОСОБА_1 - адвоката Короля Владислава Романовича, який діє на підставі ордеру серії АІ № 1723577 від 13.06.2025, надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
3.інші процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 16.06.2025 справа № 644/5219/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 20.06.2025 поновлено ОСОБА_1 строк для подання позовної заяви про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та відкрито провадження по вищевказаній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 25.09.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Представник позивача- адвокат Король В.Р. та позивач у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, представник позивача, в особі представника - адвоката Короля Владислава Романовича, який діє на підставі ордеру серії АІ № 1723577 від 13.06.2025, звернувся до суду з заявою, у якій просить провести розгляд справи у їх відсутність.
Представник відповідача Михайлов О.М. у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, звернувся до суду з заявою, у якій просить провести розгляд справи у його відсутність.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
4. Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та докази
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли адміністративні правовідносини у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також щодо порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Судом досліджено позов та відзив на позов, проаналізовано матеріали судової справи № 644/5219/25, досліджено та оцінено докази на належність, допустимість, достовірність, а також достатність як кожного окремо, так у їх сукупності та встановлено.
04.04.2025 офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_5 складено протокол № 774-4 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скоєне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому зазначено, що 04.04.2025 під час перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особливий період, в порушення вимог абз. 7 ч. 3 ст. 122 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону 3633, абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633 свої персональні дані. ОСОБА_1 від пояснень та підписання протоколу відмовився в присутності свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зміст протоколу та дату розгляду адміністративної справи зачитано ОСОБА_1 в присутності свідків.
За інформацією з військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 04.04.2025 медичною комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний придатним до військової служби. Крім того, у військовому квитку міститься запис про те, що ОСОБА_1 був взятий на військовий облік 23.07.2009 ІНФОРМАЦІЯ_5 , а __.04.2025 знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , за мобілізацією. Окрім цього, 04.04.2025 згідно наказу № 100 по стройовій частині ОСОБА_1 зарахований до військової частини НОМЕР_4 на посаду стрілець-зенітник.
Зазначене вище підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 05.04.2025 № 100, відповідно до якого, зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення та призначено солдата запасу ОСОБА_1 , стрільця - зенітника 1-го зенітного ракетного відділення 1-го зенітного ракетного взводу 2-ої зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону. Уважати таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою 04.04.2025.
Заразом, з довідки № 1508 від 16.05.2025 виданої солдату ОСОБА_1 вбачається, що останній дійсно з 04.04.2025 по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
07.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_6 винесено постанову № 774-4П про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн 00 коп за порушення вимог абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону 3633, абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633 свої персональні дані, а саме адресу проживання, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти тощо.
З витягу ІКС Оберіг вбачається, що ОСОБА_1 стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , у графі «звання» зроблений запис: солдат, в графі «картотека обліку» зроблено запис: «Картотека вільних залишків». В графі «підкартотека обліку» зроблено запис: «Непридатні в мирний час, обмежено придатні у воєнний час». В графі «Група обліку» зроблена запис: «Всі види Збройних Сил України, родів військ і служб, для яких не визначені особливі вимоги щодо проходження військової служби». Дата введення інформації про особу в систему: 16.08.2021. В графі «звірка контактних даних»: запис відсутній. В графі «звірка даних при особистій явці» зроблений запис «16.07.2009». В графі «звірка даних ОМС» - запис відсутній. В графі звірка даних підприємствами та ВНЗ» - запис відсутній.
З витяг з наказу № 211 від 24.04.2024 командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 », вбачається, що підполковника ОСОБА_6 призначено на посаду начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно листа Міністерства оборони України, у якому зазначено, що отримання певних видів персональних даних, а саме адреси проживання та номеру мобільного телефону, держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від інших органів центральної влади не передбачається Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Застосування статей 210, 210-1 КУпАП у випадку вчинення правопорушення військовозобов'язаними, призовниками та резервістами є правомірним у випадку ненадання або неоновлення адреси проживання та номеру мобільного телефону через передбачені чинним законодавством способи у встановлені для цього строки, а саме до 16.07.2024.
З відповіді на адвокатський запит № 87/АВ від 26.05.2025 вбачається, що 04.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 на ОСОБА_1 було складено протокол № 773-1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме неявка за викликом (повісткою) до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 16.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 була винесена постаново № 773-1П, відповідно до якої справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП. Крім того, 04.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 на ОСОБА_1 було складено протокол № 774-1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме не уточнив дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Закону. 07.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 була винесена постаново № 774-1П по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17 000,00 грн. 08.04.2025 вказана постанова була направлена ОСОБА_1 засобами почтового зв'язку.
Зі знятку відкритого сайту Міністерства юстиції виконавчих проваджень вбачається, що наявне виконавче провадження № 78100275, відкрите 15.05.2025, боржником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За інформацією з паспорту громадянина України серії НОМЕР_6 виданого 15.04.2004 Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Постановою про арешт коштів боржника № 78100275 від 16.05.2025 винесеною старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ростовським Романом Вікторовичем на підставі постанови № 774-4П, виданої 14.05.2025 про стягнення коштів в розмірі 34 000 грн з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , накладено арешт на грошові кошти/електронні кошти, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.
З ОСОБА_1 стягнуто кошти у сумі 1 320,09 грн - 17.05.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 25204PBNKI0083190002; 11 653,77 грн - 10.06.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 25261PBNKI0089650001; 2 545,02 - 10.06.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 25261PBNKI0088d90002; 22 184,12 грн - 20.06.2025, що підтверджується платіжною інструкцією № 2526cPBNKI00675a0001. Призначення платежу, у зазначених вище платіжних інструкція вказано - стягнення за ВП № 78100275 з виконання виконавчого документу; постанова № 774-4п виданий 14.05.2025; документ видав ІНФОРМАЦІЯ_10 .
5. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
Адміністративне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд бере до уваги, що 07.04.2025 о 14 год 00 хв під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно ОСОБА_1 останній не прибув, оскільки перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 з 04.04.2025, що підтверджується інформацією з військового квитка серії НОМЕР_3 , витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 05.04.2025 № 100, довідкою № 1508 від 16.05.2025.
Суд ставиться критично до тверджень відповідача щодо відсутності у нього персональних даних ОСОБА_1 та неможливості їх отримання в інший спосіб окрім як уточнення персональних даних через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 , оскільки відповідачем не надано до суду доказів вчинення відповідачем дій щодо отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VIII, з огляду на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача, зокрема й був мобілізований відповідачем саме 04.04.2025 за три дні до складення постанови № 774-1П від 07.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у сумі 17 000,00 грн стосовно ОСОБА_1 , що свідчить про обізнаність відповідача та можливість уточнити будь-які дані позивача під час його мобілізації та проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
6.Мотивована оцінка.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази у справі, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач у своєму позові та відповідач у наданому відзиві на позов, оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 з 23.07.2009 по __.04.2025, що підтверджується відповідними записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 .
04.04.2025 під час перевірки ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним ОСОБА_1 , а саме: позивач не виконав зазначеного обов'язку, що підтверджується витягом АІТС Оберіг, в якому поля звірка контактних даних, місцезнаходження, мобільний телефон, E-mail не заповнені, а звірка даних при особистій явці зазначена 16.07.2009.
07.04.2025 під час розгляду справи встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особливий період, в порушення вимог абзацу 7 частини 3 підготовку та мобілізацію», абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону 3633, абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом 3633 свої персональні дані, а саме адресу проживання, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти тощо, у зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у розмірі 17000 грн.
Не погодившись з вказаною постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 винесено постанову № 774-4П по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 квітня 2025 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 17000 тисяч гривень, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд не може погодитися із постановою, яка оскаржується від 07.04.2025, так як під час її винесення не в повній мірі було дотримано вимоги ст. 235, 276, 278 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Так, за приписами примітки до ст. 210 КУпАП, положення ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з аналізу приведених норм випливає, що відповідальність за ст. 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку, коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (надалі за текстом Закон № 1951-VIII).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону № 1951-VIII, держателем Реєстру є Міністерство оборони України (надалі за текстом - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (надалі за текстом - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
За приписами ч. 2 ст. 5 Закону № 1951-VIII, держатель Реєстру:
1) забезпечує технологічне функціонування Реєстру, для чого утворює уповноважений орган адміністрування Держателя Реєстру;
2) вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо Порядку ведення Реєстру, в яких визначає процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
3) організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри";
4) забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру;
5) надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру;
6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Згідно з ч. 5 ст. 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За приписами ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VIII, актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією частиною ст. 14 Закону № 1951-VIII передбачено перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію через електронну інформаційну взаємодію.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України "Про публічні електронні реєстри", «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
З аналізу приведених вище положень Закону № 1951-VIII вбачається, що персональні дані військовозобов'язаного можуть бути отримані органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, до яких відносить і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними органами.
Разом з тим, суд зауважує, що, як вбачається зі спірної постанови № 778-4П від 07.04.2025, позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв'язку з не уточненням протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України від 11.04.2024 № 3633 своїх персональних даних через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
В той же час, відповідачем не надано до суду доказів вчинення відповідачем дій щодо отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VIII, з огляду на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача, а також відповідачем не надано доказів неможливості отримання персональних даних позивача у наведений спосіб.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від, зокрема:
1) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, - відомості, зазначені у п. 1-5, 8, 8-1, 10, 11 ч. 1 ст. 7 цього Закону;
2) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, - відомості, зазначені у пунктах 1-7, 9, 9-1, 14, 21, 26 ч. 1 ст. 7 цього Закону;
10) Міністерства внутрішніх справ України та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, - відомості, зазначені у п. 1-7, 9, 9-1, 14, 15, 15-1, 20, 20-1, 21, 24, 26, 27, 32 ч. 1 ст. 7 цього Закону;
15) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, - відомості, зазначені у п.7, 7-1, 8, 8-1, 11, 17, 33 ч. 1 ст. 7 цього Закону;
17) централізованої системи державних установ, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття, - відомості, зазначені у п. 1-4, 7, 13, 16-2, 25 ч. 1 ст. 7 цього Закону;
При цьому, як передбачено п. 7, 7-1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VIII, до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать місце проживання та місце перебування, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У контексті зазначеного, суд звертає увагу на те, що, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
Втім, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано.
Також, суд зазначає, що приміткою до ст. 210 КУпАП не передбачено жодних виключень щодо можливості її застосування.
Отже, доказів на підтвердження правомірності спірної постанови, враховуючи примітку до ст. 210 КУпАП, відповідачем не надано.
Заразом, відповідач мав можливість уточнити необхідні дані 04.04.2025, однак цього не зробив, а склав протокол № 774-4 від 04.04.2025, вказавши, 04.04.2025 о 13 год 00 хв під час перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_8 відомостей узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов'язаним ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, що відповідачем не доведено.
Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови № 774-4 від 07.04.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.
В іншій частині позовних вимог суд дійшов переконання про необхідність відмови у їх задоволенні, оскільки, враховуючи вимоги позивача про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 78100275 від 15.05.2025, винесену старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ростовським Романом Вікторовичем, та повернення коштів стягнутих в примусовому порядку старшим державним виконавцем Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі постанови № 774-4П в розмірі 15 000 гривень співвідповідачем по справі має бути Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскільки він є суб'єктом владних повноважень до якого звернена вимога позивача, в силу п. 9 ч. 1 ст. 4 та ч. 4 ст. 46 КАС України.
Заразом, за заявою представника позивача - адвоката Короля В.Р., Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судом залучено до справи у якості третьої особи, керуючись ст. 49 КАС, заразом вищезазначені вище позовні вимоги направлені саме до державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що свідчить про їх неналежний процесуальний статус. Так, за приписами ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Суд бере до уваги, що жодних клопотань зі сторони позивача щодо заміни первісного відповідача та/чи залучення співвідповідача до суду не надходило.
Також, представником позивача до матеріалів справи не додано постанову Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження № 78100275 від 15.05.2025, а лише долучено постанову про арешт коштів боржника № 78100275 від 16.05.2025 винесеною старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ростовським Романом Вікторовичем, що фактично унеможливлює дослідження судом оскаржуваної постанови.
Також, суд зауважує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Саме вказаний закон визначає, в тому числі, порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 4 КАС України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Заразом статтями 19 та 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію між місцевими загальними як адміністративними судами та окружними адміністративними судами.
Пункт 1 ч. 1 ст. 19 КАС України регламентує, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження тощо.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб'єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.
За приписами ч. 1 ст. 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму,
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Згідно з ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначних частиною першою цієї статті.
Судом установлено, що підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 774-4П від 07.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн 00 коп, старший державний виконавець Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ростовським Романом Вікторовичем виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 78100275, на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 774-4П від 07.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн 00 коп.
З вказаного вбачається, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби стосовно виконання судового рішення є юрисдикційна належність органу, який видав виконавчий документ.
За змістом пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ від 02.06.2016 постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом є виконавчими документами. Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й певні постанови виконавця.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців
Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно, за загальними правилами чинних процесуальних кодексів, скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні. Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом № 1404-VІІІ.
Враховуючи викладе вище, суд дійшов переконання, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 310/2210/21 від 11.09.2024).
Отже, позовна вимога про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 78100275 від 15.05.2025, винесена старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ростовським Романом Вікторовичем не підсудна Індустріальному районному суду м. Харкова, як суду першої інстанції, оскільки відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України предметна юрисдикція цієї справи поширюється на адміністративні суди.
Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про повернення коштів стягнутих в примусовому порядку старшим державним виконавцем Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі постанови № 774-4П в розмірі 15 000 гривень, суд повідомляє таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанова Верховного Суду від 25.10.2023 справа № 580/584/23 адміністративне провадження № К/990/29231/23).
Відповідно до ст. 2 КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п.1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).
Стосовно терміну "публічно-владні управлінські функції", то зміст поняття "публічно-владні" полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17 (п.5.7), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (п. 28-30), від 18.09.2018 у справі № 823/218/17 (п. 24-25), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (п. 4.8-4.10), від 02.04.2019 у справі № 137/1842/16-а, від 18.12.2019 у справі № 826/2323/17 (п. 18-19), від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (п. 21-23), від 19.02.2020 у справі № 520/5442/18 (п. 18-20), від 26.02.2020 у справі № 1240/1981/18 (п.16-17), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (п. 19-21), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 21), від 29.09.2020 у справах № 368/561/19 (п. 22) і № 712/5476/19 (п. 19), від 08.10.2020 у справі № 9901/393/19 (п. 25), від 13.10.2020 у справі № 640/22013/18 (п. 19), від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15(п. 72), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (п. 28), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (п. 34).
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові, зокрема цивільні, відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 380 КАС України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Згідно з ч. 7 ст. 380 КАС України якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Аналіз ст. 380 КАС України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про поворот виконання судового рішення суд має право здійснити такий поворот лише в межах перегляду рішення суду, за яким відбулось стягнення. Вирішальною підставою для здійснення повороту судового рішення є скасування чи зміна судом вищої інстанції вже виконаних постанов чи рішень суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Кодекс адміністративного судочинства України не надає повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішувати питання про поворот виконання скасованого рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. (…) Велика Палата Верховного Суду вважає, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див., наприклад, постанови від 21 серпня 2019 року у справі N 911/3681/17 (п.39), від 15.10.2019 у справі N 911/3749/17 (п.6.27), від 22.01.2020 у справі N 910/1809/18 (п. 35), від 01.02.2020 у справі N 922/614/19 (п. 52), від 23.11.2021 у справі N 359/3373/16-ц (п. 109)). (…) Суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, можна стягнути на користь платника згідно зі ста. 1212 ЦК України як безпідставно утримувану.
За таких обставин, суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин повороту виконання судового рішення, а отже вимоги про поворот виконання постанови № 774-4П від 07.04.2024, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 підполковником ОСОБА_6 , а також вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 37703,00 гривень, не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суд роз'яснює, що вимога позивача про стягнення суми штрафу, перерахованої до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, може бути розглянута у порядку цивільного судочинства.
Отже, судом досліджено надані позивачем та відповідачем докази, вивчено аргументи та обґрунтування сторін, які дають підстави суду у їх сукупності та взаємозв'язку для висновку про часткове задоволення позову.
7.Порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Позивача незаконно, несправедливо та необґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності, чим порушили його права передбачені Конституцією України, а також положеннями чинного законодавства щодо порядку притягнення до адміністративної відповідальності.
Зокрема, відповідачем не доведено складу адміністративного правопорушення, а при складанні протоколу та постанови допущено неточності та порушення вимог закону, що стало причиною звернення за захистом до суду ОСОБА_1 гарантованим ч.4 ст. 32 Конституції України.
8. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Встановленим судом фактам відповідають адміністративним правовідносинам щодо порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, які регулюються Конституцією України, Закону України «Про оборону України», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» , Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 № 3633-ІХ), Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.210, 210-1 КУпАП). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024№ 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з абз. 4 п.1 ч. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-ІХ 1) під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 наведеного Закону визначено, що мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частинами 5 та 6 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Підпунктом 2 п. 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 3 цього Додатку 2 призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, адже у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08.06.1976, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21.02.1984, no. 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25.08.1987, no. 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.
Європейський суд з прав людини по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, у рішеннях яких неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).
Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Більш того, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення визначені ст. 247 КУпАП. Відповідно до п.1 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
9.Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 становить 3028 грн 00 коп.
На підставі викладеного, позивачем сплачено суму судового збору, яка відповідає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає - 605 грн 60 коп, станом на час подання позовної заяви, що підтверджується квитанцією № 0546-3394-9532-0996 від 17.04.2025 (а.с. 7).
Згідно з п.2 ч.5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з ІНФОРМАЦІЯ_12 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн, а щодо решти витрат позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору внесеного в більшому розмірі ніж встановлено законом згідно положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 2, 6-9, 72-77, 139, ч.4 ст.229, ст. 241-246, 250, 255, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № 774-4П від 07.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн 00 коп; скасування постанови Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження № 78100275 від 15.05.2025; повернення коштів стягнутих в примусовому порядку старшим державним виконавцем Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі постанови № 774-4П у сумі 15 000, 00 гривень, задовольнити частково.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № 774-4П від 07.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Повне ім'я сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 виданого 15.04.2004 Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України в Харківській, тел. тел. НОМЕР_7 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_13 , юридична адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_8 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_14 .
Третя особа - Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, юридична адреса: 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, буд. 12/14, ЄДРПОУ 44045454, ел. пошта industrial_dvs@ukr.net тел. НОМЕР_9.
Суддя Д.Г. Паляничко