Справа №638/9005/25
Провадження № 2-о/638/202/25
22 жовтня 2025 року м.Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Поляков О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кутоманової К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Борівська селищна рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Харкова з заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
У своїй заяві ОСОБА_1 пояснила, що вона є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . 15.11.1975 року її батьки уклали шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Борівського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис 65. У період шлюбу у них народилися діти: син - ОСОБА_3 та донька - ОСОБА_6 . У 1994 році всією родиною приватизували та отримали у спільну часткову власність квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, видане Борівським фондом комунального майна роздержавлення та приватизації 04.03.1994 за № 244.
16.04.1997 ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвали свій шлюб. 30.01.2003 мати ОСОБА_1 - ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ». 21.11.2004 ОСОБА_5 розірвала шлюб з ОСОБА_7 . 22.10.2010 ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_11 ».
24.12.1994 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_12 та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_13 ». 06.06.2007 році ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_12 . 22.09.2012 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_14 та змінила прізвище з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_15 ». Проте спільне життя не склалося і вже менш ніж через рік ОСОБА_1 повернулася додому до селища Борова Ізюмського району Харківської області. В зв'язку з тим, що у ОСОБА_5 - батька заявниці теж не склалося особисте життя, вони разом по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкали у спільній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджує зокрема актом обстеження № 1 від 17.02.2025, складеним комісією що утворена відповідно до розпорядження начальника Борівської селищної військової адміністрації від 23.01.2023 № 6-од, відповідно до якого можливо встановити, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 мешкала з липня 2013 року разом зі своїм батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю та вели спільне господарство до моменту смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний факт підтверджують письмовими поясненнями свідків (сусідами) - ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Усі витрати на його поховання та організацію оплачувала донька ОСОБА_1 . 17.02.2015 ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_14 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді 1/4 частини спільної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Листова Сергія Юрійовича з метою оформити спадщину після смерті її батька - ОСОБА_4 , проте в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 з ОСОБА_4 не були зареєстровані за однією адресою та вчасно не звернулась до нотаріальної контори у строки встановленні чинним законодавством - їй було відмовлено у оформленні спадщини та роз'яснено, що вона повинна звернутися до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Отже в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 та її батько ОСОБА_4 постійно проживали разом і до його смерті, однак на даний час ОСОБА_1 не може оформити свої спадкові права у зв'язку з відсутністю доказів спільного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вона змушена звертатися до суду з даною заявою для ухвалення рішення, яким встановити факт спільного постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 19 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку окремого позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
У судове засідання, призначене на 10.09.2025, сторони по справі не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлялись своєчасно та належним чином. Заявник ОСОБА_1 надала до суду заяву, у якій просила її заяву про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити у повному обсязі та розглядати без її участі. Зацікавлена особа Борівська селищна рада надала до суду письмові пояснення та просила справу розглядати без їх участі. Інші зацікавлені особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали до суду письмову заяву, у якій факт спільного проживання заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на час відкриття спадщини підтвердили та просили справу розглядати без їх участі.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснено в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. 13.05.2014 у Харківській області, Борівського району, смт. Борова, видано свідоцтво про смерть відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Борівського районного управління юстиції у Харківській області.
Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , у Харківській області, Борівський р-н, смт. Борова, батьками якого записані ОСОБА_4 - батько та ОСОБА_5 - мати.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_6 , батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (Свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 14.08.1976.
16 квітня 1997 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано, про що в книзі реєстрації актів зроблено актовий запис за №22, серії НОМЕР_3 .
Відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_4 виданим відділом РАЦС Борівського районного управління юстиції Харківської області 30.01.2003 року ОСОБА_5 з ОСОБА_7 уклали шлюб, та змінила прізвище з " ОСОБА_8 " на " ОСОБА_9 ".
Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 виданим відділом РАЦС Борівського районного управління юстиції Харківської області 21.11.2004 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 шлюб було розірвано.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_6 виданим Виконавчим комітетом Чернещинської сільської ради Борівського району Харківської області 22.10.2010 ОСОБА_18 та ОСОБА_10 , укладено шлюб та змінила прізвище з " ОСОБА_9 " на " ОСОБА_11 ".
Згідно із свідоцтвом про шлюб, 24.12.1994 ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_12 та змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_13 », що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00049775518 від 28.02.2025року.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_7 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Борівського районного управління юстиції Харківської області 06.06.2007 ОСОБА_19 розірвала свій шлюб з ОСОБА_12 .
Згідно із свідоцтвом про укладання шлюбу 22.09.2012 ОСОБА_19 та ОСОБА_14 уклали шлюб та заявник змінила прізвище з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_15 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_8 , виданим відділом РАЦС адміністрації муніципального району «місто Валуйки і Валуйський район» Бєлгородської області.
Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 04.03.1994, кв. АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_5 та членам її сім'ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з копією паспорта заявниці ОСОБА_1 , документ № НОМЕР_9 , виданий 10.08.2021, органом 6330, місце проживання останньої зареєстрованого за адресою: смт. Борова, Борівський район, Харківська область.
Відповідно до акту обстеження № 1 від 17.02.2025р. складений комісією , яка утворена начальником Борівської селищної військової адміністрації від 23.01.2023р. № 6-од, можливо встановити, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 мешкала з липня 2013 року разом зі своїм батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю та вели спільне господарство до моменту смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний факт підтверджують свідки-сусіди гр. ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Згідно з письмовими поясненнями Борівської селищної ради Ізюмського району Харківської області щодо обставин справи, позиції заінтересованої особи полягають у наступному:
Борівська селищна рада вважає, що в зв'язку з тим, що факт, який просить встановити заявниця, має для неї юридичне значення, він впливає на реалізацію її спадкових прав та не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право і інша позасудова процедура підтвердження даного факту відсутня, тому наявні правові підстави для задоволення даної заяви. Враховуючи вищевикладене Борівська селищна рада просить суд заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити. Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Згідно з пунктами 3.19, 3.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було за однією адресою зі спадкодавцем.
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Верховний Суд неодноразово зазначав у спірних правовідносинах, що положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією ( 254к/96-ВР ), законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до абз. 4 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Пунктом 12 частини 1 статті 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Зі змісту викладеного вбачається, що право звернення до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини виникає у заявника, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами.
Суд виходить з того, що реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах: від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, провадження № 61-44149св18; від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20, провадження №61-2387св22.
На підставі вищевикладеного суд зазначає, що сама по собі реєстрація місця проживання спадкодавця за іншою адресою на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України про неприйняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини фактично проживав разом зі спадкодавцем у одному будинку за однією і тією ж адресою.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами ; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Так, дослідженими судом доказами повністю підтверджується той факт, що ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_4 постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
У матеріалах справи маються письмові заяви заінтересованих осіб, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які підтверджують факт того, що ОСОБА_1 дійсно мешкала із своїм батьком ОСОБА_4 та ним піклувалася у спільній квартирі АДРЕСА_1 , з липня 2013 року однією сім'єю та вели із ним спільне господарство до моменту його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання за однією адресою АДРЕСА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час його смерті обґрунтована та підлягає до задоволення у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 81, 263-265, 315 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Борівська селищна рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 на час відкриття спадщини постійно проживала із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення або з дня складення повного судового рішення, у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Поляков