Справа № 529/982/25
Провадження № 2/529/596/25
іменем України
23 жовтня 2025 року суддя Диканського районного суду Полтавської області Петренко Л.Є., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Диканської селищної ради, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Корід» про визнання недійсним та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації, зобов?язання повернути земельну ділянку,
встановив:
Керівник Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу 21.10.2025 звернувся до суду з позовом в якому просить:
-визнати недійсним і скасувати рішення Диканської селищної ради від 22.12.2022 в частині продажу ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий № 5321055100:00:001:0203 площею 22 га;
-визнати недійсним і скасувати рішення Диканської селищної ради від 12.12.2023 в частині передачі ОСОБА_1 у власність, шляхом викупу земельну ділянку кадастровий № 5321055100:00:001:0203 площею 22 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства;
-визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20.12.2023, укладений між ОСОБА_1 та Диканською селищною радою;
-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 06.02.2025, кадастровий № 5321055100:00:001:0203 площею 22 га, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Корід»
-скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку та право оренди ФГ «Корід»;
-зобов'язати ОСОБА_1 та ФГ «Корід» повернути земельну ділянку кадастровий № 5321055100:00:001:0203 площею 22 га на користь держави в особі Диканської територіальної громади.
Розглянувши матеріали позовної заяви, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно п.6 ст.20 ГПК України передбачено, що справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, відносяться до юрисдикції господарських судів.
Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
За змістом ст. 31 Земельного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: 1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; 2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
Таким чином земельна ділянка, що надається для ведення фермерського господарства, є основною та необхідною умовою для здійснення фермерським господарством господарської діяльності у сфері товарного сільськогосподарського виробництва.
Як вбачається з позову та доданих до позовної заяви матеріалів, зокрема, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, 12.03.1992 здійснено державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства «Корід», засновником та кінцевим бенефіціаром якого є відповідач ОСОБА_1 .
Як вбачається з копії оскаржуваного рішення Диканської селищної ради № 32 від 22.12.2022 селищна рада вирішила продати ОСОБА_1 земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, для ведення фермерського господарства (код КВЦПЗ 01.02), які перебувають у його постійному користування згідно Державного акту на право постійного користування від 01.04.1994, що розташовані за межами населених пунктів на території Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області, серед яких зазначені і спірна земельна ділянка з кадастровим № 5321055100:00:001:0203 площею 22 га.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 у справі № 628/775/18 (провадження № 14-511цс19) зазначено, що "можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV слід дійти висновку про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, підвідомчі господарським судам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року в справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19) зроблено висновок, що "спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Тобто якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства. Така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження №14-262цс18), від 12 грудня 2018 року у справах №704/29/17-ц (провадження №14-495цс18) і № 388/1103/16-ц (провадження №14-419цс18)".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі № 626/1055/17 (провадження № 14-399цс19) вказано, що "відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18); від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц (провадження № 14-419цс18). Проте, якщо на час звернення з позовом для вирішення спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18); від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18); від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц (провадження № 14-371цс19)".
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19 зробила висновок, що: «спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство».
По даній справі спірна земельна ділянка з кадастровим № 5321055100:00:001:0203 площею 22 га продана селищною радою ОСОБА_1 саме для ведення фермерського господарства.
Крім того згідно договору оренди від 06.02.2025 ОСОБА_1 передав змемльну ділянку з кадастровим № 5321055100:00:001:0203 площею 22 га в оренду Фермерському господарству «Корід».
Таким чином предметом спору в даній справі є земельна ділянка з цільовим призначенням «для ведення фермерського господарства», тому, враховуючи вищевказані правові позиції Верховного Суду, суддя дійшов до висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а є спором, який повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, шляхом подання відповідного позову у порядку господарського судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
З огляду на вище викладене, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження, так як дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.1,19,186 ЦПК України, ст. 4, 20 ГПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір»
постановив:
Відмовити у відкритті провадження по цивільній справі за позовом Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Диканської селищної ради, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Корід» про визнання недійсним та скасування рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації, зобов?язання повернути земельну ділянку. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області повернути Полтавській обласній прокуратурі сплачений судовий збір у розмірі 19 379,20 грн. згідно платіжного доручення № 2343 від 17.09.2025.
Відповідно до ч.5 ст. 186 ЦПК України, позивач має право на звернення із даним позовом в порядку господарського судочинства до Господарського суду Полтавської області.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя Л.Є. Петренко