Справа № 202/10076/25
Провадження № 1-кс/202/7636/2025
21 жовтня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025042210001622від 17.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,
До суду надійшло клопотання слідчого СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025042210001622від 17.10.2025 року.
З клопотання убачається, що в провадженні СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12025042210001622від 17.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 17.10.2025 року у лісосмузі неподалік від будинку №58 по вул. Березинській у м. Дніпрі співробітниками УПП в Дніпропетровській області булл зупинено ОСОБА_5 , 2009 року народження, який намагався сховати психотропну речовину.
17.10.2025 року ОСОБА_5 було затримано, в порядку ст.208 КПК України, та проведено особистий обшук, в ході котрого виявлено та вилучено 15 згортків ізоляційної стрічки з вмістом речовими білого кольору та мобільний телефон марки Iphone 12 Pro, іmei 1: НОМЕР_1 , іmei 2: НОМЕР_2 .
Допитані у якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначили, що ОСОБА_5 робив так звані закладки з вмістом психотропної речовини, котрі у подільшому фотографував на мобільний телефон. Механізм збуту психотропних речовин було здійснено також за допомогою вилученого мобільного телефону.
Постановою слідчого СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області від 17.10.2025 року вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_5 психотропні речовини та мобільний телефон визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчий указує, що мобільний телефон є матеріальним об'єктом, який містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З огляду на зазначене, з метою збереження речових доказів, слідчий просив накласти арешт на мобільний телефон марки Iphone 12 Pro, іmei 1: НОМЕР_1 , іmei 2: НОМЕР_2 , котрий був вилучений у ОСОБА_5 під час особистого обшуку.
Слідчий в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив заяву, в котрій клопотання підтримав та просив розглянути без його участі.
Представник власника майна, адвокат ОСОБА_8 , в судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду клопотання був повідомлений засобами телефонного зв'язку.
Дослідивши клопотання із доданими до нього матеріалами, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що в провадженні СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12025042210001622від 17.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
17.10.2025 року ОСОБА_5 затриманий, в порядку ст.208 КПК України, 18.10.2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України.
Під час затримання ОСОБА_5 проведено особистий обшук в ході котрого виявлено та вилучено 15 згортків ізоляційної стрічки з вмістом речовини білого кольору та мобільний телефон марки Iphone 12 Pro, іmei 1: НОМЕР_1 , іmei 2: НОМЕР_2 .
Постановою слідчого СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області від 17.10.2025 року вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_5 психотропні речовини та мобільний телефон визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 18.10.2025 року відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчий у клопотанні вказує, що мобільний телефон має значення речового доказу, у телефоні можуть міститися відомості про осіб, причетних до вчинення злочину, фотознімки місцевості, де заховані психотропні речовини.
Статтею 131 КПК України визначено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, та запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на вищенаведене, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки слідчим не доведено, яке доказове значення у даному кримінальному провадженні має вилучений мобільний телефон Iphone 12 Pro, іmei 1: НОМЕР_1 , іmei 2: НОМЕР_2 .
Слідчий суддя зауважує, що інформація, що міститься в мобільному телефоні ОСОБА_5 , у разі необхідності, може бути отримана органом досудового розслідування шляхом тимчасового доступу, а не шляхом накладення арешту на мобільний телефон.
Керуючись ст. ст. 170-172, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025042210001622від 17.10.2025 року на мобільний телефон Iphone 12 Pro, іmei 1: НОМЕР_1 , іmei 2: НОМЕР_2 , котрий був вилучений у ОСОБА_5 під час особистого обшуку, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1