Справа № 211/11564/25
Провадження № 4-с/211/37/25
іменем України
23 жовтня 2025 року
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Костенко Є.К.,
за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: державний виконавець Дружківського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Купенко Світлана Ігорівна на дії/бездіяльність державного виконавця,
ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця Дружківського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Купенко Світлана Ігорівна та просив визнати її дії незаконними, зобов'язати скасувати арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №75357758, стягнути моральну шкоду у розмірі 8000 грн.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що арешт коштів боржника є протиправним, оскільки конфіскації підлягає лише майно, яке є власністю засудженого, отримане до постановлення вироку. Всі суми з нього вже стягнуті, тому вирок виконаний, підстав для залишення арешту коштів на його зарплатному рахунку немає. Вважає, що такі дії державного виконавця обмежують його права, не дають можливість утримувати неповнолітню дитину та забезпечувати свої потреби у оренді житла, придбанні речей, що є нагальним, так як він є діючим військовослужбовцем. Зазначає, що державний виконавець вказала йому, що питання скасування арешту може бути вирішено лише у судовому порядку. З наведених підстав просив скаргу задовольнити.
У судовове засідання скаржник ОСОБА_1 не з'явився, подав суду заяву про розгляд скарги без його участі, скаргу підтримав з викладених у ній підстав.
Представник Дружківського відділу Державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надав суду письмові пояснення, особисту участь у судовому розгляді не взяв.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 18.04.2024 у справі №229/1243/24 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років з конфіскацією усього належного йому майна.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати: на проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, висновок експерта №СЕ-19/105-23/3817-НЗПРАП від 03.10.2023 року, у розмірі 1 195 (одна тисяча сто дев'яносто п'ять) грн. 00 коп; на проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, висновок експерта №СЕ-19/105-23/3818-НЗПРАП від 02.10.2023 року, у розмірі 1 912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять) грн. 00 коп; на проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, висновок експерта №СЕ-19/105-23/3820-НЗПРАП від 19.10.2023 року, у розмірі 3 824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 00 коп; на проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, висновок експерта №СЕ-19/105-23/3821-НЗПРАП від 19.10.2023 року, у розмірі 2 629 (дві тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 00 коп; на проведення судово-психологічної експертизи, висновок експерта №1363 від 08.01.2024 року, у розмірі 11 359(одинадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп; на проведення судово-психологічної експертизи, висновок експерта №1364 від 08.01.2024 року, у розмірі 11 359 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп; на проведення судово-психологічної експертизи, висновок експерта №78 від 08.02.2024 року, у розмірі 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 40 коп.
Крім того, вирішено питання щодо скасування арешту з майна, що були накладені на стадії досудового розслідування.
Даний вирок суду набрав законної сили 20.05.2024 та ОСОБА_1 був направлений для відбування покарання у виді позбавлення волі.
Разом із цим, 27.02.2025 ОСОБА_1 був звільнений умовно-достроково від відбування покарання на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби.
Оскільки суду не було надано матеріалів виконавчого провадження, суд керується відомостями, зазначеними в АСВП.
Так на виконання вироку суду відносно ОСОБА_1 було відкрито 21.06.2024 три виконавчі провадження: №7535775, №75358292, №75358451.
Відповідно до даних АСВП на момент ухвалення рішення у даній справі всі виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 завершені.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1403-VIII).
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).
Частиною першою статті 62 Закону №1404-VIII передбачено, що виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Таким чином, винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника відповідало вимогам Закону №1404-VIII, оскільки такою постановою забезпечувалось фактичне виконання вироку суду по справі №229/1243/24 від 18.04.2024 про конфіскацію в дохід держави майна засудженого ОСОБА_1 .
А, отже, суд не вбачає підстав для визнання незаконними дій державного виконавця Дружківського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Купенко Світлани Ігорівни в частині накладання арешту на кошти боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 49 Кримінально-виконавчого кодексу конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
Тобто, суд констатує, що відбулось фактичне виявлення належного боржнику (позивачу) майна у вигляді коштів, що розміщені на рахунках в банківських установах та їх списання.
Разом з тим, суд погоджується з твердженням боржника в частині того, що примусове виконання вироків, пов'язане з конфіскацією майна засудженого, має окрему правову природу та за своєю суттю відрізняється від примусового виконання інших виконавчих документів, оскільки спрямоване на виявлення майна боржника, придбаного до винесення вироку, а не арешт такого майна на майбутнє - суди можуть також вирішувати питання, що виникли після винесення вироку в процесі його виконання, зокрема на додаткове виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.1990 №11 "Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків").
Таким чином, кошти, які перебувають на момент звернення до суду в зв'язку зі проходженням військової служби чи будуть перебувати на рахунках боржника в будь-якій банківській установі в майбутньому, не підлягають вилученню в межах виконавчого провадження щодо конфіскації майна засудженої за вироком суду особи.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати наступне щодо існування арешту коштів рахунку ОСОБА_1 в АТ "Укрексімбанк", куди надходить заробітна плата останнього як засудженого, звільненого від відбування покарання для проходження військової служби.
Частиною сьомою статті 43 Конституції України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про оплату праці", забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Суд зазначає, що заробітна плата у розумінні поняття "власності" є майном, що захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження у положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про оплату праці".
Принцип відплатності праці відображений в Європейській соціальній хартії (переглянутої) від 03.05.96 (ратифікованої Україною 14.09.2006), за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, що забезпечить достатній життєвий рівень.
Конституційний Суд України в Рішенні від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.
Держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівнику унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.
Суд зазначає, що на теперішній час накладено арешт на грошові кошти, які він отримує як грошове утримання військовослужбовця з березня 2025 року, тобто після ухвалення вироку суду 18.04.2024.
Вказана обставина підтверджується формою ОК-5, згідно з якою вбачається, що з листопада 2023 року-до березеня 2025 року ОСОБА_1 не отримував жодних доходів. А лише з березня 2025 року, коли він був умовно-достроково звільнений від відбування покарання та вступив на військову службу, і по теперішній час він отримує регулярний дохід.
Накладення ж арешту на рахунки боржника, що призначені для виплати заробітної плати унеможливлює своєчасне отримання виплат військовослужбовцем, що призводить до порушення конституційних прав громадян.
Таким чином, за вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що існування арешту на кошти на рахунках боржника, що відкриті або будуть відкриті після винесення вироку Дружківським міським судом Донецької області від 18.04.2024 у справі №229/1243/24, яким була передбачена конфіскація майна засудженого, буде вважатися такою, що не враховує обставин заборон та правової природи поняття "конфіскація майна", що свідчить про наявність підстав для зняття арешту з рахунків ОСОБА_1 у банківських установах - як призначених для виплати заробітної плати, так і інших рахунків.
Частинами 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначені випадки, коли арешт з майна може бути знятий виконавцем, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Згідно з пунктом 10.11 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, органу доходів і зборів, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, орган доходів і зборів.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання державного виконавця зняти арешт з коштів ОСОБА_1 .
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає, що відповідно до ст. 452 ЦПК України при розгляді скарги в порядку виконання судового рішення судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Таким чином, розподілу підлягають саме витрати, пов'язані з розглядом скарги, до яких стягнення моральної шкоди не відноситься, тому в даному провадження така вимога скаржника не підлягає задоволенню.
Разом із цим, вимога про стягнення моральної шкоди може бути заявлена ОСОБА_1 шляхом звернення з позовною заявою в порядку позовного провадження на підставі загальних норм ЦПК України.
Враховуючи зазначене, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст.260,261,353,354,447 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: державний виконавець Дружківського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Купенко Світлана Ігорівна на дії/бездіяльність державного виконавця - задовольнити частково.
Зобов'язати державного виконавця Дружківського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Купенко Світлану Ігорівну зняти арешт коштів боржника ОСОБА_1 , накладений у ВП №7535775.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Є.К. Костенко