Справа № 320/18295/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.
15 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Бєлової Л.В.,
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестконстракшн» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінвестконстракшн» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.02.2024 №00065200701, №00065210701, №00065220701.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.02.2024 №00065200701, №00065210701, №00065220701.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував той факт, що позивачем допущено посадових осіб відповідача до проведення перевірки, недопуск працівників ГУ ДПС у м. Києві до проведення перевірки не здійснювався, а наказ на проведення останньої не оскаржувався, що призвело до неправильного вирішення справи.
Також апелянт зазначає, що проведення перевірки, незважаючи на мораторій (COVID19), є законним, оскільки приписи постанови Кабінету Міністрів від 03 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» не скасовують мораторій на проведення перевірок, встановлений п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, та не містять суперечливих правил і положень щодо його дії, тому постанова КМ України №89 була правомірно застосована.
Апелянт стверджує, що позивачем не надано документи до перевірки на запит контролюючого органу, тому вважається, що такі документи були відсутні у платника податку під час складання податкової звітності і відповідно не можуть бути враховані судом.
Крім того, апелянт зазначає, що позивачем занижено податок на прибуток та ПДВ внаслідок відображення операцій з низкою контрагентів, по яким є «негативна» інформація в базах даних ДПС.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестконстракшн» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У відзиві позивач, зокрема зазначає, що допустивши представників ГУ ДПС до перевірки, Товариство втратило можливість оскаржити наказ про перевірку, адже він вичерпав свою дію. Однак, при цьому допуск до перевірки не легалізує таку перевірку і платник податку має право оскаржувати результати такої перевірки у вигляді прийнятих ППР, посилаючись на безпідставність перевірки.
Також позивач наголошує, що законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних (в тому числі планових) та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними. У зв'язку з чим, на думку позивача, призначена під час дії вказаного мораторію перевірка є незаконною.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 15 жовтня 2025 року.
Представник відповідача (апелянта) - Волочай Ольга Андріївна у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача - Васильчук Світлана Станіславівна у судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У своїх поясненнях представник позивача підтримала доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінвестконстракшн» (попередня назва - ТОВ «БК Акмебуд») є юридичною особою, код ЄДРПОУ 37393709, зареєстроване 18.01.2011, місцезнаходження якої: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39-Г. Видами економічної діяльності товариства є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. (основний); 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 41.10 Організація будівництва будівель.
13.01.2022 ГУ ДПС у м. Києві видано наказ №277-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК Акмебуд» на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок». Наказано провести перевірку з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2021, валютного - за період з 01.01.2017 по 30.09.2021, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 18.01.2011 по 30.09.2021 та іншого законодавства за відповідний період (т.1 а.с.202).
13.01.2022 складено повідомлення про проведення перевірки товариства позивача (т.31 а.с.209).
25.01.2022 оформлено направлення на проведення перевірки (т.31 а.с.216)
28.01.2022 розпочато проведення перевірки, пред'явлено направлення на проведення перевірки та вручено запити про надання документів.
07.02.2022 винесено наказ №769-п «Про перенесення терміну проведення розпочатої документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК Акмебуд» з 07.02.2022 до дати відновлення та надання документів у межах термінів, визначених пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України. Підставою вказано доповідну записку управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва від 07.02.2022 №371/26-15-07-01-01-15 (т.31 а.с.211).
З 08.12.2023 поновлено строки проведення перевірки товариства позивача.
08.12.2023 складено направлення на перевірку від 08.12.2023 №22805/26-15-07-07-02 (т.31 а.с.215).
Крім того, 08.12.2023 відповідачем оформлено запит про надання документів по господарським відносинам за період діяльності платника податків із 01.01.2017 по 30.09.2021 (т.31 а.с.226-229).
Такий запит направлявся засобами поштового зв'язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600067444059 і, як видно із зворотного повідомлення про вручення, - вручений представнику позивача Варченко 13.12.2023 (т.31 а.с.225).
08.12.2023 ГУ ДПС складено акт №7232/Ж6/26-15-07-01-01/37393709 з питання перевірки місцезнаходження ТОВ «Будінвестконстракшн» (попередня назва ТОВ «БК Акмебуд») посадових осіб платника податків або його законних представників та про надання документів не в повному обсязі або відмову від їх надання (т.31 а.с.233). У названому акті зафіксовано, що за адресою м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39-Г позивач, його посадові особи та законні представники не знаходяться, на дату складання акта їх місцезнаходження не відоме; первинні документи не надані.
11.12.2023 також складено акт №72388/Ж6/26-15-07-01-01/37393709 з питання перевірки місцезнаходження ТОВ «Будінвестконстракшн» (попередня назва ТОВ «БК Акмебуд») посадових осіб платника податків або його законних представників та про надання документів не в повному обсязі або відмову від їх надання (т.31 а.с.234).
Такі ж акти складено і 12.12.2023 та 13.12.2023 (т.31 а.с.236, 237)
За результатами перевірки складено акт від 20.12.2023 №84151/ж5/26-15-07-01-01/37393709 (т.1 а.с.119-190, т.31 а.с.86-121).
За висновками названого акта встановлено порушення:
1) пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 61 263 964 грн., в тому числі: 2017 рік - 1 057 960 грн.; 2018 рік - 2 880 663 грн.; 2019 рік - 7 242 997 грн.; 2020 рік - 21 635 904 грн.; 9 місяців 2021 року - 28 446 437 грн.;
2) пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України на загальну суму 67 944 681 грн., в тому числі: за вересень 2017 року на 98 333 грн.; за жовтень 2017 року на 484 816 грн.; за листопад 2017 року на 414 639 грн.; за грудень 2017 року на суму 506 371 грн.; за січень 2018 на 166 445 грн.; за лютий 2018 року на 795 933 грн.; за березень 2018 року на 137 834 грн.; за квітень 2018 на 256 599 грн.; за травень 2018 року на 398 521 грн.; за червень 2018 року на 268 066 грн.; за липень 2018 року на 392 181 грн.; за серпень 2018 року на 190 349 грн.; за вересень 2018 на суму 82 351 грн.; за жовтень 2018 року на 192 285 грн; за листопад 2018 року на 220 472 грн.; за грудень 2018 року на 132 355 грн.; за січень 2019 року на 48 333 грн.; за лютий 2019 на 251 083 грн.; за березень 2019 року на 391 847 грн.; за квітень 2019 року на 356 652 грн.; за травень 2019 року на 482 021 грн.; за червень 2019 року на 526 872грн.; за липень 2019 року на 6681 261 грн.; за серпень 2019 року на суму 489 891 грн.; за вересень 2019 на 128 5036 грн.; за жовтень 2019 року на 2 097 963 грн; за листопад 2019 на 578 235 грн.; за грудень 2019 року на 511 539 грн.; за січень 2020 на суму 573 613 грн.; за лютий 2020 на суму 430 050 грн.; за березень 2020 на суму 930 131 грн.; за квітень 2020 на суму 1 003 122 грн.; за травень 2020 на суму 969 178 грн.; за червень 2020 на суму 707 328 грн.; за липень 2020 на суму 3 112 882грн.; за серпень 2020 на суму 1 673 362 грн.; за вересень 2020 на суму 3 931 151 грн.; за жовтень 2020 на суму 2 499 802 грн; за листопад 2020 на суму 4 230 072 грн.; за грудень 2020 на суму 3 225 865 грн.; за січень 2021 на суму 6 035 128 грн.; за лютий 2021 на суму 3 908 729 грн.; за березень 2021 на суму 4 669 601 грн.; за квітень 2021 на суму 7 299 899 грн.; за травень 2021 на суму 5 239 895 грн.; за червень 2021 на суму 2 934 056 грн.; за липень 2021 на суму 395 568 грн.; за серпень 2021 на суму 1 320 400 грн.; за вересень 2021 на суму 416 566 грн.;
3) пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, в результаті чого встановлено незабезпечення зберігання первинних документів протягом установлених статтею 44 Податкового кодексу України строків їх зберігання та ненадання платником податків документів при здійсненні податкового контролю.
Такі висновки обумовлено твердженнями про ненадання первинних документів і непідтвердження позивачем витрат і права на врахування у складі податкового кредиту податку на додану вартість (через констатацію відсутності фактичного здійснення господарських операцій) за договірними взаємовідносинами товариства із наступними контрагентами: ТОВ «ОПТМЕХПОСТАЧ ПІВДЕНЬ», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ГАЛИЧИНА», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ФІНАНСОВИЙ АЛЬЯНС «ОЛІМПУС», ТОВ «ТЕХНОСПЕЙС ХОЛД», ТОВ «АСТБУД», ТОВ «ЗОРФІСТ» (попередня назва ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ГОЛДСІТІБУД»), ТОВ «КЕРІНГ СИСТЕМ», ТОВ «МІСТО-БУД ПЛЮС», ТОВ «ЕКСІМА-ОПТ ЛТД», ТОВ «ЕЛІТ БІЛДІНГ БУД», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «САНВЕСТ», ТОВ «КС АКВА ГРУП», ТОВ «ЛЮПУС МАЙОРІС», ТОВ «СТЕКЛОСОЮЗ», ТОВ «КОМПАНІЯ «ІСКРА-ГРУП», ТОВ «АННІКА БУД».
20.12.2023 складено акт «Про неможливість вручення акта від 20.12.2023 №84151/ж5/26-15-07-01-01/37393709 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Будінвестконстракшн» (ТОВ «БК Акмебуд»), код ЄДРПОУ 37393709, та протоколу про адміністративне правопорушення від 20.12.2023 №50251/І/26-15-07-01-01 (т.31 а.с.232).
Крім того, 15.01.2024 також складено акт «Про неможливість вручення акта від 20.12.2023 №84151/ж5/26-15-07-01-01/37393709 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Будінвестконстракшн» (ТОВ «БК Акмебуд»), код ЄДРПОУ 37393709 та протоколу про адміністративне правопорушення від 20.12.2023 №50251/І/26-15-07-01-01 у зв'язку з поверненням за зворотною адресою (т.31 а.с.231).
На підставі названого вище акта перевірки прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження у досліджуваному випадку:
- від 01.02.2024 №00065200701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 61 263 964 грн. за основним зобов'язанням та на 2 795 405 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.191-194);
- від 01.02.2024 №00065220701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 67 944 681 грн. за основним зобов'язанням та на 33 972 341 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.195-198);
- від 01.02.2024 №00065210701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 020 грн. за незабезпечення зберігання первинних документів (т.1 а.с.199-201).
Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що у 2023 році перевірку поновлено і продовжено, однак її проведено саме на підставі наказу №277-п від 13.01.2022 (а не прийняття іншого нового наказу про проведення перевірки), винесеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою всупереч нормам Податкового кодексу змінено строки обмежень на проведення планових перевірок.
Також суд першої інстанції зазначив, що подані до суду документи за результатами господарської діяльності позивача із спірними контрагентами (договори підряду, акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, договірні ціни, акти про витрати матеріалів замовника, специфікації, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості тощо) не підлягають дослідженню, оскільки неправомірне проведення перевірки є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, відповідні документи не надавалися у ході проведення перевірки і не досліджувалися податковим органом, а суд не може перебирати на себе функції контролюючого органу і фактично підміняти його, проводячи самостійно таку перевірку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (Податковий кодекс, Кодекс, ПК України).
Згідно з приписами пункту 109.1 статті 109 Кодексу податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 109.2 статті 109 Податкового кодексу порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
За нормами статті 112 Кодексу особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.
Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
За нормами пункту 77.6 цієї ж статті допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.
За правилами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
18.03.2020 набрав чинності Закон України від 17.03.2020 № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.
Положеннями пункту 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв'язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.
29.05.2020 набрав чинності Закон України від 13.05.2020 №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев'ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».
04.10.2020 набрав чинності Закон України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
За приписами назвного пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.02.2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема: документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.
Отже, законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.
У той же час, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» виникла колізія між нею та нормами Податкового кодексу України у частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 22.02.2022 у справі №420/12859/21 зазначив наступне: «мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України. За наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексі України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України».
У іншій постанові від 27.04.2022 року у справі №140/1846/21 Верховний Суд наголосив на неможливості застосування постанови Кабінету Міністрів України №89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Також зазначив і те, що постанова Кабінету Міністрів України №89 прийнята не на підставі та не на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи, у зв'язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов'язаних з оподаткуванням.
У постановах від 01.09.2022 у справі №640/16093/21, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21, від 28.12.2022 у справах №420/22374/21, № 540/5445/21, №160/14248/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Таку ж правову позицію викладено і у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №420/19741/21.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погоджено із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Зазначено і те, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню; а встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. Верховний Суд касаційної інстанції вказав і про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, 13.01.2022 ГУ ДПС у м. Києві видано наказ №277-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК Акмебуд» (ТОВ «Будінвестконстракшн»).
Колегія суддів зазначає, що на час видання Головним управлінням ДПС у м. Києві наказу №277-п від 13.01.2022, дія карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не завершилася, а отже діяв і мораторій на проведення документальних планових перевірок. Цей мораторій був прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
У подальшому, 07.02.2022 прийнято наказ №769-п «Про перенесення терміну проведення розпочатої документальної планової виїзної перевірки ТОВ «БК Акмебуд» з 07.02.2022 до дати відновлення та надання документів у межах термінів, визначених пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
08.12.2023 податковим органом складено направлення №22805/26-15-07-07-02 на перевірку Товариства.
Тобто, з 08.12.2023 перевірку поновлено і продовжено, однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, податкову перевірку проведено саме на підставі наказу №277-п від 13.01.2022 (а не прийняття іншого нового наказу про проведення перевірки), винесеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою всупереч нормам Податкового кодексу змінено строки обмежень на проведення планових перевірок.
Крім того, колегія суддів зазначає, що за нормами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Як закріплено у пункті 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
За визначенням у пункті 45.2 статті 45 Податкового кодексу податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За правилами пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно із пунктом 42.5 статті 42 Податкового кодексу у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про дотримання податковим органом наведених положень законодавства щодо повідомлення ТОВ «Будінвестконстракшн» про відновлення перевірки і необхідності подання документів, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600067444059 (т.31 а.с.225).
Однак докази про надання ТОВ «Будінвестконстракшн» запитуваних податковим органом документів у матеріалах справи відсутні.
У той же час, подані до суду документи за результатами господарської діяльності позивача із спірними контрагентами (договори підряду, акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, договірні ціни, акти про витрати матеріалів замовника, специфікації, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості тощо) не підлягають дослідженню, оскільки, згідно з правовими висновками Верховного Суду у постанові від 29.05.2924 у справі №420/19741/21, неправомірне проведення перевірки є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Крім того, відповідні документи не надавалися у ході проведення перевірки і не досліджувалися податковим органом, а суд не може перебирати на себе функції контролюючого органу і фактично підміняти його, проводячи самостійно таку перевірку.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перевірку ТОВ «Будінвестконстракшн» проведено протиправно, оскільки наказ №277-п від 13.01.2022 про перевірку видано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», яка суперечила нормам податкового законодавства. Крім того, податкову перевірку розпочато під час дії мораторію на проведення перевірок відповідного виду (документальна планова виїзна перевірка).
Отже, протиправність проведення податкової перевірки ТОВ «Будінвестконстракшн» тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма