Справа № 320/931/23 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
20 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішень і картки відмови,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА'' з адміністративним позовом до Київської митниці, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати картку відмови № UA100230/2022/000747 від 28 жовтня 2022 року та рішення про коригування митної вартості товарів № UA100230/2022/610931/2 від 28 жовтня 2022 року, рішення про коригування митної вартості товарів № UA100230/202/610093/2 від 28 жовтня 2022 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА'' для митного оформлення імпортованого товару надано митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною договору, проте відповідачем протиправно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо подібних товарів) та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Висновки суду мотивовані тим, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість; контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Прослідковується упереджене ставлення суду першої інстанції до митного органу, оскільки прийнято рішення без врахування позиції митного органу; такі дії суду також свідчать про порушення принципів рівності та змагальності сторін, оскільки фактично, прийнято висновки однієї сторони по справі.
Під час здійснення митним органом контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Судом першої інстанції залишено поза увагою доводи відповідача, викладені в відзиві на адміністративний позов та не надано належної правової оцінки документам та розбіжностям виявлених митним орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2025 та 11.08.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою Київської митниці, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
17.03.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.10.2022 між ТОВ "КОМЕРС ПЛЕЙС. УКРАЇНА" як покупцем та Компанією Alltag und Сегаteteсhnik GmbH (Швейцарія) як постачальником було укладено міжнародний договір поставки товару №АUG-17К/2008 (сонячні модулі 545Вт).
Відповідно до умов вказаного Договору та специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, було здійснено поставки сонячних модулів в Україну, у зв'язку чим позивачем здійснювалось митне оформлення товарів в режимі імпорту, та подано ЕМД . від 28.10.2022 №UA100230/2022/618020.
Разом з декларацію були подані наступні документи: міжнародний договір поставки товарів АUG-17К/2008 від 12.10.2022; специфікація № 31335 від 20.10.2022; пакувальний лист (Раcrіng list) № 02/10/2022 від 20.10.2022; рахунок - проформа (Рroforma invoice) № 52/11/2021 від 15.10.2021; рахунок - фактура (Invoice)(Соmmerciak invoice) № 02/10/2022 від 20.10.2022; автотранспортна накладна (Road consignment note)_ №0002853 від 21.10.2022; декларація про походження товару (Declaration of origin) № 02/10/2022 від 20.10.2022; книжка МДП (ТІК. carnet) - ХЕ.85373138 від 21.10.2022; прайс б/н від 19.10.2022; комерційна пропозиція 17/10/22; експертне дослідження 287/22 від 28.10.2022.
28.10.2022 Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100230/2022/610931/2, у якому зазначила обставини прийняття спірного рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме:
у графі 33 зазначено, що на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:
1) згідно комерційного інвойса від 20.10.2022 № 02/10/2022 товар поставляється на умовах СРТ KYIV, відповідно до наданого прайс-листа вартість ціна за одиницю товару визначена на умовах ЕХW, що не дає однозначно ідентифікувати, що наданий до митного оформлення прайс-лист є саме на поточну поставку, а також з урахуванням умов поставок не можливо прайс-листом підтвердити вартість товару;
2) відповідно до наданого висновку експерта від 28.10.2022 № 287/22 надано фотографії товарів, на підставі яких приймалось рішення щодо визначення ціни, серед яких немає жодного товару із аналогічними характеристиками;
3) до митного оформлення надано комерційні пропозиції виробника товару від 17.10.2022 та прайс-лист продавця від 19.10.2022, в яких ціна товару однакова, що дає підстави для неоднозначного розуміння цінової політики при купівлі-продажу між виробником товару та продавцем.
Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Керуючись вимогами частин 2,3,4 ст. 53, ст. 54 МКУ повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних днів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності): документальне підтвердження суми комісії під час перерахування коштів, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписку з бухгалтерської документації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та або подібних (аналогічних) товарів на території України, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, розрахунок ціни (калькуляцію).
У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями частини б статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, відповідач зазначив, що заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо.
Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МКУ. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МКУ від декларанта не надходило.
За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв 'язку з відсутністю у митниці відомостей про складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою використання таких методів. При цьому, за умовами ст. ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація та відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання, вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.
Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості ЕМД від 26.10.22 №204060/2022/128864 (митна вартість становить 4,32 USD за кг.).
Відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації від 28.10.2022 UA100230/2022/618020 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації №UA100230/2022/000747 у якій зазначено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких підстав:
- коригування митної вартості згідно рішення митного поста «Південний» від 28.10.2022 № UA100230/2022/610931/2.
Необхідність внесення змін до гр.12,45,46,47 графи ВМД після прийняття МД до митного оформлення ст.264, 269 МКУ. Рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути оскаржено відповідно до ст. 25 Митного кодексу України або до суду. Роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання нової МД із заповненням гр.12,45,46,47 графи 44 графи В відповідно до рішення митного поста «Південний» від 28.10.2022 № UA100230/2022/610931/2.
У зв'язку з наведеним позивач подав нову МД № UA100230/2022/618106 вказавши в ній в графі 43 порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом - 6, та визначивши в графі 47 митні платежі, нараховані позивачу відповідачем та різницю між сумами платежів 229 994,70 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та вважаючи його необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).
За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не визнана митним органом у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості та містять розбіжності, які наведені у повідомленнях митниці, а саме:
- згідно комерційного інвойсу від 20.10.2022 № 02/10/2022 товар поставляється на умовах CPT KYIV, відповідно до наданого прайс-листа вартість ціна за одиницю товару визначена на умовах EXW, що не дає однозначно ідентифікувати, що наданий до митного оформлення прайс-лист є саме на поточну поставку, а також з урахуванням умов поставок не можливо прайс-листом підтвердити вартість товару;
- відповідно до наданого висновку експерта від 28.10.2022 № 287/22 надано фотографії товарів, на підставі яких приймалось рішення щодо визначення ціни, серед яких немає жодного товару із аналогічними характеристиками;
- до митного оформлення надано комерційні пропозиції виробника товару від 17.10.2022 та прайс-лист продавця від 19.10.2022, в яких ціна товару однакова, що дає підстави для неоднозначного розуміння цінової політики при купівлі-продажу між виробником товару та продавцем.
За доводами апелянта, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Також відповідач зазначає про те, що подані декларантом додаткові документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч.2 статті 58 МК України.
Так, положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування у спорі покладено на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.
Разом з тим, конкретизація означених документів та відомостей, що не підтверджують числові значення складових митної вартості, апелянтом не наведена.
Надаючи оцінку доводам апелянта про сумніви відносно митної вартості товарів, які не спростовані позивачем, судова колегія враховує наступне.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
За змістом спірного рішення відповідач не вказує конкретні обставини, які викликали у нього сумніви відносно митної вартості товарів та не наводить перелік документів, надання яких могло усунути сумніви у їх достовірності.
Щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару, судом враховано наступне.
У постанові від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим у рішенні про коригування митної вартості.
Разом з тим, у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості інші дані, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відсутні.
Щодо доводів апеляційної скарги про упереджене ставлення суду першої інстанції до митного органу, колегія суддів наголошує, що апелянтом не наведено жодного доказу, що суддя по справі проявляв будь-яку прихильність чи упередженість під час розгляду даної справи.
Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан