Справа № 320/22077/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
20 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Черкаської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-
Приватне підприємство «Будпостач» звернулося з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 22.02.2024 UA902080/2024/000045/2 про коригування митної вартості товарів та від 28.02.2024 UA902080/2024/000050/2 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесені рішення про коригування митної вартості товарів, які підлягають скасуванню.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що у спірних правовідносинах діяв згідно вимог чинного законодавства. Зауважив, що митний орган може витребовувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що документи для визначення митної вартості товару відповідно до ч.1 ст.53 МК України надані позивачем не у повному обсязі та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості. З наданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, тому застосування резервного методу та визначення митної вартості товару є виправданим та обґрунтованим.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.08.2023 між позивачем (далі - покупець) та компанією HEBEI PANCHI IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай) (далі - продавець) було укладено контракт N№1587, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує ручні лебідки та інші товари в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту. Попередньо, 24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі-експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
Крім того, 14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk (Данія) (далі-перевізник) договір №UA00072649 перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
04.08.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та виписав комерційний інвойс № 20230804001 для оплати товарів за ціною 61103,60 доларів США.
17.08.2023 позивач на підставі контракту від 01.08.2023 № 1587 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті № 26 грошові кошти в розмірі 8 692,70 доларів США, а 01.12.2023 продавець перерахував платіжною інструкцією в іноземній валюті № 128 грошові кошти в розмірі 78 234,30 доларів США.
26.12.2023 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 233141911.
23.01.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок-фактуру № 5653317342, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойси №5653317343 та № S653317345.
24.01.2024 продавець виписав сертифікат походження № C24MABWFEXR70002 на товари, що вказані в комерційному інвойсі.
25.01.2024 для оплати позивачем наданих транспортних послуг, перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653318442, а 26.01.2024 виписав інвойс № 5653318817.
29.01.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №15.
На підставі залізничної накладної УМВС від 31.01.2024 № 2151516799 товари були доставлені з порту Гданськ (Польща) до УЗ «Київ-Ліски».
Відповідно до товарно-транспортної накладної CMR від 16.02.2024 №7404 товари були доставлені з УЗ «Київ-Ліски» до Черкаської митниці.
22.02.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію № 24UA902080800742U4 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 61 103,60 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 24UA902080800742U4 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, а саме:
- Контракт від 01.08.2023№ 1587 між позивачем та компанією HEBEI PANCHI IMPORT AND EXPORT CO., LTD (Китай);
- Прайс-лист від 04.08.2023 б/н;
- Комерційний інвойс від 04.08.2023 №20230804001;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія);
- Коносамент від 26.12.2023 № 233141911;
- Сертифікат походження № C24MABWFEXR70002 від 24.01.2024;
- Платіжну інструкцію в іноземній валюті №26 від 17.08.2023;
- Платіжну інструкцію в іноземній валюті №128 від 01.12.2023;
- Залізничну накладну УМВС № 2151516799 від 31.01.2024;
- Рахунок-фактуру ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 23.01.2024 №5653317342 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 23.01.2024 № 5653317343 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 23.01.2024 № 5653317345 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 25.01.2024 № 5653318442 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 26.01.2024 №5653318817 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Довідку ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 29.01.2024 №15;
- Товарно-транспортну накладну CMR від 16.02.2024 №7404;
- Презентацію від 22.02.2024;
- Декларацію митної вартості.
22.02.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1003700, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
8) митну декларацію країни відправлення.
22.02.2024 у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу листа, у якому заявив, що немає можливості надати інші додаткові документи.
22.02.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA902080/2024/000045/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів ручні лебідки та інші товари за резервним методом.
22.02.2024 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA902080/2024/000052.
22.02.2024 з урахуванням визначеної відповідачем митної вартості, позивач заявив товари за митною декларацією № 24UA902080800746UO, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 19 805,22 грн, ПДВ 66 834,76 грн, всього 86 639,98 грн.
Крім того, 01.07.2014 між позивачем та компанією ZHEJIANG YONGSHENG TOOLS CO., LTD (Китай) було укладено контракт № 446, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує свердла та інші товари в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі-експедитор) договір транспортного експедирування № UA00072711.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі- перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
12.12.2023 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів. Після чого, 13.12.2023 продавець виписав комерційний інвойс №Q201514В для оплати товарів за ціною 27 738,45 доларів США.
16.12.2023 для переміщення товарів в Україну митними органами Китаю було оформлено митну декларацію № 310120230515401436 на товари, що вказані в комерційному інвойсі.
19.12.2023 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №CWDN20231209А.
29.12.2023 продавець виписав сертифікат походження № 24C3303А1229/00002 на товари, що вказані в комерційному інвойсі.
30.01.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру № 5653320570, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойси № 5653320571 та № 5653320573.
01.02.2024 позивач склав лист, в якому зазначив, що ПП «Будпостач» не здійснював оплату постачальнику згідно інвойсу № Q201514В від 13.12.2023, оскільки за умовами контракту мав відстрочку оплати 180 днів, з дати, вказаної в коносаменті.
02.02.2024 для оплати позивачем наданих транспортних послуг, перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс № 5653320572 та № 5653320573.
06.02.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати № 15.
На підставі залізничної накладної УМВС від 11.02.2024 № 2151051938 товари були доставлені з порту Гданськ (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя.
Відповідно до товарно-транспортної накладної CMR від 27.02.2024 № 9862А товари були доставлені з ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернополя до Черкаської митниці.
28.02.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію № 24UA902080800812U8 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 27 738,45 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 24UA902080800812U8 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:
- Контракт від 01.07.2014 № 446 між позивачем та компанією ZHEJIANG YONGSHENG TOOLS CO., LTD (Китай) з додатками;
- Прайс-лист від 12.12.2023 б/н;
- Комерційну пропозицію від 13.12.2023;
- Комерційний інвойс від 13.12.2023 № Q201514B;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711 між позивачем та експедитором - ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія);
- Коносамент від 19.12.2023 № CWDN20231209A;
- Сертифікат походження № 24C3303А1229/00002 від 29.12.2023;
- Митну декларація Китаю від 16.12.2023 № 310120230515401436;
- Залізничну накладну УМВС № 2151051938 від 11.02.2024;
- Рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Луд» від 30.01.2024 № S653320570 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 30.01.2024 № 5653320571 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 30.01.2024 № 5653320573 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 02.02.2024 № 5653320572 для оплати послуг з перевезення товарів;
- Довідку ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 06.02.2024 № 15;
- Товарно-транспортну накладну CMR від 27.02.2024 № 9862А;
- Лист про оплату від 01.02.2024;
- Відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів у Китаї;
- Витяги з бухгалтерської документації позивача щодо ціни реалізації ідентичних товарів;
- Видаткові накладні;
- Каталожні дані від 28.2.2024;
- Декларацію митної вартості.
28.02.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 1004906, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару:
7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
28.02.2024 у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу листа, у якому заявив, що немає можливості надати інші додаткові документи.
28.02.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA902080/2024/000050/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів свердла та інші товари, за резервним методом.
28.02.2024 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA902080/2024/000058).
28.02.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією № 24UA902080800829U6, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 9 117,79 грн, ПДВ 93 001,53 грн, всього 102 119,32 грн.
Позивач вважаючи вищевказані рішення про коригування митної вартості товару прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до відповідача повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний , перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
За змістом ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Частина 2 ст. 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16.
З матеріалів справи вбачається, що в електронному повідомленні декларанту відповідач, не визнаючи надані декларантом документи достатніми для підтвердження митної вартості товару, вимагав надати додаткові документи.
Разом із тим, в запиті про надання додаткових документів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи є необхідними для підтвердження того чи іншого показника.
Витребуючи у позивача додаткові документи, відповідач не пояснив, які складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та як додаткові документи мають підтвердити той чи інший показник.
У графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 22.02.2024 № 1003700 відповідач зазначив: В рахунку від 23.01.2024 № 5653317343 зазначено числове значення витрат «terminal handling service in Gdansk» 220,18 дол. США та «Documentation fee - Destination in Gdansk» 55,04 дол. США, що є «обробкою» партії товарів в порту Гданськ; В рахунку від 23.01.2024 № 5653317343 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження вивантаження; Заявлені в гр. 21 ДМВ не відповідають числовому значенню відомостей, які містяться в поданих документах, тим самим заявлені митниці відомості в графі 21 ДМВ та в митній декларації щодо складової митної вартості «витрати на навантаження, вивантаження, обробку» не підтверджені документально та не піддаються обчисленню.
Крім того, відповідач вказав, що в наданих до митного оформлення рахунку від 23.01.2024 №5653317342 від імені Мерск Україна ЛТД, та рахунки від 23.01.2024 № 5653317343, №5653317345, від 25.01.2024, № 5653318442 та від 26.01.2024 № 5653318817 від імені MAERSK A/S відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження, в рахунку від 23.01.2024 № 5653317342 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів. В рахунках від 23.01.2024 № 5653317343, № 5653317345, від 25.01.2024, № 5653318442 та від 26.01.2024 № 5653318817 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня.
Проте, митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків.
Відповідно до довідки експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 29.01.2024 № 15 передбачено вартість транспортних витрат на перевезення вантажу у доларах США, зокрема: Оформлення документації у Гданськ, Польща 55,04 доларів США; Операційні послуги терміналу у Гданськ, Польща 220,18 доларів США.
У довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 29.01.2024 №15 також зазначено вартість послуг транспортування до кордону України в розмірі 35 778,11 грн. та 2 675,22 доларів США, що включені до митної вартості.
При цьому, митний орган не навів жодних заперечень щодо розміру послуг транспортування, зокрема, що вони є занижені чи неправдиві.
У графі 33 оскаржуваного рішення відповідач, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, послався на те, що «В рахунку від 23.01.2024 №5653317343 відсутні відомості про числові значення витрат на навантаження/вивантаження», проте такі твердження не відповідають дійсності з огляду на наступні докази.
У рахунку від 23.01.2024 № 5653317343 зазначені послуги «Оформлення документації у Гданськ, Польща 55,04 доларів США; Операційні послуги терміналу у Гданськ, Польща 220,18 доларів США.
Такі ж послуги зазначені у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 29.01.2024 №15. Саме до вартості операційних послуг терміналу у Гданськ, Польща в розмірі 220,18 доларів США позивачем були включені послуги з вивантаження двох контейнерів із судна та завантаження на залізничний транспорт.
Щодо твердження відповідача у графі 33 оскаржуваного рішення про те, що «В рахунку від 23.01.2024 №5653317342 від імені Мерск Україна ЛТД зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 30 днів; та від 26.01.2024 № 5653318817 від імені MAERSK A/S зазначено, що оплата за надані послуги здійснюється протягом 21 дня, митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків», суд першої інстанції вірно зазначив, що обставини ненадання платіжного документу, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг не свідчать, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.
Крім цього, послуги транспортування, що зазначені у рахунках від 23.01.2024 № 5653317342 від імені Мерск Україна ЛТД та у рахунках від 23.01.2024 № 5653317343, № 5653317345, від 25.01.2024, № 5653318442 та від 26.01.2024 № 5653318817, від імені MAERSK A/S вказані у довідці експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 29.01.2024 №15, що включені до митної вартості.
Твердження відповідача про те, що «Documentation fee» - це плата за документацію та «Terminal Handling Service» - послуги термінального обслуговування, суд вважає необґрунтованими, оскільки довідка про транспортні витрати також містить вартість оформлення документації у Гданську, Польща в сумі 55,04 доларів США, а також вартість операційних послуг терміналу у порту призначення Гданськ (Польща) в сумі 220,18 доларів США, що включає послуги вивантаження з судна контейнерів та навантаження на залізничний транспорт.
Відповідач зазначає, що в поданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 01.12.2023 №128 та від 17.08.2023 № 26 у графі «призначення платежу» зазначене посилання лише на зовнішньоекономічний договір, крім того, загальна сума 86927 грн, зазначена в поданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 01.12.2023 № 128 та від 17.08.2023 № 26 не співпадає з сумою, 61103,6 грн, зазначеною в поданому до митного оформлення рахунку фактурі від 04.08.2023 № 20230804001.
З огляду на вищезазначене, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
У свою чергу, умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв'язку з цим, відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що митному органу був наданий лист позивача від 10.11.2023, в якому було вказано, що різниця суми буде закрита наступними поставками.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 08.07.2022 у справі №815/1718/16, зазначено, що спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором.
Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що «в рахунку від 13.12.2023 № Q201514В зазначено, що оплата здійснюється протягом 180 днів від дати коносаменту, про те, станом на 28.02.2024 митниці не надано відомості чи здійснено оплату згідно наданих рахунків», оскільки згідно з п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Отже, банківські платіжні документи подаються лише у випадку, коли рахунок сплачено.
Відповідно до комерційного інвойсу № Q201514В від 13.12.2023 умови оплати в даному комерційному інвойсі вказані 180 днів після дати коносаменту. Таким чином, строк оплати ще не наступив.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Отже, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає лише тоді, коли надані декларантом документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, що впливають на митну вартість, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 3 ст. 53 МК України).
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Таким чином, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити митну вартість товару за ціною договору.
Натомість, відповідач у графі 33 рішень про коригування митної вартості від 22.02.2024 № UA902080/2024/000045/2 та від 28.02.2024 № UA902080/2024/000050/2 не вказав обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості.
Згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення від 22.02.2024 UA902080/2024/000045/2 відповідач визначив митну вартість за резервним методом на рівні 3,64 USD/кг. Джерело інформації митна декларація від 26.11.2023 № UA100330/2023/157193.
Згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення від 28.02.2024 № UA902080/2024/000050/2 відповідач визначив митну вартість за резервним методом товар № 1 на рівні 2,50 USD/кг, джерело інформації митна декларація від 20.12.2023 № UA403070/2023/6311, товар № 2 на рівні 3,58 USD/кг, джерело інформації митна декларація від 23.01.2024 № UA100100/2024/21904.
Відповідач у спірному рішенні не вказав кількість товарів, їх вартість, вагу, країну походження, характеристики, на підставі яких правил згідно з Інкотермс були поставлені товари, що взяті за основу при коригуванні митної вартості.
Натомість, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а, від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.
Проте, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16.
Вказані митним органом розбіжності та недоліки не дають підстав для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару, судом не встановлено.
Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.
У зв'язку з наведеним доводи, які зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Також, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.
Такі дії відповідача є порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З урахуванням зазначеного, митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Приймаючи до уваги, що неподання позивачем витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №810/1479/16.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, тому рішення Черкаської митниці від 22.02.2024 UA902080/2024/000045/2 та від 28.02.2024 UA902080/2024/000050/2 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Черкаської митниці - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 20.10.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: В.О. Аліменко
Н.В. Безименна