П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2301/25
Головуючий І інстанції: Устинов І.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Первомайського районного споживчого товариства на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 16.05.2025р.) по справі за адміністративним позовом Первомайського районного споживчого товариства до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -
18.03.2025 року Первомайське РСТ звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ПМУ Держпраці (м.Миколаїв), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову від 20.02.2025 року №592/14/29/07/01760121-ДПС про накладення на товариство штрафу у розмірі 240 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова відповідача є неправомірною, оскільки була винесена безпідставно та на підставі необґрунтованих і помилкових висновків проведеної фактичної перевірки.
Також, позивач зазначив, що магазин №123, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично використовується 2 (двома) суб'єктами господарювання, а саме - ФОП ОСОБА_1 та Первомайським РСТ. Позивач у своєму позові стверджує, що ОСОБА_2 не працювала в Первомайському РСТ та не допускалась ним до роботи в цьому магазині №123.
Крім того, позивач вважає, що перевіряючими ГУ ДПС у Миколаївській області під час спірної фактичної перевірки Первомайського РСТ було порушеною норми ст.80.6 ПК України та належним чином не було з'ясовано факту перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах с Первомайським РСТ та було проведено перевірку за участю особи, яка не працює в Первомайському РСТ і яка не мала права вчиняти будь-які дії від імені Первомайського РСТ. А відповідач, (ПМУ Держпраці), в свою чергу, при розгляді справи по цим матеріалам та ухваленні спірної постанови теж не перевірило вказані обставини.
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги категорично не визнав та мотивовано просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову Первомайського РСТ - відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, керівник Первомайського РСТ 12.06.2025р. подав апеляційну скаргу (на 3-х арк.), в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025р. вказану вище апеляційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
30.06.2025р. матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
04.07.2025р. до суду 2-ї інстанції надійшов відзив, в якому представник відповідача не погодився з доводами апеляційної скарги та мотивовано просив суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
У січні 2025р., відповідно до наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 23.12.2024р. №1773-П, посадовим особам ГУ ДПС у Миколаївській області доручено провести фактичну перевірку Первомайського РСТ (код ЄДРПОУ 01760121) за адресою: вул. Садова, буд. 49-А, село Лукашівка, Первомайського району, Миколаївської області, з 09 січня 2025 року тривалістю 10 діб. за період діяльності з 01.02.2022р. по дату закінчення перевірки з питання здійснення платником податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також з питання дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими працівниками.
Далі, т.б. в період з 09.01.2025р. по 17.01.2025р., на підставі вищезазначеного наказу та направлення на перевірку від 08.01.2025р. №61/14- 29-07-10 і від 08.01.2025р. №63/14-29-07-10, фахівцями ГУ ДПС у Миколаївській області було проведено «фактичну» перевірку належного Первомайському РСТ (код ЄДРПУ 01760121) магазину №123, розташованому за адресою: вул.Садова, буд. 49-А, село Лукашівка, Первомайського району, Миколаївської області.
Перевірка була проведена 09.01.2025 року в присутності продавця Первомайського РСТ ОСОБА_2 у проміжок часу з 11 год. 25 хв. по 11 год. 41 хв., яка фактично виконувала роботу «продавця» (т.б. здійснювала розрахункові операції).
При цьому, копії наказу на проведення фактичної перевірки та направлення були отримані безпосередньо ОСОБА_2 , яка самостійно і власноручно розписалася за отримання цих документів та зазначила свою посаду: «завідувач магазину №123».
Крім того, ОСОБА_2 в той же день, т.б. 09.01.2024р., було отримано і Запит про надання документів (копій документів) та Вимога про зняття залишків товарних записів, де вона також розписалася та власноручно зазначила свою посаду «завідувач магазину №123».
В подальшому, за результатами вказаної перевірки працівниками ГУ ДПС у Миколаївській області було складено Акт від 20.01.2025р. № 592/14/29/07/01760121, у пункті 3.1 якого, зазначено порушення Позивачем абзацу 1 резолютивної частини Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органом про прийняття працівника на роботу» (із змінами і доповненнями).
Далі, у зв'язку з встановленням ГУ ДПС у Миколаївській області факту допущення ОСОБА_2 до роботи без повідомлення Державної податкової служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, на адресу Відповідачу було надіслано вказаний Акт перевірки.
Потім, 04.02.2025р., відповідачем на адресу Первомайського РСТ було направлено «рекомендований» (з повідомленням) лист №ПД/2/1270-25 (квитанція АТ «Укрпошта» від 04.02.2025р. №5401800030032), в якому повідомлено про початок адміністративного провадження за Актом фактичної перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області від 20.01.2025р. №592/14/29/07/01760121 за період з 01.02.2022р. по 17.01.2025р. Даний лист було отримано Позивачем - 12.02.2025р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Далі, т.б. 20.02.2025р., за результатами розгляду матеріалів адміністративного провадження на підставі абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України в.о. начальника Міжрегіонального управління було винесено постанову №592/14/29/07/01760121- ДПС - про накладання на Первомайське РСТ штрафу в сумі 240 000 грн. за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірної постанови відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, повністю погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини урегульовані Конвенцією Міжнародної організації праці №81 - 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» (ратифік. ЗУ від 08.09.2004р. №1985-IV), Законом України від 05.04.2007р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Положенням про Державну службу України з питань праці» (затв. Постановою КМУ від 11.02.2015р. №96), Кодексом законів про працю України, діючим на той час «Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» (затв. Постановою КМУ від 21.08.2019р. №823, у редакції Постанови КМУ від 04.12.2019р. №1132) та «Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (затв. Постановою КМУ від 17.07.2013р. №509).
Так, приписами ст.ст.259,260 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
А як слідує зі змісту приписів п.1 «Положення про Державну службу України з питань праці» (затв. Постановою КМУ від 11.02.2015р. №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) - є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з пп.6 п.4 вказаного вище Положення №96, Держпраці, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
А відповідно до пп.5 п.6 цього ж Положення, Держпраці, для виконання покладених на неї завдань, має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Держпраці, у відповідності з п.7 цього ж Положення, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Так, відповідно до «Положення про ПМУ Держпраці» (затв. наказом Держпраці від 23.09.2022р. №168), ПМУ Держпраці - є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.
Згідно з пунктом 2 цього Положення №168, Міжрегіональне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства економіки України, а також цим Положенням.
Пунктом 3 вказаного Положення №168 визначено, що одним з основних завдань Міжрегіонального управління є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Міжрегіональне управління, відповідно до покладених на нього завдань, згідно із пп.5 п.4 Положення №168, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Крім того, відповідно до пп.8 п.4 Положення №168, ПМУ Держпраці, зокрема, здійснює й державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007р. №877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Так, ч.4 ст.4 Закону №877 встановлено, що виключно законами встановлюються, зокрема органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю), спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю).
А як передбачено нормами ч.6 ст.2 Закону №877, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.
Законом у відповідній сфері, а саме, сфері законодавства про працю, який встановлює особливості здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, є Кодекс Законів про працю України, відповідно до статті 259 якого, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Згідно з приписами ч.1 ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
А як чітко визначено абз.2 ч.2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок же накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення безпосередньо регулюється та затверджено відповідною Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509.
Так, п.1 цього Порядку №509 визначено механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч.3-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідно до норм абз.7 п.2 Порядку №509, штрафи накладаються, зокрема керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) на підставі Акту перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Як передбачено вимогами ст.24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
А ч.1 статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Так, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій та вже зазначалося вище, за результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області складено Акт від 20.01.2025р. № 592/14/29/07/01760121, в якому було зафіксовано (у пункті 3.1) порушення Позивачем абз.1 постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органом про прийняття працівника на роботу» (із змінами і доповненнями), про що було одразу ж повідомлено відповідача.
Як загально відомо, п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.80.2. ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності хоча б однієї з таких підстав: зазначених у підпунктах 80.2.1. 80.2.7. пункту 80.2. статті 80 ПК України.
Крім того, як передбачено нормами п.80.7. ст.80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Як слідує зі змісту приписів п.80.4. ст.80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10. пункту 20.1. статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Так, як вбачається з матеріалів справи, дана фактична перевірка господарської одиниці Позивача, розташованої за адресою: вул. Садова, 49-А, село Лукашівка, Первомайського району, Миколаївської області, була проведена 09.01.2025 року в присутності працівниці належного позивачу магазину №123 ОСОБА_2 у проміжок часу з 11 год. 25 хв. по 11 год. 41 хв., яка фактично виконувала роботу «продавця» (т.б. здійснювала розрахункові операції).
При цьому, слід звернути увагу на те, що наказ та направлення на перевірку, а також Запит про надання документів та Вимога про зняття залишків товарних записів, теж були отримані гр. ОСОБА_2 , що підтверджується її власноручними підписами із зазначенням посади: «завідувач магазину №123».
Як вже зазначалось вище, у пункті 3.1. Акту фактичної перевірки від 20.01.2025р. працівниками податкового органу було зазначено про порушення підприємством Позивача абз.1 постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органом про прийняття працівника на роботу». В подальшому, як відомо, цей акту перевірки було направлено на адресу відповідача для належного реагування.
Далі, як видно з матеріалів справи, 04.02.2025р. Міжрегіональним управлінням було зроблено запит до Пенсійного фонду України з проханням надіслати «поточний список працівників страхувальника - Первомайського РСТ», на який, в свою чергу, було отримано відповідь, зі змісту якої вбачається, що в поточному списку працівників страхувальника, відсутні будь-які данні про перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з Первомайським РСТ.
19.02.2025р. за вх. №1558/ПД/1-25 Міжрегіональним управлінням були отримані пояснення Первомайського РСТ, до яких зокрема були додані й пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 під час перевірки представилась продавцем Первомайського РСТ виключно з метою приховати відсутність на робочому місці дійсного продавця ОСОБА_3 , і вона наслідків своїх дій не розуміла.
Крім того, по справі також встановлено, що 10.12.2024р. до Міжрегіонального управління надійшов ще один Акт фактичної перевірки від 02.12.2024р. №19273/14/29/07/01760121 щодо здійснення платником податків (Первомайського РСТ) розрахункових операцій за товари (послуги), у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також з питання дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з найманими працівниками за період з 01.12.2021р. по 29.11.2024р., зі змісту якого видно, що 21.11.2024р. о 15 год. 54 хв. гр. ОСОБА_4 була допущена Первомайським РСТ до роботи в іншому магазині, за адресою: вул. Шляхова, буд.21, с.Щасливка, Вознесенський район, Миколаївської області, без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За результатами розгляду цього акту та доданих матеріалів, в.о. начальника Міжрегіонального управління, на підставі абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України було винесено постанову від 26.12.2024 № 19273/14/29/07/01760121-ДПС - про накладання на Первомайське РСТ штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Враховуючи вищевикладені обставин та факт існування постанови від 26.12.2024р. №19273/14/29/07/01760121-ДПС щодо фактичного допуску Первомайським РСТ працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), повторно, протягом 2-х років з дня виявлення порушення передбаченого абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України, фактично допущено працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Відповідно до пункту 86.1. статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі Акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Як загально відомо, згідно абзацу 3 пункту 86.1. статті 86 ПК України, акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.06.2020 року у справі №140/388/19, у якій, зокрема, було зазначено, що акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Акт перевірки це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред'являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Також, слід звернути увагу й на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.04.2024р. по справі №560/3981/23, в якій зазначається, що Верховний Суд вважає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. У спірних відносинах розмір штрафу та суб'єкт, уповноважений його накладати напряму визначені у нормах ст.265 Кодексу законів про працю України.
Зазначені висновки також були підтримані і постановою Верховного Суду від 13.08.2024 року у справі №120/15621/23, де суд не вбачав підстав для відступу від вказаних висновків.
А у постанові від 02.10.2024р. по справі №560/11269/23, Верховний Суд виклав таку правову позицію, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.
Так, як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи Акту перевірки від 20.01.2025р., фактичною перевіркою встановлено фактичний допуск Первомайським РСТ працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), повторно, протягом двох років, що є порушенням вимог ст.24 та абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України, а також постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. №413.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що суд 1-ї інстанції , в даному випадку, дійшов обгрунтованого висновку про те, що Відповідач, розглянувши матеріали за участю уповноваженого представника позивача та приймаючи оскаржувану постанову від 20.02.2025р., належним чином, т.б. на підставі акту фактичної перевірки ГУ ДПС від 20.01.2025р. (який є носієм доказової інформації), встановив факт фактичного допуску Первомайським РСТ працівника ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (контракту), повторно, протягом 2-х років, яка, в свою чергу, знаходилася в магазині №123 і самостійно реалізовувала товар, а потім була ознайомлена під підпис із наказом на перевірку, отримала направленнями, Запит про надання документів (копій документів) та вимогу про зняття залишків товарних записів, поставивши свій власноручний підпис на цих документах і зазначивши свою посаду «завідувач магазину №123», чим фактично підтвердила наявність трудових відносин саме з підприємством Позивача.
Отже, враховуючи наведене, судова колегія вважає, суд 1-ї інстанції дійшов цілком вірного висновку про те, що усі наведені позивачем доводи про протиправність оскарженої постанови є повністю спростованими відповідачем та зібраними у справі доказами, в зв'язку із чим, даний позов дійсно задоволенню не підлягає, а спірна постанова №ХС17681/1819/АВ/П/ТД-ФС/ТД-ФС від 20.02.2025р., відповідно, є правомірною та скасуванню не підлягає.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, в цілому вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.
Наведені ж в апеляційній скарзі відповідача доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права, в зв'язку із чим, суд 2-ї інстанції не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в цій апеляційній скарзі.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Первомайського районного споживчого товариства - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 21.10.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко