П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7373/25
Головуючий І інстанції: Вовченко О.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 16.05.2025р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
13.03.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо передчасного надсилання на примусове виконання постанови №АВ/20795 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та проставлення відмітки про набрання нею законної сили, винесеної щодо нього, на адресу Приморського ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса);
- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Жорнового П.В. від 22.01.2025р. про відкриття виконавчого провадження №76867457, винесеної відносно нього.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2025р. у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, позивач 09.06.2025р. подав апеляційну скаргу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, рішення суду першої інстанції від 16.05.2025р. - скасовано та прийнято нове, яким позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо дотримання процедури надіслання постанови від 13.10.2024р. за №АВ/20795 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, до Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), та проставлення у ній відмітки про набрання законної сили. Визнано протиправною і скасовано постанову головного державного виконавця Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Жорнового П.В. від 22.01.2025р. про відкриття виконавчого провадження №76867457. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у загальному розмірі - 4844,80 грн.
26.09.2025р. від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у цій справі та, відповідно, проведення розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом даної справи, а витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі - 10000 грн. Заява вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 10.09.2025р. не було вирішено питання стосовно розподілу судових витрат, що, згідно з ст.252 КАС України, є підставою для ухвалення додаткового рішення.
За правилами ч.3 ст.252 КАС України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши зміст ухваленого у цій справі судового рішення та доводи заяви про стягнення судових витрат, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.
Підстави та умови, за яких суд може ухвалити додаткове судове рішення, визначені у ст.252 КАС України, згідно з ч.1 якої, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч.2 ст.252 КАС України).
Так, згідно зі ст.16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Статтею 16 КАС України регламентовано, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За приписами ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено положеннями ч.ч.1,7 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження чи заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Окрім того, варто зазначити, що у відповідності до п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00), суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерієм розумності їхнього розміру, виходячи із конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Слід звернути увагу на те, що правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовано Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 вищевказаного Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст.ст.27,30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати та умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення, а саме: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
У п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. №23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів та звернень, довідок, заяв, скарг, а також здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц).
Матеріалами справи підтверджується, що з метою захисту своїх законних прав та інтересів між позивачем та адвокатом Таштановою О.Г. укладено Договір про надання правничої допомоги від 01.03.2025р. №01/03/2025-ЦС, у відповідності до п.п.4.3 якого, за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги і її вартість.
Відповідно до акта №01-03/2025-ЦС приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), що складений 01.03.2025р., адвокатом було складено позовну заяву про визнання протиправними дій та постанови про відкриття виконавчого провадження №76867457.
Вартість наданих послуг склала - 10000 грн., що також підтверджуються довідкою про обсяг виконаної роботи від 12.03.2025р.
На переконання колегії суддів, надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість.
У той же час, при вирішенні питання розподілу витрат, пов'язаних із правовою допомогою адвоката, судова колегія насамперед звертає увагу на те, що справа даної категорії, у відповідності до предмету спору, є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження (без виклику сторін) за наявними у ній матеріалами. При цьому, колегією суддів проаналізовано та враховано відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reestr.court.gov.ua), за даними якого має місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору і подібними мотивами тим, що приведені і в цій позовній заяві (скасування постанови про адміністративне правопорушення), що значно спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову (та, як наслідок, апеляційної скарги).
До того ж, на переконання колегії суддів, підготовка цієї справи в суді першої інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, та витраченого часу, що, з урахуванням усіх обставин справи та наявних у ній доказів, свідчить про завищення розміру правової допомоги за складання як позовної заяви та, як наслідок, необхідність його зменшення.
Судова колегія не оспорює права адвоката самостійно визначати гонорар, однак, у даному випадку, не може вважати, що при встановленні такого розміру гонорару врахована складність даної справи та інші істотні обставини. Наявні у матеріалах справи документи на обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому до стягнення розмірі (10000 грн.) з іншої сторони у справі, оскільки відповідний розмір повинен відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, несуттєву складність справи, яка, у свою чергу, не мала публічного інтересу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи в судах першої та апеляційної інстанцій, а також виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу судових витрат на правничу допомогу, судова колегія вважає, що понесені позивачем витрати є неспівмірними, належним чином необґрунтованими та завищеними.
Суд апеляційної інстанції вкотре наголошує на тому, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються та не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023р. №910/7032/17).
В обсязі встановлених обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для їх зменшення та стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу у розмірі - 4000 грн., що відповідає вимогам «розумності» та «співмірності». При цьому, як уже зазначалося судом, оскільки даний спір фактично виник у зв'язку з порушенням процедури надіслання (передчасного) постанови №АВ/20795 до примусового виконання, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати на правничу допомогу саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст.131,134,139,252,311 КАС України, апеляційний суд, -
Заяву ОСОБА_1 про проведення розподілу судових витрат у справі - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу у загальному розмірі - 4000 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).
У стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткової постанови виготовлено: 21.10.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко