П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5617/25
Головуючий в 1 інстанції Пекний А.С.
Дата і місце ухвалення 25.08.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенко О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 р. у справі №420/5617/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2024р. пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, передбаченої Постановою КМУ від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з основним розміром пенсії 86% грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити з 01.03.2024р. ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. передбаченої Постановою КМУ від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 07.02.2023 по справі № 420/543/23, з основним розміром 86% грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025р. позов частково задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2024 пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.03.2024р. без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі не врахував, що відповідно до пункту десятого Постанови №168 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами першим - сьомим цієї постанови, не може перевищувати 1500,00 гривень.
З урахуванням зазначеного, з 01.03.2023р. пенсію позивача було проіндексовано з урахуванням вимог пункту десятого Постанови № 168.
На виконання Постанови № 168 пенсію позивача проіндексовано з 01.03.2023 на суму 1500,00 грн.
Враховуючи викладене, для проведення індексації пенсії позивача на суму, що перевищує 1500,00 грн, немає законних підстав.
З приводу індексації за Постановою №185, зазначив, що відповідно до статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2361 гривня.
Оскільки розмір пенсії позивача перевищує максимальний розмір, визначений статтею 43 Закону №2262, проведення індексації з 01.03.2024 не призвело до збільшення розміру пенсії.
Враховуючи викладене, для проведення індексації пенсії позивача на суму, що перевищує 1500,00 грн, немає законних підстав.
Зважаючи на зазначене просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
16.07.2021рю набрала чинності постанова № 713, якою, зокрема вирішено установити з 01.07.2021 особам, яким призначено пенсію до 01.03.2018 відповідно до Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 01.03.2018, щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
З 01.07.2021 до пенсії позивача установлено щомісячну доплату у сумі 2000,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2023, з врахуванням ухвали про виправлення описки в рішенні суду від 12.06.2023, у справі № 420/543/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки, наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФД93780 від 13.09.2022, станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019, з врахуванням вже виплачених сум.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі № 420/543/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019.
Після вказаного перерахунку пенсії, проведеного на виконання згаданого вище судового рішення, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не виплачує позивачу доплату, передбачену постановою № 713 у розмірі 2000,00 грн.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу з 01.03.2022 нарахована індексація пенсії у сумі 2576,29 грн.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу з 01.03.2023 нарахована індексація пенсії у сумі 1500,00 грн.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу з 01.03.2024 нарахована індексація пенсії у сумі 1500,00 грн.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії з 01.03.2024 індексація базового ОСПН 2022 (18402,07*0,140) становить 2576,29 грн, індексація базового ОСПН 2023 (20978,36*0,197) - 1500,00 грн, індексація базового ОСПН 2024 (22478,36*0,0796) - 1500,00 грн, підсумок пенсії (з надбавками) - 23978,36 грн, з врахуванням максимального розміру пенсії - 23610,00 грн.
Представник позивача звернулася до відповідача із заявою, у якій просила:
перерахувати (нарахувати) та виплачувати заявнику пенсію з 01.03.2024, застосувавши розмір пенсії, визначений на момент первинного призначення пенсії, без обмеження її максимальним розміром з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»;
нарахувати та виплачувати заявнику з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження пенсії заявника максимальним розміром, застосувавши розмір пенсії, визначений на момент первинного призначення пенсії.
На заяву щодо проведення перерахунку пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 03.01.2025 № 342-51981/Х-01/8-0400/25 повідомило, що оскільки розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено на виконання рішення суду з грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019 а не на 01.03.2018 року, як визначено Постановою № 713, підстави для встановлення до розміру його пенсії з 01.07.2021 щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн відсутні. На сьогодні законодавче регулювання питання щодо обмеження розмірів пенсій, призначених за Законом № 2262, для зазначеної категорії осіб відсутнє.
Не погоджуючись з відмовою позивача у виплаті щомісячної доплати у сумі 2000 грн та обмеження розміру пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції визнав право позивача на перерахунок пенсії з 01.03.2024р. без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», у зв'язку з чим зобов'язав відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату недоплаченої частини пенсії.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:
Правове регулювання даного питання в рамках дії Закону України №2262-ХІІ здійснювалося положеннями ч. 7 ст. 43 вказаного Закону, які визначали, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів звертає увагу, що вищенаведену норму до Закону №2262-ХІІ додано на підставі п.8 ч.6 розд.ІІ Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VІ, який в свою чергу містить аналогічну норму.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII зі змінами, а саме: ч.7 ст.43 вказаного Закону, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Фактично з 20.12.2016 року ч.7 ст.43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вважається такою, що відсутня.
Колегія суддів також враховує, що при обмеженні перерахованої позивачу пенсії, пенсійний орган керувався нормами ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (надалі Закон №3668-VI) (в останній чинній редакції), на чому пенсій орган наголошує в апеляційній скарзі.
Відповідно до ст.2 Закону України №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати 10740 гривень.
Положення Закону №3668-VI, які застосовані ГУ ПФУ в Дніпропетровській області при обмежені пенсії позивача, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (крім втрати чинності ст.2 в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI, як такої, що є неконституційною, на підставі Рішення Конституційного Суду №3-рп/2013 від 03.06.2013 року).
Проте, відповідно до ст.1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закон №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, внесеною на підставі Закону №3668-VI, яка визнана неконституційною з 20.12.2016 рішенням Конституційного суду України, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону №2262-XII.
На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, очевидним є те, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Протиправний характер обмеження пенсійним органом пенсії позивача максимальним розміром підтверджується сталою правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 21.12.2021 у справі №120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі №569/2950/17, від 14.12.2023 у справі №640/15298/20, від 20 березня 2024 року у справі №560/8994/21, від 24.02.2025 року у справі №300/2424/24, від 08.04.2025 року у справі №380/8998/24.
Отже, обмеження відповідачем розміру пенсії позивача у 2024 році максимальним розміром є неприпустимим.
З приводу індексації, передбаченої Постановою КМУ від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Судова колегія зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019р. у справі №913/204/18, від 10.03.2020р. у справі №160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2024 роках згідно з Законом №1058-IV, у зв'язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.
Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22.02.2021р. №127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022р. №118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023р. №168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 24.02.2024р. №185.
Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV.
З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, положень пункту 5 Порядку №124, є протиправним.
З врахуванням вищевикладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Застосовуючи наведені вище норми права, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, здійснюючи позивачу перерахунок пенсії на підставі частини другої статті 42 Закону №1058-IV, встановивши йому щомісячну доплату до пенсії замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивачу, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 18.02.2025р. по справі №160/15379/24, від 20.02.2025р. по справі №560/12058/24.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо права позивача на перерахунок пенсії з 01.03.2024 року без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», з урахуванням раніше виплачених сум.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 р. - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.В. Єщенко О.А. Шевчук