20 жовтня 2025 р.Справа № 539/4203/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Бєссонова Т.Д., вул. Монастирська, 17, м. Лубни, Лубенський, Полтавська, 37500, повний текст складено 08.09.25 по справі № 539/4203/25
за позовом ОСОБА_1
до Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Лубенського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ЛВ УДМС в Полтавській області), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ЛВ УДМС в Полтавській області від 13.08.2025 № 5330100100000524 про примусове видворення з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 ..
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції рішення ОСОБА_1 , через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просив скасувати оскаржуване судове рішення у цій частині та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав на те, що порушення іноземцями та особами без громадянства законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства не є підставою для застосування такої міри відповідальності як примусове видворення чи примусового повернення. Стверджує про незаконність ухваленого щодо нього рішення.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.
Позивач - ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, що підтверджується паспортом громадянина російської федерації НОМЕР_1 , виданому 25.04.2018 посольством росії в Україні, терміном дії до 25.04.2023. (а.с. 6)
На час розгляду справи позивач фактично проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 ЛВ УДМС в Полтавській області 13.08.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МПТ №003557 за виявлене порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, який останнього разу в'їхавши на територію держави Україна в 1992 р., перевищив встановлений строк перебування в Україні більш як на 30 днів. (а.с. 9)
Згідно з постановою ЛВ УДМС в Полтавській області від 13.08.2025 ПН МПТ №003553 позивача ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 203 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. 00 коп.
Відповідно до службової записки завідувача Сектору з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції апарату УДМС України в Полтавській області №5301.5/12380-225 від 30.07.2025 громадянин рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до Сектору з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції апарату УДМС України в Полтавській області не звертався.
На цей час у громадянина російської федерації ОСОБА_1 , відсутні документи на право перебування/проживання на території України.
Згідно з рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13.08.2025 адміністративний позов ЛВ УДМС в Полтавській області до ОСОБА_1 про адміністративне затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою забезпечення примусового видворення задоволено. Затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою забезпечення примусового видворення. (а.с. 10-12)
13.08.2025 ЛВ УДМС в Полтавській області ухвалено рішення №5330100100000524 про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13)
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення є вмотивованим та обґрунтованим, а у позивача відсутні легальні підстави для перебування на території України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (надалі - Закон № 3773).
Згідно з ч. 8 ст. 26 Закону № 3773 примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
Аналіз наведеної норми в контексті до спірних правовідносин дає підстави для висновку про те, що стосовно позивача неможливо ухвалити рішення про примусове повернення, у зв'язку з чим відповідач мав затримати позивача для примусового видворення.
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13.08.2025 затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 , строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою забезпечення примусового видворення.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 3773 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Згідно з ч. 4 ст. 30 Закону № 3773 іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
З огляду на наведені приписи Закону № 3773 та відсутність у ОСОБА_1 документів для законного перебування на території України, відсутність діючого паспортного документа, що дає право на виїзд з України та відсутність доказів вчинення дій останнім щодо узаконення перебування на території України, колегія суддів вважає, що у відповідача виникли законні підстави для ухвалення такого рішення про примусове видворення.
Як наслідок відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Посилання апелянта на відсутність підстав для примусового видворення ОСОБА_1 колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.
Твердження апелянта про неможливість застосування до особи, яка без жодних законних підстав перебуває на території України примусового видворення чи примусового повернення є безпідставним і суперечить приписам Закону № 3773.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, у частині, що оскаржується, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 вересня 2025 року по справі № 539/4203/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк