21 жовтня 2025 року м. Суми Справа № 480/12731/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Суть спору. Позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині обчислення та виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 до 30.09.2021, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2021 роки, грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ ''Про Державний бюджет України на 2020 рік'' станом на 01.01.2020 та ЗУ ''Про Державний бюджет України на 2021 рік'' станом на 01.01.2021, згідно постанови КМУ від 30.07.2017 № 704; зобов'язати відповідача нарахувати та доплатити позивачу такі виплати, однак з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що у період з 29.01.2020 до 30.09.2021 грошове забезпечення та вказані виплати нараховувались та вплачувалось відповідачем із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Рішенням суду визнано протиправним та нечинними зміни до постанови КМУ, якими було встановлено вказаний вище розрахунок. Отже, розрахунок у 2020-2023 повинен проводитися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України про Державні бюджети на 2020-2023 роки, на відповідний коефіцієнт. Оскільки вказані вище суми нараховувались та виплачувались у розмірі меншому, ніж передбачено діючим законодавством, то позивач звернувся до суду.
Судом відкрито провадження у справі 16.02.2024.
20.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
Відзив мотивований тим, що у спірний період відповідач правомірно нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року. Також на виконання рішення суду у справі № 480/12559/21 відповідач виплатив позивачу компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2014-2018 р.р., з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Суд звертає увагу відповідача, що питання дотримання позивачем строків звернення до суду вирішено судом при відкритті провадження у справі. Оскільки відповідачем не заявлено клопотання про залишення позову без руху, у зв'язку з пропуском позивачем строків звернення до суду, то таке питання не вирішується судом.
Встановлені судом фактичні обставини. Висновки суду та їх мотиви.
У період з 29.01.2020 до 30.09.2021 позивач проходив військову службу у відповідача. 30.09.2021 позивач виключений зі списків особового складу відповідача.
У зазначений період позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 (1762 грн). Також позивачу у цей період нараховані та виплачені грошова допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки та матеріальна допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік. Вказане підтверджується архівними відомостями за 2020-2021 роки.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі № 480/12559/21 відповідач виплатив позивачу компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2014-2018 роки виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 (1762 грн). Суд задовольнив вимоги позивача, оскільки відповідач при звільненні позивача у 2021 році не виплатив такі компенсації. Вказаний факт не заперечується сторонами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" 20.12.1991 № 2011-XII.
Відповідно до частин 1-3 ст.9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Нормою ч.1 ст.10-1 вказаного Закону передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу 3 ч.14 цієї статті Закону № 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, якою затверджено схеми складових грошового забезпечення військовослужбовців.
Підпунктом 3 п.5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 4 цієї постанови (в первісній редакції, яка була чинна до 31.01.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
КМУ 21.02.2018 прийняв Постанову № 103. Пунктом 6 вказаної постанови внесені зміни до пункту 4 постанови КМУ № 704, згідно яких це й пункт викладено у наступній редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Вказаними змінами запроваджено, що розміри посадових окладів та окладів за військовим званням розраховуються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний коефіцієнт.
Окружний адміністративний суд м. Києва, рішенням від 16.10.2019 в адміністративній справі № 826/6453/18, яке 29.01.2020 залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, визнав протиправним та нечинним п. 6 Постанови КМУ № 103.
Отже, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, тобто з 29.01.2020, пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність, а інші нормативно-правові акти, які б надалі встановлювали порядок розрахунку посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, на відповідний коефіцієнт, відсутні.
Натомість постановою КМУ від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, внесено зміни до п.4 постанови КМУ № 704, де зазначено установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відповідно до норми ст. 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом.
Згідно з відповідними законами України про державний бюджет на відповідний рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 складає - 1762 грн, з 01.01.2020 - 2102 грн, з 01.01.2021 - 2270 грн.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у військовослужбовців у період з 29.01.2020 до 30.09.2021 (до набрання чинності постановою КМУ № 481) виникло право на отримання грошового забезпечення, в тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 (через його збільшення у 2020-2021 роках). Також у військовослужбовців, які звільнені зі служби у 2021 році виникло право на отримання компенсації відпусток виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, через його збільшення у 2021 році.
Встановлене положеннями пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Таким чином, відповідач не застосувавши вказані вище алгоритми нарахування, допустив протиправну бездіяльність, яка не відповідає критеріям правомірності, встановленим нормою ч.2 ст.2 КАС України.
Тому суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, а саме суд зобов'язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 до 30.09.2021, а також грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2021 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом 01.01.2021.
Крім того, суд зобов'язує відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2014-2018 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом 01.01.2021, оскільки така компенсація повинна була бути виплачена позивачу при звільненні зі служби у 2021 році.
В задоволенні вимоги нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, а саме з урахуванням розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, то суд відмовляє, оскільки така допомоги не виплачувались позивачу взагалі.
В задоволенні вимоги нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за 2021 рік, з урахуванням розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, то суд відмовляє з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Отже, одноразова грошова допомога при звільненні розраховується виходячи з 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Враховуючи той факт, що відповідач на виконання цього рішення не здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу за період з 29.01.2020 до 30.09.2021, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, дані вимоги є передчасними, оскільки на даний час неможливо встановити належний розмір грошового забезпечення позивача у 2020 та 2021 роках.
Судові витрати.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір", то питання розподілу судового збору судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 30.09.2021 та допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік та компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2014-2018 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2021.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за період з 29.01.2020 до 30.09.2021 та допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік та компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2014-2018 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2021.
4. В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) - відмовити.
5. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.І. Сидорук