21 жовтня 2025 р. Справа № 480/9951/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) 15.11.2024 (дата, вказана на поштовому конверті) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" (далі - відповідач, Державна установа "Роменська виправна колонія (№56)") про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява була розподілена автоматизованою системою комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судді Бондарю С.О. та ухвалою суду від 20.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У подальшому на підставі розпорядження керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 №311 було здійснено повторний автоматичний розподіл справи та цю справу розподілено судді Шевченко І.Г., ухвалою якої від 16.12.2024 справу прийнято до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Поряд з цим, після відкриття провадження у справі, судом було встановлено, що позовну заяву було подано без додержання вимог, викладених у ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме позивачем пропущено строк звернення до суду в частині вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022.
У зв'язку з чим ухвалою суду від 06.06.2025 позовну заяву залишено без руху на підставі ч.13 ст.171 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви в частині вимог з 19.07.20222 та зобов'язано позивача надати суду заяву про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній підстав та наданням доказів поважності його пропуску в частині вимог з 19.07.2022 (а.с.47-48).
На виконання вимог ухвали суду від 06.06.2025 позивач надіслав суду заяву (а.с.52), в якій просив:
1) визнати протиправними дії Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)» щодо обчислення з 01.01.2020 року по 18.07.2022 року посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача, із застосуванням розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року,
2) зобов'язати Державну установу «Роменська виправна колонія (№56)» здійснити перерахунок та виплату позивачу з 01.01.2020 року по 18.07.2022 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Фактично позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог в частині спірного періоду.
З огляду на зміст прохальної частини вказаної заяви позивача про зменшення позовних вимог в частині спірного періоду, ухвалою суду від 16.06.2025 продовжено розгляд справи №480/9951/24 та прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині спірного періоду в адміністративній справі №480/9951/24.
Вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 18.08.2022, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позову з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Пунктом 3 Постанови №103 у Постанові №704 пункт 4 викладено у такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Редакція Приміток додатків 1 та 14 не була змінена у зв'язку зі зміною редакції пункту 4 Постанови №704, тобто зміст приміток додатків 1 та 14 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Відтак, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Позивач у відповіді на відзив заперечував проти доводів відповідача у відзиві та просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позові.
Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з позову та підтверджується матеріалами справи, позивач проходив службу у Державній установі "Роменська виправна колонія (№ 56)" та наказом командира Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" від 04.09.2024 №138/ОС-24 був виключений звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 04.09.2024 (а.с.8).
У період служби позивачу нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, втім розрахункова величина, яку використовував відповідач для проведення нарахування та виплати грошового забезпечення, був прожитковий мінімум на 1 січня 2018 року. Ці обставини визнавались відповідачем у відзиві та у листі від 29.10.2024 (а.с.11-12), яким надано позивачу відповідь на заяву останнього щодо нарахування та виплати грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року (а.с.9-10).
Не погоджуючись з наданою листом від 29.10.2024 відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Тобто грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби.
У свою чергу, відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності
Так, 30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (набрала чинності з 01.03.2018 року, далі - Постанова № 704), якою зокрема затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Втім 21.02.2018 (тобто ще до набрання чинності Постановою №704) відповідно до частини 4 статті 63 Закону № 2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (набрала чинності 24.02.2018 року, далі - Постанова №103) та якою пунктом 6 до постанови КМУ № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 постанови КМУ № 704 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Тобто станом на час набрання Постановою №704 чинності - 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
У подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.
З огляду на зазначене, з 29.01.2020 була відновлена дія редакції пункту 4 Постанови №704, яка діяла до внесення змін пунктом 6 Постанови №103, та відповідно до якої розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт
Таким чином, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, а не станом на 01.01.2018, оскільки положення пункту 4 Постанови № 704, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 щодо часового визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб як "01 січня 2018 р.", скасоване 29.01.2020 вищезазначеною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18.
Таким чином, з 29.01.2020, з урахуванням вказаного правового регулювання, обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням мало здійснюватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 № 1928-IX встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня.
Отже, враховуючи вищевикладене, у період, зокрема, з 29.01.2020 до 31.12.2020 грошове забезпечення позивача мало розраховуватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 (2 102,00 грн.), з 01.01.2021 до 31.12.2021 включно грошове забезпечення позивача мало розраховуватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 (2 270,00 грн.), а з 01.01.2022 до 18.07.2022 включно грошове забезпечення позивача мало розраховуватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 (2 481,00 грн.).
Разом з тим, при обрахунку та виплаті позивачу в 2020р., 2021р., 2022р. грошового забезпечення було застосовано розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб станом на 01.01.2018. Ці обставини не заперечувались відповідачем у відзиві та у листі.
Враховуючи, що саме з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 - 29.01.2020 (а не з 01.01.2020 як помилково вважає позивач), у нього виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного року, тому відповідач, здійснюючи нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 18.07.2022, виходячи з прожиткового мінімуму на 1 січня 2018 року, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня відповідного року, діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому такі його дії не відповідають критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" (42073, Сумська область, Роменський район, с.Перехрестівка, вул.Вишнева, буд.10, код ЄДРПОУ 08565078) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 до 31.12.2020 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020.
Зобов'язати Державну установу "Роменська виправна колонія (№ 56)" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 до 31.12.2020 грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт із урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021.
Зобов'язати Державну установу "Роменська виправна колонія (№ 56)" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт із урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 до 18.07.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022.
Зобов'язати Державну установу "Роменська виправна колонія (№ 56)" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 до 18.07.2022 грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт із урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 21.10.2025.
Суддя І.Г. Шевченко