21 жовтня 2025 року м.Кропивницький Справа № 340/5851/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул.Соборна, 7 а, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25009, код ЄДРПОУ 20632802), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул.Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду через представника-адвоката Павленко В.І. звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач-2) в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 14 серпня 2025 року №112650004846 про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.08.1984 по 30.03.1992, з 01.04.1992 по 25.01.1993 за межами України та навчання в Узбецькій РСР з 01.09.1980 по 03.04.1984, починаючи з 26.06.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв'язку з досягненням пенсійного віку, звернулась 06.08.2025 до відповідча-1 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява за принципом екстериторіальності розглянута відповідачем-2 та прийнято рішення від 14 серпня 2025 року №112650004846, яким у призначення пенсії було відмовлено у зв'язку з недостатністю страхового стажу, через неврахування періодів роботи з 01.08.1984 по 30.03.1992, з 01.04.1992 по 25.01.1993 та навчання з 01.09.1980 по 03.04.1984 в Узбецькій РСР у зв'язку з ненаданням доказів щодо неотримання пенсії за вказані періоди від інших держав.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачами надано відзиви на позов вимоги якого не визнаються з мотивів аналогічним тим, які наведені у рішенні від 14 серпня 2025 року №112650004846 (а.с.30-32,57-62.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058- IV) встановлено, що право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідних для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до ст. 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
У справі, яка наразі розглядається, судом з матеріалів справи встановлено наступне.
25 червня 2025 позивачка досягла віку - 60 років (а.с.6).
06.08.2025 звернулась до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.42звор.,43).
Заява за принципом екстериторіальності розглянута відповідачем-2 та прийнято рішення від 14 серпня 2025 року №112650004846 (а.с.44).
У призначення пенсії було відмовлено у зв'язку з недостатністю страхового стажу, через неврахування періодів роботи з 01.08.1984 по 30.03.1992, з 01.04.1992 по 25.01.1993 та навчання з 01.09.1980 по 03.04.1984 в Узбецькій РСР у зв'язку з ненаданням доказів щодо неотримання пенсії за вказані періоди від інших держав.
Згідно обрахунку страхового стажу здійсненого відповідачем-2 при прийнятті рішення від 14 серпня 2025 року №112650004846, стаж позивачки становить 20 років 7 місяців 18 днів (а.с.45).
Позивач не погоджується з вказаним обрахунком та зазначає у позові, що страховий стаж за спірні періоди підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_2 та копією диплома.
Дослідивши зміст записів в трудовій книжці позивачки НОМЕР_2 , судом встановлено, що в період з 01.08.1984 по 30.03.1992 (записи 3-5, а.с.13) та з 01.04.1992 по 25.01.1993 (записи 6,7, а.с.11 звор.) позивачка здійснювала трудову діяльність в Узбецькій РСР, що також підтверджується архівними довідками від 17.11.2008 та 02.10.2019 (а.с.17,18).
Крім того, з копії диплома серії НОМЕР_3 вбачається, що позивачка навчалась в індустріальному технікумі Міністерства вищої та середньої освіти Узбецької РСР з 01.09.1980 по 03.04.1984 (а.с.10).
Судом здійснено обрахунок страхового стажу за вказані періоди :
- 01.09.1980 - 03.04.1984 3 роки, 7 місяців, 3 дні;
- 01.08.1984 - 30.03.1992 7 років, 7 місяців, 28 днів;
- 01.04.1992 - 25.01.1993 9 місяців, 25 днів.
Отже, за обрахунками здійсненими судом, страховий стаж згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 та дипломі НОМЕР_3 складає - 12 років 0 місяців 26 днів.
Таким чином, станом на дату звернення позивачки за призначенням пенсії (06.08.2025) її загальний страховий стаж склав: 20 років 7 місяців 18 днів + 12 років 0 місяців 26 днів = 32 рік 8 місяців 14 днів, що відповідно до положень ст. 26 Закону №1058-IV, з урахуванням дати звернення за призначенням пенсії, є достатнім для призначення пенсії за віком.
Щодо доводів відповідача-2 викладених у оскаржуваному рішенні про відсутність доказів щодо неотримання пенсії за вказані періоди від інших держав, суд вважає їх протиправними враховує наступне.
Відповідно до п. 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого ПКМУ від 16.05.2025 №562, у разі укладення міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п'яти робочих днів з дати подання особою заяви про призначення пенсії надсилає до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, а в разі неукладення міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, - до МЗС запит щодо передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії.
Отже, обов'язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р., покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.
Щодо вимоги позивач про зобов'язання ГУ ПФУкраїни в Кіровоградській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 починаючи з 26.06.2025 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.2 ст.9 КАС України).
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 06.08.2025 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Враховуючи неналежне виконання зазначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення її прав, з огляду на необхідність проведення нового розрахунку стажу позивача, що належить до компетенції органів Пенсійного фонду, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, враховуючи заявлені позовні вимоги, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2025 про призначення пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Враховуючи, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 263, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 14 серпня 2025 року №112650004846 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК