21 жовтня 2025 року м. Київ справа №320/26394/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання та неформування подання до ГУ Держказначейської служби України у м.Києві про повернення позивачці сплачений збір за обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 21941,20 грн та зобов'язати відповідача сформувати та подати до ГУ Держказначейської служби України у м.Києві подання про повернення позивачці сплачений збір за обов'язкове державне пенсійне страхування х операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 21941,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування») особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування, у зв'язку з чим позивачкою було подано до відповідача заяву про повернення помилково сплачених коштів. Однак, відповідачем було відмовлено в задоволенні зазначеної заяви. Така відмова, на думку позивачки, є протиправною та необґрунтованою, а тому вважає, що сплачена нею сума збору підлягає поверненню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позов вказав про необґрунтованість позовних вимог.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено, що 07.08.2023 позивачкою придбано на підставі договору купівлі-продажу у ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 07.08.2023, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євміною І.Л.
Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за ціною 1 658 129 грн.
07 серпня 2023 року позивачка сплатила 21941 грн збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості об'єкта нерухомого майна на казначейський рахунок ГУ ПФУ у м.Києві, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.08.2023 №10026/0533.
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.08.2023 індексний номер 341883058 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію права власності на вказану квартиру за позивачкою.
На думку позивачки, Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 29.05.2024 року №380753674 підтверджує, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 ,придбана нею вперше.
12 квітня 2024 року вона звернулася до ГУ ПФУ у м.Києві із заявою про повернення безпідставно сплаченого збору у розмірі 1% від вартості квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
До заяви було додано копію договору купівлі-продажу квартири, витяг з реєстру, копія квитанції про сплату, копія коду РНОКПП та копію паспорту.
Відповідач листом від 19.04.2024 року №2600-0603-8/81668 поінформував позивачку, що постановою КМУ №866 внесені зміни до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій №1740, який визначає документи, які повинні надаватися покупцем для підтвердження придбання житла вперше.
Тому, оскільки покупцем не надані передбачені Порядком документи нотаріусу та пенсійному органу, які б могли підтвердити факт придбання житла вперше, підстави для несплати збору під час купівлі та його повернення у зв'язку з помилковою оплатою відсутні.
За результатами розгляду наданих документів до пенсійного органу позивачем, прийнято рішення, яким відмовлено у підготовці подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у зв'язку з відсутністю повного пакету документів, які підтверджують придбання (набуття) житла вперше.
Надалі позивач звернувся до суду для вирішення питання повернення сплаченого нею збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ, організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку № 1740 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
26.09.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (далі - Постанова № 866).
Відповідно до пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Пункт 15-3 Порядку № 1740, з урахуванням доповнень, внесених Постановою № 866, передбачає наступний зміст:
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах в і г пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З наведених вище положень Закону № 400/97-ВР та Порядку № 1740 випливає, що з 19.08.1999 фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Об'єктом оподаткування цим збором є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, а ставка збору становить один відсоток від вартості майна.
Законодавець встановив виняток з цього правила для громадян, які придбавають житло вперше, виключивши їх з переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд зауважує, що від часу набрання цією нормою чинності в 1999 році до 25.09.2020 включно механізм її реалізації громадянами, що придбавають житло вперше, не функціонував.
З 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Крім того, у наведених положеннях пункту 15-3 Порядку № 1740, з урахуванням змін і доповнень, внесених Постановою № 866, деталізовано зміст поняття придбаває житло вперше, яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя. Тобто, виходячи з норм Порядку № 1740 при вирішенні питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін придбавання майна треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівлю частки в спільному майні подружжі. Лише у разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до пункту 15-2 Порядку № 1740 не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
Зі змісту Порядку № 1740 випливає, що з 26.09.2020 особа звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу четвертого пункту 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом в пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови відповідно оскаржити таке рішення до суду.
У цій справі судом встановлено, що позивач придбала квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири від 07.08.2023, тобто він мав можливість скористатися передбаченим пунктом 15-2 Порядку № 1740 механізмом доведення факту, що вона придбаває житло вперше, на стадії посвідчення договору купівлі-продажу, оскільки такий механізм визначений Порядком № 1740, починаючи з 26.09.2020.
Позивач скористався цим самим механізмом шляхом звернення безпосередньо до територіального органу Пенсійного фонду України про повернення помилково сплачених коштів. Заява позивача про формування подання на повернення безпідставно сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу майна подана до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 12.04.2024. Оскільки з 26.09.2020 правове регулювання цього питання змінилося, тому звертаючись з цього часу із заявою до територіальних органів ПФУ про повернення з бюджету помилково сплачених коштів, фізична особа повинна подати перелік документів, передбачених пунктом 15-2 Порядку № 1740, з метою підтвердження факту придбання житла вперше.
Суд зауважує, що особа може скористатися правом та механізмом реалізації відповідного права лише за законом, чинним на момент прояву реального бажання скористатися відповідним правом та механізмом. При цьому, реальність бажань означає те, що особа звернулася до відповідно суб'єкта владних повноважень у встановлений спосіб та із заявою встановленої форми із наданням всіх необхідних документів (виконанням всіх вимог законодавства, що регулює порядок реалізації відповідного права).
Реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (звернення до суб'єкта владних повноважень). Тобто до таких правовідносин мають застосовуватись ті норми законодавства, які є чинними на час вчинення відповідних значимих юридичних дій.
Крім того, приписи пункту 9 статті 1 Закону № 400/97 про звільнення від збору на обов'язкове пенсійне страхування лише громадян, які придбавають житло вперше, не зазнали змін на час укладення позивачем договору купівлі-продажу та на час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою.
Внесені зміни до Порядку № 1740 не спростовують приписи закону, а лише роз'яснюють їх застосування.
У спірних правовідносинах момент реалізації права позивача на повернення суми збору, сплаченого при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна, пов'язується з датою його звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, тобто 12.04.2024. Таким чином, регулювання спірних правовідносин повинно відбуватись із застосуванням положень Постанови № 866, якою внесено зміни до Порядку № 1740.
Суд враховує, що вказаний Порядок № 1740 (в редакції Постанови № 866) жодним чином не звужує права позивача; пільга у вигляді звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна вперше і надалі залишається чинною, натомість Уряд лише визначив порядок підтвердження цієї інформації, який, у свою чергу, був відсутній до 26.09.2020.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач виконала вимоги підпункту пункту 15-2 Порядку № 1740 щодо подання необхідних документів для направлення подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна вперше.
Таким чином, за відсутності подання документів, визначених пунктом 15-2 Порядку № 1740 у редакції Постанови № 866, суд констатує невиконання позивачем вимог, необхідних для повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна, а тому відмова ГУ ПФУ у формуванні та направленні до казначейського органу подання щодо повернення позивачці суми помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі є правомірною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах ШААС від 27 липня 2022 року у справі 640/16233/21, від 10 березня 2025 року у справі 640/18266/22, від 05 грудня 2024 року 320/20577/24, від 14 квітня 2025 року у справі 320/53464/24.
Суд зазначає, що чинне законодавство встановлює чіткі та конкретні вимоги, а також перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Оскільки такі вимоги не дотримані позивачем та не подані до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві усі необхідні документи, визначені пунктом 15-2 Порядку № 1740, то у відповідача були відсутні правові підстави для формування подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за встановлених обставин.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі № 280/9714/20, в якій вирішувалося питання: чи є позивач, який придбав квартиру, платником збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна. Верховний Суд у пункті 41 цієї постанови зазначив: "Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду".
У відповідності до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, поданий позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві пакет документів був недостатнім для прийняття рішення про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, з огляду на що відповідач обґрунтовано відмовив заявнику у формуванні подання про повернення суми сплаченого збору.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.