21 жовтня 2025 року м.Київ №320/33346/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» до приватного виконавця Д'яченка Євгенія Станіславовича про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника основної винагороди,
Товариство з обмеженою відповідальністю «МТІ» (далі також - позивач, ТОВ «МТІ», Товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця Д'яченка Євгенія Станіславовича (далі також - відповідач, приватний виконавець), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Д'яченка Є.С. про стягнення з боржника основної винагороди від 12.02.2024 №74139061;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Д'яченка Є.С. про стягнення з боржника основної винагороди від 12.02.2024 №74138985;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Д'яченка Є.С. про стягнення з боржника основної винагороди від 12.02.2024 №74138506.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.02.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д'яченком Є.С. відкрито виконавчі провадження № 74138506, № 74138985 і № 74139061 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.02.2024, виданого на виконання судового рішення у справі № 910/9577/23, а саме: в частині стягнення з ТОВ «МТІ» на користь ГС «Український музичний альянс» грошових коштів: 3% річних - 158 006,08 грн, втрат від інфляції - 856 262,71 грн та судовий збір - 15 214,03 грн, а всього до стягнення - 1 029 482,82 грн.; в частині стягнення з ТОВ «МТІ» на користь ГС «Український музичний альянс» понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 900 грн; в частині стягнення з ТОВ «МТІ» на користь ГС «Український музичний альянс »понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. Також постановою приватного виконавця від 12.02.2024 ВП № 74138506 накладений арешт на грошові кошти позивача у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, що становить 1 202 059,35 грн. Зазначена сума коштів ніби-то була стягнута 12.02.2024, але фактично вже після добровільного виконання ТОВ «МТІ» рішень судів у справі № 910/9577/23, шляхом ініціювання Товариством переказу з власного рахунку в банку на рахунок приватного виконавця з призначенням платежу «Стягнення за наказами Господарського суду міста Києва №910/9577/23 від 09.02.2024 року» (платіжне доручення від 12.02.2024 № 9056). В той же день всі три виконавчі провадження були закінчені, а оскаржувані постанови направлені на адресу позивача, які отримані 16.02.2024. У взаємозв'язку із наведеним позивач стверджує, що стягнення відповідачем суми основної винагороди приватного виконавця є протиправним, оскільки заходи, які вчиняв приватний виконавець фактично не призвели виконання судових рішень у примусовому порядку, натомість кошти боржник перерахував на рахунок стягувача самотужки. Позивач вважає, що у цьому випадку мало місце перерахуваннякоштів (основної суми заборгованості) на користь стягувача саме не в примусовому порядку. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що ним відповідно та у межах вимог чинного законодавства були вчинені виконавчі дії та вжиті заходи з примусового виконання рішення суду. Зокрема, після прийняття 12.02.2024 постанов про відкриття виконавчих проваджень № 74138506, № 74138985 і № 74139061 та об'єднання таких у зведене виконавче провадження № 74140366, а також постанов про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у перелічених виконавчих проваджень, відповідач того ж дня в порядку статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову про арешт коштів боржника (ТОВ «МТІ») на рахунках у банківських установах у межах суми заборгованості (1 202 059, 35 грн) у зведеному виконавчому провадженні № 74140366. При цьому приватним виконавцем були оформлені та направлені до банків на виконання платіжні інструкції на примусове списання коштів з рахунків боржника. 12.02.2024 на виконання платіжної інструкції № 9056 на рахунок обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д'яченка Є.С. з рахунку ТОВ «МТІ» № НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк», МФО 380505 списано кошти у сумі 1 202 059,35 грн. Згідно з розпорядженням приватного виконавця № 74140366 від 12.02.2024 у зведеному виконавчому провадженні № 74140366 було здійснено розподіл коштів, а саме перераховано: 1 029 482,82 грн як погашення на користь стягувача заборгованості за виконавчим документом у справі № 910/9577/23; 102 948,28 грн як оплата основної винагороди приватного виконавця за примусове виконання виконавчого документу; 42 900 грн як погашення заборгованості за виконавчим документом у справі № 910/9577/23; 4 290 грн. як оплата основної винагороди приватного виконавця за примусове виконання виконавчого документу; 20 000 грн як погашення на користь стягувача заборгованості за виконавчим документом у справі № 910/9577/23; 2 000 грн як оплата основної винагороди приватного виконавця за примусове виконання виконавчого документу; 438,25 грн як оплата витрат приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні № 74140366. З огляду на викладене, відповідач вважає вимоги виконавчого документу у справі № 910/9577/23 виконані повністю, заборгованість стягнуто та згідно платіжних доручень приватного виконавця від 12.02.2024 перераховано стягувачу. Крім того, зауважив, що у боржника було достатньо часу для добровільного виконання судових рішень (з моменту набрання ними законної сили - 10.01.2024) до моменту пред'явлення виконавчих документів стягувачем до примусового виконання.
Додатково на виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі відповідач подав до суду матеріали відповідних виконавчих проваджень і додаткові письмові пояснення.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
12.02.2024 представник Громадської спілки «Український музичний альянс» пред'явив до примусового виконання накази Господарського суду міста Києва, видані 09.02.2024 у справі № 910/9577/23 за позовом Громадської спілки «Український музичний альянс'до Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» про стягнення грошових коштів у сумі 1 297 121,85 грн (з них: 3% річних - 158 006,08 грн і втрат від інфляції - 1 139 115,77 грн)., шляхом подання заяв від 12.02.2024 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д'яченка Є.С.
12.02.2024 приватний виконавець прийняв за кожним пред'явленим до примусового виконання виконавчим документом по постанові про відкриття виконавчого провадження, а саме:
- постанову ВП 74138506 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9577/23, виданого 09.02.2024, про стягнення з ТОВ «МТІ» (ідентифікаційний код 13669756, адреса: 01001, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 4) на користь Громадської спілки «Український музичний альянс» (ідентифікаційний код 31815383, адреса: 01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10,оф. 28) грошові кошти: 3% річних - 158 006,08 грн, втрат від інфляції - 856 262,71 грн та судовий збір - 15 214,03 грн;
- постанову ВП 74138985 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9577/23, виданого 09.02.2024, про стягнення з ТОВ «МТІ» (ідентифікаційний код 13669756, адреса: 01001, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 4) на користь Громадської спілки «Український музичний альянс» (ідентифікаційний код 31815383, адреса: 01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10,оф. 28) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 42 900,00 грн;
- постанову ВП № 74139061 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9577/23, виданого 09.02.2024, про стягнення з ТОВ «МТІ» (ідентифікаційний код 13669756, адреса: 01001, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 4) на користь Громадської спілки «Український музичний альянс» (ідентифікаційний код 31815383, адреса: 01021, м. Київ, вул. Шовковична, 10,оф. 28) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
У той же день приватний виконавець прийняв у межах кожного із перелічених проваджень такі постанови: постанову про стягнення з боржника основної винагороди (де наведений розрахунок основної винагороди шляхом обчислення такої у розмірі 10% від суми до стягнення, зазначеної у виконавчому документі); постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Надалі, 12.02.2024 приватним виконавцем об'єднано вказані виконавчі провадження в одне - зведене виконавче провадження № 74140366, про що прийнято відповідну постанову.
У межах зведеного виконавчого провадження того ж дня відповідач прийняв:
- постанову про звернення стягнення на майно (кошти) боржника, відповідно до якої вирішив звернути стягнення на кошти, що належать боржнику (ТОВ «МТІ»), у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установа, у межах суми заборгованості у зведеному виконавчому провадженні, що становить 1 202 059,35 грн. (з них суми коштів, що підлягали стягненню на користь ГС «Український музичний альянс» за наказами Господарського суду міста Києва від 09.02.2024: 3% річних - 158 006,08 грн, втрат від інфляцій - 856 262,71 грн, судовий збір - 15 214,03 грн, витрат на професійну правничу допомогу - 42 900 грн, витрат на професійну правничу допомогу - 20 000 грн; сума основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 74138506 - 102 948,28 грн, сума основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 74138985 - 4 290 грн, сума основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 74139061 - 2 000 грн; витрат у зведеному виконавчому провадженні № 74140366 за користування Автоматизованою системою виконавчого провадження - 207 грн, витрат на знаки поштової оплати (марки) - 180 грн, витрат на конверти - 51,25 грн);
- постанову про арешт коштів боржника.
Копії перелічених вище постанов від 12.02.2024 приватний виконавець надіслав на адресу боржника поштою разом із супровідним листом від 12.02.2024 № 2081. Як стверджує позивач та не спростував відповідач, такі постанови отримані ТОВ «МТІ» 16.02.2024.
У той же час 12.02.2024 згідно з платіжним дорученням від 12.02.2024 № 9056 ТОВ «МТІ» ініціювало переказ на рахунок приватного виконавця у банку коштів у сумі 1 202 059,35 грн, що відповідає сумі заборгованості за зведеним виконавчим провадженням.
Згідно з розпорядженням приватного виконавця № 74140366 від 12.02.2024 у зведеному виконавчому провадженні № 74140366 останнім здійснено розподіл коштів, а саме перераховано згідно з платіжними дорученнями від 12.02.2024 за № 9064, № 9065, № 9066, № 9067 № 9068 і № 9069: 1 029 482,82 грн як погашення на користь стягувача заборгованості за виконавчим документом у справі № 910/9577/23; 102 948,28 грн як оплата основної винагороди приватного виконавця за примусове виконання виконавчого документу; 42 900 грн як погашення заборгованості за виконавчим документом у справі № 910/9577/23; 4 290 грн. як оплата основної винагороди приватного виконавця за примусове виконання виконавчого документу; 20 000 грн як погашення на користь стягувача заборгованості за виконавчим документом у справі № 910/9577/23; 2 000 грн як оплата основної винагороди приватного виконавця за примусове виконання виконавчого документу; 438,25 грн як оплата витрат приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні № 74140366.
За наслідком цього приватний виконавець, вивівши виконавчі провадження зі зведеного виконавчого провадження, 12.02.2024 прийняв постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої, частин 2 і 3 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанов від 12.02.2024 ВП № 74139061, № 74138985 і № 74138506, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Так, згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт перший частини другої статті 18 Закону №1404-VIII).
Пунктом першим частини першої статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 Закону №1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частина п'ята статті 31 Закону № 1403-VIII передбачає, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закон № 1403-VIII.
Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
У свою чергу положеннями частин другої та четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною першою статті 42 Закону №1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Крім того, на виконання статті 31 Закону № 1403-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 затверджений Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643).
Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Аналіз положень Закону № 1404-VIII свідчить про те, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, зазначених у статті 3 цього Закону, яке розпочинає, зокрема, за заявою стягувача. У разі виконання рішень приватним виконавцем виконавчий збір не стягується. Натомість за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виплачується винагорода.
Водночас аналіз норм Закону № 1404-VIII, які регулюють діяльність приватних виконавців, і статті 31 Закону № 1403-VIII указує на те, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 260/801/19, від 10.09.2020 у справі № 120/1417/20-а, від 28.10.2020 у справі № 640/13697/19.
Одночасно з цим, основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону № 1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №640/13434/19, від 26.08.2021 у справі № 380/6503/20.
Крім цього, аналіз статті 31 Закону № 1403-VIII свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком приватного виконавця.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20, від 27.04.2021 у справі №580/3444/20, від 03.06.2021 у справі № 640/17286/20, від 26.08.2021 у справі № 380/6503/20.
Водночас саме лише існування такої постанови, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди, не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення (пункт 52 постанови Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 420/6845/18).
Також, у своїй практиці Верховний Суд уже зауважував, що для правильної оцінки правомірності постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, визначеної у виді відсотка, винесеної приватним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, судам необхідно встановити предмет виконавчого провадження (стягнення сум чи передача майна за виконавчим документом).
У цьому випадку, як свідчать наявні у справі матеріали, відповідач 12.02.2024 після прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження ВП №74139061, №74138985 і №74138506також прийняв постанови про стягнення з боржника основної винагороди у межах кожного із цих виконавчих проваджень, що відповідає законодавчим приписам частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII.
Копії цих постанов приватний виконавець 12.02.2024 відправив на поштову адресу боржника. Разом з тим, ТОВ «МТІ» ще до моменту отримання таких постанов (16.02.2024) здійснило дії з метою виконання рішень судів у справі № 910/9577/23, а саме ініціювало на користь приватного виконавця через банківську установу безготівковий платіж в сумі, що відповідає сумі заборгованості в межах зведеного виконавчого провадження. Наведена обставина спростовує доводи відповідача про те, що виконання виконавчих документів (наказів Господарського суду міста Києва від 09.02.2024) було безпосередньо зумовлено вчиненням приватним виконавцем тих чи інших дій після отримання заяв стягувача від 12.02.2024.
Водночас, право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.02.2022 у справі № 160/10874/19, від 03.06.2021 у справі № 640/17286/20, від 08.07.2021 у справі № 360/2855/20, від 05.08.2021 у справі № 640/2710/20, які враховуються судом відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищенаведене та обставину того, що провадження у ВП № 74139061, № 74138985 і № 74138506 закінчені, а основна винагорода приватного виконавця стягнута з боржника ще до моменту отримання останнім постанов про відкриття виконавчого провадження, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «МТІ». При цьому суд вважає, що задоволення позову у спосіб визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника основної винагороди від 12.02.2024 ВП № 74139061, № 74138985 і № 74138506 є належним та ефективним способом відновлення порушених прав та інтересів позивача.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Тобто, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду належних доказів на обґрунтованість прийняття ним оскаржуваних постанов, а відтак, не довів їх правомірність.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, в силу приписів частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, суд присуджує позивачу 3028,00 грн понесених витрат з оплати судового збору за рахунок коштів відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Д'яченка Євгенія Станіславовича про стягнення з боржника основної винагороди від 12.02.2024 ВП № 74139061.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Д'яченка Євгенія Станіславовича про стягнення з боржника основної винагороди від 12.02.2024 ВП № 74138985.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Д'яченка Євгенія Станіславовича про стягнення з боржника основної винагороди від 12.02.2024 ВП № 74138506.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ» (код ЄДРПОУ 13669756, адреса: 01001, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 4) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім гривень) гривень 00 копійок за рахунок коштів приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Д'яченка Євгенія Станіславовича (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 45-Б, офіс 1).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.