21 жовтня 2025 року Справа № 280/6650/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ( далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024, без її обмеження максимальним розміром, протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2024, без обмеження максимальним розміром, та без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що на виконання рішення суду по справі №280/9844/24 від 15.11.2024 Головним управлінням пенсійного фонду України в Запорізькій області проведено перерахунок пенсії позивача, але пенсія позивача виплачується 01.03.2024 року з урахуванням максимального розміру пенсії, виплата проводиться у розмірі 23 610,00 грн. Вказує, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою в якої просить надати повну інформацію про причини та підстави з яких не було виплачено повний розмір пенсії. Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.06.2025 №10974-10649/Т-02/8-0800/25 повідомлено, що розмір пенсії позивача після перерахунку з 01.03.2024 склав 2361,00грн. Вважає, що відповідачем безпідставно та невірно прораховано розмір пенсійної виплати позивача у зв'язку з тим, що, при розрахунку підвищення встановлено обмеження максимальної пенсійної виплати (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність), хоча це обмеження на нього взагалі не поширюється. Також просить врахувати, що при знятті обмеження пенсії максимальним розміром, відповідачем буде застосований понижуючий коефіцієнт, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу. Просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, надавши свій письмовий відзив 13 серпня 2025 року за вх.№40902. Зазначає, що вимоги щодо обмеження максимального розміру пенсії зазначено в Прикінцевих та Перехідних положенням Закону № 3668 і застосовуються на момент набрання чинності даними законами. Вказує, що в подальшому, в разі перевищення максимально встановленого розміру пенсії застосовується передбачене законодавством обмеження. Зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років з 26.10.2016, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", розмір пенсії позивача перевищує передбачений законом максимальний розмір. Також вказує. що оскільки розмір пенсії позивача не перевищує 23 610 грн, то норми статті 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови 1 відносно позивача не застосовуються. Таким чином, пенсія позивачу розрахована та виплачується згідно норм чинного законодавства України, отже підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
Ухвалою суду від 05.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6650/25 без виклику сторін, питання про поновлення строку звернення до суду суд не вирішив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/9844/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області поновити виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії (нарахованої відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/1534/24) у розмірі 2000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з моменту припинення, а саме з липня 2024 року виплатити перераховану пенсію у повному обсязі до існуючого розміру пенсії.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.06.2025 повідомлено позивача, що на виконання вищевказаного рішення по справі №280/9844/24 від 15.11.2024 року Головним управлінням пенсійного фонду України в Запорізькій області проведено перерахунок пенсії позивача. Вказано, що ст. 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, який з 01.01.2024 становить 2361,00 грн.
З розрахунку пенсії позивача станом вбачається, що у складі пенсії позивача нарахована індексація базового ОСНП 2022 2450,81 грн, індексація базового ОСНП 2023 1500,00 грн, індексація базового ОСНП 2024 1500,00 грн., щомісячна доплата в розмірі 2000,00 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) - 26 456,56 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії та пониження суми - 23 610,00 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі частиною 3 статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним Законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, є Закон № 2262-ХІІ.
Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини п'ятої статті 43 Закону №2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 №3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України від 24.12.2015 №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину п'яту статті 43 Закону №2262-XII доповнено реченням такого змісту: “Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно зі змінами, внесеними Законом України від 12.04.2016 №1080-VІІІ “Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» частина п'ята статті 43 Закону №2262-ХІІ стала вважатись частиною сьомою.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016 є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII.
Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII) передбачено, що у частині сьомій статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року (пункт 10 вказаного Закону). Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №1774-VIII, встановлено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
Поряд з тим рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційною перше речення та друге речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто усю частину сьому названої статті. Втрата з 20.12.2016 чинності частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною в цілому частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII така норма вважається відсутньою у тексті Закону. При цьому після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення зміни до першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII аналогічного змісту новими законами не вносились.
Отже, з 2017 року стаття 43 вказаного Закону не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, а внесені Законом №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 31.03.2021 у справі №815/3000/17.
Крім того, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ) прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Отже була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права сформулювала висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у цьому випадку застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 11.07.2022 у справі №620/613/21, від 23.01.2024 у справі №160/17347/22, від 14.05.2024 у справі №420/7840/21, від 18.07.2024 у справі №300/2531/21, від 17.09.2024 у справі №300/2387/23, від 23.10.2024 у справі №560/2041/22.
Судом встановлено, що пенсія позивача обмежена максимальним розміром 23 610,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону № 4059-IX установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірі 2361 гривня.
Отже, судом встановлено, що протягом спірного періоду пенсія позивача виплачується з обмеженням у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, водночас, правові підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром відсутні, а тому, застосовуючи обмеження максимального розміру пенсії позивача, відповідач діяв протиправно.
З метою відновлення порушеного права наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити з 01.03.2024 перерахунок пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, без обмеження максимального розміру пенсії та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Що стосується застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1, суд зазначає таке.
Статтею 46 Закону № 4059-IX передбачено, що пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема Закону № 2262-XII (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 46 Закону № 4059-IX, Кабінет Міністрів України 03.01.2025 прийняв Постанову №1, якою визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій.
Пунктом 1 Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема Закону № 2262-XII (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Таким чином, Законом № 4059-IX та Постановою №1 установлено додаткові підстави для обмеження розміру пенсії шляхом застосування обмежувальних коефіцієнтів у випадку, якщо розмір пенсії перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, як було встановлено судом, протягом спірного періоду пенсія позивачу виплачувалась з обмеженням максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, що не зумовило виникнення підстав для застосування норм Постанови №1.
На користь такого висновку також свідчить зміст розрахунків пенсії позивача, у яких відсутня інформація про застосування до розміру пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1.
Таким чином, оскільки не надано доказів застосування протягом спірного періоду до розміру пенсії позивача обмежуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою №1, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 726,72 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовну заяву заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обмеження з 01.03.2024 розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) здійснити з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), без обмеження максимального розміру пенсії.
В іншій частині позовних вимог,- відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 72 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 21 жовтня 2025 року.
Суддя Л.Я. Максименко