20 жовтня 2025 року Справа № 280/3128/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправими та скасування пунктів наказів
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач 1), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 3) в якій позивач з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с. 80-85) просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України, яка полягає у невирішенні питання стосовно скасування пункту 39 параграфу 7 наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) № 879- РС від 25.12.2023 року стосовно ОСОБА_1 та направлення адвокатського запиту від 14.03.2025 року № 29, адресованого до Генерального штабу Збройних Сил України, для вирішення по суті до військової частини НОМЕР_2 , дії та бездіяльність якої оскаржуються стороною позивача.
2. Зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України повторно розглянути питання щодо скасування пункту 39 параграфу 7 наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) № 879-РС від 25.12.2023 року стосовно ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України повторно розглянути адвокатський запит представника позивача від 14.03.2025 № 29 та надати вичерпну відповідь на усі питання, порушені в даному адвокатському запиті.
4. Визнати протиправним та скасувати пункт 9 параграфу 3 наказу № 43 - РС командира військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2025 року в частині зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 07 лютого 2025 року сержанта ОСОБА_1 .
5. Визнати протиправним та скасувати підпункт 3.1 пункту 3 наказу № 44 - РС командира військової частини НОМЕР_2 від 10.02.2025 року
6. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 призначити повторне службове розслідування з приводу не реалізації кадрового рішення по ОСОБА_1 .
7. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 зарахувати ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини з 29.12.2023 року, зарахувавши до його вислуги років період служби з 29.12.2023 року до 07.02.2025 року.
8. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 29.12.2023 року до 07.02.2025 року, виходячи з його грошового забезпечення (середнього заробітку), який він отримував до переведення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.
9. Стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання приписів наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України 29.12.2023 прибув до військової частини НОМЕР_3 . Групою персоналу військової частини НОМЕР_3 були зроблені ксерокопії довідок про його хворобу, проведено співбесіду та в усній формі було відмовлено в прийнятті на службу в зв'язку з тим що він є обмежено придатним, та не відповідає посаді на яку його призначили, рекомендовано повернутись до військової частини НОМЕР_2 , на прохання надати якісь супровідні документи йому було відмовлено. Після повернення позивача 03.01.2024 до військової частини НОМЕР_2 начальник персоналу військової частини повідомив що підстав прийняти ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 немає, що робити в цій ситуації він не знає і попросив залишити військову частину. 04.01.2024 року, ОСОБА_1 , поїхав додому, де звернувся за професійною правничою допомогою. Під час спілкування адвоката з командуванням військових частини НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , останньому було повідомлено щоб позивач прибув до військової частини НОМЕР_2 . 06.01.2024 року ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 6 від 06.01.2024 року позивач був зарахований на продовольче забезпечення та узятий на облік як не прийнятий до іншої частини за станом здоров'я. Про взяття на облік та постановку на усі види забезпечення, окрім котлового, відповідного наказу командиром військової частини НОМЕР_2 видано не було. З того часу командуванням військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ніяких дій щодо поновлення позивача на службі, призначення його на посаду, зарахування у розпорядження, взяття його на всі види забезпечення здійснено не було, тобто, у даному випадку має місце бездіяльність військового командування. 26.01.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності), якій підпорядковується військова частина НОМЕР_2 , було видано наказ № 59 про проведення службового розслідування ціль якого залишення в списках особового складу та поновлення на всіх видах забезпечення осіб яких не було прийнято на службу до військової частини НОМЕР_3 з зазначенням терміну виконання 5 діб. Але, командуванням військової частини НОМЕР_2 , з невідомих стороні позивача причин, даний наказ виконано не було, командуванням військової частини НОМЕР_1 не здійснювався контроль за виконанням командиром військової частини НОМЕР_2 вказаного наказу і як наслідок даної бездіяльності, позивача не було зараховано до списків військової частини НОМЕР_2 , та не зараховано на всі види забезпечення. 24.06.2024 командир військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) видає наказ № 594 про призначення службового розслідування щодо не реалізації кадрового рішення по сержанту ОСОБА_1 , службове розслідування провести до 03.07.2024 року, але цей наказ також не було виконано і позивача не було зараховано до списків військової частини НОМЕР_2 , та не зараховано на всі види забезпечення. 26.01.2025 року командир військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) видає наказ № 205 про призначення службового розслідування щодо не реалізації кадрового рішення по сержанту ОСОБА_1 . Службове розслідування було проведено формально, не в повному обсязі з'ясовано обставини, клопотання з якими 27.01.2025 року звернувся позивач взагалі не розглядались, в наслідок чого були прийняті накази не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією України , законами України та наказами, інструкціями Міністерства оборони України, в зв'язку з чим позивачу довелося знову звернутися за професійною правничою допомогою. Згідно цих наказів позивача зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 07.02.2025 року, а не з дня прибуття до військової частини, та залишено в списках особового складу, що не відповідає нормативно-правовим актам Міністерства оборони України, тобто наказу про зарахування до списків особового складу не має, а позивача не відомо з яких підстав залишають в списках особового складу та ще зараховують у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 без будь-яких підстав, що він повинен служити саме в цій військовій частині. Не зрозуміло на підставі чого вибрана дата 07.02.2025 року а не 29.12.2023 року, виникає питання на яких підставах позивач утримувався у військовій частині з 29.12.2023 року до 07.02.2025 року та не отримував ніяких належних військовослужбовцю за призовом під час мобілізації видів забезпечення. Також позивач зазначає, що дії ГШ ЗСУ в частині видання спірного наказу від 25.12.2023 року № 879-РС в частині призначення позивача на посаду гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону НОМЕР_4 окремої механізованої бригади 9 армійського корпусу сухопутних військ Збройних Силах України, на думку позивача є протиправними та суперечать вимогам Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі-Положення № 1153/2008), оскільки посада гранатометника є нижчою по відношенню до посади начальника їдальні військової частини, а також ОСОБА_1 не мав фаху гранатометника. На протязі періоду з 29.12.2023 року до 07.02.2025 року позивач перебував у військовій частині НОМЕР_2 , але йому не нараховувалося та не виплачувалося грошове забезпечення, тобто протиправною бездіяльністю командування військової частини НОМЕР_2 йому завдано суттєвої матеріальної шкоди. Також, бездіяльністю та незаконними діями командування військової частини НОМЕР_2 позивачеві заподіяно моральну (немайнову шкоду). Також, протиправні дії відповідача відносно позивача полягають в невиплаті йому грошового забезпечення за період служби з 29.12.2023 року до 07.02.2025 року та в незарахуванні даного періоду до його вислуги років. За таких обставин вважає позов обґрунтованим та просить його задовольнити.
Ухвалою суду від 05.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач 3 позов не визнав, подав відзив від 20.05.2025, в якому зазначив, що військовою частиною НОМЕР_2 зі своєї сторони було виконано наказ, а військовою частиною НОМЕР_3 зазначений вище наказ виконано не було, що в свою чергу призвело до описаної в позовній заяві ситуації. У зв'язку з усім вище зазначеним військова частина НОМЕР_2 не повинна відповідати за невиконання наказу військовою частиною НОМЕР_3 . Також зазачає, що командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.01.2024 № 59 “Про призначення службового розслідування». Але мета зазначеного наказу була інша, а саме: “В ході службового розслідування перевірити об'єктивні причини відсутності, так як результати вплинуть на скасування пунктів наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 та поновлення на всіх видах забезпечення, оголошення такими, що продовжують службу в списках військової частини НОМЕР_1 та подання клопотання про скасування пунктів наказу начальник Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.12.2023 № 879-РС в частині осіб, відносно яких проведено службове розслідування». Отже, твердження Позивача про зарахування його, після проведення службового розслідування, до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 є надуманим і не обґрунтованим, тобто таким, що не відповідає дійсності. Це в свою чергу підтверджується безпосередньо тим доказом (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.01.2024 № 59 “Про призначення службового розслідування»), на який посилається в даному випадку сам Позивач. Враховуючи зазначене можна зробити висновки, що Позивач цілеспрямовано вводить суд в оману. Стосовно невчасного проведення службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2024 № 59 повідомляємо, що військова частина НОМЕР_2 є бойовою частиною і постійно приймає активну участь у бойових діях, що в свою чергу позбавляє можливості вчасно проводити подібні розслідування. Але в той же час, додатково звертаємо Вашу увагу на те, що завершення службового розслідування на впливало безпосередньо на факт зарахування до списків особового складу і постановки на всі види забезпечення. Для зарахування до списків особового складу і постановки на всі види забезпечення необхідно було вирішити питання з нереалізованим наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.12.2023 № 879-РС. І як вже зазначалося вище, не реалізація зазначеного наказу це наслідок його невиконання військовою частиною НОМЕР_3 . В свою чергу, з метою вирішення питання по нереалізованому наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.12.2023 № 879-РС військова частина НОМЕР_2 неодноразово зверталася до командування військової частини НОМЕР_1 з відповідними клопотаннями. Це підтверджується клопотаннями військової частини НОМЕР_2 від 04.02.2024 № 1560/455 та від 30.03.2025 № 1560/1166 до військової частини НОМЕР_1 які подавалися з метою подальшого вирішення питання щодо поновлення на всіх видах забезпечення та оголошення таким, що продовжує службу в списках військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_1 . Військова частина НОМЕР_2 є підпорядкованою військовій частині НОМЕР_1 і всі кадрові питання вирішуються військовою частиною НОМЕР_1 . Також і наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.06.2024 № 594 не містить жодного натяку на те, що по факту завершення службового розслідування сержанта ОСОБА_1 буде зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Також таких дій не передбачає жодна норма закону. Отже, це знову є лише припущенням Позивача, яке ні чим не аргументоване. Також відповідач 3 звертає увагу суду на відповідь командира військової частини НОМЕР_2 від 03.04.2025 № 15601/1212). За такими номерами вихідні (а також і будь-які інші) не обліковуються у військовій частині НОМЕР_2 . При цьому сам додаток не відкривається, що позбавляє можливості ознайомитися із ним та оцінити як доказ. Враховуючи зазначене даний доказ, а саме відповідь командира військової частини НОМЕР_2 від 03.04.2025 № 15601/1212 ставиться під сумнів. Стосовно не нарахування та не виплати грошового забезпечення Позивачу за період з 29.12.2023 по 07.02.2025, відповідач 3 у відзиві зазначив що в зазначений період Позивач не був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . У зв'язку із зазначеною обставиною в військової частини НОМЕР_2 були відсутні правові підстави для будь-яких нарахувань та виплати грошового забезпечення. Стосовно твердження про заподіяння моральної шкоди Позивачу відповідач 3 к відзиві зазначив, що військова частина НОМЕР_2 поставила Позивача на продовольче забезпечення, хоча це не було законно, так як Позивач не був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . Питання зарахування до списків особового складу було розгорнуто вище, і як було зазначено, військова частина НОМЕР_2 не має повноважень щодо вирішення кадрових питань. Також, військова частина НОМЕР_2 надала місце для проживання Позивачу. І при цьому жодного разу не брала з нього оплату ні за оренду житла ні за комунальні послуги. Також, від керівництва військової частини НОМЕР_2 була висунута пропозиція щодо подачі рапорту на переведення до іншої військової частини. Такий рапорт подається через Генеральний штаб ЗСУ і можливо вдалося б вирішити питання щодо зарахування до списків особового складу зазначеної у рапорті військової частини. Але у відповідь Позивач сказав що це не його проблема і він не збирається ні чого робити Висказування Позивача щодо незрозумілого тримання його у військовій частині НОМЕР_2 , що на його думку є новим видом позбавлення волі, відбування покарання, або різновид катування є абсурдним та необґрунтованим. Позивачу достеменно було відомо, що він не обліковується в списках особового складу військової частини, і навпаки військовій частині було проблематично його утримувати, за його проживання (утримання) іншим військовослужбовцям доводилося платити, але Позивача це влаштовувало і він не хотів щось змінювати у такій ситуації. Підсумовуючи вищезазначене, видно що військова частина НОМЕР_2 навпаки приймала участь у вирішенні проблемного питання та допомагала чим могла, але Позивач тепер хоче скористатися ситуацією і отримати для себе додаткову вигоду. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, звернених до відповідача 3.
Відповідач 2 позов також не визнав, у поданому відзиві від 22.05.2025 послався на те, що Враховуючи ту обставину, що сержант ОСОБА_2 , був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та, на час його прибуття до військової частини НОМЕР_2 , були відсутні документи, що підтверджують направлення його у цю військову частину для проходження військової служби, а також документи передбачені п.3 Розділу V Інструкції, у відповідності до п.36 Розділу ІІ Інструкції, він обліковувався як тимчасово прибулий, правові підстави для зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 були відсутні. На підставі пп.2 п.116 Положення та враховуючи ту обставину, що посада, на якій перебував сержант ОСОБА_2 не є вакантною, його було зараховано до списків військової частини НОМЕР_2 та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та поновлено на всіх видах забезпечення. Враховуючи вищевикладене, в діях військової частини НОМЕР_1 , щодо зарахування у розпорядження сержанта ОСОБА_3 відсутні порушення чинного законодавства України. Також відповідач 2 посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами. Просить відмовити у задоволенні позову.
Від відповідача 1 до суду 22.05. 2025 надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що оскільки у військовій частині НОМЕР_3 були наявні вакантні посади, зокрема, посада гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, виникла необхідність щодо їх доукомплектування, а тому була проведена відповідна робота. У зв'язку з чим, на виконання вимог розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 за підпорядкованістю було подано План переміщення. Як наслідок, начальником Генерального штабу Збройних Сил України було затверджено План переміщення осіб рядового, сержантського і старшинського складу на посади номенклатури призначення начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 24.12.2023, до якого було включено Позивача. Тобто, за результатами розгляду зазначених документів, які були подані ІНФОРМАЦІЯ_2 (у підпорядкуванні якого перебуває військова частина НОМЕР_2 , де проходив військову службу Позивач) начальником Генерального штабу Збройних Сил України, було прийнято рішення щодо переміщення, зокрема, Позивача. У подальшому, на підставі затвердженого Плану переміщення, начальником Генерального штабу Збройних Сил України відповідно до пунктів 82, 83 та 257 Положення, було видано наказ (по особовому складу) від 25.12.2023 № 879-РС (далі - наказ № 879-РС), згідно з пунктом 39 якого, Позивач призначився на посаду передбачену штатом воєнного часу, у зв'язку з введенням правового режиму воєнного стану. Згідно з абзацом другим пункту 257 Положення для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 Положення. Відтак, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82
Положення без його згоди. Відтак, оскільки переміщення Позивача відбулося у суворій відповідності до вимог спеціальних норм Положення та Інструкції, які діють під час особливого періоду, у тому числі воєнного стану, то є очевидним, що начальником Генерального штабу Збройних Сил України під час видання оскаржуваного наказу жодних прав Позивача порушено не було. На підставі наведеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також 22.05.2025 від відповідача 1 до суду надійшла зава про залишення позову без розгляду з наступних підстав. З доданих до позовної заяви копій документів вбачається, що позивач оскаржує наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 25.12.2023 № 879-РС, звернувся до суду із цим позовом. При цьому, позовну заяву було подано до суду лише 22.04.2025 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного КАС України. Враховуючи викладене, підстави вважати пропуск позивача строку на звернення до суду таким, що було пропущений з поважних причин відсутні. Ухвалою суду від 16.10.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
26.05.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзиви у якій зазначено наступне. Військова частина НОМЕР_2 та військова частина НОМЕР_1 письмово зверталися до ГШ ЗСУ з клопотанням про скасування наказу № 879-РС, але, даний наказ не скасовано і досі. Позивач на протязі більш, ніж рік знаходився не вдома, а в розташуванні
військової частини НОМЕР_2 , підпорядковувався її розпорядку дня, виконував накази та розпорядження командування частини, тощо . Якщо провести аналогію, то позивач не припинив трудові відносини з в/ч НОМЕР_2 , а продовжив їх. Відповідач 2 ні чим не підтверджує, що особи які проводили службове розслідування приймали участь у бойових діях, через що не мали можливості провести службове розслідування і своєчасно виконати накази по проведенню службової перевірки щодо не виконання наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 879- РС від 25.12.2023 року та поновлення позивача в його порушених правах. Протиправна бездіяльність відповідача 2 почалась ще до видання наказу Начальником Генерального штабу Збройних Сил України № 879-РС від 25.12.2023, що призвело до його невиконання та замість з'ясування обставин і виправлення
наслідків невиконання наказу робить все, щоб виправдати свою протиправну бездіяльність. Відповідач 2 у відзиві на позов перекладає безпідставно свою неправомірну бездіяльність на військову частину НОМЕР_3 , але військова частина зробила дії в наслідок яких позивача було направлено до попереднього місця служби, тобто до військової частини НОМЕР_2 , це підтверджується повідомленням вих. № 178 від 06.01.2024, і відповідач 2 замість того, щоб оспорювати на його думку неправомірні дії військової частини НОМЕР_3 , прийняв позивача до військової частини та поставив на облік як такого, що тимчасово повернувся до розташування військової частини НОМЕР_2 . Відповідач 3 у своєму відзиві на позов замість об'єктивної відповіді на позов виправдовує свою неправомірну бездіяльність та відповідача 2, також перекладаючи провину на військову частину НОМЕР_3 . Посилаючись на повідомлення військової частини НОМЕР_3 № 178 від 06.01.2024 відповідач свідомо не вказує причину неприйняття на службу позивача військовою частиною НОМЕР_3 , а саме - за станом здоров'я. Наказом командира військової частини (по особовому складу) НОМЕР_1 № 43-РС від 07.02.2025 позивача зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 07.02.2025 в не з дати повернення до частини. 10.02.2025 року наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_2 № 44 від 10.02.2025 року позивача залишено у списках та на всіх видах забезпечення. У вищевказаних наказах не вказано, з якого часу позивач рахується у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 . Питання про виплату недоотриманого грошового та інших видів забезпечення не розглядається, що вказує на неправомірну бездіяльність відповідачів. Таким чином, доводи відповідачів є безпідставними, так як правова позиція останніх заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства та на намаганні перекласти вину на інших осіб.
Від відповідача 1 до суду 28.05.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзиви у яких зазначено наступне. На момент видання оскаржуваного Позивачем наказу жодних обставин, у тому числі передбачених пунктом 112 Положення, які б унеможливлювали переміщення Позивача - не існувало та відповідних підтвердних документів матеріали справи не містять. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів будь-якої з обставин, передбачених пунктом 112 Положення №1153/2008, які на момент видання наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.12.2023 № 879-РС унеможливлювали б переміщення військовослужбовця до нового місця військової служби військової частини НОМЕР_3 , призначення позивача на посаду здійснено на підставі Плану переміщення на посаду, а метою призначення позивача на посаду стала необхідність доукомплектування Збройних Сил України в особливий період, тому доводи позивача про незаконність призначення ОСОБА_1 , на посаду, є надуманими та такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки у спірному випадку призначення на посади здійснюється без згоди військовослужбовців в силу наведених норм права.
29.05.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі у яких зазначено, що наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 25.12.2023 року № 879-РС в частині призначення позивача на посаду гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону НОМЕР_4 окремої механізованої бригади 9 армійського корпусу сухопутних військ Збройних Сил України не було реалізовано, і відповідач 1 не вживає ніяких заходів, щоб з'ясувати причини невиконання наказу та не вживає заходів щодо усунення наслідків невиконання наказу. Внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача 1 по теперішній час відсутні документи, що підтверджують направлення позивача у військову частину НОМЕР_2 для проходження військової служби, внаслідок чого його підлеглі видають незрозумілі накази, які погіршують і без того скрутне становище позивача. Наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 25.12.2023 року № 879-РС в частині призначення позивача на посаду гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону НОМЕР_4 окремої механізованої бригади 9 армійського корпусу сухопутних військ Збройних Сил України не було реалізовано, і відповідач 1 не вживає ніяких заходів, щоб з'ясувати причини невиконання наказу та не вживає заходів щодо усунення наслідків невиконання наказу. Внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача 1 по теперішній час відсутні документи, що підтверджують направлення позивача у військову частину НОМЕР_2 для проходження військової служби, внаслідок чого його підлеглі видають незрозумілі накази, які погіршують і без того скрутне становище позивача.
31.05.2025 до суду від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено наступне. Військовою частиною НОМЕР_1 вживались всі можливі заходи, в межах її повноважень, а саме було направлено клопотання до наступного прямого командира, щодо скасування п.39 параграфу 7 наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 25.12.2025 року №879-РС, що підтверджується копією клопотання від 23.01.2024 року №1559/619.
03.06.2025 до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача у яких зазначено наступне. Звертає увагу суду на те, що відповідач не надав до суду належного підтвердження що він звертався для вирішення цього питання до вищого керівництва. Те клопотання № 1559/619 від 23.01.2024, що додано до відповіді на відзив представником військової частини НОМЕР_1 , не є належним та допустимим доказом підтвердження направлення його до вищого командування. Також, відсутні відповіді на дане клопотання, немає підтвердження того, що у разі неотримання відповіді, командування військової частини НОМЕР_1 зверталося до найвищого командування - ініціатора спірного наказу Генерального штабу ЗСУ. Тобто, відсутнє листування з приводу вирішення подальшої долі позивача, що, в свою чергу свідчить про бездіяльність.
03.08.2025 до суду від відповідачів 2 та 3 надійшли заява про заміну відповідача 3 правонаступником - військовою частиною НОМЕР_1 . Ухвалою суду від 16.10.2025 виключено зі складу учасників справи №280/3128/25 відповідача 3 ВЧ НОМЕР_2 , замінивши його на правонаступника, який є відповідачем 2 - ВЧ НОМЕР_1 .
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від
05.03.2022 року №40, сержанта ОСОБА_3 було призначено на посаду командира господарчого відділення взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.12.2023 року №879-РС, сержанта ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади начальника їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду гранат ометникамеханізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_3 .
На виконання наказу вищого штабу, а саме наказу Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.12.2023 року №879-РС, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.12.2023 року №373, сержанта ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади та призначено на нову посаду гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_3 , виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 28.12.2023 року та знято зі всіх видів забезпечення. Вважати його таким, що справи та посаду здав та вибув до нового місця служби, також йому було надано грошовий, речовий, та продовольчий атестати.
На виконання наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від
28.12.2023 року №373, сержанту ОСОБА_4 було видано припис від 28.12.2023 №1560/1112 про вибуття до військової частини НОМЕР_3 з 28.12.2023 року.
Відповідно до повідомлення Тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_3 від 06.01.2024 року №178, командира військової частини НОМЕР_2 було повідомлено про те, що 05.01.2024 року сержант ОСОБА_2 прибув до військової частини НОМЕР_3 , але не був зарахований до списків військової частини НОМЕР_3 та направлений до попереднього місця служби, в супереч наказу Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.12.2023 року №879-РС.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №6 (по стройовій частині) від 06.01.2024 року в зв'язку з не реалізацією станом на 05 січня 2024 року військовою частиною НОМЕР_3 наказу Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.12.2023 року №879-РС, щодо прийняття кадрових рішень та зарахування до списків і призначення на посади військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 до військової частини НОМЕР_3 , вважати такими, що тимчасово повернулись до розташування військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , зарахований на продовольче забезпечення.
З метою встановлення об'єктивних причин відсутності особового складу направленого для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_3 та не зарахованого в списки військової частини НОМЕР_3 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.01.2024 року №59 було наказано командирам військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 призначити службове розслідування за вищезазначеним фактом та за результатами службового розслідування доповісти про виконанні заходи.
На виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 26.01.2024 року №59, командиром військової частини НОМЕР_2 було проведено службове розслідування результати якого затвердженні наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) “Про результати службового розслідування» від 01.02.2024 року №13, відповідно до якого факт не прибуття до розташування військової частини НОМЕР_3 сержантом ОСОБА_5 не встановлений. Також вищезазначеним наказом було визначено начальнику групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 підготувати клопотання на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 щодо скасування пунктів наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.12.2023 року №879-РС в частині сержанта ОСОБА_3 .
З метою вирішення питання по нереалізованому наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.12.2023 № 879-РС військова частина НОМЕР_2 зверталася до командування військової частини НОМЕР_1 з відповідними клопотаннями. Це підтверджується клопотаннями військової частини НОМЕР_2 від 04.02.2024 № 1560/455 (а.с. 34) та від 30.03.2025 № 1560/1166 до військової частини НОМЕР_1 які подавалися з метою подальшого вирішення питання щодо поновлення на всіх видах забезпечення та оголошення таким, що продовжує службу в списках військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.06.2024 № 594 “Про призначення службового розслідування щодо обставин нереалізації кадрового рішення по сержанту ОСОБА_1 » було призначено проведення службового розслідування щодо обставин невиконання кадрового рішення згідно наказу начальника Генерального штабу (по особовому складу) від 25.12.2023 №879-РС зокрема по сержанту ОСОБА_1 під час переведення його до військової частини НОМЕР_3 у січні 2024 року. (а.с. 37).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) № 205 від 26.01.2025 призначено службове розслідування щодо не реалізації кадрового рішення по сержанту ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 03.02.2025 року №36 був скасований пункт 2.1 та пункт 2.6 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.12.2023 року №373 та поновлено сержанта ОСОБА_3 на всіх видах забезпечення.
Вищезазначеним наказом начальнику групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 наказано підготувати та подати до військової частини НОМЕР_1 клопотання для призначення сержанта ОСОБА_3 на вакантні посади військової частини НОМЕР_2 .
05.02.2025 року за вх.№5101 на адресу командира військової частини НОМЕР_1 , засобами СЕДО, надійшло клопотання командира військової частини НОМЕР_2 від 05.02.2025 року вих.№1560/463, в якому клопочеться про зарахування врозпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з залишенням у списках військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_3 .
07.02.2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07.02.2025 року №43-РС сержанта ОСОБА_3 було зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 07.02.2025 року в зв'язку з тим, що посада, на якій він перебував до вибуття з військової частини НОМЕР_2 , не є вакантною.
10.02.2025 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.02.2025 року №44 сержанта ОСОБА_3 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , на час перебування в розпорядженні залишено у списках та на всіх видах забезпечення підрозділу де він проходить службу.
Вважаючи вищезазначені дії та бездіяльність відповідачів протиправними, та такими що призвели до невиплати позивачу грошового забезпечення за період служби з 29.12.2023 року до 07.02.2025 року та в незарахуванні даного періоду до його вислуги років позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України, яка полягає у невирішенні питання стосовно скасування пункту 39 параграфу 7 наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) № 879- РС від 25.12.2023 року стосовно ОСОБА_1 та направлення адвокатського запиту від 14.03.2025 року № 29, адресованого до Генерального штабу Збройних Сил України, для вирішення по суті до військової частини НОМЕР_2 , дії та бездіяльність якої оскаржуються стороною позивача; зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України повторно розглянути питання щодо скасування пункту 39 параграфу 7 наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) № 879-РС від 25.12.2023 року стосовно ОСОБА_1 та зобов'язати Генеральний штаб Збройних Сил України повторно розглянути адвокатський запит представника позивача від 14.03.2025 № 29 та надати вичерпну відповідь на усі питання, порушені в даному адвокатському запиті суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першоюстатті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За пунктом 7 частини першоїстатті 4 КАС Українисуб'єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як встановлено судом із матеріалів справи, адвокатом позивача Трифоновим А.В. на адресу відповідача 1 з метою надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_1 був направлений адвокатський запит №29 від 14.03.2025 в якому за твердженням представника позивача ставилися питання, які стосуються безпосередньо ГШ ЗСУ (знаходяться виключно в його компетенції, а саме питання щодо скасування наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) № 879-РС від 25.12.2023 року) та який було адресовано ГШ ЗСУ був направлений для надання відповіді до військової частини НОМЕР_2 . З наведеного вбачається що представник позивача в цих позовних вимогах оскаржує бездіяльність відповідача 1 яка полягає у ненаданні відповіді на вищезазначений адвокатський запит.
Отже, для розв'язання питання про те, чи підлягає спір в цій частині розгляду судом адміністративної юрисдикції, необхідно з'ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто чи пов'язаний з виконанням відповідачем 1 публічно-владних управлінських функцій.
На підставі пункту 1 частини першоїстатті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон №5076-VI) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не забороненізаконом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Відповідно до абзаців першого та другого частини першоїстатті 24 Закону №5076-VIадвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Згідно із частинами другою, третьоюстатті 24 Закону №5076-VIорган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Аналіз наведених положень Закону №5076-VI свідчить про те, що адвокатський запит може бути адресований як суб'єктам владних повноважень, так і приватним особам.
Отже, адвокатський запит не є запитом про надання публічної інформації, оскільки може бути адресований не лише розпорядникам публічної інформації, а й більш широкому колу суб'єктів. До того ж запитувана в адвокатському запиті інформація, необхідна адвокатові для надання правової допомоги клієнтові, не обов'язково має бути публічною.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 18.08.2022 у справі № 520/13981/21.
Предтавником позивача не доведено суду, що адвокатський запит стосувалися отримання публічної інформації, а не мав на меті отримання необхідної інформації щодо клієнта адвоката, у зв'язку з чим відносини, які склалися між позивачем та відповідачем щодо надання інформації у відповідь на адвокатський запит, не є публічно-правовими у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини стосуються інформації наданої у відповідь на адвокатський запит не є публічно-правовими у розумінні КАС України.
При цьому, що відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на наведене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини 13 статті 6 Закону № 2232-XII військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України в т.ч. їх переміщення встановлюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Сила України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення).
Згідно п. 12 Положення, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Пунктом 82 Положення №1153 визначено, що призначення військовослужбовців на посади здійснюється: 1) на вищі посади - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади; 3) на нижчі посади; 4) у зв'язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; 5) у зв'язку із закінченням строку перебування на посаді; 6) у зв'язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану; 7) у зв'язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу; 8) у зв'язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України; 9) у разі запровадження нового військового звання.
Відповідно до п.83 розділу IV Положення №1153 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.
За приписами п.109 Положення №1153 вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.
Згідно з п.110 Положення №1153 переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб. Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з'єднання, військові частини та оперативні командування; між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України; між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України. Форма та порядок надання клопотання визначаються Міністерством оборони України. Переміщення осіб офіцерського складу між видами Збройних Сил України, з'єднаннями, військовими частинами та оперативними командуваннями, здійснюється наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні види Збройних Сил України, з'єднання, військові частини та оперативні командування, крім посад, що належать до повноважень вищої посадової особи. Призначення на посади, що належать до номенклатури посад нижчої посадової особи, здійснюється наказами тих командирів (начальників), до номенклатури призначення яких належать посади, з яких переміщуються військовослужбовці.
Пунктом 112 Положення №1153 встановлено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов'язаній із керівництвом підлеглими особами. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
При цьому п.116 Положення №1153/2008 визначено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі:
1) розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців;
2) якщо посада, на яку призначено військовослужбовця, належить до номенклатури призначення нижчої посадової особи і не є вакантною, а також до номенклатури призначення командира військової частини НОМЕР_9 ;
3) пониження у посаді в порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення або призначення на нижчу посаду на підставі висновку атестування, якщо неможливо відразу призначити військовослужбовця на нижчу посаду;
4) повернення депутатів, які є військовослужбовцями, після закінчення строку їх депутатських повноважень;
5) повернення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів;
6) повернення військовослужбовців, які були направлені за кордон для проходження військової служби або навчання, - у разі неможливості призначення на посаду;
7) закінчення строку перебування військовослужбовців на посадах науково-педагогічних і наукових працівників вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, науково-дослідних установ та необрання їх на зазначені посади за результатами нового конкурсу;
8) скасування допуску до державної таємниці - до вирішення питання дальшого проходження військової служби;
9) відрахування слухача денної форми навчання з вищого навчального закладу;
10) визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією непридатним чи обмежено придатним до військової служби - до звільнення з військової служби;
11) якщо в особливий період випускники вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти після завершення навчання не можуть бути безпосередньо призначені на посади;
11-1) офіцери запасу, призвані на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, - до призначення на посади;
11-2) припинення повноважень Міністра оборони України, на посаду патронатної служби якого був призначений військовослужбовець, - у разі неможливості призначення на посаду;
11-3) перебування з близькими особами у прямому підпорядкуванні, якщо протягом місяця з моменту виникнення таких обставин неможливо призначити на посаду, що виключає пряме підпорядкування;
12) навчання військовослужбовців за денною формою у вищому навчальному закладі іншого військового формування - до закінчення навчання;
12-1) відсторонення військовослужбовця від посади під час досудового розслідування або судового провадження - до закінчення строку застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження або до його скасування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України;
13) якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання;
14) якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі;
15) якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення;
16) перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку за медичними показниками) до закінчення відпустки по догляду за дитиною.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади. Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають. Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).
Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду). Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, відповідно до абзацу другого пункту 257 Положення №1153 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби в особливий період для доукомплектування Збройних Сил України здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 Положення №1153 та без отримання на те згоди військовослужбовця, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі - Інструкція № 124), розділ V якої визначає особливості організації і ведення обліку особового складу під час переміщення військовослужбовців
Пунктом 15 Розділу І Інструкції передбачено, що керівництво організацією обліку особового складу у Збройних Силах України здійснюється Генеральним штабом.
Пунктом 4 розділу V Інструкції № 124 передбачено, що у разі направлення одного військовослужбовця до іншої військової частини штаб військової частини, з якої вибуває військовослужбовець, зобов'язаний засобами зв'язку сповістити про це командира (керівника), у розпорядження якого направляється військовослужбовець, із зазначенням строку прибуття військовослужбовця. Контроль за прибуттям військовослужбовця покладається на командира (керівника) військової частини, до якої він направлений. У разі неприбуття військовослужбовця командир (керівник) військової частини, до якої він направлений, невідкладно сповіщає про це підрозділ Військової служби правопорядку, у зоні відповідальності якого перебуває військова частина, штаб військової частини, яка направила військовослужбовця у відрядження, та вживає заходів щодо з'ясування причин його відсутності. Розшук військовослужбовця, направленого у відрядження і який не прибув у встановлений строк до місця призначення, покладається на командира військової частини, який відправив цього військовослужбовця.
Відповідно до п.1 Розділу Х Інструкції №124 накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини всіх військовослужбовців (крім осіб, які проходять базову військову службу).
За наведеного нормативно-правового регулювання вбачається, що завершення переведення або переміщення військовослужбовця пов'язане з прийняттям наказу про зарахування до списків нової військової частини або введення у розпорядження командира, у зворотньому випадку переведення не є таким що відбулось, отже попередня військова частина зберігає обов'язки щодо такого військовослужбовця, у тому числі щодо забезпечення.
Натомість з обставин справи вбачається, що фактично пункт 39 параграфу 7 наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) № 879-РС від 25.12.2023 року стосовно ОСОБА_1 не було реалізовано з незалежних від позивача підстав. Отже наказ у цій частині підлягає скасуванню, як нереалізований, оскільки не створив передбачених ним правових наслідків. При цьому суд вважає обгрунтованим та необхідним з метою повного захисту порушених прав позивача вийти за межі позовних вимог.
У зв'язку з вищенаведеним та з метою відновленя порушених прав позивача задоволенню підлягають також похідні позовні вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (як правонаступника військової частини НОМЕР_2 ) зарахувати ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини з 29.12.2023 року, зарахувавши до його вислуги років період служби з 29.12.2023 року до 07.02.2025 року та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 29.12.2023 року до 07.02.2025 року, виходячи з його грошового забезпечення (середнього заробітку), який він отримував до переведення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.
Натомість позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 9 параграфу 3 наказу № 43 - РС командира військової частини НОМЕР_1 від 07.02.2025 року в частині зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 07 лютого 2025 року сержанта ОСОБА_1 та підпункту 3.1 пункту 3 наказу № 44 - РС командира військової частини НОМЕР_2 від 10.02.2025 року, а також зобов'язання військової частини НОМЕР_2 призначити повторне службове розслідування з приводу не реалізації кадрового рішення по ОСОБА_1 є такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вказані накази реально повернули позивача на забезпечення, усувають наслідки попереднього порушення з часу їх прийняття, формально відповідають закону і не порушують права позивача, отже відсутня необхідність їх скасування. Так само за вищенаведених висновків суду відсутня необхідність у зобов'язання призначення повторного службового розслідування з приводу нереалізації кадрового рішення щодо позивача.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 гривень суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає:
2) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
4) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
5) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
А відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 цього ж Кодексу, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач понад рік перебував без грошового забезпечення, був позбавлений соціальних гарантій, очевидно зазнав моральних страждань у зв'язку з невизначеністю статусу військовослужбовця. Ці обставини свідчать про наявність немайнових втрат, які суд оцінює у розмірі 20000 грн.
При цьому суд вважає, що моральна шкода завдана позивачу, є наслідком протиправних дій Генерального штабу Збройних Сил України, який видав нереалізованний наказ про переведення, а також бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка не забезпечила своєчасного проведення службового розслідування та поновлення позивача у списках особового складу або іншого своєчасного вирішення стуації що склалася. У зв'язку з цим моральна шкода підлягає стягненню на користь позивача з обох відповідачів у рівних частинах, а саме по 10000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 39 параграфу 7 наказу Начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) № 879-РС від 25.12.2023 стосовно ОСОБА_1 як такий, що не був реалізований.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 зарахувати ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини з 29.12.2023, зарахувавши до його вислуги років період служби з 29.12.2023 до 07.02.2025 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період служби з 29.12.2023 до 07.02.2025, виходячи з його грошового забезпечення (середнього заробітку), який він отримував до переведення до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський 6, код ЄДРПОУ 22991050) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова