21 жовтня 2025 року м. Ужгород№ 260/4958/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -
Адвокат Вайда Валерія Василівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким просить суд
1. Визнати незаконною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповідомлення ОСОБА_1 про результати обстеження сімейного стану військовослужбовця.
2. Визнати незаконною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у складанні акту обстеження сімейного стану військовослужбовця.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з урахуванням висновку суду видати акт обстеження сімейного стану військовослужбовця.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою перевірки сімейного стану родичів військовослужбовця та складання акту сімейного стану. Під час візиту працівникам ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 надав відповідні нотаріально завірені заяви дружини та доньок про те, що вони не мають намір повертатися до України, а відповідно, здійснювати догляд за позивачем не мають змоги. У зв'язку із цим позивачеві в усній формі було відмовлено у видачі акту обстеження сімейного стану військовослужбовця. Також йому було повідомлено, що у зв'язку із наявністю в сім'ї невійськовозобов'язаних, здійснювати догляд мають саме вони, однак жодної письмової відмови позивач так і не отримав.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачеві строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
26 червня 2025 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог разом із уточненою позовною заявою, відповідно змісту якої недоліки, вказані в ухвалі суду від 23.06.2025 року про залишення позовної заяви без руху, усунуто.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
22 липня 2025 року до суду від представника другого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові та в обґрунтування своїх заперечень звертає увагу суду на те, що 02.04.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшла заява позивача (вх. №5517) з проханням створити комісію для перевірки сімейного стану родичів військовослужбовця та складання відповідного акту обстеження. Вказує, що 12 травня 2025 наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 призначено комісію для проведення обстеження сімейного стану. Також посилається на те, що 12.05.2025 року комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 провела обстеження сімейного стану військовослужбовця шляхом виїзду за місцем його проживання. За результатами зібраної інформації було складено відповідний акт обстеження сімейного стану, який звичайним листом направлено на адресу заявника. Представник відповідача також зазначив, що 07.07.2025 року відповідачеві стало відомо, що заявник ОСОБА_1 подав до суду позов про визнання бездіяльності протиправною, у зв'язку із тим, що на його думку ІНФОРМАЦІЯ_7 нібито не склав акт обстеження, тому відповідач повторно направив акт обстеження сімейного стану на адресу позивача. Окрім того, зазначив, що положення законодавства, на які посилається заявник як на підставу для тверджень про нібито на протиправну бездіяльність відповідача, стосуються виключно строкової військової служби і не охоплюють правовідносин, що виникають у зв'язку із проходженням військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Враховуючи наведене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 19.08.2025 року постановлено витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_2 докази надіслання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 12.05.2025 року на адресу ОСОБА_1 , витребувані судом докази надати протягом десяти днів з моменту отримання копії даної ухвали.
27.08.2025 року на виконання ухвали суду від 19.08.2025 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача, у якій останній зазначив, що примірник акту перевірки сімейного стану військовослужбовця було направлено на адресу позивача звичайною кореспонденцією, відтак докази надіслання акту перевірки сімейного стану військовослужбовця у розпорядженні позивача відсутні.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 травня 2025 року наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 №568 призначено комісію для проведення обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою реєстрації АДРЕСА_2 , із складанням відповідного акту, призначено комісію для проведення обстеження сімейного стану.
Із доданої до матеріалів справи копії акту обстеження сімейного стану військовослужбовця від 12.05.2025 року вбачається, що 12.05.2025 року комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 провела обстеження сімейного стану військовослужбовця шляхом виїзду за місцем його проживання. За результатами зібраної інформації було складено відповідний акт обстеження сімейного стану, за результатами якого встановлено, що у ОСОБА_1 члени сім'ї першого ступеня спорідненості:
- дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ;
- донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ;
- донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;
- син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який є військовослужбовцем. Жодних документів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 мають необхідність в постійному сторонньому догляді, чи не можуть здійснювати сторонній догляд заявником не було надано.
Підстави для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначений виключений перелік обставин, за якими військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин.
Зокрема, абзацом 12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Суд вважає обґрунтованими посилання представника відповідача на те, що на виниклі між сторонами правовідносини не поширюється дія п.213 Положення №1153. Висновок Акту обстеження стосується процедури, яка виконується для реалізації правовідносин щодо припинення іншого виду військової служби - строкової служби. Вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень позивачем не заявлялась, а відповідно положень ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до вимог п.213 Положення №1153 (розділу IX. Особливості проходження строкової військової служби) військовослужбовці строкової військової служби можуть бути звільнені зі строкової військової служби достроково відповідно до пунктів «б», «в», «г» частини другої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». У разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов'язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану. Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. На підставі наведеного вбачається, що п.213 Положення №1153 встановлений відповідний порядок для розгляду рапортів військовослужбовців для дострокового звільнення військовослужбовця саме зі строкової військової служби за сімейними обставинами.
Отже, норми законодавства, на які посилається заявник, стверджуючи про протиправну бездіяльність відповідача, стосуються окремого виду військової служби - строкової військової служби та не регулюють порядок та строк розгляду рапортів військовослужбовців, які зараховані до лав Збройних Сил України під час мобілізації у воєнний час до оголошення демобілізації. За таких обставин, суд не може констатувати порушення з боку відповідача щодо не повідомлення про результати обстеження сімейного стану військовослужбовця.
Слід також зауважити, що за загальним правилом бездіяльністю є пасивна правова поведінка особи, яка втілюється у невчиненні компетентним суб'єктом управлінської функції, а підставою для кваліфікації бездіяльності як протиправної є нереалізація владного повноваження за умови існування приводу для виконання покладеного законом завдання.
Ч.6 ст.7 КАС України передбачає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування. Таким чином саме суду надано право на застосування або аналогії закону або аналогії права. Суб'єкт владних повноважень таким правом не наділений, натомість процесуальний закон містить чітку вказівку про неможливість застосування як аналогії закону, так і аналогії права відносно визначення підстав, меж повноважень та способу дій суб'єкта владних повноважень.
Отже, в даному випадку відсутні норми чинного законодавства, які були не реалізовані відповідачем по справі.
В силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Судовим розглядом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на відмову в задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат позивача судом не вирішується.
Відповідно до положень ст.139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись ст.ст.9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич