21 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/14061/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - ГУ ПФУ в Київській області), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.05.2024 №104550005529 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням до стажу періодів з 27.06.1986 - 27.10.1986, 03.08.1988 - 21.12.1988, 06.01.1989 - 22.02.1989, 11.04.1989 - 04.10.1990, 01.01.1991 - 01.08.1991, 01.01.1992 - 10.08.1992, 01.01.1993 - 07.02.1993, 08.02.1993 - 10.05.1994, 16.05.1994 - 18.06.1997, 05.08.1997 - 24.05.1999, 08.06.1999 - 01.08.2000, 01.03.2003 - 31.03.2003, 01.11.2008 - 31.03.2011, 01.02.2013 - 15.02.2013, 01.03.2013 - 10.04.2014, 01.11.2015 - 31.12.2015, 01.11.2016 - 31.12.2017, 01.03.2022 - 14.03.2022, та періодів з 28.10.1986 - 22.06.1988, 11.05.2014 - 27.07.2015, 15.03.2022 - 28.02.2024 в пільговому обчисленні, а саме один місяць служби за три місяці, починаючи з 28.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус учасника бойових дій та право на дострокову пенсію за віком відповідно п.4 ч.1 ст.115 Закону України, у зв'язку з чим звернувся до органу пенсійного фонду з відповідною заявою. За наслідками розгляду поданої заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів відповідачами відмовлено йому в призначені пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає протиправними дії відповідачів щодо відмови в зарахуванні періодів проходження військової служби в рядах радянської армії, а також періодів його участі в антитерористичній операції та служби в Збройних Силах України, з розрахунку один місяць за три згідно з пунктом 2.3. Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014. Також зазначив, що відповідачами безпідставно не зараховано до його страхового стажу пероід з 03.08.1988 по 21.12.1988, оскільки в трудовій книжці виправлена дата наказу про прийняття на роботу та запис про звільнення не завірено печаткою.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (без виклику сторін).
ГУ ПФУ в Житомирській області подало до суду відзив, у якому заперечує проти доводів, викладених позивачем. Вказує, що при опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком органом Пенсійного фонду України розраховано страховий стаж, який склав 23 роки 03 місяці 14 днів. Зазначає, що до страхового стажу зараховано періоди з 27.06.1986 - 27.10.1986, з 11.04.1989 по 04.10.1990, з 01.01.1993 по 07.02.1993, з 05.08.1997 по 24.05.1999, з 03.11.2008 по 31.03.2011, з 02.11.2016 по 30.05.2017, з 15.03.2022 по 24.01.2023, з 01.02.2023 по 31.12.2023, з 06.01.1989 по 22.02.1989, з 01.01.1992 по 10.08.1992, з 16.05.1994 по 18.06.1997, з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.11.2015 по 07.12.2015, з 01.01.1991 по 01.08.1991, з 08.02.1993 по 10.05.1994, з 08.06.1999 по 01.08.2000, з 19.02.2013 по 30.04.2015, з 01.11.2017 по 31.12.2017, з 15.032022 по 24.01.2023, з 01.02.2023 по 31.12.2023.
За доданими документами до цього стажу зараховано період проходження військової служби з 28.10.1986 по 22.06.1988 в пільговому обчисленні, а саме один місяць служби за три місяці, оскільки у цей час позивач брав участь у бойових діях в Республіці Афганістан. Періоди проходження військової служби в період безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 11.05.2014 по 27.07.2015, з 15.03.2022 по 28.02.2024 не зараховано в пільговому обчисленні один місяць за три, так як зарахування в пільговому обчисленні один місяць за три не передбачено Законом №1058.
Також до стажу роботи не зараховані періоди роботи з 03.08.1988 по 21.12.1988, оскільки в трудовій книжці виправлена дата наказу про прийняття на роботу та запис про звільнення з роботи не завірено печаткою; з 01.06.2017 по 31.10.2017, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб та з 01.01.2024 по 31.03.2024, оскільки відсутні суми і сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб.
Позивач матиме право на пенсійну виплату з 21.11.2032.
Просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.
Ухвалою суду за клопотанням ГУ ПФУ в Житомирській області залучено до участі у справі в якості другого відповідача - ГУ ПФУ в Київській області.
ГУ ПФУ в Київській області надіслало відзив на позовну заяву, у якому позов не визнало з підстав, аналогічних наведеним у відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Житомирській області. Також у відзиві наголошено, що заява позивача від 28.04.2024 за принципом екстериторіальності розглядалася ГУ ПФУ в Житомирській області, яким за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.05.2024 №104550005529, отже ГУ ПФУ в Київській області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності, наслідком яких є оскаржуване рішення, тому просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 28.04.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Київській області із заявою та доданими до неї документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду до ГУ ПФУ в Житомирській області, яке прийняло рішення № 104550005529 від 06.05.2024 про відмову у призначенні пенсії. Згідно із вказаним рішенням та доданим до нього розрахунком, страховий стаж позивача становить 23 роки 3 місяці 14 днів.
При цьому позивач не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 03.08.1988 по 21.12.1988, оскільки в трудовій книжці виправлена дата наказу про прийняття на роботу та запис про звільнення з роботи не завірено печаткою; періоди роботи з 01.06.2017 по 31.10.2017, оскільки відсутня сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб та з 01.01.2024 по 31.03.2024, оскільки відсутні суми і сплата страхових внесків згідно індивідуальних відомостей застрахованих осіб. Крім того, не зараховано у пільговому обчисленні один місяць за три періоди участі позивача у бойових діях в Республіці Афганістан, АТО та безпосередньої участі в бойових діях на даний час.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Статтею 26 Закону № 1058-VI визначено умови призначення пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу… з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , досягнувши віку 56 років, 28.04.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Київській області із заявою та доданими до неї документами про призначення пенсії за віком.
Відповідно до визначення, яке міститься у частині першій статті 1 та частині першій статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII (в редакції до 01.01.2004), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 03.08.1988 по 21.12.1988, оскільки в трудовій книжці виправлена дата наказу про прийняття на роботу та запис про звільнення не завірено печаткою, суд зазначає таке.
Порядок заповнення трудових книжок врегульований главою 2 Інструкції №58.
Згідно пункту 2.1. Інструкції №58 трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: 1) відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; 2) відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; 3) відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; 4) відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до пунктів 2.3 та 2.4 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Правовими нормами пункту 2.6. Інструкції №58 визначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Згідно з пунктом 2.9. Інструкції №58 вправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Відповідно до пункту 2.10. Інструкції №58 у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання.
Аналогічні вимоги містила також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (надалі - Інструкція №162).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутність трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 від 05.08.1988 судом встановлено, що позивач:
- 03.08.1988 прийнятий на роботу на комбінат підсобних підприємств і комплектацій треста "Білоцерковхімбуд";
- 05.08.1988 цех перейменовано у виробничий кооператив "Блок" Білоцерковхімбуда при КПП і К;
- 21.12.1988 звільнений з роботи за статтею 38 КЗпП УРСР.
Дійсно, в номері наказу про прийняття на роботу допущено виправлення, а запис про звільнення з роботи не завірений печаткою підприємства.
Однак, суд звертає увагу, що за приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а.
Також Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Крім того, у постанові від 11.11.2020 у справі № 677/831/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що виправлення в трудовій книжці ОСОБА_1 в частині дати видання наказу від 03.08.1988 №48-К, на підставі якого до цієї трудової книжки був внесений запис №1 про прийняття його з 03.08.1986 на роботу на комбінат підсобних підприємств і комплектацій треста "Білоцерковхімбуд" та не завірення запису про звільнення з підприємства печаткою, не є підставою для незарахування всього періоду роботи позивача з 03.08.1988 по 21.12.1988 на цій посаді до страхового стажу, з огляду на те, що відповідальність за правильність ведення трудової книжки та внесення до не всіх необхідних записів покладається на підприємство, де працювала особа, а не на таку особу.
Тому в цій частині позов підлягає задоволенню та період з 03.08.1988 по 21.12.1988 має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для зарахування до страхового стажу періодів з 01.11.2008 по 31.03.2011, з 01.02.2013 по 30.04.2015, з 01.11.2015 по 31.12.2015, з 01.11.2016 по 31.12.2017, з 01.02.2022 по 28.02.2024, у які позивач, за його твердженнями, працював і сплачував страхові внески згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, оскільки будь-які докази, які б підтверджували працевлаштування позивача саме у ці періоди у справі відсутні.
Стосовно незарахування до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби в період безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 11.05.2014 по 27.07.2015, з 15.03.2022 по 28.02.2024 в пільговому обчисленні один місяць за три, так як зарахування в пільговому обчисленні один місяць за три не передбачено Законом №1058, суд зазначає таке.
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.01.2023 №2/219 ОСОБА_1 дійсно в період з 28.10.1986 по 22.06.1988 брав безпосередню участь в в антитерористичній операції в Республіці Афганістан, з 11.05.2014 по 27.07.2015 - участь в АТО в Луганській області.
Як вбачається з матеріалів справи, період з 28.10.1986 по 22.06.1988 зараховано до страхового стажу позивача в пільговому обчисленні один місяць за три.
Вирішуючи спірне питання за період з 11.05.2014 по 27.07.2015, у який позивач брав участь в АТО в Луганській області, суд зазначає таке.
Подібні спірні правовідносини та норми права, які їх регулюють, були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у постановах від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі №346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17 (92-а/185/282/17), від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а та від 18.01.2023 у справі № 1.380.2019.003739 Верховний Суд, зазначив наступне:
«Статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії, та встановлено, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Пунктом 2.3 розділу 2 Положення №530 передбачено, що час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці. »
Даний висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 160/6146/19.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 05.06.2018 в адміністративній справі №348/347/17 та постанові від 30.07.2019 в адміністративній справі №346/1454/17 зроблено правовий висновок, що зарахування часу проходження служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях, зараховується у трикратному розмірі незалежно від того, який вид пенсії призначається та за яким законом вона призначається. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За встановлених у справі обставин та враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що період військової служби позивача, під час якої він брав участь у АТО в Луганській області (з 11.05.2014 по 27.07.2015) підлягає зарахуванню до трудового стажу в пільговому обчисленні один місяць служби за три.
Оскільки в матеріалах справи відсутня докази безпосередньої участі позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у період з 15.03.2022 по 28.02.2024, суд доходить висновку про помилковість тверджень позивача про необхідність зарахування до страхового і пільгового стажу періоду проходження позивачем військової служби в особливий період у пільговому обчисленні (один місяць за три) при визначенні права на пенсію за віком згідно зі статтею 114 Закону № 1058-IV, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання призначити пенсію, то суд зазначає таке.
З практики Європейського суду випливає, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Частиною першою статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, зокрема, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Отже, вирішення питання про призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв'язку з чим належним способом захисту прав позивача в цій частині позовних вимог є зобов'язання ГУПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 28.04.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 104550005529 від 06.05.2024 про відмову позивачу у призначенні пенсії; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути по суті заяву позивача від 06.05.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ 229933548) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 046350019326 від 17.04.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 28.04.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
21.10.25