17 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7400/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фермерського господарства “Солюм-Русь» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося з позовом до Фермерського господарства “Солюм-Русь» (далі - ФГ “Солюм-Русь») про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 52882,33 грн та пені в сумі 2088,76 грн, а всього 54971,09 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ) відповідач у 2024 році не забезпечив норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одна особа. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 52882,23 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 2088,76 грн, яку позивач просив стягнути із сумою адміністративно-господарських санкцій.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву (а.с.17-21) відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши, що середньооблікова кількість штатних працівників ФГ “Солюм-Русь» у 2024 році фактично становила 7 працівників (8 - у І кварталі, 8 - у ІІ кварталі, 6 - у ІІІ кварталі, 6 - у IV кварталі), однак у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ квартали 2024 року були допущені арифметичні помилки при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників (рядок 101), а можливість їх коригувати відсутня, якщо інформація у додатках є правильною. Відповідач також зауважив, що у січні - травні 2024 року у нього працював один працівник - особа з інвалідністю; водночас в інші місяці у нього не виникав обов'язок працевлаштування осіб з інвалідністю (середньооблікова кількість штатних працівників не перевищувала 8 осіб), а тому застосування адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.
У відповіді на відзив (а.с.123-125) позивач наголосив, що згідно з отриманою автоматично за допомогою програмного комплексу “Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку з проблем інвалідності (ЦБІ) інформацією у ФГ “Солюм-Русь» у 2024 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 9 осіб, а кількість осіб з інвалідністю - 0 осіб, тобто норматив не виконано. Для зарахування виконання нормативу особа з інвалідністю повинна працювати не менше шести місяців у календарному році.
Також позивач вказав, що відповідач не позбавлений права здійснити коригування своєї звітності у встановленому порядку, проте станом на 11 вересня 2025 року стосовно відповідача зміни до ЦБІ Пенсійним фондом України не внесені, а тому відсутні підстави щодо виключення відповідача з числа боржників.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до витягу з ЦБІ, наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.8), середньооблікова кількість штатних працівників ФГ “Солюм-Русь» у 2024 році становила 9 працівників, а осіб з інвалідністю у вказаний період - 0.
Згідно із розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, та розрахунком позову (а.с.4, 6), норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ФГ “Солюм-Русь» становить одне робоче місце. За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у сумі 52882,33 грн, виходячи з розрахунку розміру середньорічної заробітної плати (105764,67 грн х 50%). Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій надіслано відповідачу в електронному вигляді 04 березня 2025 року (а.с.7).
У зв'язку з несплатою ФГ “Солюм-Русь» у встановлений термін (до 15 квітня 2025 року) суми адміністративно-господарських санкцій, за період з 16 квітня 2024 року по 03 липня 2025 року нарахована пеня у сумі 2088,76 грн (а.с.4).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд керується такими нормативно-правовими актами.
Закон №875-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) як спеціальний нормативно-правовий акт встановлює механізми соціального захисту осіб з інвалідністю, зокрема через обов'язок роботодавців створювати робочі місця (статті 17, 18, 19) та санкції за його невиконання (стаття 20).
Так відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З наведеної норми слідує, що обов'язки роботодавців із забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; у створенні для них відповідних умов праці та у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформації державній службі зайнятості.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ (в редакції Закону України від 18 жовтня 2022 року №2682-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», чинний з 06 листопада 2022 року) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).
За приписами частини четвертої статті 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб'єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.
Відповідно до частин шостої, восьмої статті 19 Закону №875-ХІІ Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; інформацію, необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
За відомостями витягу з ЦБІ, наданого Пенсійним фондом України, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2024 році становила 9 осіб, тож згідно із частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 1 робоче місце.
Частина дев'ята статті 20 Закону №875-ХІІ передбачає можливість вирішення спору, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку.
Тож під час розгляду справи в суді суб'єкт господарювання вправі спростувати факт невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або свою вину у невиконанні такого нормативу, а також оспорити Розрахунок нарахованих йому адміністративно-господарських санкцій, надавши суду відповідні докази.
Відповідач покликається на технічні помилки при заповненні звітності в частині визначення середньооблікової кількісті штатних працівників облікового складу, внаслідок яких помилковим є висновок про наявність у нього обов'язку забезпечення нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
При вирішенні спору враховано, що питання, пов'язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722; далі - Інструкція №286), дія якої згідно із пунктом 1.1 поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.
Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.5 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Суд зазначає, що показник середньооблікової кількості штатних працівників у 2024 році відображався відповідачем у щоквартальних податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №111/26556; зі змінами) затверджені: форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі - Розрахунок); Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі - Порядок №4).
Згідно з пунктом 1 розділом ІІІ Порядку №4 у заголовній частині Розрахунку зазначається: рядок 101 - середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період; рядок 102 - чисельність працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.
У Розрахунках за І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2024 року (рядок 101) середньооблікова кількість штатних працівників у ФГ “Солюм-Русь» становить (осіб): у січні 11, у лютому 11, у березні 11, у квітні 11, у травні 11, у червні 11, у липні 10, у серпні 10, у вересні 10, у жовтні 6, у листопаді 6, у грудні 5 (а.с.24-25, 47-48, 71-72, 100-101).
В рядку 2.2 Розрахунку за І, ІІ квартали 2024 року відображено нарахування відповідачем доходу та єдиного внеску найманим працівникам - особам з інвалідністю (8,41%) у січні - травні 2024 року. З додатку Д1 до Розрахунку за 1, 2, 3 місяці І кварталу та за 1, 2 місяці ІІ кварталу слідує, що ОСОБА_1 є тією особою з інвалідністю, якій у січні-травні 2024 року нараховувалася заробітна плата з нарахуванням єдиного внеску за ставкою 8,41% (в графі 08 код категорії застрахованої особи “2» (для працюючих осіб з інвалідністю)) (а.с.29-30, 33-34, 27-28, 52-53, 57-58).
Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №4 Додаток Д1 “Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» до Розрахунку (далі - Додаток Д1) призначений для щомісячного формування платниками єдиного внеску щодо кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу, грошового забезпечення).
Разом з тим, відомості заголовної частини Розрахунків (рядок 101) за І, ІІ, ІІІ квартали 2024 року не узгоджуються з Додатками Д1 до Розрахунків за І, ІІ, ІІІ, квартали 2024 року, за відомостями яких у ФГ “Солюм-Русь» у січні 9 осіб - наймані працівника на загальних підставах (ознака застрахованої особи - 1, наявність трудової книжки - так), з них 1 - працююча особа з інвалідністю (ознака застрахованої особи - 2) та 5 фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами (ознака застрахованої особи - 26, наявність трудової книжки - ні); у лютому, березні, квітні - 8 найманих працівників (з них 1 особа з інвалідністю) та 5 осіб, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами; у травні - 9 найманих працівників (з них 1 особа з інвалідністю), 4 особи, які виконують роботи - цивільно-правовими договорами; у червні, липні, серпні, вересні - 6 найманих працівників, 4 особи, які виконують роботи - цивільно-правовими договорами. У Додатку 1 (Д1) до Розрахунку за IV квартал кількість найманих працівників у жовтні, листопаді - 6, у грудні - 5.
Натомість, як обумовлено підпунктом 2.6.2 Інструкції №286, не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії: залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду). Працівник, який перебуває в обліковому складі підприємства і уклав цивільно-правовий договір з цим самим роботодавцем, враховується в обліковій та середньообліковій кількості працівників один раз за місцем основної роботи та не враховується у кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.
Відомості щодо кількості найманих працівників та працівників, які виконують роботу за цивільно-правовими договорами в Додатку Д1 узгоджуються з відомостями Додатку 4 ДФ “Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі - Додаток 4ДФ).
Відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку №4 у Додатку 4ДФ у рядку 4 навпроти напису “Працювало за трудовими договорами» проставляється кількість працівників, що працюють за трудовими договорами (контрактами) у звітному періоді, за якими здійснюється нараховування доходу за ознакою 101; у рядку 5 навпроти напису “Працювало за цивільно-правовими договорами» проставляється кількість працівників, які працюють за цивільно-правовими договорами у звітному періоді, за якими здійснюється нараховування доходу за ознакою 102.
Рядок 4 Додатку 4ДФ до Розрахунків за І, ІІ, ІІІ, IV квартали містять такі показники рядка 04 “Працювало за трудовими договорами» помісячно: 9, 8, 8 (І квартал); 8, 9, 6 (ІІ квартал); 6, 6, 6 (ІІІ квартал), 6, 6, 5 (IV квартал).
Наведене вказує на наявність помилки у рядку 101 Розрахунку за І, ІІ, ІІІ квартали 2024 року, що призвело до помилкового визначення у витягу з ЦБІ середньооблікової кількості штатних працівників товариства, яка фактично становить: (9+8+8) + (8+9+6) + (6+6+6) + (6+6+5)/12 = 6,92, а за правилом заокруглення - 7. На користь цього висновку вказує й та обставина, що в рядку 1.2 розділу І Розрахунків за І, ІІ, ІІІ квартали 2024 року вказано загальну суму винагороди за договорами цивільно-правового характеру.
Отже, суд враховує надані відповідачем пояснення, що фактична середньооблікова чисельність штатних працівників ФГ “Солюм-Русь» є нижчою за нормативну - 8 осіб, встановлену для цілей визначення квоти робочих місць для осіб з інвалідністю.
При розгляді спірних правовідносин судом оцінюються дії ФГ “Солюм-Русь» щодо забезпечення достовірності та своєчасності звітності, вжиття ним як роботодавцем заходів для виправлення помилок у звітності до моменту накладення адміністративно-господарських санкцій Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю, фактичного виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до статті 19 Закону №875-XII.
Додатки Д1 та 4ДФ до Розрахунків за І, ІІ, ІІІ квартали 2024 року не містять суперечливих відомостей стосовно середньооблікової кількості найманих працівників на загальних підставах. Проте показник рядка 101 Розрахунку не відповідає відомостям Додатка Д1 та Додатка 4ДФ до Розрахунків за І, ІІ, ІІІ квартали.
Загальний порядок проведення коригувань єдиної звітності визначено розділом V Порядку №4. Але коригування рядків 07 - 110 заголовної частини розділом V Порядку №4 не передбачено, про що наявні роз'яснення Державної податкової служби України (https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=42628). При цьому підстави коригувати додатки до Розрахунку чи інші дані самого Розрахунку у відповідача відсутні.
Суд зазначає, що адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону №875-ХІІ, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю.
Згідно з частинами першою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Отже, нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності в діях суб'єкта господарювання складу правопорушення.
Тому суд вважає, що технічна відсутність можливості виправити рядки заголовної частини Розрахунку, тоді як інші показники самого Розрахунку чи його додатків є правильними, не повинно покладати на суб'єкта господарювання тягар у вигляді адміністративно-господарських санкцій, оскільки такий підхід не відповідатиме принципу верховенства права. Відповідальність настає за вчинене правопорушення, а не за формальні помилки у звітності.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України суд виснував, що у відповідача, з огляду на середньооблікову чисельність штатних працівників за 2024 рік 7 осіб, відсутній обов'язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році згідно зі статтею 20 Закону №875-ХІІ, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 9, 77, 243 - 246, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Олімпійська, будинок 3А, ідентифікаційний код юридичної особи 13369882) до Фермерського господарства “Солюм-Русь» (45711, Волинська область, село Мирне, ідентифікаційний код юридичної особи 38558674) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк