іменем України
21 жовтня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 734/1751/25
Головуючий у першій інстанції - Бараненко С. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1588/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,
із секретарем: Герасименко Ю.О.,
учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин,-
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, а саме просив встановити, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заяву обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув його син, військовослужбовець Збройних Сил України ОСОБА_2 . Сповіщення про смерть сина №196 від 07.02.2024 було надіслано колишній дружині заявника - матері загиблого воїна ОСОБА_2 .
У зв'язку із розбіжностями у написанні імені заявника в офіційних документах, останній не може оформити відповідні статуси, пільги та виплати, передбачені законодавством для батьків загиблого (померлого) військовослужбовця, а також не може оформити спадкові права після смерті сина. З тих же причин, органи ДРАЦС відмовляють заявнику у видачі офіційних відомостей про народження та смерть його сина ОСОБА_2 .
Так, у свідоцтві про народження, витягу з державного реєстру та у паспорті громадянина України ім'я заявника записано як « ОСОБА_4 ».
У свідоцтві про одруження ім'я заявника записано « ОСОБА_5 ».
У тимчасовому посвідченні замість військового квитка ім'я заявника записано як « ОСОБА_4 ».
У свою чергу, прізвище, ім'я та по батькові сина заявника записано - ОСОБА_3 .
Через неуважність на той час посадових осіб Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області та несвоєчасне ініціювання їх виправлень з боку батьків, були допущені помилки у написанні по батькові сина заявника та імені заявника у свідоцтві про одруження.
Родинний зв'язок із сином підтверджується відміткою на 9 сторінці паспорту громадянина України заявника, де зазначено про наявність у нього дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також, відмітка на сторінці 10 його паспорту щодо реєстрації шлюбу, актовий запис №04, співпадає із записами у свідоцтві про одруження та підтверджує укладення шлюбу саме із матір'ю його загиблого сина.
Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки необхідне для оформлення статусів, пільг та отримання виплат, передбачених законодавством, як батьку загиблого (померлого) ІНФОРМАЦІЯ_3 його сина Захисника України ОСОБА_2 , а також через неможливість отримати інші документи на підтвердження факту родинних відносин з покійним сином.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 11.07.2025 заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення на користь Міністерства оборони України, посилаючись на неповне дослідження всіх обставин справи та наявних доказів.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за наданими заявником документами неможливо встановити чи був ОСОБА_2 за життя сином ОСОБА_1 , що останні проживали разом, вели спільне господарство та мали взаємні права і обов'язки.
Заявник зазначає, що у по батькові загиблого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є різниця, що не дає можливості встановити, що заявник є рідним батьком загиблого, і заявник не надав підтверджуючі документи з органів ДРАЦС, які б підтверджували факт родинних відносин, без яких цього встановити не можливо.
Наголошує, що встановлення факту родинних відносин впливає на отримання одноразової грошової допомоги за загиблого ОСОБА_2 та в подальшому буде впливати на отримання одноразової грошової допомоги та пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до чинного законодавства, однак заявник не надав до суду підтверджуючих документів, що він є тією особою, що може претендувати на отримання частки вказаної одноразової допомоги.
Указує, що у даній справі на отримання одноразової грошової допомоги можуть претендувати і інші особи за загиблого ОСОБА_2 та його утриманці, у зв'язку з чим дана справа не може розглядатися в порядку окремого провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заявник зазначає, що саме у зв'язку із наявністю розбіжностей в імені та у по батькові із загиблим сином він і звернувся до суду для підтвердження факту родинних відносин, яке необхідне йому для подальшого оформлення та подання документів з метою отримання певних соціальних гарантій, виплат тощо.
Указує, що крім нього, претендентами на отримання допомоги у зв'язку із загибеллю сина є його колишня дружина ОСОБА_2 , яка залучена до участі у даній справі в якості заінтересованої особи та жодних заперечень щодо її задоволення не висловлювала.
Наголошує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, між фізичною собою та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги. При цьому, Міністерство оборони України ні у суді першої інстанції, ні до апеляційної скарги не надало жодних відомостей чи документів, що ставили б під сумнів родинний зв'язок заявника з його загиблим сином.
У клопотанні про розгляд справи без участі заінтересована особа ОСОБА_2 зазначила, що повністю погоджується із заявою про встановлення юридичного факту та підтверджує, що її колишній чоловік ОСОБА_1 дійсно доводиться батьком їхньому спільному сину - ОСОБА_2 , який трагічно загинув під час захисту Батьківщини. Жодних заперечень щодо задоволення заяви вона не мала та не має, до суду першої інстанції не з'являлась через пригнічений стан у зв'язку зі смертю сина. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що факт, про встановлення якого просить заявник, підтвердився дослідженими у судовому засіданні доказами та в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт заявник не має можливості. Спору про право з матеріалів справи не вбачається.
З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
Судом у справі встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане 29.06.1976 Максимівською сільською радою Козелецького району Чернігівської області, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України, сформованого 09.04.2025, ім'я заявника зазначено « ОСОБА_4 », дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 11, 15).
У паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , виданому 17.11.1997 Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області (а.с. 5-8), прізвище ім'я по батькові заявника записано - ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На сторінці 9 паспорту у розділі «Особливі відмітки» зазначено: діти - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На сторінці 10 паспорту у розділі «Сімейний стан» наявна відмітка про зареєстрований 24.12.1999 шлюб з ОСОБА_6 , 1977 р.н.
У тимчасовому посвідченні № НОМЕР_3 (замість військового квитка) ім'я заявника зазначено « ОСОБА_4 », 1976 р.н. (а.с. 13).
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , виданого Максимівською сільською радою Козелецького району Чернігівської області 24.12.1999 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 (після одруження - ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 12).
Складений виконавчим комітетом Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області запис акта про одруження №04 від 24.12.1999 містить наступні відомості про осіб, які одружуються: громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , документи, що посвідчують особу - паспорт НОМЕР_2 , виданий Деснянським ВМ УМВС в Чернігівській області 17.11.1997, та громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , документи, що посвідчують особу - паспорт НОМЕР_5 , виданий Ніжинським РВ УМВС у Чернігівській області 21.05.1995 (а.с. 60).
Таким чином, у свідоцтві про одруження та у записі акта про одруження ім'я заявника зазначено « ОСОБА_5 ».
Відповідно до складеного виконавчим комітетом Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області запису акту про народження №03 від 24.12.1999 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - с. Лебедівка, Козелецький район, Чернігівська область, батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , видано свідоцтво серії НОМЕР_6 (а.с. 59).
На ім'я ОСОБА_2 надійшло сповіщення сім'ї №196 від 07.02.2024 про те, що її син, солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини поблизу н.п. Синьківка Куп'янського району Харківської області. Дане сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (допомоги) і надання пільг у встановленому законодавством порядку (а.с. 9).
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00051757993 від 12.06.2025 здійснена реєстрація актового запису про смерть 01.03.2024 за №00145410200, померла особа - ОСОБА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - Україна, Чернігівська область, Козелецький район, с. Лебедівка, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - Україна, Харківська область, Куп'янський район, с. Синьківка, додана відмітка - по батькові померлого вказано згідно паспорта (а.с. 61).
Згідно із ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У ч. 1 ст. 4 ЦПК Українизазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом норм ст. 2, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, належать до юрисдикції цивільного суду. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд відповідних справ за правилами цивільного судочинства.
Справи про встановлення факту родинних відносин із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень.
Справи про встановлення юридичних фактів у судовому порядку вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України і не є вичерпним.
Зокрема, згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, родинних відносин між фізичними особами.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17.06.2024 у справі №753/21178/21 (провадження №61-15630св23)).
У постанові від 10.04.2019 у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18), від 18.01.2024 року у справі №560/17953/21 (провадження №11-150апп23).
У справі, що переглядається, заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин із його загиблим сином, у зв'язку із різним написанням у документах імені заявника та по батькові його загиблого сина, посилаючись на те, що різне написання в актах громадянського стану імені заявника перешкоджає йому впорядкувати документи та отримати одноразову грошову допомогу внаслідок загибелі сина - військовослужбовця.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, ураховуючи вказані норми ЦПК України, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належно оцінивши надані заявником докази, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги заяви підлягають задоволенню, оскільки факт, про встановлення якого просить заявник, підтвердився дослідженими у судовому засіданні доказами та в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт заявник не має можливості.
Так, факт того, що ОСОБА_1 є батьком загиблого ОСОБА_2 підтверджується паспортними даними заявника, в яких у розділі «Особливі відмітки» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначений його сином, паспортними даними у розділі «Сімейний стан», свідоцтвом про одруження та актовими записами про одруження і народження, з яких вбачається, що заявник ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_9 і вони обоє зазначені батьками їх померлого сина ОСОБА_2 .
Під час перегляду справи в апеляційному порядку передбачених законодавством підстав для залишення заяви без розгляду колегією суддів не встановлено.
З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, та встановлених обставин справи, доводи апеляційної скарги про те, що за наданими заявником документами неможливо встановити чи проживав ОСОБА_1 з загиблим сином ОСОБА_2 разом, чи вели вони спільне господарство та мали взаємні права і обов'язки, не є слушними, зважаючи на те, що у даному випадку не встановлюється факт спільного проживання ОСОБА_2 з загиблим сином ОСОБА_1 .
Апеляційний суд не бере до уваги доводи МО України про те, що за наданими заявником документами неможливо встановити чи був ОСОБА_2 за життя сином ОСОБА_1 , а також про те, що у загиблого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є різниця по батькові, що не дає можливості встановити, що заявник є рідним батьком загиблого, і заявник не надав підтверджуючі документи з органів ДРАЦС, які б підтверджували факт родинних відносин, без яких цього встановити не можливо, оскільки саме різниця в імені заявника та по батькові його загиблого сина, а також неможливість у зв'язку з цим отримати у органах ДРАЦС відповідні документи та упорядкувати їх у позасудовому порядку і є підставою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення юридичного факту.
Не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення доводи апеляційної скарги про те, що встановлення факту родинних відносин впливає на отримання одноразової грошової допомоги за загиблого ОСОБА_2 та в подальшому буде впливати на отримання одноразової грошової допомоги та пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до чинного законодавства, однак заявник не надав до суду підтверджуючих документів, що він є тією особою, що може претендувати на отримання частки вказаної одноразової допомоги, оскільки встановлення даного юридичного факту і потрібно заявнику з метою подальшого підтвердження чи оформлення права на отримання відповідних пільг, в тому числі, вказаної грошової допомоги у зв'язку із загибеллю його сина - військовослужбовця.
Посилання скаржника на те, що у даній справі на отримання одноразової грошової допомоги можуть претендувати й інші особи за загиблого ОСОБА_2 та його утриманці, є його припущеннями. Дана справа безпосередньо стосується вирішення питання встановлення юридичного факту родинних відносин між фізичними особами, яке за правилами цивільного судочинства розглядається у окремому провадженні, питання встановлення кола осіб та встановлення наявності чи відсутності у них права на грошову допомогу в рамках даного провадження не вирішуються. Всі потенційно заінтересовані особи були зазначені у заяві про встановлення юридичного факту та залучені до участі у справі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, доводи, викладені заінтересованою особою Міністерством оборони України в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
З урахуванням вищевикладеного, відповідно до присів ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2025 року - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 жовтня 2025 року
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді: О.І. Онищенко
Н.В. Шитченко