23 жовтня 2025 року м.Суми
Справа №573/1983/24
Номер провадження 22-ц/816/898/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15 листопада 2024 року у складі судді Черкашиної М.С., ухваленого в м. Білопілля Сумської області,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у період з 26 лютого 2000 року по 22 липня 2024 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час дочка є повнолітньою та навчається в Сумському національному аграрному університеті на комерційній формі навчання.
Зазначала, що оскільки дочка навчається на денному відділенні, то немає змоги офіційно працевлаштуватись і мати самостійний заробіток. Дитина знаходиться на повному її утриманні, і не в змозі забезпечувати свої потреби. Батько належним чином обов'язки щодо забезпечення належного рівня життя дитини не виконує, грошових коштів не надає.
Посилаючись на вищевказані обставини, остаточно уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, на період навчання до його закінчення, починаючи стягнення з дня звернення з даним позовом до суду.
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 15 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто щомісячно із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на період навчання у Сумському національному аграрному університеті до його закінчення, тобто до 30 червня 2027 року, починаючи стягнення з 10 листопада 2024 року.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави 1 211 грн 20 коп. судового збору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом визначено аліменти у розмірі 1/6 частини заробітку відповідача, проте такий розмір не відповідає реальним потребам дитини та фінансовим можливостям відповідача.
Вказує, що відповідач має додаткові джерела доходів, зокрема земельні ділянки. Також при розлученні він забрав мотоцикл марки «Альфа», який є частиною спільного майна подружжя, без належного поділу. Окрім того, батько відповідача володіє двома автомобілями, якими активно користується, що свідчить про достатній фінансовий стан родини, що не враховано судом першої інстанції.
Також судом першої інстанції не враховано можливість участі брата та сестри ОСОБА_4 у фінансовій підтримці їхніх батьків, що могло зменшити навантаження на відповідача, що у свою чергу дозволило б відповідачу сплачувати аліменти у більшому розмірі на користь дочки.
В установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу, відповідачем подано не було.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 26 лютого 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 22 липня 2024 року (а.с. 5).
Сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13, на звороті).
Відповідно до довідки Сумського національного аграрного університету № 04.0/346 від 07 жовтня 2024 року, ОСОБА_3 навчається на 2 курсі СВО «Бакалавр» групи МАР 2301-2 факультету економіки і менеджменту спеціальності 075 -«Маркетинг» денної форми навчання, на комерційній основі. Період навчання з 01 вересням 2023 року до 30 червня 2027 (а.с. 13).
Повнолітня ОСОБА_3 , 2006 року народження, знаходиться на утриманні матері, здобуває освіту та не може самостійно заробляти собі на життя, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
ОСОБА_2 має на своєму утриманні батьків пенсіонерів - батька ОСОБА_5 та матір ОСОБА_6 , (а. с. 27-28).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що дочка сторін ОСОБА_7 після досягнення повноліття продовжує навчання на денному відділенні вищого навчального закладу, у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, тому наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, на період навчання. Суд вважав, що такий розмір аліментів відповідає принципу справедливості і розумності, потребам спільної дитини сторін, яка є повнолітньою та продовжує навчання, не має власного заробітку, а також врахував спільний обов'язок батьків утримувати дитину.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Частиною 1 статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Як передбачено частиною 1 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Тобто, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Сімейний кодекс України встановлює принцип рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановивши, що дочка сторін ОСОБА_3 продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач має обов'язок та можливість щодо утримання дитини, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої дочки, у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу (заробітку), щомісячно, на період її навчання.
Позивачкою, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що повнолітня дочка потребує допомоги на своє утримання від відповідача у розмірі частини від його доходу.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання та зобов'язані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці у розмірі частини усіх видів його заробітку є необґрунтованими і не дають підстав для збільшення розміру аліментів та не звільняють позивачку від обов'язку також утримувати повнолітню дочку на період її навчання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 15 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов