23 жовтня 2025 року м.Суми
Справа №750/10883/24
Номер провадження 22-ц/816/874/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»
на заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року у складі судді Рідзевської І.О., ухваленого в м. Конотоп Сумської області,
в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 травня 2021 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є ТОВ «Юніт Капітал», укладено кредитний договір № 940216531 на суму 17500 грн 00 коп. строком на 29 днів із сплатою 1,27 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Кредитор своє зобов'язання по видачі кредиту, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, виконав, але ним кредит не погашається. У зв'язку з порушенням умов договору станом на 08 липня 2024 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 61950 грн 00 коп., з яких: 17500 грн 00 коп. - заборгованість по кредиту, 44450 грн 00 коп. - заборгованість по відсотках. Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача 42954 грн 45 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн 00 коп. та понесені судові витрати в сумі 2422 грн 40 коп.
Заочним рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №940216531 від 09 травня 2021 року у розмірі 20088 грн 25 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн 00 коп. та судовий збір в сумі 785 грн 50 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що відсотки за користування кредитними коштами нараховані в межах, визначених пунктами 1.2, 1.7 договору строків, за узгодженою сторонами відсотковою ставкою. Розмір заборгованості за відсотками підтверджується наданими суду розрахунками.
Відповідачем, у визначений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» сторонами не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 940216531 на суму 17500 грн 00 коп. зі сплатою процентів строком на 29 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника (а.с.12,13-19).
28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 9470216531 від 09 травня 2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 142 від 13 липня 2021 року (а.с.42-47,68-69).
В подальшому, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (а.с.52-56)
Відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 61950 грн 00 коп. (а.с.37-38)
05 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 05/07/24, відповідно до умов якого до ТОВ « Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 940216531 від 09 травня 2021 року (а.с.57-61).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №05/07/24 від 05 липня 2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 61950 грн 00 коп., з яких 17500 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 44450 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками (а.с.37-38)
Ухвалюючи рішення в частині відмови у стягненні відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами договору між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» сторони погодили сплату процентів 1,7% на добу та строк, на який надається кредит - 29 днів зі строком повернення до 07 червня 2021 року. Відтак, у межах строку кредитування відповідач мав повернути позивачеві кредит і сплачувати проценти. Починаючи з 09 травня 2021 року відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором. Тобто, право кредитора нараховувати відсотки за користування кредитними коштами припинилося зі спливом строку дії договору, тому, починаючи із 07 червня 2024 року товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитними коштами. Відповідно, таке право відсутнє і у позивача.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, так як вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно п. 1) ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За положеннями ст. 1.2, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Висновки суду першої інстанції, що відсотки за користування коштами, за період з 08 червня 2021 року до 04 вересня 2021 року, нараховані поза межами строку дії укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору від 09 травня 2021 року суперечать умовам цього договору.
Так, пунктами 1.2 та 1.7 договору сторони узгодили, що кредит надається строком на 29 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період).
Сторони погодилися, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору на наступних умовах):
зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
за наступний день після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Тобто, сторонами договору визначено строк дії договору, що становить 29 днів, який може бути продовжено, не більше як на 90 днів, шляхом продовження користування кредитними коштами.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості слідує, що заявлені до стягнення відсотки за користування кредитними коштами на загальну суму 44450 грн 00 коп. нараховані за період з 09 травня 2021 року до 04 вересня 2021 року включно, отже в межах визначеного пунктами 1.2, 1.7 договору строку кредитування та відповідно до узгодженого сторонами договору розміру.
Доказів на спростування наведеного розрахунку заборгованості за договором стороною відповідача надано не було.
З врахуванням зазначеного, рішення суду на підставі пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні стягнення відсотків, нарахованих період з 08 червня 2021 року до 04 вересня 2021 року в сумі 41861 грн 75 коп., з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При визначенні розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами, суд першої інстанції вважав, що заявлений до стягнення розмір цих витрат, не є співмірним із наданими адвокатом послугами, та прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на оплату послуг адвоката, пов'язані із складанням, поданням до суду цивільного позову в розмірі 4000 грн 00 коп., що і було стягнену то судом.
З огляду на те, що позивач у доводах апеляційної скарги не ставив під сумнів висновків суду в частині визначеного судом першої інстанції розміру витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами, колегія суддів не вбачає підстави для зміни чи скасування рішення суду в цій частині.
Натомість рішення суду в частині вирішення питання розподілу між сторонами сплаченого позивачем судового збору належить змінити, сягнувши з відповідача на користь позивача 2422 грн 40 коп. судового збору.
Також, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3633 грн 60 коп. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд рішення суду.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем за апеляційне оскарження рішення суду колегія суддів бере до уваги наступне.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було надано акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого на виконання договору про надання правничої допомоги №05/07/24-02 від 05 липня 2024 року складено апеляційну скаргу на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року, витрачено 2 години, вартість послуг становить 6000 грн 00 коп. (а.с. 108).
З огляду на відсутність обґрунтованого клопотання про зменшення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами, та задоволення доводів апеляційної скарги у повному обсязі, з відповідача на користь позивача належить стягнути 6000 грн 00 коп., понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.
Заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за період з 08 червня 2021 року до 04 вересня 2021 року в сумі 41861 гривню 75 копійок, ухваливши нове рішення, яким позов в цій частині вимог задовольнити.
Заочне рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року змінити в частині розподілу між сторонами судового збору.
Викласти другий абзац резолютивної частини заочного рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2024 року в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №940216531 від 09 травня 2021 року у розмірі 61950 гривень 00 копійок, з яких: 17500 гривень 00 копійок заборгованості за тілом кредиту та 44450 гривень 00 копійок заборгованості за відсотками, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень 00 копійок та судовий збір в сумі 2422 гривні 40 копійок».
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 3633 гривні 60 копійок судового збору за апеляційне оскарження рішення суду і 6000 гривень 00 копійок понесених в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов