23 жовтня 2025 року м.Суми
Справа №592/14570/24
Номер провадження 22-ц/816/896/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»
на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2024 року у складі судді Котенко О.А., ухвалене в м. Суми,
в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») за допомогою засобів поштового зв'язку звернулося до суду з вищевказаним позовом.
Свої вимоги мотивувало тим, що 14 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено кредитний договір № 111547172 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV6HD32. Заповненням анкети-заяви позичальниця підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму 22 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. Загальна сума заборгованості відповідачки за кредитим договором № 111547172 від 14 листопада 2021 року становить 71 300,91 грн, яка складається з: 21 999,60 грн - заборгованість за кредитом; 49 301,31 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткових угод до договору факторингу) до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором на загальну суму 66 034,19 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткових угод до договору факторингу) до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором на загальну суму 71 300,91 грн.
В подальшому 17 липня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 17/07/24, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки на загальну суму 71 300,91 грн.
Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 111547172 від 14 листопада 2021 року у розмірі 71 300,91 грн та судові витрати.
Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2024 року позов ТОВ «ФК «Ейс» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 111547172 від 14 листопада 2021 року у розмірі 21 999,60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 747,42 грн та 3000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Ейс», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволення вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 49 301,31 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі; стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати понесені в суді апеляційної інстанції у вигляді сплати судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 220,80 грн.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що позивачем на підтвердження своїх вимог було надано розрахунки заборгованості та виписку з банківського рахунку боржника.
Звертає увагу суду на те, що пунктами 1.12.1, 1.12.2. договору передбачено нарахування процентів в період користування кредитом понад строк, а саме зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70% річних, що становить 2,98% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Вважає, що у позивача наявні всі правові підстави для стягнення процентів за кредитним договором як в межах строку його дії, так і після спливу строку кредитування.
Відповідачка правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалася.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегією суддів не переглядається.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2021 року ОСОБА_1 заповнила заявку на отримання грошових коштів в кредит, яка містить її персональні дані, номер карти 5168-75ХХ-ХХХХ-3041, номер договору (оферти) - 111547172, дата договору - 14 листопада 2021 року, суму кредиту - 22 000 грн, строк кредиту - 30 днів (а.с. 18).
14 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 111547172, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 11 на звороті - 13).
Відповідно до п. 1.3 кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 22 000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернуто до 14 грудня 2021 року.
Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), а саме до 14 грудня 2021 року. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором (п. 1.7 договору).
Відповідно до п.п. 1.9.1-1.9.3 передбачено нарахування процентів в наступному порядку: виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 182,50% річних, що становить 0,50 % від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку нарахування процентів здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 361,35% річних, що становить 0,99% в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70% річних, що становить 1,98% в день від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Пунктом 1.12 договору передбачено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах: зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду; з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98% від суми кредиту за кожний день користування ним.
Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNVHD32.
Виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» обов'язку щодо надання грошових коштів ОСОБА_1 підтверджується копією платіжного доручення від 14 листопада 2021 року року та копією довідки АТ КБ «ПриватБанк» № 07/2024 від 12 липня 2024 року, з якої вбачається, що 14 листопада 2021 року було успішно проведено платіж через сервіс LiqPay, ID платежу 1822393539 на суму 22 000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 25-26).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 28-30).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги (п. 4.1).
Додатковими угодами № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року до вказаного договору факторингу внесено зміни, зокрема щодо строку його дії (а.с. 31-35).
На підтвердження обставини переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором № 111547172 від 14 листопада 2021 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», надано витяг з реєстру прав вимоги № 173 від 15 лютого 2022 року, відповідно до якого загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) становить 66 034,19 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 21 999,60 грн, заборгованість по процентам - 44 034,59 грн (а.с. 36-37).
Згідно з розрахунком заборгованості, проведеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 15 лютого 2020 року за тілом кредиту складає 21 999,60 грн, а за процентами - 44 034,59 грн (а.с. 38).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 39-42).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 договору).
Додатковими угодами № 2 від 03 серпня 2021 року та № 3 від 30 грудня 2022 року, укладеними між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», до вказаного договору факторингу № 05/0820-01 внесено зміни, зокрема щодо продовження строку його дії (а.с. 43-44).
В реєстрі прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року, підписаного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК « «Онлайн Фінанс», вказано, що до ТОВ «ФК « «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 . Заборгованість по основному боргу - 21 999,60 грн, заборгованість по процентам - 49301,31 грн, загальна заборгованість 71 300,91 грн, (а.с. 45-46).
Згідно з розрахунком заборгованості, проведеним ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 30 травня 2023 року за тілом кредиту складає 21 999,60 грн, а за процентами - 49 301,31 грн (а.с. 47)
17 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) укладено договір факторингу № 17/07/24, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 48-50).
Відповідно до п. 1.2. перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги, заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
В реєстрі боржників до договору факторингу № 17/07/24 від 17 липня 2024 року, підписаного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Ейс», вказано, що до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 . Заборгованість по основному боргу - 21 999,60 грн, заборгованість по процентам - 49301,31 грн, загальна заборгованість 71 300,91 грн (а.с. 51).
17 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 17/07/24 від 17 липня 2024 року (а.с. 52).
Відповідно до розрахунку відповідача заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором становить 71 300,91 грн, з яких: 21 999,60 грн - заборгованість за тілом кредиту; 49 301,31 грн - заборгованість за процентами (а.с. 27).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що проценти за користування кредитними коштами підлягають стягненню в межах строку кредитування, встановленого договором. Відповідачкою 16 грудня 2021 року було сплачено в рахунок погашення заборгованості 3736 грн, з яких 0,40 грн - на погашення заборгованості за тілом кредиту та 3735,60 грн - на погашення процентів за кредитом, тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково та стягнення з відповідачки на користь позивача 21 999,60 грн заборгованості за тілом кредиту.
Колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 1) ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначна грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріалами справи підтверджується, що 14 листопада 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 111547172, який відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Підписавши зазначений договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту та засвідчила у встановленій законом формі свою обізнаність з усіма умовами кредитування, в тому числі щодо ціни договору, яка встановлена, зокрема у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні заборгованості за процентами, вважав, що проценти за користування кредитними коштами підлягали стягненню в межах 30-денного строку кредитування (п. 1.7 договору). Однак, суд не повністю дослідив зміст договору кредитної лінії № 111547172 від 14 листопада 2021 року та не звернув увагу на те, що умовами вказаного договору, зокрема п. 1.12 передбачено, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору), а саме зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98% від суми кредиту за кожний день користування ним.
З врахуванням зазначеного, оскільки відповідачка не повернула тіло кредиту до 14 грудня 2021 року, строк договору було продовжено на 90 календарних днів та в межах цього строку кредитодавець мав право нараховувати проценти, виходячи з погодженої сторонами денної процентної ставки 2,98% від суми кредиту.
Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за процентами.
З врахуванням зазначеного рішення суду на підставі пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштами з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цієї вимоги, та необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за процентами в розмірі в розмірі 49301,31 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат. З врахуванням того, що позов задоволено в повному обсязі, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. Крім того, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Щодо вимог про стягнення правничої допомоги.
В суді першої інстанції інтереси позивача представляв адвокат Тараненко А.І. (а.с. 67).
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу .
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано копії договору про надання правової допомоги № 1807/24-01 від 18 липня 2024 року, додатку № 1 до вказаного договору, який містить протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 1807/24-01 від 18 липня 2024 року, додаткової угоди № 4 до договору про надання правничої допомоги № 1807/24-01 від 18 липня 2024 року та акту прийому-передачі наданих послуг від 18 липня 2024 року, згідно якого вартість наданих послуг складає 6000 грн (а.с. 53-55).
Отже, слід стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції в розмірі 6000 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 367; 374; 376; 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити.
Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2024 року скасувати в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштами та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї вимоги.
Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 111547172 від 14 листопада 2021 року в розмірі 71 300 гривень 91 копійка, з яких: 21 999 гривень 60 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 49 301 гривня 31 копійка - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.»
Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 жовтня 2024 року змінити в частині розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422 гривні 40 копійок та понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6000 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3633 гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов