Номер провадження: 11-сс/813/1815/25
Справа № 505/2842/25 1-кс/505/1217/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власників майна - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2025, якою накладено арешт у кримінальному провадженні №12025161180000439 від 18.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2025 задоволено частково клопотання слідчого та накладено арешт на майно, зазначене в резолютивній частині ухвали, вилучене під час проведення обшуку 20.08.2025 за адресою АДРЕСА_1 , заборонивши власнику майна та третім особам, відчужувати, користуватись та розпоряджатися ним будь-яким чином.
Відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, яке вилучене під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти 1 купюра номіналом 50 євро, 5 купюр номіналом 20 євро, 3 купюри номіналом 10 євро, 194 купюри номіналом 100 доларів, вилучені та поміщені до полімерного сейф-пакету №NPU5069421, які слід негайно повернути власнику - ОСОБА_8 .
Накладено арешт на майно, зазначене в резолютивній частині ухвали, вилучене під час проведення обшуку 20.08.2025 автомобіля марки «Toyota» моделі CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2008 року випуску.
Відмовлено у задоволенні клопотання в частині визначення місця зберігання речових доказів.
Ухвала слідчого судді обґрунтована тим, що наразі досудове розслідування триває не значний час, орган досудового розслідування збирає докази, та здійснює перевірку всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а вилучене майно визнано речовими доказами в цьому кримінальному провадження, та з метою забезпечення його збереження клопотання слідчого про накладення арешту майна на вилучене майно підлягає частковому задоволенню.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_10 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що опитаний в судовому засіданні ОСОБА_11 зазначив, що під час затримання поліцейськими він знаходився в автомобілі марки «Toyota» моделі CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням його брата, підозрюваного ОСОБА_10 , при собі ОСОБА_11 мав сумку в якій було 1300 доларів США, коли його затримали, сумка з доларами залишилася в машині та була вилучена. Ці 1300 доларів США ОСОБА_11 отримав за продаж мотоцикла.
Просить ухвалу слідчого судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2025 в частині, якою задоволене клопотання слідчого відділення №2 СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області, скасувати та постановити нову ухвалу, якою залишити зазначене клопотання слідчого без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що при розгляді клопотання слідчий суддя не надав належної та послідовної правової оцінки поданим в судовому засіданні адвокатом ОСОБА_7 , а також власниками майна та грошових коштів, - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 письмовим доказам, відповідно до яких ОСОБА_8 впродовж останніх 17 років працювала в Італії та щомісяця переказувала своїй дочці ОСОБА_9 гроші, такі грошові перекази були і в 2025 році.
Просить ухвалу слідчого судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2025 в частині накладення арешту на вилучене в квартирі АДРЕСА_2 та належні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 майно та грошові кошти, скасувати та постановити нову ухвалу, якою залишити зазначене клопотання слідчого в цій частині без задоволення, а арештовані майно та грошові кошти повернути ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, представника власників майна, який підтримав подані апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Зі змісту клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що слідчим відділом Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025161180000439 відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст. 332 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Подільською окружною прокуратурою.
В ході досудового розслідуванням встановлено, що 18.06.2025 до Подільського РУП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення з 2 прикордонного загону м. Подільськ, про те, що група осіб, на території Подільського районну, Одеської області, займаються переправлення осіб через державний кордон України, за грошову винагороду.
В подальшому встановлено, що до вказаної протиправної діяльності можливо причетний громадянин ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за попередньою змовою з ОСОБА_12 та іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами, організували незаконне переправлення осіб через державний кордон України, в обхід встановлених пунктів пропуску.
Зважаючи на виниклі обставини, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбачуваного ч. 3 ст. 332 КК України, а також відшукання та вилучення речових доказів, а саме: рукописних та друкованих записів, банківських карток, технічних засобів, в тому числі мобільних телефонів, сім карт мобільних операторів, а також коштів отриманих злочинним шляхом, 20.08.2025 невідкладно в порядку ст. ст. 233, 234 КПК України проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході обшуку виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Iphone 16» у прозорому чохлі, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з оператором мобільного зв'язку НОМЕР_4 , ноутбук марки «MacBookAir» сірого кольору, ноутбук марки «ASUS» чорного кольору, грошові кошти у сумі 30060 доларів США, грошові кошти у сумі 740 євро, грошові кошти у сумі 24400 гривень, вищезазначене майно належить громадянину ОСОБА_10 04.07.2002.
Крім цього, 20.08.2025 проведено обшук транспортного засобу марки «Toyota» моделі CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, 2008 року випуску, власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу являється ОСОБА_13 , зареєстрована за адресою: Одеська область, Одеський район, Чорноморська громада, м. Чорноморськ, та фактично транспортний засіб перебуває у користуванні ОСОБА_10 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Apple» моделі «Iphone 13 Pro», кнопковий мобільний телефон марки «Nokia» синього кольору та кнопковий мобільний телефон марки «Nokia» чорного кольору, мобільний телефон марки XIAOMI REDMI сірого кольору, мобільний телефон марки Apple моделі IPHONE 14 ProMax фіолетового кольору у силіконовому чохлі, грошові кошти у сумі 100 доларів США, та 1800 гривень, вищевказане майно належить ОСОБА_10 .
Вказані речі постановами слідчого відділення №2 СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що на даному етапі досудового розслідування, майно, на яке просить накласти арешт сторона обвинувачення, за виключенням кошів належних ОСОБА_8 , належить до такого, що має ознаки речового доказу у кримінальному провадженні, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, допускається накладення арешту з метою його збереження.
Зокрема, частина грошових коштів, які були вилучені у квартирі ОСОБА_9 , у косметичці та поруч із запискою «Вова» у залізній ємності, а також з автомобіля «Toyota» моделі CAMRY, могли бути здобуті незаконним шляхом, зважаючи на первинні пояснення ОСОБА_9 щодо належності коштів їй та ОСОБА_10 , надані під час проведення обшуку. Електронні пристрої, вилучені у квартирі ОСОБА_9 та автомобілі «Toyota» моделі CAMRY, підлягатимуть дослідженню в ході досудового розслідування.
Колегія суддів зазначає, що досудове розслідування триває не значний час, орган досудового розслідування збирає докази, та здійснює перевірку всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а зв'язок даного майна із вчиненням злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що вилучене під час проведення обшуку майно відповідає критеріям визначеним статтею 98 КПК України, на яке відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений арешт, оскільки вилучене майно могло зберегти на собі сліди злочину, є предметом, що були об'єктом кримінально протиправних дій, які містять відомості та які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження,
Таким чином, колегія суддів зазначає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання та накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Отже вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладання арешту на майно, є необхідним запобіжним заходом, передбаченим зазначеними нормами закону, оскільки у випадку приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.
На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.
На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна про які йдеться у клопотанні сторони обвинувачення.
Будь-яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає та апелянтом надано не було.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала - без змін.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).
Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги представника власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Подільського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2025, якою накладено арешт у кримінальному провадженні №12025161180000439 від 18.06.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4