Номер провадження: 33/813/1903/25
Номер справи місцевого суду: 506/445/25
Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О. Л.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
10.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Осокіна Сергія Юрійовича на постанову судді Окнянського районного суду Одеської області від 03 вересня 2025 року, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №337642 від 21.05.2025 року, водій ОСОБА_1 21 травня 2025 року о 19:49 год. на вул. Зоряна в селищі Окни Подільського району Одеської області керував т/з «OPEL VIVARI», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «ARLJ-0442». За результатами перевірки складеного тесту «Драгер» №332 від 21.05.2025 року вміст алкоголю склав 0,27 проміле, і таким чином, ОСОБА_1 порушено вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Окнянського районного суду Одеської області від 03 вересня 2025 року притягнуто ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. /сімнадцять тисяч/, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Осокін Сергій Юрійович подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Окнянського районного суду Одеської області від 03 вересня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наданий суду відеозапис не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України, ст. 251 КУпАП. Крім того, до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений відеозапис, який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону оригіналом такого електронного доказу, та не додані відеозаписи-оригінали. Судом було задоволено клопотання сторони захисту щодо витребування з викладених вище мотивів оригіналів відеозапису та носія, на який безпосередньо був здійснений відеозапис, однак, від керівника підрозділу поліції надійшла відповідь про те, що відеозапис знищений. Отже, задовольняючи клопотання, суд погодився з позицією сторони захисту щодо необхідності огляду в судовому засіданні саме оригіналу відеозапису події та носія однак, вирішив справу на підставі недопустимого відеодоказу.
У даному випадку поліцейським порушені викладені вище вимоги інструкції оскільки акт огляду, який є в матеріалах справи, не підписаний поліцейським та його копія не вручена ОСОБА_1 , а відтак, цей документ є недопустимим доказом по справі.
В чеку приладу, який є в матеріалах справи, інформації щодо останнього калібрування немає.
З свідоцтва про повірку, яке надано керівником підрозділу поліції на запит суду видно, що останнє калібрування приладу відбулося 17.10.2024 року, подія маля місце 21.05.2025 року, тобто через більш ніж 7 місяців після останнього калібрування.
Згідно технічних характеристик приладу «Drager Alkotest», границі допустимої похибки під час експлуатування приладу можуть складати +/ - 0,04 проміле - у діапазоні від 0 до 0,4 проміле.
Посилаючись на статтю 8 пунктом 5 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08.11 1968 року, вказує на те, що у всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг. на літр повітря, що видихається.
Таким чином, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння, згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, і, у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0,5 промиле. Таким чином, з урахуванням некаліброваного в строк алкотестеру, допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю, у повітрі, що видихав водій ОСОБА_1 не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 10.10.2025 року на 11:00 год., ОСОБА_1 та його адвокат Осокін Сергій Юрійович в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися.
26.09.2025 року на адресу суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_1 адвоката Осокіна Сергія Юрійовича про відкладення розгляду справи, у зв'язку із участю о 10 годині 30 хвилин 10.10.2025 року в судовому засіданні Балтського районного суду Одеської області по кримінальній справі №493/1811/24 та неможливістю по вказаній поважній причині прийняти участь в призначеному на 11 годину 00 хвилин 10.10.2025 року судовому засіданні по даній справі.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Також, ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Проаналізувавши клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, як належним чином не обґрунтованого, оскільки адвокат Осокін Сергій Юрійович у вказаному клопотанні не вказав на необхідність бути особисто присутнім у іншій кримінальній справі, зважаючи на те, що у справі, яка наразі переглядається, був завчасно повідомлений з 26.09.2025 року. Крім того, не вказано про існування у захисника або у апелянта об'єктивно обумовлених труднощів чи перешкод, що можуть завадити їм приєднатися до судового засідання, що призначено на 10.10.2025 року о 11:00 год., в режимі відеоконференції.
За таких підстав, а також враховуючи, що апелянт реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, апеляційний суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.
Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №337642 від 21.05.2025 року, водій ОСОБА_1 21 травня 2025 року о 19:49 год. на вул. Зоряна в селищі Окни Подільського району Одеської області керував т/з «OPEL VIVARI», д. н. з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «ARLJ-0442». За результатами перевірки складеного тесту «Драгер» № 332 від 21.05.2025 року вміст алкоголю склав 0,27 проміле, і таким чином, ОСОБА_1 порушено вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Даний протокол підписаний ОСОБА_1 .
Згідно роздруківки (чеку) тесту з газоаналізатора Драгер 6820, з якого встановлено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 поліцейськими проведений 21.05.2025 року о 19-59 год. з використанням спеціального технічного засобу, а саме газоаналізатора Драгер 6820. Тест № 332 показав, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду: 0.27 ‰. ОСОБА_1 підписав даний чек.
Як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння поліцейськими проведений за допомогою газоаналізатора Драгер 6820, прилад № ARLJ-0442, у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння. Результат огляду на стан сп'яніння склав 0.27 ‰. ОСОБА_1 своїм підписом без зауважень підтвердив, що з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння згоден.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4786555 від 21.05.2025 року, водій ОСОБА_1 21.05.2025 року о 20:38 на вул. Зоряна в селищі Окни Подільського району Одеської області керував т/з обладнаними засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3в ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляду штрафу у сумі 510 грн.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосуються подій, що мали місце 21.05.2025 року, за участі ОСОБА_1 . Даними відеозаписами зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «OPEL VIVARI», д. н. з. НОМЕР_1 , 21.05.2025 року, а також проведення працівниками поліції його огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 «ARLJ-0442» за згодою останнього. Під час огляду результат тесту 0,27 ‰ був чітко озвучений працівником поліції, з чим ОСОБА_1 погодився, пояснивши на відео, що перед цим вжив два ковтки пива. Поліцейськими ознайомлено ОСОБА_1 зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, надано можливість надати свої пояснення, відсторонено від права керування та вилучено посвідчення водія з наданням тимчасового дозволу на право керування транспортними засобами.
При розгляді справи апеляційний суд виходить з наступного.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність, зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З положень ст. 266 КУпАП вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з більш детальним врегулюванням дій поліцейського під час огляду водія на стан сп'яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положення п. 2, 3, 5 Порядку № 1103 встановлюють, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Положенням п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
За приписами п. 3 - 5 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.
Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026) передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що 21.05.2025 року ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі містяться доводи про те що, в чеку приладу, який є в матеріалах справи, інформації щодо останнього калібрування немає, а з свідоцтва про повірку, яке надано керівником підрозділу поліції на запит суду видно, що останнє калібрування приладу відбулося 17.10.2024 року, подія маля місце 21.05.2025 року, тобто через більш ніж 7 місяців після останнього калібрування у зв'язку з чим вважає проведено огляд за допомогою некаліброваного в строк алкотестеру.
Відповідно до п. 6 та п.3 розділу І та розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015№ 1452/735 (надалі Інструкція №1452/735), огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі спеціальні технічні засоби). Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
З долученого до матеріалів справи чек-тесту технічного приладу Drager Alcotest 6820, вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння 21.05.2025 року за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820».
Законом України «Про метрологію, метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016 року, передбачено, що засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові в повітрі, що видихається. Згідно сертифіката затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 01.09.2014 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобів вимірювальної техніки - Газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії Drager Safety AG & Co. KGaA Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 року № 1747і становить 1 рік.
Своєчасна повірка газоаналізатора для контролю вмісту алкоголю «Drager Alcotest 6820» підтверджується наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П 51 QM 1636 103 24 від 17 жовтня 2024 року, яке чинне до 17 жовтня 2025 року.
Тобто, наступна обов'язкова повірка (калібрування) спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», повинна бути 17 жовтня 2025 року, а тому, на момент проведення огляду 21 травня 2025 року ОСОБА_1 на стан сп'яніння, газоаналізатор «Drager Alcotest 6820» відповідав пред'явленим до нього вимогам.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є неспроможними.
Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що у нього були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння зазначаю наступне.
За змістом статті 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I Інструкції № 1452/735 ознаками алкогольногосп'яніння є: запахалкоголю зпорожнини рота; порушеннякоординації рухів; порушеннямови; вираженетремтіння пальціврук; різказміна забарвленняшкірного покривуобличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Також відповідно до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядку № 1103), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, щодо вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Наведені вимоги закону свідчать, що повноваження поліцейського уповноваженого підрозділу НПУ самостійно виявляти та оцінювати наявність ознак алкогольного або наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу, є виключними, ніхто інший не має повноважень оцінювати наявність у водія тих чи інших ознак сп'яніння. У зв'язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп'яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що на місці зупинки транспортного засобу «OPEL VIVARI», д. н. з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , працівниками поліції було виявлено у останнього ознаки алкогольного сп'яніння, про що було повідомлено останньому та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», на що ОСОБА_1 погодився, будь яких заперечень щодо проведеного огляду не висловлював та не наполягав на проведенні огляду в медичному закладі.
Крім того, ОСОБА_1 підписав акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з результатом огляду - 0,27‰, роздруківку тесту № 332 з результатом огляду - 0,27‰ та протокол про адміністративне правопорушення, де вказано фабулу правопорушення та зазначений результатом огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер - 0,27‰ без будь-яких зауважень і без зазначення про незгоду з таким результатом тестування.
Отже поліцейським дотримано правила проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та порядок оформлення його проходження, зафіксовано у протоколі дії правопорушника, які містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідно до Конвенції про дорожній рух, максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові права, як на підставу для скасування постанови місцевого суду, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.
Статтею 8 пунктом 5 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25 квітня 1974 року, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень алкоголю в крові, а у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 грама чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
У пункті 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 передбачено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Отже, наведена норма Конвенції не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп'яніння. Проте, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші допустимі показники рівня алкоголю у повітрі, що видихається, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - 0,2 %.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції, на які було надано обґрунтовану відповідь та не спростовують висновків, що зроблені в постанові суду першої інстанції, оскільки зведені лише до незгоди з висновками суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, наявних в матеріалах справи.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Осокіна Сергія Юрійовича - залишити без задоволення.
Постанову судді Окнянського районного суду Одеської області від 03 вересня 2025 року з- залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе