Номер провадження: 11-сс/813/1883/25
Справа № 521/15380/25 1-кс/521/3195/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.09.2025 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв Миколаївської області, громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025162470001174 від 07.08.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.09.2025 року частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП України в Одеській області та застосовано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 29.10.2025 року, із визначенням розміру застави - 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), які обґрунтовують повідомлену підозру та є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржену ухвалу в частині визначення розміру застави та визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та повернути застоводавцю ОСОБА_8 різницю сплаченої застави.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала слідчого судді не містить в собі належного обґрунтування виключного випадку застосування застави більшого ніж визначено у п.2 ч.5 ст.182 КПК України. Так, сторона захисту наголошує, що слідчий суддя під час визначення розміру застави, не міг посилатись на спосіб вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, оскільки спосіб вчинення вже врахований при кваліфікації підозри особи, а посилання слідчого судді на військовий стан - у не є тією виключною обставиною, оскільки на даний час всі без винятку кримінальні правопорушення наразі є вчиненими в умовах військового стану.
Крім того, апеляційна скарга захисника містить в собі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, яке адвокат обґрунтовує тим, що копію повного тексту оскаржуваної ухвали отримав лише 08.09.2025 року та 09.09.2025 року звернувся із апеляційною скаргою.
На підставі цього просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Судове засідання, проведено без участі захисника ОСОБА_7 , який до початку судового засідання звернувся із клопотанням про здійснення судового провадження в режимі відеоконференції, а згодом у зв'язку із неможливістю підключитись до системи відеозв'язку «ВКЗ», заявив клопотання про здійснення судового провадження без йогоо участі.
Приймаючи до уваги, що інкримінований злочин ОСОБА_6 не відноситься до особливо тяжких злочинів, розгляд може бути проведеним без участі захисника.
В судове засідання апеляційного суду прибув прокурор ОСОБА_9 , який повідомив, що у даний час у нього відсутні повноваження у данному кримінальному провадженні у зв'язку із зміною його підслідності.
Враховуючи викладене з урахуванням скоротчених строків розгляду даної категорії справ, апеляційний суд вважає за можливе, розглядати аппеляційну скаргу сторони захисту без учасників судового провадження.
Відповідно до положень ч.4 ст.405, ч.4 ст.107 КПК України, апеляційний розгляд проведено за відсутності сторін кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки сторони провадження в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Що стосується поновлення процесуального строку на оскарження ухвали слідчого судді, який просить поновити захисник підозрюваного, то апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 8 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується забезпечення права на оскарження судових рішень.
Згідно до положень ч.1 ст.117 КПК України пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до ст.395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що захисник приймав участь у кримінальному провадженні у суді першої інстанції.
Разом з тим, як убачається матеріалів провадження та доданих до апеляційної скарги матеріалів, адвокат ОСОБА_7 копію повного тексту оскаржуваної ухвали отримав лише 08.09.2025 року та 09.09.2025 року звернувся із апеляційною скаргою.
Апеляційний суд зазначає, що статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Крім того, доступність права на оскарження у зв'язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні по справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до п.1) ст.6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. У справі «Зубак проти Хорватії» ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення права підозрюваного та його захисника на доступ до суду, яке випливає з п.1 ст.6 Європейської конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» і є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд, апеляційний суд визнає поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження обвинуваченою та вважає за необхідне поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Приймаючи рішення про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання органу досудового розслідування, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.
Оскільки в апеляційній скарзі захисника підозрюваного питання щодо обґрунтованості підозри не порушується, тому апеляційний суд не перевіряє оскаржувану ухвалу слідчоо судді в цій частині.
Апеляційний суд також визнає необґрунтованими доводи захисника в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які зазначені в оскарженій ухвалі, з огляду на таке.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1 та 3 ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_6 розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнавати недоведеним.
На думку апеляційного суду також існує ризик можливого впливу підозрюваного на свідків в даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК), які мають бути допитані в подальшому безпосередньо судом відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, а тому підозрюваний на даному етапі досудового розслідування може вдатись до спроб схилити їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Наявність вище зазначених ризиків, дають достатні підстави вважати, що застосування на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження найсуворішого запобіжного заходу є обґрунтованим та дієвим, поряд з менш суворими запобіжними заходами, які на переконання апеляційного суду не будуть здатні забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.
Апеляційний суд бере до уваги посилання захисника на дані, що характеризують особу підозрюваного, його спосіб життя та соціальні зв'язки, однак вважає, що вказані обставини не є такими, що на даній стадії повністю нівелюють існуючі ризики.
Апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Стосовно доводів захисника щодо необґрунтованості визначення слідчим суддею розміру застави, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Таким чином, процесуальним законом визначено, що до особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину може бути застосовано розмір застави вищій, ніж у зазначених межах, у виключних випадках.
На підставі аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме суд вправі визначити, чи здатна застава у розмірі від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину) забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також зауважити на виключності такого випадку.
Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення щодо визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу, правильно врахував обставини та тяжкість інкримінованого злочину в умовах дії воєнного стану, особу підозрюваного, та у відповідності до ст.182 КПК України вірно встановив виключність випадку та вирішив визначити підозрюваному як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, оскільки такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
При цьому, колегія суддів, оцінюючи доводи сторони захисту щодо непомірності розміру застави з урахуванням особи підозрюваного, зауважує, що застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання підозрюваному розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та предмет кримінального правопорушення (справа «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic) від 25.04.2000 року).
Разом з тим, відхиляючи доводи апеляційної скарги про необґрунтованість розміру застави, визначеної ОСОБА_6 , апеляційний суд наголошує на тому, що він обґрунтовано підозрюється у вчинені незаконного переправлення осіб через державний кордон під час дії воєнного стану, що у даному випадку може допомогти особі використати власні джерела інформації про перетин кордону поза межами пунктів пропуску на користь переховуванню, може мати приховані активи здобуті внаслідок вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
На думку апеляційного суду, з урахуванням особи підозрюваного, конкретних обставин кримінального провадження та висунутої підозри у скоєнні тяжкого злочину, визначений слідчим суддею розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Більш того, як вбачається із повідомлення ДУ «Одеський слідчий ізолятор», ОСОБА_6 03.09.2025 року був звільнений з-під варти під заставу у розмірі 454200 грн (а.с.95).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги про непомірність розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 32, 303, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Клопотання двоката ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 02.09.2025 року - задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.09.2025 року.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишшити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02.09.2025 року відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025162470001174 від 07.08.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4