Справа № 145/11/25
Провадження № 22-ц/801/2158/2025
Категорія: 72
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ратушняк І. О.
Доповідач:Шемета Т. М.
23 жовтня 2025 рокуСправа № 145/11/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,
секретар судового засідання Куленко О. В.,
учасники справи:
позивач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 ,
відповідачка ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 серпня 2025 року, ухвалене у складі судді Патраманського І. І. у селищі Тиврів, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 квітня 2009 року між позивачем та відповідачкою був укладений шлюб, який розірваний рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2018 року. У шлюбі народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем.
Після загострення стосунків позивач із сином переїхав на постійне місце проживання в місто Гнівань, з того часу відповідачка не займається вихованням дитини, не цікавиться його здоров'ям, розвитком, не приймає участі в матеріальному забезпеченні, жодного разу не навідувалася в навчальний заклад, де навчається їхній син. Відтак стверджував, що протягом останніх шести років відповідачка умисно злісно ухиляється від виконання свої батьківських обов'язків, свідомо нехтує ними і змінити свою поведінку не бажає. Відповідачка працездатна, вона має можливість допомагати в утриманні сина.
Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з неї на його користь аліменти в розмірі 5 000 грн щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до його повноліття, починаючи з дня подання позову.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 серпня 2025 року позов задоволено частково:
-відмовлено в задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 ;
- стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4 000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 06 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції послався на те, що позивачем не доведено та судом не встановлено, що ОСОБА_2 систематично, незважаючи на заходи попередження, відомості про вжиття яких відсутні, продовжує злісно та свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов'язків. Такі обставини не підтверджені відповідними доказами, зокрема застосування до останньої заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, органу опіки та піклування, місцевого самоврядування, притягнення її до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, проведення бесід, тощо. Та обставина, що після припинення шлюбних відносин сторін матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається лише батько, не є безумовним свідченням того, що матір дитини не бажає брати участь в її утриманні та вихованні, тобто свідомо та умисно нехтує своїми батьківськими обов'язками. Висновок органу опіки та піклування зроблений без проведення ретельної перевірки щодо заперечень відповідачки про позбавлення її батьківських прав та ґрунтується переважно на відомостях, які вказані позивачем у позові, не містить мотивів прийнятого рішення про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав. Відповідачка активно приймала участь в судовому процесі, заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно сина, висловлювала бажання бути з дитиною та визнала позовні вимоги про стягнення аліментів, що свідчить про її бажання приймати участь у вихованні та утриманні сина.
Частково задовольняючи позов в частині стягнення аліментів, суд врахував те, що дитина проживає разом з батьком, перебуває на його утриманні, врахував майновий стан відповідачки та виснував про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 грн, а не в розмірі 5 000 грн як про те просив позивач.
Частково не погодившись із прийнятим рішенням, 09 вересня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у позбавленні батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині.
Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції невірно оцінив обставини справи: з моменту переїзду позивача із сином, відповідачка не займається вихованням дитини, не цікавиться здоров'ям та його розвитком,навчанням, не приймає участі в його матеріальному забезпеченні. Органом опіки і піклування Гніванської міської ради було прийнято рішення про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав однак суд першої інстанції не взяв його до уваги при вирішенні спору.
Крім того, суд першої інстанції не дав оцінки показам та поясненням класного керівника ОСОБА_5 , у яких йдеться про те, що вона весь час допомагала ОСОБА_3 , який переживав з приводу того, що мати не спілкується з ним. Вона наголосила, що вперше побачила маму ОСОБА_6 в судовому засіданні, до цього вона її не бачила і не спілкувалась з нею, хоча нічого не перешкоджало їй приходити до школи та бачитись зі своїм сином, цікавитись його розвитком та спілкуватись і підтримувати його. Також суд першої інстанції не врахував думку неповнолітнього ОСОБА_3 , який був допитаний в судовому засіданні, і пояснив, що він не бажає спілкуватись з відповідачкою, що за всі сім років, які він проживає з батьком його мати жодного разу не приходила до нього, не вітала його з днем народження та іншими святами.
У встановлений апеляційним судом строк від відповідачки відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Лінкевич Б. П. підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. ОСОБА_2 заперечила проти апеляційної скарги просила оскаржуване рішення залишити без змін.
Від органу опіки та піклування Гніванської міської ради надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги підтримують.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення в повній мірі відповідає вимогам закону.
По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:
- ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з 24 квітня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 лютого 2018 року у справі № 128/3408/17, рішення набрало законної сили 30 березня 2018 року (а.с. 7 - 8);
- ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 від 14 вересня 2018 року (а.с. 44);
- позивач та відповідачка є батьками дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 6);
- згідно довідки, виданої директором ліцею № 1 ОСОБА_8 у м. Гайсин Гайсинської міської ради, ОСОБА_3 є учнем 9-А класу, дійсно навчається в закладі з першого класу по даний час. Протягом усіх років навчанням та його вихованням цікавиться лише батько ОСОБА_1 , який систематично відвідує батьківські збори, бере участь у підготовці та проведенні виховних заходів. ОСОБА_3 систематично відвідує навчальні заняття. Учень вихований, завжди акуратний. Мати учня за всі роки навчання в ліцеї жодного разу не з'являлася, не цікавилася навчанням і вихованням сина, навіть в телефонному режимі. Довідку складено відповідно до пояснювальної записки класного керівника 9-А класу ОСОБА_5 (а.с. 11);
- згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , від 02 грудня 2024 за адресою: АДРЕСА_1 , з грудня 2018 року ОСОБА_7 проживає з сином ОСОБА_3 окремо від матері та дружини ОСОБА_7 . За цей час ОСОБА_7 участі у вихованні дитини не приймала, також не підтримувала матеріально, жодного разу не виявила бажання побачити дитину по сьогодні (а.с. 9);
- згідно Декларації №0001-МК65-5ТАО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу пацієнт - ОСОБА_3 , законний представник вказаний - ОСОБА_1 (а.с.10);
- згідно з висновком органу опіки і піклування Гніванської міської ради, який затверджений рішенням виконавчого комітету Гніванської міської ради від 19 березня 2025 року № б/н «Щодо доцільності позбавлення батьківських прав» орган опіки та піклування Гніванської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що буде відповідати інтересам неповнолітньої дитини (а.с.41-42).
Між сторонами виник спір з приводу позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.
Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 серпня 2025 року в частині стягнення аліментів не оскаржується, а тому апеляційний суд не переглядає його в цій частині.
Щодо позбавлення відповідачки батьківських прав.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках в разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Така позиція є сталою в правозастосуванні та неодноразово висловлювалася Верховним Судом. Суд першої інстанції вірно послався на постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 08.04.2020 у справі № 645/731/18, від 24.06.2020 у справі № 344/6374/18, від 23.12.2020 у справі № 522/21914/14, від 22.11.2023 у справі № 1915/2789/12, від 25.01.2023 у справі № 462/4705/19, які є релевантними до обставин цієї справи.
Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення батьківських прав, покладається на позивача.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в справі відсутні докази злісного та свідомого нехтуванням ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками.
Суд першої інстанції, даючи оцінку висновку органу опіки і піклування від 19 березня 2025 року № 68, вірно зазначив, що він винесений без опитування матері дитини, з'ясування дійсних відносин між матір'ю та дитиною, цей висновок ґрунтується лише на доводах позивача. У наданому суду висновку не зазначено причин невиконання відповідачкою батьківських обов'язків, не зазначено чи відповідає таке рішення інтересам дитини, чи вживав заходи та які саме орган опіки і піклування для налагодження зв'язку матері з дитиною та дитини з матір'ю.
Апеляційний суд зауважує, що висновок органу опіки та піклування носить рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку. Суд першої інстанції вірно оцінив висновок органу опіки та піклування, а доводи апеляційної скарги про його неврахування судом , - є надуманими та не знайшли свого підтвердження.
Відповідачка в суді першої інстанції зазначила, що вона позов не визнає в частині позбавлення її батьківських прав, оскільки вона бажає спілкуватись з сином та приймати участь у його вихованні та утриманні, сподівається, що син із часом змінить своє ставлення до неї. Також відповідачка вказала, що позивач заборонив їй спілкуватись із сином, сказав, щоб вона не підходила до нього, не дзвонила.
Не може мати вирішального значення для суду і висловлена неповнолітнім ОСОБА_3 думка, що він не бажає спілкуватися з матір'ю, оскільки обмежене спілкування з матір'ю безумовно викликає в дитини образу на неї та впливає на формування його позиції. При цьому, щодо позбавлення матері батьківських прав ОСОБА_3 вказав, що він до цього ставиться нейтрально.
Оцінюючи покликання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням класного керівника ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції зауважує, що дійсно в оскаржуваному рішенні хоча й детально описані показання ОСОБА_5 , однак їм не дана оцінка в мотивувальній частині рішення. Разом з тим, та обставина, що класний керівник повідомила в судовому засіданні про відсутність матері у шкільному житті дитини та його емоційні переживання з цього приводу, саме по собі не може свідчити про умисне ухилення матері від виконання батьківських обов'язків у розумінні статті 164 СК України. Закон пов'язує позбавлення батьківських прав не лише з формальним фактом відсутності спілкування з дитиною, а з доведеністю умисного ухилення від її виховання та утримання. Така поведінка ОСОБА_2 свідчить лише про неналежне виконання нею своїх батьківських обов'язків.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідачка свідомо ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків, вела аморальний спосіб життя чи вчиняла інші дії, що перешкоджали нормальному розвитку дитини. Навпаки, зібрані у справі відомості свідчать, що між батьками існує конфлікт, який ускладнює спілкування матері з дитиною, однак сам по собі такий конфлікт не може бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав.
Суд вірно зазначив, що в справі відсутні докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, що також свідчить про те, що заходи для налагодження відносин матері з дитиною не вживалися та можливість для цього не втрачена .
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в ході розгляду справи не здобуто достатньо належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її сина, який проживає разом з батьком, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.
Колегія суддів ураховує, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine) від 18 грудня 2008 року, заява № 39948/06).
Враховуючи те, що інтересам дитини найкраще відповідає збереження їх зв'язків із сім'єю, а також те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, а до відповідачки будь-які заходи з боку насамперед органів опіки та піклування не застосовувалися, натомість відповідачка висловлює бажання спілкуватися з сином, - апеляційний суд повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, який ретельно проаналізував та дав оцінку наявним у справі доказам, що відсутні підстави для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав як гострої соціальної необхідності.
Разом з тим апеляційний суд вважає за необхідне доповнити резолютивну частину оскаржуваного судового рішення та попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання сина ОСОБА_3 та з цією метою контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських обов'язків стосовно своєї дитини необхідно покласти на орган опіки і піклування Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини1 статті 374ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які б спростовували ухвалене у справі рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, однак його резолютивну частину слід доповнити попередженням ОСОБА_2 про належне виконання батьківських обов'язків.
Тому рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 серпня 2025 року слід змінити, а подану апеляційну скаргу задовольнити частково.
Вирішуючи питання судових витрат відповідно статті 141 ЦПК України, з урахуванням того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 з викладених у ній підстав задоволенню не підлягає, понесені судові витрати слід залишити за ним. Матеріали справи не містять доказів понесених в суді апеляційної інстанції судових витрат іншими учасниками справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 серпня 2025 року залишити змінити, доповнивши резолютивну частину абзацами такого змісту:
«Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків стосовно своєї дитини покласти на орган опіки і піклування Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області.»
В іншій частині рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 08 серпня 2025 року залишити без змін.
Понесені ОСОБА_1 судові витрати в суді апеляційної інстанції залишити за ним.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 жовтня 2025 року.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: О. Ю. Береговий
Т. Б. Сало