Справа № 148/359/25
Провадження № 22-ц/801/1965/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дамчук О. О.
Доповідач:Копаничук С. Г.
23 жовтня 2025 рокуСправа № 148/359/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Копаничук С.Г.,
суддів: Голоти Л.О., Рибчинського В. П.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК",
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 червня 2025 року , ухвалене під головуванням судді Дамчук О.О. у справі за позовом Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У лютому 2025 року АТ "ПУМБ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Зазначило, що 25.07.2018 між АТ "ПУМБ" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1001086584001, на підставі якого останній отримав споживчий кредит у сумі 47500 грн. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит. Однак, в порушення договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 01.12.2024 утворилась заборгованість у сумі 110843,40 грн, що складається з: 47500 грн - заборгованості за кредитом; 30283,57 грн - заборгованості за процентами, 33059,83 грн - заборгованості за комісією, а всього - 110843,40 грн та відшкодувати понесені витрати при зверненні до суду в розмірі судового збору 2422,40 грн.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 червня 2025 року позов частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за заявою про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1001086584001 від 25.07.2018 у загальному розмірі 77783,57 грн.( з яких: 47500,00 грн - заборгованість за кредитом; 30283,57 грн - заборгованість за процентами) та в рахунок відшкодування витрат з судового збору 1699,9 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що судом не враховано умови кредитного договору, порядок формування заявленої суми заборгованості, а також те, чи були нараховані після 24 лютого 2022 року проценти за прострочену заборгованість ;не застосовано пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України; неналежно досліджені докази щодо їх достатності та обов'язку доказування ; не застосовано процедуру міжнародної правової допомоги згідно з ч.8 ст. 130 ЦК України. Також не було враховано, що між сторонами взагалі не були погодженні умови кредитування за договором № 1001086584001 від 25 липня 2018 року, а саме - індивідуальні умов кредитування, що передбачають суму кредиту, відсоткову ставку за кредитом, розмір щомісячного платежу, комісії, умови відповідальності за порушення зобов'язань строк кредитування.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 9 ст. 19 ЦПК України встановлено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі з ціною позову 110843,4 грн, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказані правовідносини регулюються ЦК України, ЗУ ««Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Згідно вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п.4. ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» ( в редакції на момент укладення кредитного договору, надалі - Закон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.07.2018 між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 було укладено договір комплексного банківського обслуговування шляхом приєднання відповідача до нього на підставі власноручно підписаної заяви № 1001086584001 від 25.07.2018 ,згідно якого останнім отримано споживчий кредит на споживчі у сумі 47500 грн, строк дії кредитного договору становить 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,90 % від суми кредиту та складає 1377,50 грн щомісяця, розмір процентної ставки за користування кредитом - 12 % річних, разова комісія- 300 грн; повернення здійснюється ануїтетними (рівними) платежами протягом строку дії кредиту, тарифний пакет «Кредитний Плюс» з виготовленням картки, кредит зараховується безготівково на рахунок відповідача. Підписавши вказану заяву, відповідач беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію ПАТ ''ПУМБ'' на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ ''ПУМБ'': pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписавши дану заяву підтвердив свою згоду на укладення договору страхування.
Підписавши даний договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений і згодний з ДКБО, Тарифами банку ; усі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; до підписання заяви отримав у письмовій формі інформацію згідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг» (а.с.8), що підтверджується паспортом споживчого кредиту, підписаним відповідачем (а.с.8 зворот).
Ні відповідачем ОСОБА_1 , ні його представником факт укладення договору і заяви про приєднання № 10001086584001 від 27.07.2018 до договору комплексного банківського обслуговування та отримання кредитних коштів у вказаній сумі не заперечувався, а тому суд вважав дані факти доведеними.
Відповідно до графіку платежів, що міститься у заяві наведена схема повернення кредиту ануїтетна (рівними платежами); кількість виплат- 24, дата платежу (до 25 числа кожного календарного місяця) - платіжні періоди з 25.07.2018 по 25.07.2020; сума платежу за розрахунковий період становить 3613,49 грн щомісячно та 3613,32 грн (останній платіж); комісія за обслуговування кредитної заборгованості -1377,50 грн; страхова премія 7200 грн включена до суми споживчого кредиту та її розмір обґрунтовується тарифами Страховика.
Як вбачається, підписанням заяви № 1001086584001 та паспорту споживчого кредиту 25.07.2018 сторони узгодили всі істотні умови договору.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі і надав відповідачу кредит в сумі 47500 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № TR.29887561.31711.8810 від 25 липня 2018 року та випискою з особового рахунку відповідача (а.с.19,22).
Відповідач свої зобов'язання за користування кредитними коштами належним чином не виконував, внаслідок чого за наданим розрахунком утворилася заборгованість, станом на 01.12.2024 становить 110843,40 грн, з яких: 47500,00 грн - заборгованість за кредитом; 30283,57 грн - заборгованість за процентами; 33059,83 грн - заборгованість за комісією. (а.с.20-21 зворот)
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу (повідомлення)№ КНО-44.2.2/722 від 02.12.2024 про погашення заборгованості за кредитним договором № 1001086584001 в сумі 110843,40 грн не пізніше 30 календарних днів з дня отримання цього листа, що підтверджується копією даної письмової вимоги та копією списку №20241203 ПУМБ_959 згуртованих відправлень "Рекомендований лист" (а.с.,17,18 зворот).
З моменту отримання вказаного повідомлення жодних дій для погашення заборгованості ОСОБА_1 не вчинив, взяті на себе зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки не надавав своєчасно АТ "ПУМБ" грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями відповідно до умов договору.
Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги частково, у сумі 77783,57 грн., суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами склались правовідносини кредитування ,так як позивач шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування ,прийняв і погодився зі всіма вищезазначеними умовами, на яких і отримав кредит на строк 24 місяці та дотриманням Графіку платежів, що міститься у заяві-приєднанні та Паспорті споживчого кредиту , проте свої зобов'язання належним чином не виконував, а тому станом на 01.12.2024 допустив заборгованість, яка за виключенням розміру заборгованості з комісії у розмірі 33059,83 грн, підлягає стягненню на користь позивача. Щодо відмови в частині стягненні комісії, то суд виходив із того, що необхідність внесення комісії за обслуговування кредитної заборгованості передбачена у п.6 розділу "Споживчий кредит з пільговим періодом (з послугою страхування)" та у розділі "Графік платежів". При цьому, у кредитному договорі вказано, що дана комісія - це плата за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту, в тому числі, але не виключно за надання довідок щодо стану заборгованості по споживчого кредиту, підтвердженням проведених платежів.Враховуючи , що позичальнику було встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, умови щодо обов'язку позичальника сплачувати комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, що стосуються укладення відповідачем договору комплексного банківського обслуговування з кредитуванням , його умов , отримання за ним коштів споживчого кредиту та порушення ним зобов'язань за ним ,які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором та необхідності її стягнення , за виключенням суми комісії у розмірі 33 059,83 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд не надав належну оцінку тому ,що між сторонами не було узгоджено умови кредитування і договір комплексного банківського обслуговування не містить його підпису є такими .що не заслуговують на увагу ,оскільки спростовуються наданими позивачем доказами, що містяться у матеріалах справи,зокрема, копією власноручно підписаної ОСОБА_1 заяви № 1001086584001 від 25.07.2018 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Графіком платежів ,що є його складовою умовою ,а також Паспортом споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 . У вказаних документах чітко зазначені всі істотні умови договору- суму споживчого кредиту , порядок його надання, строк на який він надається, розмір відсотків за користування ним, мета кредиту, порядок його повернення згідно Графіка платежів. Усі вказані документи були вірно оцінені судом як належні і допустимі докази ,на підставі яких були вірно встановлені обставини справи щодо індивідуальних умов кредитного договору і обчислення сум заборгованості та відсотків за ним.(а.с.8-16)
Доводи апеляційної скарги про те ,що судом не застосовано п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України і не враховано ,чи були нараховані після 24.02.2022 року проценти за прострочену заборгованість , є також безпідставними .
Згідно п.18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Тобто ,йдеться про звільнення від відповідальності за ст.625 ЦК України, а також від пені і штрафу за цей період, а не про звільнення від сплати процентів на прострочену заборгованість .
З розрахунку заборгованості не вбачається нарахування її позивачем саме , як відповідальності за ст.625ЦК України, а проценти нараховувались , як передбачені договором за користування кредитними коштами . (а.с.20-21)
Доводи апеляційної скарги про недоведеність необґрунтованість розрахунку і недоведеність суми заборгованості за кредитним договором є припущеннями відповідача, оскільки на спростування цих даних і їх розміру заборгованості відповідач ОСОБА_1 своїх даних та розрахунку заборгованості не надав.в той же час не оспорюючи факт отримання коштів у кредит та не надавши доказів їх повернення Банку.
Інші доводи скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують і не є підставами для скасування правильного по суті і обгрунтованого судового рішення.
Таким чином, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач не надав суду будь-яких заперечень та доказів на спростування позиції представника позивача, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог представниці позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав задля їх часткового задоволення.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий С. Г. Копаничук
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський