Справа № 135/812/25
Провадження № 22-ц/801/2197/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошина Т. В.
Доповідач:Береговий О. Ю.
23 жовтня 2025 рокуСправа № 135/812/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О. Ю. (судді - доповідача),
суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
за участю секретаря судового засідання: Куленко О. В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ямпільський відділ Державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ямпільського відділу Державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Воронцової Ольги Валентинівни на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 07 серпня 2025 року, ухвалене місцевим судом за головування судді Волошиної Т. В., повний текст якого складений 12 серпня 2025 року,
встановив:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ямпільського відділу Державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 квітня 2022 року з нього стягнуто аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 січня 2022 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
18 грудня 2024 року відповідачем був отриманий виконавчий лист № 135/64/22, виданий Ладижинським міським судом Вінницької області, а 21 січня 2025 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до довідки Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області від 07 лютого 2025 року№ 1273/22.15-32 позивачу нарахована заборгованість за аліментами в сумі 99406,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною заборгованістю, позивач вказує, що у 2017 році внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав відкриту черепно-мозкову травму тяжкого ступеня, у зв'язку з чим йому 03 березня 2020 року безстроково встановлено І групу інвалідності категорії «Б». Тобто, за станом здоров'я він повністю непрацездатний, не здатен виконувати елементарні побутові дії без сторонньої допомоги. Єдиним джерелом його доходу є пенсія по інвалідності, розмір якої станом на грудень 2024 року становить 2980,00 грн. Водночас він зобов'язаний щомісячно сплачувати на утримання двох дітей суму, що перевищує розмір його пенсії, - 3028,00 грн. При цьому він щомісяця несе витрати на придбання їжі, ліків, оплату комунальних послуг. Загальна вартість лише частини призначених йому лікарських препаратів на місяць становить 2804,00 грн, що дорівнює розміру його пенсії. Фактично позивач перебуває на утриманні своєї сестри - ОСОБА_4 , за рахунок якої протягом усього часу добровільно надавав матеріальну допомогу своїм дітям. Факт добровільного надання допомоги, на його думку, підтверджується і тим, що відповідачка протягом 2 років і 8 місяців з моменту набрання законної сили рішенням про стягнення аліментів не пред'являла виконавчого листа до виконання.
Отже, на переконання позивача, заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, оскільки він добровільно надавав допомогу, а у зв'язку з безпідставним непред'явленням виконавчого листа до виконання. Ці обставини, на його думку, мають істотне значення в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України.
За таких обставин просив звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, що стягуються на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання малолітніх дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка утворилася за період з 20 січня 2022 року по 21 січня 2025 року в загальній сумі 95520,00 грн.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 07 серпня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Воронцова О. В. оскаржує його в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, за неправильного застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, адвокат вказує, що у даному випадку має місце кілька істотних обставин, які можуть вплинути на вирішення питання про звільнення позивача від заборгованості за аліментами, а саме важка хвороба (встановлена інвалідність І «Б» групи), розмір пенсії, який не дає змогу погасити спірну заборгованість та непред'явлення відповідачем тривалий час без поважної причини виконавчого листа до виконання. Однак суд першої інстанції не врахував ці істотні обставини та неправильно застосував положення ч. 2 ст. 197 СК України, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позову.
Користуючись наданим законом правом, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Рябокінь В. О. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що позивачем не підтверджено належними доказами, що заборгованість у розмірі 99406,98 грн виникла з незалежних від нього причин, у зв'язку із погіршенням матеріального становища, або внаслідок тяжкої хвороби, яка позбавляє його можливості сплачувати аліменти, або внаслідок виникнення інших суттєвих обставин. Тобто не доведено наявність обставин, що мають істотне значення для зменшення розміру заборгованості зі сплати аліментів, в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України. Наявність у позивача інвалідності І групи, яка вже була врахована судом під час визначення аліментного зобов'язання, не є достатньою підставою для звільнення від сплати заборгованості, оскільки не свідчить про нову істотну обставину, що об'єктивно унеможливлювала виконання зобов'язання зі сплати аліментів у період виникнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції цілком відповідає.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 09 листопада 2020 року у справі № 135/825/20. Зазначене рішення набрало законної сили 22 грудня 2020 року.
Від шлюбу сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 квітня 2022 року у справі № 135/64/22, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 09 червня 2025 року, стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (на кожну дитину), щомісячно, починаючи з 20 січня 2022 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вказане рішення набрало законної сили 09 червня 2022 року.
Постановою державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21 січня 2025 року відкрито виконавче провадження № 76853541 щодо примусового виконання виконавчого листа №135/64/22, виданого 18 грудня 2024 року Ладижинським міським судом Вінницької області, про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на утримання його малолітніх дочок.
Згідно з довідкою Ямпільського відділу ДВС у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07 лютого 2025 року №1273/22.15-32 станом на 31 січня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів у межах виконавчого провадження № 76853541 становить 99406,9/8 грн.
Відповідно до довідки про доходи від 29 січня 2025 року вих. №70/888 за № 1967 6198 5489 0926, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Ямпільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності. За період з січня 2022 року по січень 2025 року загальна сума отриманої пенсії становить 95520,00 грн. Починаючи з березня 2024 року щомісячний розмір пенсії складає 2980,00 грн.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №640137 від 04 березня 2020 року ОСОБА_1 встановлено І групу інвалідності категорії «Б» безстроково; він потребує постійної сторонньої допомоги.
На підтвердження стану свого здоров'я позивач надав виписку з медичної карти амбулаторного хворого від 28 березня 2025 року № 1260, у якій описано наслідки травми, на підставі яких йому встановлено групу інвалідності; перелічено супутні та інші наявні захворювання, надано терапевтичні рекомендації та визначено потребу в постійному амбулаторному й плановому лікуванні.
Також позивачем надано: довідку від 13 липня 2017 року № 23 з медичного закладу, в якій описано наслідки травми, на підставі яких йому було встановлено групу інвалідності; виписку з історії хвороби від 17 жовтня 2021 року № 112206; довідку з медичного закладу від 22 липня 2019 року; виписний епікриз; виписки з медичної карти від 18 грудня 2017 року, 26 вересня 2018 року та 24 січня 2022 року.
Крім того, 23 березня 2025 року позивач отримав консультативний висновок лікаря, в якому зафіксовано випадок судомного некерованого нападу, пов'язаного з попередньою травмою, на підставі якої йому було встановлено інвалідність; також зазначено призначений курс лікування.
Судом також встановлено, що на підтвердження витрат на придбання лікарських засобів позивачем подано копії фіскальних чеків на різні суми, датовані січнем та квітнем 2025 року, тобто поза межами періоду виникнення заборгованості зі сплати аліментів (з 20 січня 2022 року по 21 січня 2025 року).
На підтвердження сплати комунальних послуг (електроенергії, водопостачання) позивачем подано копії особових рахунків та квитанцій. Однак з наданих документів убачається, що особові рахунки відкриті на ім'я ОСОБА_5 .
На підтвердження щомісячних витрат на дітей (зокрема, навчання у музичній школі, плата за дитячий садок) відповідачем подано копії платіжних інструкцій від 01 квітня 2024 року, 25 травня 2024 року, 03 червня 2024 року, 07 червня 2024 року, 18 вересня 2024 року, 26 вересня 2024 року, 08 жовтня 2024 року, 11 грудня 2024 року, 08 лютого 2025 року, 06 березня 2025 року та 23 травня 2025 року.
Матір відповідача ОСОБА_6 є пенсіонеркою, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01 квітня 1993 року та пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 16 травня 2017 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що наявність у позивача інвалідності І групи, яка вже була врахована судом під час визначення аліментного зобов'язання, не є достатньою підставою для звільнення від сплати заборгованості, оскільки не свідчить про нову істотну обставину у розумінні ч. 2 ст. 197 СК України, що об'єктивно унеможливлювала виконання зобов'язання зі сплати аліментів у період виникнення заборгованості. Крім того, суд зазначив, що непред'явлення відповідачем виконавчого листа до виконання протягом двох років і восьми місяців з моменту набрання законної сили судовим рішенням та відсутність доказів добровільної сплати аліментів не можуть бути визнані обставинами, що мають істотне значення в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України. Вказані обставини не свідчать про неможливість сплати аліментів, а тому не можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості.
З такими висновками суду належить погодитися, вони є правильними, об'єктивними, ґрунтовними та зробленими внаслідок ретельного дослідження усіх обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно із ч. 2 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
Відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Відповідно до пункту 22 постанови пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №343/860/17, у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №344/12158/16-ц та у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №№ 592/2683/17.
Як на обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього інвалідності І групи, отримання у зв'язку із цим пенсії, що не дає змогу сплатити заборгованість, а також тривале непред'явлення відповідачем без поважної причини виконавчого листа до виконання.
Статтями 76 та 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як дійсно слідує із матеріалів справи та не заперечується її учасниками, позивач є особою з інвалідністю І групи категорії «Б» з 04 березня 2020 року, тобто до виникнення аліментних зобов'язань за судовим рішенням.
Згідно рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 19 квітня 2022 року, залишеного без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 09 червня 2025 року, судами під час визначення розміру стягуваних аліментів враховано стан здоров'я ОСОБА_1 , наявність у нього інвалідності, захворювань, лікувальні та трудові рекомендації.
Однак за час, що пройшов як з дня ухвалення в справі № 135/64/22 остаточного рішення щодо стягнення аліментів, так і з часу пред'явлення виконавчого листа до виконання, обставини, які мають значення відповідно до положень ч. 2 ст. 197 СК України для вирішення питання про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами, не змінилися в такий спосіб, що давав би підстави для звільнення від заборгованості за аліментами, і протилежного в справі не встановлено, а позивачем - не доведено. Саме це є істотним у справі, в якій позивачу слід обґрунтувати та довести в належний процесуальний спосіб у конкретному взаємозв'язку реальні підстави для звільнення від заборгованості за аліментами, в тому числі, ті, що пов'язуються з погіршенням матеріального становища у зв'язку з тяжкою хворобою, або пов'язуються лише з тяжкою хворобою, яка унеможливлює сплату аліментів, тощо.
Щодо доводів скаржника про тривале непред'явлення виконавчого листа № 135/64/22, виданого 18 грудня 2024 року Ладижинським міським судом Вінницької області, до примусового виконання у зв'язку з чим виникла заборгованість по аліментах, то ця обставина не є підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції, оскільки такі доводи не є обставинами, що мають істотне значення для звільнення від заборгованості за аліментами в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 343/860/17 дійшов висновку, що пред'явлення виконавчого листа до виконання з певною затримкою, але в межах строку на його пред'явлення, не є підставою для звільнення позивача від обов'язку сплачувати заборгованість за аліментами.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що при вирішенні цієї справи суд першої інстанції безпомилково визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін, зібраним у справі доказам. Висновки суду першої інстанцій відповідають принципу справедливості, є об'єктивними, такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють виниклі і наявні між сторонами у справі правовідносини.
Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 375 ЦПК України установлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Воронцової Ольги Валентинівни залишити без задоволення.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 07 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді О. В. Ковальчук
Т. Б. Сало