Єдиний унікальний номер 728/2338/25
Номер провадження 3/728/959/25
23 жовтня 2025 року місто Бахмач
Бахмацький районний суд у складі
головуючого судді Сороколіта Є.М.
за участі:
секретаря судового засідання - Кирути Л.І.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності -не з'явилася,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки зареєстрованої та фактично проживаючої у АДРЕСА_1 , працюючої художнім керівником будинку культури с. Городище,
за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також - КУпАП), безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.
І. Опис фактичних обставин встановлених судом.
1. ОСОБА_1 (далі також - Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) 15.08.2025 о 21 годині 00 хвилин в будинку культури за адресою: АДРЕСА_2 висловлювалась нецензурною лайкою на адресу гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що порушує громадський порядок і спокій громадян.
Вищевказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за статтею 173 КУпАП.
ІІ. Рух справи.
2. Після доопрацювання матеріалів у відповідності до вимог постанови Бахмацького районного суду (далі також Суд) від 22.09.2025 №728/2338/25, протокол про адміністративне правопорушення від 29.08.2025 серії ВАД №773425 разом з додатками повторно надійшов до Суду 10.10.2025 і був призначений до розгляду по суті на 23.10.2025 о 08 год 30 хв.
ІІІ.Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
3. У судове засідання Бахмацького районного суду (далі також - Суд), призначене на 23.10.2025 о 08 год 30 хв, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з'явилася, причини неявки не повідомила.
ІV. Досліджені докази.
4. На підтвердження вини Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні:
- протокол про адміністративне правопорушення від 29.08.2025 серії ВАД № 773425;
- пояснення ОСОБА_2 , якими підтверджено, що остання перебувала у клубі с. Городище, до неї підійшла ОСОБА_1 та почала її ображати нецензурною лайкою та виганяти із клубу.
- пояснення ОСОБА_1 в яких зазначено, що ОСОБА_2 перебувала у клубі с. Городище у стані алкогольного сп'яніння, вона підійшла до ОСОБА_3 та зробила зауваження на що та відповіла нецензурною лайкою.
V. Оцінка Суду.
5. Перш за все, стосовно поінформованості Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності, Суд відмічає, що після надходження адміністративних матеріалів Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, повідомлялася про судові засіданні шляхом направлення телефонограми.
6. Разом з тим, ужиті заходи не сприяли досягненню мети забезпечення участі в судовому засіданні Особи, що притягається до адміністративної відповідальності, хоча останні прямо та беззаперечно у своїй сукупності указують на те, що Особа, що притягається до адміністративної відповідальності була поінформована про цей процес, який здійснюється, однак бажання приймати у ньому безпосередню участь, не дивлячись про обізнаність у його здійсненні, не виявила.
7. Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також - Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
8. Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись, у розрізі практики ЄСПЛ окресленої ним у його рішеннях, відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається (див., з-поміж багатьох інших, рішення у справі “Фрідлендер проти Франції», [GC], N 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII).
9. При цьому сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
10. Як наслідок, ураховуючи поінформованість ОСОБА_1 про даний процес, як і про дату, час та місце його здійснення, Суд при відсутності у особи з певних своїх причин та міркувань стійкого бажання приймати участь в цьому процесі, уважає таку поведінку останньої своїм особистим вільним користуванням власними правами на власний розсуд.
11. Більш того, Суд вважає, що ним виконано процесуальний обов'язок повідомлення Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду цієї справи.
12. Щодо суті інкримінованого правопорушення, то як вже згадувалося вище, що згідно зі статтею 6 Конвенції кожному гарантоване право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
13. У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення» має “автономне» значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії» (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії» (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального» характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення».
14. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.
15. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів» (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.
16. Також підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти «обвинувачення» зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред'явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії» (Kamasinski v. Austria), § 79).
17. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про «причину» обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про «характер» обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії» (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії» (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).
18. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що підставою для притягнення будь-якої особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення.
19. Так, статтею 173 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
При цьому такі дії мають вчинятися безпричинно, з неповаги до громадського порядку і спокою громадян.
20. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
21. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
22. Місце вчинення правопорушення, а саме громадське місце, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Під громадським місцем необхідно розуміти загальнодоступні місця, зокрема вулиці, сквери, парки, ринки, дворові території, частини будь-якої будівлі, споруди, які доступні або відкриті для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу.
23. Також Суд зауважує, що саме момент складання протоколу про адміністративне правопорушення є початком притягнення особи до адміністративної відповідальності, то саме цим документом особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна бути чітко й повно поінформована про характер і причини обвинувачення для можливості підготовки свого захисту.
24. Тобто, саме у протоколі про адміністративне правопорушення від 29.08.2025 серії ВАД № 773425 мали би бути зазначеними відомості, що правопорушення скоєно у громадському місці.
25. Слід зазначити, що згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
26. Вищевказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка враховується судом при здійсненні правосуддя.
27. Як вже згадувалося вище, за змістом положень статті Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
28.У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення» має “автономне» значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії» (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії» (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального» характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення».
29. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що Протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення відповідно до вимог КУпАП. При цьому виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб конктретизувати зміст обвинувачення, вказаного у протоколі.
30. Суд зауважує, що згідно з частиною другою статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
31. За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
32. Відповідно до статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
33. Підсумовуючи зазначене вище, Суд наголошує, що у відповідності до статті 62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
34. Окрім того, у справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, § 77, 146) ЄСПЛ установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
В інших своїх рішеннях ЄСПЛ указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України», заява № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), § 161).
35. З урахуванням викладеного, Суд доходить висновку, що вина Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не доведена сукупністю доказів, які були надані суду та досліджені під час судового розгляду.
36. Отже, у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не розкрито об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Тобто фактично ОСОБА_1 пред'явлене неконкретне обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
37. Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
38. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
39. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 173, 247, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, -
Закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.
Суддя
Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович