Справа № 592/15533/24
Провадження № 1-в/592/316/25
23 жовтня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , засудженого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми заяву засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024,
14.08.2025 року із Сумського апеляційного суду на новий розгляд в суді першої інстанції надійшло клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням про приведення вироку суду відносно нього у відповідність.
В обґрунтування заяви ОСОБА_4 посилалась на те, що Законом №3886-ІХ вчинення крадіжок в сумі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до адміністративних правопорушень та відповідно декриміналізовано.
27.01.2016 року ОСОБА_4 засуджений вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 156, п. 4 ч. 2 ст. 115,ч. 1ст. 185 КК України і призначено йому покарання за: ч.1 ст.156 КК України у виді позбавлення волі строком 2 роки, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком 14 років, ч. 1 ст. 185 КК України у виді арешту строком 4 місяці. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 14 років.
Вирок набрав законної сили 21.04.2016 року і засуджений відбуває покарання у Державній установі «Сумська виправна колонія (№116)».
За вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.01.2016 року ОСОБА_4 засуджений за епізодом крадіжки на загальну суму 826 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 просить визначити остаточний строк покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.01.2016 року, відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання щодо приведення вироку у відповідність до вимог Закону України №3886-ІХ, оскільки дійсно за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.01.2016 року ОСОБА_4 засуджений за епізодом крадіжки, яка мала місце 25.09.2015 року на загальну суму 826 грн, а станом на 01 січня 2015 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 218 грн.
Вислухавши думку прокурора, перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Станом на 01 січня 2015 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 218 грн.
Судовим розглядом встановлено, що вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.01.2016 року (справа № 577/5835/15-к) ОСОБА_4 визнано винним за ст.ст. 156 ч. 2, 115 ч. 2 п. 4, 185 ч. 1 КК України. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 14 років.
Щодо епізоду таємного викрадення чужого майна за ч. 1 ст. 185 КК України, який мав місце 25.09.2015 року на суму 826 грн (сума викраденого майна не перевищує 1 218 грн).
Таким чином діяння, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, за вчинення якого, зокрема, засуджено ОСОБА_4 за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.01.2016 року, наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України суд вважає необхідним звільнити засудженого ОСОБА_4 , 1996 року народження, від призначеного покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.01.2016 року за ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Однак, вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.01.2016 року ОСОБА_4 , окрім як за ч. 1 ст. 185 КК України, призначено покарання також покарання за ст. 156 ч. 1 КК України у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки; за ст. 115 ч. 2 п. 4 КК України у виді позбавлення волі строком 14 (чотирнадцять) років.
У відповідності зі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком 14 (чотирнадцять) років.
За таких обставин, заява ОСОБА_4 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 року, ст. ст. 372, 537, 539 КПК України, суд
Клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.01.2016 року за ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.01.2016 року за ч. 1 ст. 156, п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 70 КК України, до 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ковпаківський районний суд м. Суми, а засудженим протягом того ж строку з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1