суддів Великої Палати Верховного Суду Ступак О. В., Булейко О. Л., Погрібного С. О., Уркевича В. Ю.
у справі № 990SCGC/22/24
(провадження № 11-246сап24)
1. 11 вересня 2025 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 990SCGC/22/24 (провадження № 11-246сап24) за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 24 вересня 2024 року № 2792/0/15-24, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
2. У цій справі Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою задовольнила скаргу ОСОБА_1 та скасувала рішення ВРП від 14 вересня 2024 року № 2792/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 ».
3. Висловлюємо свою незгоду з правовим обґрунтуванням та результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , у зв'язку із чим відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладаємо окрему думку з таких міркувань.
Історія справи та короткий виклад аргументів заявниці
4. Рішенням ВРП від 14 вересня 2024 року № 2792/0/15-24 залишено без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24, яким суддю Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
5. З таким рішенням заявниця не погодилася, зазначивши про відсутність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальностіта наявність в оскаржуваному рішенні низки ознак, які за подібних обставин Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях вже кваліфікував як порушення основоположних прав людини, а саме щодо: тривалості провадження; порушення принципів безсторонності, юридичної визначеності, «ne bis in idem» (не двічі за одне й те ж саме), рівності; порушення права на захист (обмеження у виступі й можливості викласти свої доводи); обмеження свободи вираження поглядів; дискримінаційності провадження; порушення права на здоров'я.
6. Одним із основних аргументів заявниці є те, що дисциплінарне провадження відносно неї тривало протягом шести років з 2018 до 2024 року, тобто з порушенням строків, визначених Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII). У цьому контексті ОСОБА_1 зазначала, що помилки держави при формуванні складу ВРП, затримки в проведенні конкурсу на посади членів ВРП, законодавчі прогалини в регулюванні строків, не можуть втручатися у право судді на проведення дисциплінарного провадження у строк, що визначений законом, тим більше не може впливати на можливість у такий спосіб продовжити присічний строк застосування дисциплінарного стягнення до судді.
Мотиви постанови Великої Палати Верховного Суду
7. Постановою від 11 вересня 2025 року Велика Палата Верховного Суду
задовольнила скаргу ОСОБА_1 та скасувала рішення ВРП від 14 вересня 2024 року № 2792/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 ».
8. Свою постанову Велика Палата Верховного Суду мотивувала тим, що дисциплінарний орган обґрунтовано встановив, що у діях ОСОБА_1 є ознаки:
- дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року
№ 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), у частині умисного істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію процесуальних прав учасниками проваджень наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, під час розгляду справ № 486/364/17, 486/533/17, 486/684/16-к, 486/1107/16-к, 486/532/17, 486/227/17, 486/245/17, 486/526/17, 486/1370/17, 486/1387/17;
- дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, у частині умисного порушення суддею правил щодо відводу (самовідводу) у справах № 486/803/19 і № 486/1068/20, що проявилося у передачі цих справ на повторний розподіл без вирішення заяв про самовідвід;
- дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, у частині безпідставного затягування розгляду справ № 486/1370/17, № 486/2/18;
- дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону про судоустрій, у частині некоректної й нетактовної поведінки судді у судових засіданнях у справах № 486/29/18, № 486/51/18, № 486/138/18, № 486/1444/17, № 486/2193/14-к, а також на зборах суддів Южноукраїнського міського суду 11 лютого, 05 березня, 24 червня та 22 жовтня 2020 року.
9. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Дисциплінарна палата і ВРП помилково кваліфікували неправильне застосування суддею ОСОБА_1 норм процесуального права у справах № 486/849/18, 486/868/18 як таке, що порушує етичні стандарти поведінки судді, адже є очевидним, що діяння, поставлені їй у провину, не стосуються питань моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, проявів неповаги до колег та учасників судового процесу.
10. Автори окремої думки повністю погоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду в частині кваліфікації дій судді ОСОБА_1 , які складають дисціплінарні проступки.
11. Надаючи оцінку можливості притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинені неї проступки (зокрема, в контексті дотримання строків такого притягнення), Велика Палата Верховного Суду зазначила, що дії судді ОСОБА_1, які ВРП визнала такими, що утворюють склад дисциплінарних проступків, вчинені в період з 27 грудня 2016 року до 11 грудня 2020 року. У згаданий період суддя перебувала на лікарняному та у відпустках протягом 403 календарних днів. Скарги на дії судді надійшли до ВРП у період з 13 червня 2018 року до 21 грудня 2020 року.
12. З урахуванням того, що період тимчасової непрацездатності та відпусток, як і час здійснення дисциплінарного провадження, не включається до трирічного строку притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а також того, що дисциплінарне провадження за визначенням закону розпочалося після отримання скарг, Велика Палата констатувала, що провадження стосовно судді ОСОБА_1 було розпочате в межах установленого законом строку.
13. Водночас Велика Палата Верховного Суду врахувала тривалість самого дисциплінарного провадження, що, на її переконання, очевидно вплинуло на фактичний строк накладення дисциплінарного стягнення, зазначивши, що з огляду на обставини цієї справи для визначення правових підстав здійснення дисциплінарного провадження стосовно судді ОСОБА_1 та застосування частини одинадцятої статті 109 Закону № 1402-VIII, вона має оцінити, чи було здійснено дисциплінарне провадження щодо судді в межах визначеного законом строку, а якщо ні, то з'ясувати, як це впливає на обчислення строку накладення дисциплінарного стягнення.
14. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що чинне на момент притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності законодавство передбачало, що дисциплінарне провадження здійснюється у розумний строк.
15. До 21 грудня 2024 року законодавство не містило прямої вказівки на правові наслідки недотримання цих строків, зокрема, не встановлювало, що їх порушення зумовлює, наприклад, закриття дисциплінарного провадження чи поновлення перебігу трирічного строку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Лише 06 вересня 2023 року законодавецьухвалив Закон № 3378-IX, якимдоповнив статтю 49 Закон № 1798-VIIIчастиною п'ятнадцятою, де вперше передбачив як граничну тривалість дисциплінарного провадження, так і чітко визначив правовий наслідок її порушення. Зокрема, встановлено, що загальна тривалість дисциплінарного провадження не може перевищувати 18 місяців, а у разі порушення цього строку провадження підлягає закриттю за рішенням Дисциплінарної палати. Ця норма була введена в дію лише з 21 грудня 2024 року і, за висновком Великої Палати Верховного Суду, до правовідносин у цій справі не застосовується.
16. Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стаття 2 КАС України зобов'язує адміністративні суди перевіряти оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не лише на предмет формального дотримання вимог закону (підпункт 1), але й чи було воно прийнято «своєчасно, тобто протягом розумного строку» (підпункт 10), «пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)» (підпункт 8) та ін.
17. Велика Палата Верховного Суду навела низку справ, розглянутих ЄСПЛ, які стосувалися призначення покарання у кримінальному провадженні, та зауважила, що хоча кримінальне провадження і дисциплінарне провадження мають різний предмет, між ними є спільна риса - необхідність оцінки пропорційності, ефективності та справедливості застосованого заходу впливу, зокрема покарання чи дисциплінарного стягнення. У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду вважала, що надмірна тривалість дисциплінарного провадження з урахуванням конкретних обставин відповідного провадження може розглядатися як обставина, що зумовлює потребу у пом'якшенні стягнення як форму компенсації за необґрунтовано затягнутий розгляд, який не був спричинений діями особи, що притягується до відповідальності, а виник з вини держави. Відповідно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підходи, сформульовані ЄСПЛ у кримінально-правовому контексті, можуть mutatis mutandis застосовуватися й у дисциплінарних справах стосовно суддів.
18. Отже, врахування надмірної тривалості дисциплінарного провадження як самостійного пом'якшувального чинника, за висновком суду, відповідає як духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), так і відповідним рекомендаціям Ради Європи. Такий підхід може забезпечити баланс між необхідністю притягнення судді, який вчинив дисциплінарне правопорушення, до відповідальності та захистом права особи на справедливий і своєчасний розгляд справи. Це, як було зазначено вище, не означає, що в разі надмірної тривалості дисциплінарного провадження до судді не може бути застосоване найсуворіше дисциплінарне стягнення. Проте, в такому разі ВРП зобов'язана проявити особливу обережність і навести достатньо переконливі аргументи на користь того, що з огляду на фактичні обставини вчиненого проступку і дані про особу судді до нього неможливе застосування менш суворого заходу дисциплінарного впливу.
19. Автори окремої думки не погоджуються саме з таким висновком, який і став підставою для скасування оскаржуваного рішення ВРП у цій справі. Тим більше, не можемо погодитися і з тим, що такі мотиви могли бути підставою для скасування рішення ВРП.
20. Потрібно нагадати, що підставою для скасування рішення ВРП відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону України № 1798-VIII визначає таке: рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
21. Обґрунтовуючи наявність підстав для скасування рішення ВРП, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з дати надходження до ВРП дисциплінарних скарг прокуратури (13 червня і 21 вересня 2018 року) до дати відкриття за ними дисциплінарних справ стосовно судді ОСОБА_1 (17 червня і 13 липня 2020 року відповідно) минуло 2 роки 5 днів та 1 рік 9 місяців 23 дні відповідно.
22. У оскаржуваному рішенні ВРП не навела мотивів на обґрунтування розумності строку такої істотної затримки ухвалення рішення про відкриття дисциплінарної справи, обмежившись формальним посиланням на те, що Третя Дисциплінарна палата у своєму рішенні детально описала рух об'єднаної дисциплінарної справи та зміну законодавства, які впливали на строк розгляду цієї справи.
23. Третя Дисциплінарна палата також не обґрунтувала, чому ухвала про відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою прокуратури на дії судді ОСОБА_1 була постановлена з такою затримкою, що вочевидь не можна вважати вирішенням питання про відкриття дисциплінарної справи у розумний строк. Так само у зазначеному рішенні не наведено й мотивів щодо своєчасності вирішення питання про відкриття інших дисциплінарних справ, які були об'єднані в одну дисциплінарну справу, за результатом розгляду якої Третя Дисциплінарна палата ухвалила це рішення.
24. З дати відкриття дисциплінарних справ за скаргами прокурора до дати прийняття у цій дисциплінарній справі рішення про притягнення скаржниці до дисциплінарної відповідальності минуло 3 роки 9 місяців 25 днів і 3 роки 8 місяців 29 днів відповідно.
25. Третя Дисциплінарна палата не обґрунтувала, що перешкоджало їй призначити дисциплінарну справу і розглянути її у період з 16 червня до 05 серпня 2021 року, особливо зважаючи на те, що до 16 червня 2021 року дисциплінарний орган призначав цю справу двічі в березні, один раз у травні і один раз у червні 2021 року, а також враховуючи, що цей орган ухвалою від 21 квітня 2021 року сам визначив строк розгляду об'єднаної дисциплінарної справи продовжуваним до 21 травня 2021 року.
26. Тому Велика Палата Верховного Суду вважала, що затримка в розгляді дисциплінарної справи з 05 серпня 2021 року до 01 листопада 2023 року виникла не з вини судді, а внаслідок діяльності держави і її органів.У цій частині Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що недоліки в організації діяльності державної влади або зміни в законодавстві не можуть покладати негативні наслідки цього виключно на особу, стосовно якої здійснюється дисциплінарне провадження. Зупинення розгляду дисциплінарних скарг та/або відсутність повноважного складу ВРП є проявом інституційного збою, відповідальність за який несе держава, а не особа, що притягується до відповідальності.
27. У цій справі з моменту вчинення суддею ОСОБА_1 перших дій, які стали підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, до дня накладення дисциплінарного стягнення минуло 7 років 3 місяці та 15 днів, і за результатом здійснення провадження ВРП застосувала до судді найсуворіший вид дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення.
28. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду висновувала, що в оскаржуваному рішенні ВРП не навела належних мотивів щодо пропорційності застосованого стосовно судді ОСОБА_1 найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у контексті оцінки розумності строків дисциплінарного провадження.
29. Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що ВРП при накладенні дисциплінарного стягнення у цій справі врахувала наявність непогашеного дисциплінарного стягнення як обтяжуючу обставину. Однак незрозуміло, що перешкоджало дисциплінарному органу об'єднати ці справи (цю і попередню) в одну.
30. Суд здійснив аналіз положень статей 109 і 110 Закону № 1402-VIII і зазначив, що врахування обставини, що по суті обтяжує застосоване дисциплінарне стягнення, - наявність інших (непогашених) дисциплінарних стягнень, можливе лише тоді, коли дії, які стали підставою для застосування до судді дисциплінарного стягнення у новій справі, були скоєні суддею після вчинення дій або застосування дисциплінарного стягнення у попередній справі. Саме за таких умов буде дотримано цілі законодавчих приписів щодо необхідності застосування до судді, який має непогашене дисциплінарне стягнення, більш суворого дисциплінарного стягнення.
31. Проте, дисциплінарні проступки, про які йдеться у цій справі, були вчиненні суддею ОСОБА_1 у період з 27 грудня 2016 року (якщо відкинути дії, вчинені 22 червня 2016 року, за які Дисциплінарна палата дійшла висновку, що строк притягнення до дисциплінарної відповідальності закінчився) до 11 грудня 2020 року. Тоді як дисциплінарний проступок, за який її притягнуто до дисциплінарної відповідальності за рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24, вчинено 17 січня 2022 року, і пов'язаний він із безпідставним затягуванням або невжиттям суддею заходів щодо розгляду справи протягом розумного строку.
32. Тобто дисциплінарні проступки, про які йдеться у цій справі, вчинені суддею ОСОБА_1 задовго до дисциплінарних проступків, за вчинення яких вона була притягнута до дисциплінарної відповідальності у попередній справі, що було враховано ВРП як обтяжуюча обставина при обранні виду дисциплінарного стягнення у цій справі.
33. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ВРП в оскаржуваному рішенні не навела належних мотивів, з яких дійшла висновків:
- щодо кваліфікації дій судді ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону про судоустрій під час здійснення правосуддя у справах № 486/849/18, 486/868/18;
- щодо розумності строків здійснення дисциплінарного провадження;
- щодо пропорційності застосованого до судді ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
34. Отже, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що рішення ВРП від 14 вересня 2024 року № 2792/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1056/3дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області ОСОБА_1 » не містить посилань на визначені законом підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а тому підлягає скасуванню.
Мотиви окремої думки
35. Ключовою ідеєю прийнятої 11 вересня 2025 року Великою Палатою Верховного Суду постанови у цій справі є те, що застосоване ВРП до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади, є найбільш суворим із визначеного законом переліку таких стягнень та за встановлених обставин цієї справи не є пропорційним із вчиненими заявницею проступками.
36. Серед мотивів умовиводу про непропорційність застосованого ВРП дисциплінарного стягнення можна виділити три основні елементи, на яких у своїй постанові зосередилися Велика Палата Верховного Суду:
1) ВРП помилково кваліфікувала дії судді ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII під час здійснення правосуддя у справах № 486/849/18, 486/868/18;
2) ВРП безпідставно врахувала факт притягнення заявниці до дисциплінарної відповідальності рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24 як обтяжуючу у цій справі обставину, оскільки дії, які ставляться в провину судді ОСОБА_1 у цій справі, вчинені нею задовго до дій, за які її притягнуто до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарній справі № 417/3дп/15-24, що вказує на відсутність у ВРП перешкод для об'єднання таких дисциплінарних справ та їх розгляду в межах одного провадження;
3) надмірна тривалість дисциплінарного провадження стосовно судді є самостійною підставою для зменшення / пом'якшення дисциплінарного стягнення.
37. З огляду на викладене, автори окремої думки вважають за доцільне детально зупинитися на кожній з обставин, якими Велика Палата Верховного Суду обґрунтувала непропорційність застосованого дисциплінарним органом стягнення.
38. Насамперед акцентуємо на тому, що загалом погоджуємося з наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2025 року кваліфікацією вчинених суддею ОСОБА_1 дій за підпунктами «а», «д» пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
39. Так само підтримуємо висновок Великої Палати Верховного Суду, який міститься у пунктах 225-232 постанови від 11 вересня 2025 року, про те, що покладення суддею в ході здійснення підготовчого провадження у справах № 486/849/18, 486/868/18 на прокурорів обов'язків, які не передбачені кримінальним процесуальним законодавством (обов'язок забезпечити явку до суду обвинуваченої з документом, що посвідчує її особу), не порочать звання судді та не підривають авторитет правосуддя з морально-етичної точки зору, а становлять порушення норм процесуального права.
40. Дійсно, є очевидним, що поставлені ОСОБА_1 у провину діяння, вчинені нею у справах № 486/849/18, № 486/868/18, не стосуються питань моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, проявів неповаги до колег та учасників судового процесу, а тому не можуть кваліфікуватися за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
41. Водночас, автори окремої думки переконані, що помилковий висновок ВРП щодо кваліфікації дій судді ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справах № № 486/849/18, 486/868/18 за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII не спростовує наявність складу цього ж дисциплінарного проступку у діях цієї судді під час здійснення правосуддя у справах №№ 486/2193/14-к, 486/1444/17, 486/138/18, 486/29/18, 486/51/18 (прояв під час розгляду справ неповаги і негативного, зневажливого ставлення до учасників судового процесу та інших суддів), а також під час зборів суддів Южноукраїнського міського суду Миколаївської області 11 лютого, 05 березня, 24 червня та 22 жовтня 2020 року.
42. Зауважуємо, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові погодилася з наявністю у діях судді ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя у справах №№ 486/2193/14-к, 486/1444/17, 486/138/18, 486/29/18, 486/51/18 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
43. За таких обставин висновок дисциплінарного органу щодо наявності у діях судді ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, загалом є правильним.
44. Переконані, що відсутність ознак вчинення суддею етичного проступку в окремо взятих епізодах жодним чином не впливає на загальну кваліфікацію дій судді з огляду на встановлену дисциплінарним органом поведінку судді, яка мала місце при розгляді інших судових справ і під час проведення зборів суддів, а також не є обставиною, яка обумовлює застосування менш суворого дисциплінарного стягнення, оскільки кожний окремий вчинений суддею етичний проступок може передбачати застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.
45. За таких обставин у Великої Палати Верховного Суду не було жодних передумов для висновку про непропорційність застосованого дисциплінарного стягнення та скасування оскаржуваного рішення ВРП з підстав частково помилкової кваліфікації дисциплінарним органом дій судді при розгляді справ № 486/849/18, № 486/868/18 запунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
46. Щодо врахування ВРП факту притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в іншій справі як передумови застосування більш суворого стягнення («обтяжуючої обставини»), то автори окремої думки зазначають про таке.
47. Застосовуючи до ОСОБА_1 найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, Третя Дисциплінарна палата, зокрема, послалась на наявність у судді ОСОБА_1 двох непогашених стягнень, одне з яких у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців було застосовано рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 14 лютого 2024 року № 417/3дп/15-24 (залишене без змін рішенням ВРП від 19 березня 2024 року № 794/0/15-24).
48. Установлено, що дії, які ставляться судді ОСОБА_1 у провину у справі, яка переглядалася Великою Палатою Верховного Суду, вчинені нею у період з 27 грудня 2016 року до 11 грудня 2020 року. Натомість дії, за які заявниця була притягнута до дисциплінарної відповідальності у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців вчинені 17 січня 2022 року, тобто значно пізніше.
49. У пункті 323 постанови від 11 вересня 2025 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, що аналіз статей 109 і 110 Закону № 1402-VIII вказує на те, що врахування обставини, що по суті обтяжує застосоване дисциплінарне стягнення, - наявність інших (непогашених) дисциплінарних стягнень, можливе лише тоді, коли дії, які стали підставою для застосування до судді дисциплінарного стягнення у новій справі, були скоєні суддею після вчинення дій або застосування дисциплінарного стягнення у попередній справі. Саме за таких умов буде дотримано цілі законодавчих приписів щодо необхідності застосування до судді, який має непогашене дисциплінарне стягнення, більш суворого дисциплінарного стягнення.
50. Не можемо погодитися з таким висновком, оскільки жодна з наведених норм права не встановлює, що врахування ВРП непогашеного дисциплінарного стягнення має відбуватися лише в тому разі, якщо вчинені суддею дії, які стали підставою для його накладення, були вчинені раніше у часі, ніж дії, які ставляться в провину судді в межах дисциплінарного провадження, розгляд якого ще триває.
51. Так, у статті 109 Закону № 1402-VIII визначено загальні приписи щодо видів дисциплінарних стягнень та порядку їх застосування. Частина шоста цієї статті визначає, що за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення.
52. Стаття 110 Закону № 1402-VIII деталізує випадки, коли суддя вважається таким, що не має непогашеного дисциплінарного стягнення. Таких випадків у цій статті наведено п'ять і у кожному з них строк, за спливом якого суддя «звільняється» від застосованого дисциплінарного стягнення, обраховується з моменту ухвалення ВРП рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
53. Отже, для цілей застосування приписів частини шостої статті 109 Закону № 1402-VIII сукупно зі статтею 110 цього ж Закону визначальним є не момент вчинення суддею дій, за які він притягається до дисциплінарної відповідальності, а момент ухвалення уповноваженим органом рішення про накладення дисциплінарного стягнення за такі дії.
54. Тому незалежно від того, коли саме суддя вчинив дії, які містять ознаки дисциплінарних проступків, які є предметом дослідження в межах різних дисциплінарних проваджень, ухвалене дисциплінарним органом рішення про накладення дисциплінарного стягнення в будь-якому із них може бути передумовою для застосування більш суворого стягнення в іншому.
55. Щодо висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що ВРП безпідставно не об'єднала відповідні дисциплінарні провадження, то відповідно до частин одинадцятої та дванадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII така процесуальна дія є правом дисциплінарних палат і ВРП, а не їх обов'язком.
56. Тому у Великої Палати Верховного Суду не було визначених законом підстав для висновку про непропорційність накладеного ВРП дисциплінарного стягнення у контексті врахування уповноваженим органом наявності у ОСОБА_1 непогашеного дисциплінарного стягнення.
57. Найбільш детально автори окремої думки вважають за необхідне зупинитися на питанні тривалості дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 як у контексті строків притягнення заявниці до відповідальності, так і в контексті вибору дисциплінарним органом виду стягнення.
58. По-перше, погоджуємось з висновком, викладеним у пункті 253 постанови від 11 вересня 2025 року, про те, що дисциплінарне провадження стосовно судді ОСОБА_1 було розпочате в межах установленого законом строку.
59. Оскільки час здійснення дисциплінарного провадження не враховується під час обчислення строку застосування дисциплінарного стягнення до судді, то наведений висновок, на наше переконання, Велика Палата Верховного Суду мала б розвинути та констатувати, що ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної відповідальності в межах передбаченого законом трирічного строку.
60. Однак Велика Палата Верховного Суду натомість зосередилася на тривалості здійснюваного ВРП дисциплінарного провадження та у пунктах 287, 302 постанови визнала цю обставину самостійною підставою для застосування до судді більш м'якого дисциплінарного стягнення.
61. Автори окремої думки з таким висновком не погоджуються, адже у частині п'ятій статті 50 Закону № 1798-VIII зазначено, що вид дисциплінарного стягнення визначається на основі принципу пропорційності. У цій же нормі права наведено критерії, дотримання яких відповідатиме принципу пропорційності. Зокрема, враховуються характер дисциплінарного проступку судді, його наслідки, дані, що характеризують особу судді, ступінь його вини, наявність непогашених дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
62. Тривалість дисциплінарного провадження, яке здійснюється стосовно судді, серед наведеного переліку не зазначена. Автори окремої думки зауважують, що вказаний перелік не є вичерпним, проте, очевидно, що пропорційність як правова категорія при виборі дисциплінарного стягнення передбачає врахування не будь-яких обставин об'єктивної дійсності, а лише тих, які або пов'язані з особою порушника, або безпосередньо зі вчиненими ним діями.
63. Тривалість дисциплінарного провадження, на нашу думку, є обставиною зовнішньої процедури, яка застосовується до судді державою і не стосується тяжкості вчиненого проступку, не характеризує особу порушника та будь-яким іншим чином не може свідчити про необхідність застосування більш м'якого покарання.
64. Надмірна тривалість дисциплінарного провадження може впливати на правову визначеність у відносинах судді з державою та стосуватися інших аспектів, пов'язаних зі статусом судді, проте не є елементом об'єктивної чи суб'єктивної сторони вчинених суддею діянь, а навпаки, може розглядатися як їх наслідок.
65. На переконання авторів окремої думки, сформульований Великою Палатою у цій справі підхід, за яким при накладенні дисциплінарного стягнення має враховуватись тривалість дисциплінарного провадження, прямо суперечить приписам національного законодавства та його змісту.
66. До того ж, тривалість дисциплінарного провадження може бути обумовлена різними чинниками. Для повного розуміння своєї позиції автори окремої думки нагадують усю хронологію подій, пов'язаних із розглядом дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1 .
67. На підставі матеріалів дисциплінарний справи встановлено, що остаточно дисциплінарна справа щодо судді ОСОБА_1 була об'єднана в одне провадження ухвалою Третьої дисциплінарної палати ВРП від 27 січня 2021 року після надходження доповнень до скарги голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О. І. (єдиний унікальний номер 6995/5/8-20) та передана для підготовки до подальшого розгляду членкині Третьої дисциплінарної палати ВРП Івановій Л. Б.
68. Засідання Третьої дисциплінарної палата ВРП щодо розгляду об'єднаної дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1 , відкритої за дисциплінарними скаргами Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області та голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О. І., призначено до розгляду на 10 березня 2021 року.
69. 10 березня 2021 року суддя ОСОБА_1 подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з потребую в укладенні угоди із захисником.
70. 23 березня 2021 року суддя ОСОБА_1 подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою.
71. Надалі засідання Третьої дисциплінарної палата ВРП щодо розгляду об'єднаної дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1 , відкритої за дисциплінарними скаргами Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області та голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О. І., призначено до розгляду на 19 травня 2021 року.
72. 18 травня 2021 року суддя ОСОБА_1 подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її післяопераційним перебуванням у лікарні та просила призначити розгляд дисциплінарної справи після 22 червня 2021 року.
73. Засідання Третьої дисциплінарної палата ВРП щодо розгляду об'єднаної дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1 , відкритої за дисциплінарними скаргами Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області та голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О. І., призначено до розгляду на 16 червня 2021 року.
74. 10 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лещенко А. В. подав клопотання про відкладення ВРП розгляду справи на будь-яку іншу дату.
75. Отже, до припинення роботи ВРП суддя ОСОБА_1 4 рази подавала клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи.
76. 05 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким зупинено здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.
77. 19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 06 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким введено в дію Закон України від 09 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів».
78. Відповідно до зазначених законів відновлено дисциплінарну функцію ВРП.
79. Рішенням ВРП від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено з 01 листопада 2023 року розподіл між членами ВРП скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), розподіл яких зупинено рішенням ВРП від 05 серпня 2021 року № 1809/0/15-21.
80. Отже, у період з 05 серпня 2021 року до 01 листопада 2023 року у зв'язку із змінами у законодавстві (а також відсутністю повноважного складу ВРП у період з лютого 2022 року до січня 2023 року) ВРП не здійснювала дисциплінарну функцію.
81. Протоколом автоматизованого розподілу справи між членами ВРП від 02 листопада 2023 року об'єднана дисциплінарна справа щодо судді ОСОБА_1 передана члену Третьої Дисциплінарної палати Лук'янову Д. В. (доповідач).
82. Після поновлення здійснення ВРП розгляду дисциплінарних справ засідання Третьої дисциплінарної палата ВРП щодо розгляду об'єднаної дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1 , відкритої за дисциплінарними скаргами Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області та голови Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савіна О. І. , призначено до розгляду на 13 березня 2024 року.
83. 10 квітня 2024 року Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді.
84. Отже, наведені фактичні обставини свідчать про те, що тривалий розгляд дисциплінарної справи щодо судді ОСОБА_1 пов'язаний як з об'єктивними незалежними від дисциплінарного органу причинами (змінами до законодавства, що регулюють діяльність ВРП, відсутністю повноважного складу ВРП, внаслідок чого дисциплінарний орган протягом тривалого часу не здійснював розгляд дисциплінарних справ щодо суддів), так і з діями самої судді, яка неодноразово подавала клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи.
85. У цьому контексті автори окремої думки зазначають, що надмірна тривалість дисциплінарного провадження стосовно судді є тією обставиною, яка може впливати на незалежність судді. Водночас законодавство як на початок дисциплінарного провадження стосовно судді ОСОБА_1 , так і на час його завершення, однозначно визначало, що період здійснення дисциплінарного провадження не враховується під час обчислення строку застосування дисциплінарного стягнення до судді.
86. За таких умов тривалість дисциплінарного провадження в цій справі не могла впливати як на можливість застосування дисциплінарного стягнення стосовно судді, так і на вид і суворість обраного ВРП дисциплінарного стягнення.
87. Аналізуючи тривалість дисциплінарного провадження у справі ОСОБА_1 , Велика Палата Верховного Суду в пункті 280 постанови вказала, що «хоча порушення встановленого законом строку дисциплінарного провадження донедавна не визнавалося законодавством, як підстава для закриття дисциплінарного провадження або для поновлення перебігу строку накладення дисциплінарного стягнення, Велика Палата не може не звернути увагу на те, що надмірна тривалість дисциплінарного провадження потенційно несе в собі ризики порушення не лише прав окремо взятого судді, але й посягання на принцип незалежності суду загалом (оскільки перебування судді протягом багатьох років у стані невизначеності у зв'язку з триваючим дисциплінарним провадженням має великі шанси стати або інструментом для прямого чи опосередкованого тиску на суддю, або фактором, який суддя, навіть за відсутності зовнішнього тиску, цей суддя братиме до уваги при ухваленні рішення, керуючись не стільки бажанням правильно вирішити справу, скільки прагненням «сподобатися» комусь, від кого залежить його доля). І чим більшою є тривалість такого дисциплінарного провадження, тим більшою є невизначеність і тим вищими є наведені вище ризики».
88. Далі, в пунктах 281-282 постанови, Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу на тому, що надмірна тривалість дисциплінарного провадження має бути окремою обставиною, яку Дисциплінарна палата і ВРП має брати до уваги під час ухвалення рішення, зокрема, при визначенні виду та розміру дисциплінарного стягнення, й, зокрема, наголошує, що надмірна тривалість дисциплінарного провадження не може автоматично виключати можливість застосування тих чи і інших видів (навіть найбільш суворих) дисциплінарних стягнень, загальний підхід має бути таким: чим більшою є тривалість дисциплінарного провадження, тим більш вагомими мають бути підстави для застосування до суддів більш суворих дисциплінарних стягнень.
89. В цьому контексті в пункті 283 постанови Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на Рекомендації CM/REC(2010)3 «Щодо ефективних засобів правового захисту від надмірної тривалості провадження», схваленої Комітетом міністрів Ради Європи 24 лютого 2010 року, де рекомендовано урядам країн членів, зокрема, у випадках, коли провадження стало надмірно тривалим, розглянути питання про забезпечення конкретних форм негрошового відшкодування, таких як зменшення застосовної санкції або припинення провадження, залежно від обставин, в рамках кримінального або адміністративного провадження, яке було надмірно тривалим.
90. Також Велика Палата Верховного Суду послалася на висновки ЄСПЛ в рішенні у справі «Бек проти Норвегії» (заява №?26390/95, рішення від 26 червня 2001 року), де ЄСПЛ зазначав, що пом'якшення покарання на підставі надмірної тривалості провадження в принципі не позбавляє відповідну особу статусу жертви у розумінні статті 34 Конвенції. Однак з цього загального правила є виняток, коли національні органи влади достатньо чітко визнали недотримання розумного строку і надали відшкодування шляхом чіткого та вимірюваного скорочення покарання (див. рішення у справі «Екле проти Німеччини» (Eckle v. Germany) від 15 липня 1982 р., Series A № 51, § 66). З огляду на те, що фактор часу/затримки виділявся як основний пом'якшувальний фактор у цій справ і скорочення покарання через цей фактор мало вирішальний вплив, ЄСПЛ не встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у цій справі (пункт 284 постанови).
91. Зважаючи на вказані рекомендації та рішення ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду в справі судді ОСОБА_1 вважала, що надмірна тривалість дисциплінарного провадження з урахуванням конкретних обставин відповідного провадження може розглядатися як обставина, що зумовлює потребу у пом'якшенні стягнення як форма компенсації за необґрунтовано затягнутий розгляд, який не був спричинений діями особи, що притягується до відповідальності, а виник з вини держави, а відтак підходи, сформульовані ЄСПЛ у кримінально-правовому контексті, можуть mutatis mutandis застосовуватися й у дисциплінарних справах щодо суддів.
92. На переконання авторів окремої думки, висновок Великої Палати Верховного Суду про можливість застосування за аналогією (mutatis mutandis) підходу, що встановлений в кримінальних справах у разі надмірно тривалого розгляду справ, до справ про дисциплінарну відповідальність суддів є помилковим.
93. Так, за своїми обставинами рішення ЄСПЛ у справі BECK v. NORWAY (№ 26390/95) від 26 червня 2001 року стосувалося скарги заявника на надмірну тривалість кримінального провадження щодо нього за обвинуваченнями в шахрайстві. Це право - на розгляд кримінального провадження впродовж розумного строку прямо гарантоване статтею 6 Конвенції, а його недотримання має наслідком констатацію порушення з боку Суду. У цій же справі, розглядаючи скаргу саме на порушення розумних строків, ЄСПЛ взяв до уваги як термін розгляду судової справи в судах, так і покарання, яке було призначено за злочин у цьому провадженні, зрештою констатувавши, що призначення більш м'якого покарання, ніж те, яке зазвичай призначається за вчинення аналогічних злочинів, фактично компенсувало проблему надміру тривалого кримінального провадження.
94. Ключова відмінність між справою, яку розглянула Велика Палата Верховного Суду, та справою, яку розглянув ЄСПЛ, полягає в тому, що в останній заявник стверджував про порушення розумних строків, натомість у дисциплінарній справі ОСОБА_1 стверджувала про те, що її було притягнуто до відповідальності поза межами граничних строків давності притягнення до дисциплінарної відповідальності. Ця відмінність є надто істотною для того, щоб сприймати ці справи як подібні.
95. Іншим вартим уваги аспектом є вид кримінального покарання і вид дисциплінарного стягнення, які застосовувались у кожній зі згаданих справ. Так, видом кримінального покарання є покарання у виді позбавлення волі, яке, за своєю правовою природою, є строковим. І залежно від обставин конкретного провадження або особи, яка його вчинила, суд може або зменшувати строк, або його збільшувати.
96. Натомість, у дисциплінарній справі на суддю було накладено стягнення у виді внесення подання про її звільнення. Такий вид стягнення застосовується у тому випадку, якщо суддя вчинив дії, які є несумісними зі статусом судді. Це стягнення не є строковим, і залежно від обставин, «обсяг» такого стягнення неможливо регулювати в бік його збільшення чи зменшення.
97. Не зайвим буде наголосити, що підхід, який запропонований у наведених рішення ЄСПЛ, поки не знайшов свого застосування у кримінальних провадженнях національних судових органів, щодо яких він і був сформульований. Ця обставина також є свідченням того, що цей підхід навряд чи можна вважати застосовним до дисциплінарних процедур, як то процедур притягнення суддів чи інших осіб до дисциплінарної відповідальності.
98. Отже, на переконання авторів окремої думки пом'якшення покарання як компенсаційний захід, що може застосовуватися у разі надмірно тривалого розгляду саме кримінального провадження, не може поширюватися на дисциплінарне провадження щодо судді, адже за своїм характером він притаманний саме цьому типу судового провадження.
99. На завершення, повертаючись до того, що підставою для скасування рішення ВРП відповідно до пункт 4 частини першої статті 52 Закону України № 1798-VIII є відсутність у рішенні посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, звертаємо увагу на таке.
100. Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи рішення ВРП, вказала, що:
- «У спірному рішенні ВРП не навела жодних мотивів на обґрунтування розумності строку такої суттєвої затримки прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи, обмежившись формальним посиланням»;
- «Третя Дисциплінарна палата також не обґрунтувала, чому ухвала про відкриття дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою прокуратури на дії судді ОСОБА_1 була постановлена з такою затримкою»;
- «Третя Дисциплінарна палата не обґрунтувала, що перешкоджало їй призначити дисциплінарну справу і розглянути її у період з 16 червня до 05 серпня 2021 року».
101. Наведене обґрунтування, на переконання авторів окремої думки, не відповідає підставам, визначеним у пункті 4 частини першої статті 52 Закону України № 1798-VIIІ, для скасування рішення ВРП. Закон не визначає загалом як підставу для скасування рішення ВРП будь-який недолік мотивування рішення Дисциплінарної палати, оскільки предметом перегляду є саме рішення ВРП.
102. З огляду на викладене вважаємо, що у Великої Палати Верховного Суду не було будь-яких законних підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування оскаржуваного рішення, оскільки факти неодноразового вчинення суддею дисциплінарних проступків об'єктивно підтверджені матеріалами дисциплінарного провадження, накладене дисциплінарне стягнення повністю відповідає критерію пропорційності, враховуючи кількість та характер вчинених суддею проступків, а оскаржуване рішення ВРП містить належне та достатнє обґрунтування підстав дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, на підставі яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Судді: О. В. Ступак
О. Л. Булейко
С. О. Погрібний
В. Ю. Уркевич