22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 390/1439/24
провадження № 61-12719ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 липня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС» про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі, повернення земельної ділянки,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС» (далі - ТОВ «ПРОГРЕС») про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі, повернення земельної ділянки.
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 січня 2025 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ПРОГРЕС» понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Не погодившись із додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 липня 2025 року додаткове рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 січня 2025 року скасовано. Заяву про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ПРОГРЕС» про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі, повернення земельної ділянки залишено без розгляду.
13 жовтня 2025 року ТОВ «ПРОГРЕС», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 липня 2025 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 липня 2025 року та залишити в силі додаткове рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 06 січня 2025 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи
те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову,
що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності
й стабільності у цивільних правовідносинах.
Предметом позову в цій справі є вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, площею 6,22 га, кадастровий номер: 3523455000:02:000:0453, від 20 серпня 2006 року № 343, додаткової угоди до договору оренди зеемльної ділянки від 30 травня 2014 року від 21 грудня 2007 року № 490 та повернення цієї земельної ділянки.
Позивач визначає ціну позову на момент звернення до суду із таким позовом,
яка є незмінною, крім випадків збільшення позовних вимог та зміни предмета позову, для розрахунку судових витрат, зокрема під час звернення до судів апеляційної та касаційної інстанцій.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.
Суд першої інстанції встановив, що відповідно до:
пунктів 8-9 договору оренди землі № 343 сторонами узгоджено, що його укладено на 10 років та орендна плата за користування земельною ділянкою становить 1,5 % від нормативно грошової оцінки, що становить 903,00 грн на рік;
додаткової угоди сторони виклали у новій редакції пункти 8, 13, 19 договору оренди землі № 343, а саме: Пункт 8 «строк дії договору» - «Договір укладено
на 49 років. Після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію». Пункт 13 розділу «Орендна плата» доповнено пунктом 13.1. «За взаємною згодою сторін, орендар має право вносити орендну плату достроково наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на час фактичної виплати. У цьому випадку, порядок перегляду орендної плати, передбачений пунктом 13 договору оренди землі, на суму достроково виплаченої орендної плати, не застосовується. У випадку дострокової виплати орендної плати у разі наступного збільшення нормативної ціни земельної ділянки та (або) збільшення встановленого державою мінімального розміру орендної плати орендар не провадить доплату до розміру достроково виплаченої орендної плати». Пункт 19 договору додано реченням наступного змісту - «Орендодавець дає згоду на передачу земельної ділянки в суборенду на будь-який строк будь-якій особі».
Всі інші умови договору, що не суперечать внесеним змінам, залишаються без змін.
Таким чином, ціна позову в цій справі складає 2 709,00 грн (903,00 грн х 3 роки), яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн).
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України представником заявника у касаційній скарзі не наведено.
Обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову,
що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно
до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services
v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre
v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ
до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.
У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб
(п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня
2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішенні, які не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ТОВ «ПРОГРЕС» подало касаційну скаргу
на судове рішення, що згідно з положеннями ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
За наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства
з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС»
про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі, повернення земельної ділянки, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська