22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 758/9299/19
провадження № 61-12602ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року в справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
встановив:
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 матеріальну шкоду у розмірі місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 станом дату заподіяння шкоди - 17 липня 2015 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 судовий збір у сумі 3 225, 00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну Військовій частині НОМЕР_1 , у сумі 218 976, 26 грн та судовий збір у сумі8062, 50 грн.
08 жовтня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Сухомудренко І. О. засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року у вказаній справі.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн.
Ціна позову в цій справі становить 218 976, 26 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028, 00 грн * 250 = 757 000, 00 грн).
Адвокат Сухомудренко І. О. у касаційній скарзі посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі винесені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Проте представником заявника у касаційній скарзі не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміннята застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Крім того, посилання на застосування судами норми правабез урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги,а тому таке посилання саме по собі не вказує на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання представника заявника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року в справі за позовом Військової частиниНОМЕР_1 до ОСОБА_1 провідшкодування матеріальної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко