Дата документу 21.10.2025 Справа № 335/2132/25
Справа № 22-ц/807/1599/25 Головуючий у 1-й інстанції: Гашук К.В.
Є.У.№ 335/2132/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
21 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Полякова О.З.,
Онищенка Е.А.,
секретар: Камалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області про визнання права власності в порядку спадкування,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гавриленко Надія Андріївна, на рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 27 червня 2025 року,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області, в якому проситьла визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 3,8627 га, кадастровий №2324281200:05:013:0015, що розташована за адресою: Запорізька область, Пологівський район, Вербівська сільська рада, а також на земельну ділянку площею 3,9277 га, кадастровий №2324281200:04:016:0001, що розташована за адресою: Запорізька область, Пологівський район, Вербівська сільська рада.
В обґрунтування зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , яка була спадкоємцем за заповітом після своєї матері та баби позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун Валентини Іванівни, але не оформила своїх спадкових прав, оскільки її смерть настала невдовзі після спливу 6-ти місячного строку, встановленого для подачі заяв про прийняття спадщини.
Спадкова справа була заведена приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун В.І. 12 жовтня 2021 року № 202/2021, номер спадкової справи у спадковому реєстрі - 68461965, на підставі заяви про прийняття спадщини за законом, яку подала донька спадкодавиці ОСОБА_1 .
На початку березня 2022 року м. Пологи було окуповане російськими військами та всі документи залишилися на окупованій території, нотаріальний архів не вивезено.
Мати позивача ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Усі правовстановлюючі документи на майно, документи про народження, документи що підтверджують зміну прізвища залишилися за адресою місця проживання матері позивачки.
02.12.2024 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун В.І. із заявою про поновлення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкові земельні ділянки.
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_2 є: її донька ОСОБА_1 , яка подала заяву про прийняття спадщини; її син ОСОБА_4 , який 07.10.2021 подав заяву про відмову від спадщини після смерті матері; її чоловік ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа після якого не заводилась, спадщину після нього ніхто не приймав.
У позивача відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності на земельні ділянки, які входять до складу спадщини, оскільки оригінали документів зберігалися у померлої та знаходяться на тимчасово окупованій території. Проте, право власності на спадкове майно підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Постановою приватного нотаріуса Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун В.І. від 24.01.2025 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналів документів, а відтак позивач позбавлена можливості захистити своє порушене право в інший спосіб, крім як звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно за законом.
Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Судове рішення мотивовано тим, що надані позивачкою докази, а також витребувані судом матеріали спадкової справи як кожен окремо так і у сукупності не підтвердили законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки не підтвердили факт прийняття позивачем спадщини після її матері, а також не підтверджують склад спадкового майна, на яке вона просить визнати право власності в порядку спадкування за законом.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гавриленко Н.А.,подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є упередженим, не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним та необґрунтованим. Вважає, що судом безпідставно не прийнято, що хоча в неї дійсно відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності на земельні ділянки, які входять до складу спадщини, оскільки оригінали документів зберігалися у померлої та знаходяться на тимчасово окупованій території. Проте вона є єдиним спадкоємцем першої черги після померлої матері, яка 12.10.2021 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а також, що земельна ділянка площею 3,8627 га, кадастровий №2324281200:05:013:0015 та земельна ділянка площею 3,9277 га, кадастровий №2324281200:04:016:0001, входять у склад спадкового майна після померлої ОСОБА_2 , оскільки остання прийняла спадщину за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_3 шляхом подання заяви на прийняття спадщини, але не оформила своїх спадкових прав. Оформити право на спадщину у нотаріуса на вказані вище земельні ділянки позивач немає можливості, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно.
В засідання апеляційного суду сторони і їх представники не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Міська рада просила слухати справу за відсутності її представника.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що обставини, на які посилався ОСОБА_1 як на підставу про визнання права власності в порядку спадкування, є недоведеними та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та відхиляє аргументи, викладені в апеляційній скарзі з наступних мотивів.
Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 , серії НОМЕР_1 , де її матір'ю зазначено ОСОБА_7 ; копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_6 09.03.2007 уклала шлюб із ОСОБА_8 , після чого позивач змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 »; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб щодо ОСОБА_2 , відповідно до якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , після укладення 07.04.2007 шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_11 » (а.с. 23-24, 29 зворот, 30).
Мати позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , виданого 12.10.2021 Пологівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області (а.с. 64 зворот).
12.10.2021 після померлої ОСОБА_2 приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Черкун В.І. було заведено спадкову справу № 202/2021, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с. 65 та 65 зворот).
Проте, матеріали справи не містять доказів, що вказана спадкова справа була заведена саме на підставі заяви позивачки ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті матері.
Чоловік померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 78-79). Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась (а.с. 96).
Крім того, у померлої ОСОБА_2 є також син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с. 84 зворот, 85).
02.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Черкун В.І. із заявою про поновлення провадження по спадковій справі № 202/2021, яка заведена приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Черкун В.І. та зміну її місця зберігання. Також у цій заяві позивач просила завершити провадження щодо спадкування та видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на таке майно:
- на земельну ділянку площею 3,8627 га, кадастровий №2324281200:05:013:0015, яка належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадкоємцем якої була її донька ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав;
- на земельну ділянку площею 3,9277 га, кадастровий №2324281200:04:016:0001, яка належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадкоємцем якої була її донька ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (а.с. 63 зворот, 64).
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, приватним нотаріусом Черкун В.І. змінено місце зберігання спадкової справи № 202/2021, на підставі заяви про поновлення від 02.12.2024 (а.с. 67).
Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу від 24.01.2025 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказані вище земельні ділянки, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка була спадкоємцем за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , матері, яка прийняла спадщину шляхом подачі заяви на прийняття, але не оформила своїх спадкових прав (а.с. 100-101).
Зі змісту постанови нотаріуса встановлено, що підставою для відмови позивачу у вчиненні нотаріальної дії стало те, що на підтвердження складу спадкового майна нотаріусу не було надано оригінали правовстановлюючих документів на земельні ділянки та немає можливості отримати копію спадкової справи № 183/2021, заведеної після смерті ОСОБА_3 , для підтвердження подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, акти цивільного законодавства, а згідно ст. 1220 ЦК України встановлено, що смерть спадкодавця породжує спадкові правовідносини.
Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять всі права та обов'язки, які належали спадкоємцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.
Частино 1 статті 1261 ЦК України, встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зазначала, що вона є єдиним спадкоємцем першої черги після померлої матері, яка 12.10.2021 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а також, що земельна ділянка площею 3,8627 га, кадастровий №2324281200:05:013:0015 та земельна ділянка площею 3,9277 га, кадастровий №2324281200:04:016:0001, входять у склад спадкового майна після померлої ОСОБА_2 , оскільки остання прийняла спадщину за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_3 шляхом подання заяви на прийняття спадщини, але не оформила своїх спадкових прав. Оформити право на спадщину у нотаріуса на вказані вище земельні ділянки позивач немає можливості, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно.
Проте, з наданих суду доказів, а саме з Інформації, яка сформована за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», встановлено що право власності на земельну ділянку площею 3,8627 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2324281200:05:013:0015, що розташована за адресою: Запорізька область Пологівський район, Вербівська сільська рада, та на земельну ділянку площею 3,9277 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2324281200:04:016:0001, що розташована за адресою: Запорізька область, Пологівський район, Вербівська сільська рада, зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 16-17).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 72), і після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 було заведено спадкову справу № 183/2021 приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Черкун В.І., що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с. 72 зворот, 73).
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), ОСОБА_3 , 1928 р.н., 25.10.2004 складала заповіт, який був посвідчений Вербівською сільською радою Пологівського району Запорізької області (а.с. 73 зворот, 74).
Як зазначено у постанові приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Черкун В.І. від 24.01.2025 про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, спадкова справа № 183/2021, а також складений ОСОБА_3 заповіт, залишилися на тимчасово окупованій території, а відтак доступ до них неможливий.
Матеріалами, які містяться у спадковій справі № 197/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , зокрема витягами з державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про шлюб, розірвання шлюбу та про народження, підтверджується той факт, що остання є донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 76 зворот, 77, 80-82, 88-89).
На підставі досліджених доказів, судом першої інстанції були встановлені такі факти, що позивач у справі ОСОБА_1 є донькою померлої ОСОБА_2 та має право на спадкування майна після неї, як спадкоємець першої черги; що ОСОБА_2 є донькою померлої ОСОБА_3 та мала право на спадкування майна після неї, як спадкоємець першої черги, а також те, що ОСОБА_3 на момент своєї смерті була власником двох земельних ділянок, право власності на які ОСОБА_1 просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_2 .
Проте, як вже було встановлено, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, які викладені у позовній заяві, зокрема, на підтвердження того, що ОСОБА_3 складала заповіт на ім'я ОСОБА_2 , що остання прийняла у встановленому законом порядку спадщину після смерті її матері, і що саме за її заявою було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 .
Із викладено вбачається, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено викладені нею у позовній заяві та у заяві до приватного нотаріуса про поновлення спадкової справи доводи, що до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_2 входять земельні ділянки площею 3,8627 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2324281200:05:013:0015, та площею 3,9277 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2324281200:04:016:0001, оскільки не доведено, що ОСОБА_3 за свого життя складала заповіт на ОСОБА_2 , і що остання прийняла спадщину після ОСОБА_3 , проте не встигла оформити свої спадкові права на неї.
Крім того, матеріали справи не містять і доказів того, що позивач у справі ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги, яка звернулася із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 , і що саме на підставі її заяви приватним нотаріусом Черкун В.І. було відкрито спадкову справу № № 202/2021 до майна померлої ОСОБА_2 . У даному випадку суд звертає увагу, що у померлої ОСОБА_2 на час її смерті були і інші особи, які належать до кола спадкоємців першої черги, зокрема, це її син ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відмовляючи ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, нотаріус виходила не лише з відсутності у позивача оригіналів правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а і з тих обставин, що нотаріусом не встановлено, на кого було складено заповіт ОСОБА_3 та чи подавала ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам, є безпідставними, оскільки не відповідають зібраним у справі доказам.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Гавриленко Надія Андріївна залишити без задоволення.
Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2025 року.
Головуюча І.В. Кочеткова
Е.А. Онищенко
Судді: О.З. Поляков