Справа № 686/14640/24
Провадження № 2/686/1317/25
09 жовтня 2025 рік м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Колієва С.А.,
при секретарі Кучерук Н.В.,
за участю:
представника позивача Керницької О.В.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Хмельницького цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
встановив:
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в якому з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь 172 477,01 гривень інфляційних втрат, 50 121,40 гривень та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17.07.2015 року було стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №08/12/2005/840/К-377 від 08.12.2005 року у сумі 30 462,67 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 17.07.2015 рік 669 773,19 гривень за тілом кредиту, відсотками, сплатою комісії та 629 429,45 гривень пені та штрафних санкцій. 13.02.2020 року між ТОВ «Гіг-Ант» та ОСОБА_2 був укладений договір відступлення прав вимоги №13/02/2020 за яким ОСОБА_2 набув право вимоги за кредитним договором №08/12/2005/840/К-377 від 08.12.2005 року з усіма договорами про внесення змін (додатковими угодами) та додатками до нього. Сума права вимоги складає 337 098,16 гривень. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 30.06.2020 року було замінено стягувача ПАТ КБ «Надра» у виконавчих провадженнях №ВП 48987684, ВП №48987412, ВП №48987747 та ВП №48987798 щодо виконання виконавчих листів Хмельницького міськрайонного суду у справі №686/1511/15-ц на ОСОБА_2 .
Зазначив, що оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання, рішення суду не виконали та стягнуту заборгованість за кредитним договором не погасили, відповідно до приписів ст.625 ЦК України останні зобов'язані сплатити 3% річних від простроченої суми, яка за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 рік, становить 50 121,40 гривень та інфляційні нарахування, які за період з 12 березня 2017 року по 23.02.2022 рік, становлять 172 477,01 гривень.
Відзив відповідачами на позов не поданий.
В судовому засіданні представник позивача позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити. Зазначила, що згідно рішення суду з відповідачів на користь ПАТ КБ «Надра» була стягнута заборгованість за кредитним договором. Вказане рішення набуло чинності, та було звернуто до примусового виконання. У подальшому ТОВ «Гіг-Ант» на підставі договору про відступлення прав вимог набуло право вимоги до відповідачів за вказаним кредитними договором, яке у свою чергу 13.02.2020 року відступило таке право вимоги ОСОБА_2 . Після набуття ОСОБА_2 права вимоги за відповідним кредитним договором ухвалою суду він, був замінений у відповідних виконавчих провадженнях, як новий стягувач. Відповідачі борг за кредитом не повернули, рішення суду не виконали. Оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання, останні зобов'язані сплатити такий борг з урахуванням 3% річних та індексу інфляції за весь час такого прострочення.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що після набуття ОСОБА_2 права вимоги за вказаним договором між ними була досягнута домовленість про його погашення. Таке погашення відбулося шляхом укладення між ним та позивачем договору купівлі-продажу належної йому квартири, кошти за яку він фактично не отримав, оскільки вони пішли в погашення такого боргу. У зв'язку із цим ОСОБА_2 і відкликав виконавчий лист із примусового виконання рішення суду та саме за його клопотанням державним виконавцем був знятий арешт з належної йому квартири. Також, просив врахувати, що позивачем пропущений строк позовної давності до заявлених вимог.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник адвокат Тарадай О.Т. в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Фактичні обставин встановлені судом.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.07.2015 року (справа №686/1511/15-ц) був задоволений позов ПАТ КБ «Надра» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №08/12/2005/840/К-377 від 08.12.2005 року у сумі 30462,67 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 17.07.2015 рік 669 773,19 гривень за тілом кредиту, відсотками та сплатою комісії та 629428,45 гривень пені та штрафних санкцій.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30.06.2020 року було замінено стягувача ПАТ «Комерційний банк «Надра» у виконавчих провадженнях №ВП 48987684, ВП №48987412, ВП №48987747 та ВП №48987798 щодо виконання виконавчих листів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/1511/15-ц на ОСОБА_2 .
Вказаним рішенням було встановлено, що 16.01.2020 року між ПАТ КБ «Надра» і ТОВ «Гіг-Ант» був укладений договір відступлення права вимоги, на підставі якого ТОВ «Гіг-Ант» набуло право вимоги за кредитним договором від 08.12.2005 року укладеним між ПАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 та договором поруки від 08.12.2005 року укладеного між ПАТ К «Надра» і ОСОБА_3 13.02.2020 року ТОВ «Гіг-Ант» на підставі договору відступлення прав вимоги відступило ОСОБА_2 права, що належать кредитору за кредитним договором від 08.12.2005 року, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_1 .
Постановою Державного виконавця Першого відділу ДВС у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Новіцької Л.С. від 05.10.2020 року, був повернутий виконавчий лист №686/1511/15-ц, виданий 17.09.2015 року Хмельницьким міськрайонним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором №08/12/2005/840/К-377 від 08.12.2005 року у сумі 30462,67 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 17.07.2015 рік 669 773,19 гривень та 629428,45 гривень пені та штрафних санкцій; припинено чинність арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Залишок боргу станом на 06.12.2017 рік становив 556 601,70 гривень.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д.О. від 13.03.2024 року було відкрито виконавче провадження №74446697 на підставі виконавчого листа №686/1511/15-ц виданого 17.09.2015 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором №08/12/2005/840/К-377 від 08.12.2005 року у сумі 30462,67 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 17.07.2015 рік 669 773,19 гривень та 629428,45 гривень пені та штрафних санкцій. Згідно вказаної постанови боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем ОСОБА_2 .
Згідно повідомлення приватного виконавця Джубаби Д.О. станом на 24.03.2025 рік надходжень по ВП №74446697 не було та борг за виконавчим документом №686/1511/15-ц становить 337 098,16 гривень.
Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.
Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові .
При цьому в статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Зазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від04.06.2019 у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).
Крім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду які викладено у постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (провадження 14-67цс20) закон не пов'язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов'язанням, забезпеченим порукою. У постанові від 26.01.2021 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31.102018 у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки та зазначила, що "наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов'язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов'язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов'язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.
Зібрані докази вказують на те, що 08.12.2005 року між ПАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №08/12/2005/840/К-377, на підставі якого останній на умовах строковості та платності отримав у кредит кошти, які зобов'язався повернути у визначений договором строк. В цей же день між ПАТ КБ «Надра» і ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за умовами якого остання поручилася перед банком за належне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за вищевказаним кредитними договором. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17.07.2015 року з відповідачів на користь банку була стягнута у солідарному порядку заборгованість за вказаним кредитними договором. У подальшому ОСОБА_2 за договором відступлення прав вимог набув право вимоги до відповідачів за цим кредитними договором. Станом на даний час рішення суду відповідачами не виконано та стягнута судом сума заборгованості не погашена.
За таких обставин суд приходить до висновку, що поданий позивачем позов про стягнення з відповідачів 3% річних та індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання, які передбачені ч.2 ст.625 ЦК України є обґрунтованими.
Посилання відповідача ОСОБА_1 про те, що ним борг був погашений у повному обсязі позивачу ОСОБА_2 , про що свідчить той факт, що сам позивач відкликам відповідний виконавчий лист із примусового виконання, суд вважає безпідставними, оскільки сам по собі факт відкликання позивачем виконавчого листа, не свідчить про повне погашення перед ним боргу. При цьому згідно відповідної постанови державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу у ньому зазначено, що сума боргу за цим виконавчим документом становила 556 601,70 гривень. Належних доказів погашення такого боргу відповідачем не представлено і матеріали справи не містять.
Згідно представленого позивачем розрахунку 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання (погашення заборгованості за кредитним договором, яка була стягнута згідно рішення суду) за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 рік становить 50 121,40 гривень та інфляційні нарахування, які за період з березня 2017 року по 23.02.2022 рік становлять 172 477,01 гривень.
Разом з цим, суд звертає свою увагу на те, що право вимоги за відповідним кредитним договором позивач ОСОБА_2 набув 13.02.2020 року. Сума права вимоги, яка була передана ОСОБА_2 за цим договором становить 337 098,16 гривень, з яких 50 662,67 гривень - основний борг, 161 266,91 гривень борг за відсотками та 125 168,58 гривень комісії банку. При цьому право вимоги по нарахованим 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання кредитного договору ОСОБА_2 не передавалося. Таким чином, право ОСОБА_2 на стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат виникло з часу укладення ним договору про відступлення права вимоги від 13.02.2020 року.
Таким чином сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, яка підлягає до стягнення буде становити 20 530,66 гривень із розрахунку: 337 098,16 грн. * 741 день (з 13.02.2020 по 23.02.2022 рік) *3% / 100 *365
Сума інфляційних втрат за період з лютого 2020 по лютий 2022 рік, яка підлягає стягненню з відповідачів, буде становити 62 848,99 грн. із розрахунку: 337 098,16 грн. * (сукупний індекс інфляції за період з лютого 2020 по лютий 2022 рік) - 337 098,16 грн.
Щодо строків застосування строків позовної давності.
Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - ст.256 ЦК України.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки - ст.257 ЦК України.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Оскільки станом на даний час заборгованість за кредитним договором, яка була стягнута відповідно до судового рішення, не погашена, зобов'язання відповідачів перед банком за Кредитним договором не припинилося.
Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим і обмежуються останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, в межах загальної позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі.
Встановлено що з вказаним позовом банк звернувся 09.11.2022 року, в якому просить стягнути 3% річних за невиконання грошового зобов'язання за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 рік.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин, правовий режим якого діє до сьогодні.
Враховуючи, що з 12.03.2020 на території України установлено карантин, на період дії якого строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину, заявлені вимоги позивача подані у межах встановленого законом строку позовної давності.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем подано позов із ціною 222 598,41 гривень і задоволено частково на суму 83 379,65 гривень.
За таких обставин, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог по 333,51 гривень відповідно з кожного.
Керуючись ст.ст. 2,12,13,76,81,141,247,258,259,263-265,280 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 598, 599, 611, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_2 83 379,65 гривень.
В решті у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі по 333,51 гривень з кожного відповідно.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відома адреса проживання: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду виготовлено 20.10.2025 року.
Суддя: