Справа № 936/108/21
Провадження № 1-кс/936/220/2025
22.10.2025 селище Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області, у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинувачеого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в режимі відеоконференції заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України,-
встановив:
15.09.2025 у провадження Воловецького районного суду Закарпатської області надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за ч.3 ст.368 КК України та ОСОБА_7 за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України.
Заяву про відвід 23.09.2025, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано до провадження судді ОСОБА_1 .
Свою заяву обвинувачений ОСОБА_4 мотивує тим, що в ході судового розгляду, у ОСОБА_4 черговий раз сформувалась думка про упередженість судді та обвинувальний нахил при розгляді справи, дії судді ОСОБА_6 підтверджують його переконання в упередженості стосовно нього та такі свідчать про його наміри, не залежно від подальшого дослідження доказів, постановити обвинувальний вирок. Заявник вважає, що такі факти не є зловживанням правом, оскільки є іншими обставинами, ніж ті, які вже було заявлено.
Зокрема, заявник зазначає, що в ході розгляду клопотання про продовження строків відсторонення від посади суддя ОСОБА_6 грубо порушив вимоги КПК України, оскільки 16.05.2025 ухвалою судді ОСОБА_6 його було відсторонено від посади строком до 15.07.2025, судове засідання було відкладено на 16.07.2025. За результатами розгляду клопотання 17.07.2025 заявнику продовжено строк відсторонення до 15 вересня 2025 року. Разом з тим, строк дії ухвали слідчого судді від 16.05.2025 закінчився 15.07.2025 та не міг бути продовжений. На думку заявника, наведене свідчить про маніпулювання суддею нормами права, застосування різного тлумачення в залежності від статусу правопорушника та застосування особливого підходу до останнього, що порушує його право на захист та працю.
Окрім того, на думку заявника зацікавленість судді ОСОБА_6 в «оперативному» розгляді справи є те, що 17.07.2025 ОСОБА_4 та його захисник отримали повідомлення про призначення судового засідання на 30.07.2025, в подальшому, 18.07.2025 захиснику на електрону пошту надійшла повістка про призначення судових засідань 21,22,23 липня 2025 року.
Заявник вважає, що дії судді ОСОБА_6 чітко свідчать про обвинувальну позицію, порушують право на неупереджений розгляд справи стосовно заявника, порушують право на захист, змагальність сторін у подачі доказів, свідчать про упередженість судді, який фактично здійснив функцію сторони обвинувачення.
У судовому засіданні ОСОБА_4 та його захисник заяву про відвід судді ОСОБА_6 підтримали та просять таку задоволити.
Прокурор в судовому засіданні щодо задоволення заяви заперечив, вважає таку безпідставною, просить відмовити у задоволенні заяви про відвід судді.
Головуючий суддя ОСОБА_6 на розгляд заяви не з'явився, однак подав заяву, в якій заперечив щодо відводу, вважає такий безпідставним, просить заяву розглянути без його участі.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, оцінивши доводи заяви, суд дійшов наступного висновку.
За приписами ч.1 та 3 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35цього Кодексу.
При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Частиною 1ст. 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. Тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує усунення судді від участі у судовому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч. 1ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (ст.ст. 126, 129 Конституції України).
Як зазначено Конституційним судом України в рішенні від 23.05.2001р. №6-рп/2001 судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Цим же Законом (ст.56) на суддю покладено обов'язок, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 р. у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Згідно з п. 66 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, судді повинні мати незаперечну свободу вирішувати справи безсторонньо, керуючись власним сумлінням та тлумаченням фактів, а також у відповідності до чинного законодавства (Рекомендація № R (94) 12, Принцип I (2)(d)).
Слід зазначити, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Як на обставину відводу судді ОСОБА_6 заявник посилається на те, що при розгляді кримінального провадження за його обвинуваченням дії судді ОСОБА_6 чітко свідчать про обвинувальну позицію, порушують право на неупереджений розгляд справи стосовно заявника, порушують право на захист, змагальність сторін у подачі доказів, свідчать про упередженість судді, який фактично здійснив функцію сторони обвинувачення.
Однак, обставини, на які посилається заявник у своїй заяві є процесуальними діями судді при розгляді справи, що не вказує на необ'єктивність чи упередженість головуючого судді при розгляді кримінального провадження, не можуть слугувати підставою для висновку щодо упередженості судді ОСОБА_6 та, відповідно до вимог ст.75 КПК України, такі не можуть бути підставою для відводу, оскільки, зі змісту поданої заяви неможливо встановити конкретні обставини, що можуть бути підставою для відводу судді, тобто, які можуть свідчити про упередженість та необ'єктивність судді ОСОБА_6 ; не надано жодних доказів, які б підтверджували, що суддя ОСОБА_6 прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи. Натомість наведені заявником доводи носять суб'єктивний характер й засновані на його особистих припущеннях.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що обставини, на які покликається заявник, не свідчать про упередженість або необ'єктивність головуючого судді ОСОБА_6 , у зв"язку із чим відсутні правові підстави для задоволення заяви про відвід судді.
Враховуючи викладене, вважаю, що заява обвинуваченого ОСОБА_4 задоволенню не підлягає, оскільки обставин, передбачених ст.75,76 КПК України, судом не встановлено.
Керуючисьст.ст. 75, 76, 80, 369-372 КПК України, суд,-
постановив:
у задоволенні заявленого обвинуваченим ОСОБА_4 відводу головуючому судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за ч.3 ст.368 КК України та ОСОБА_7 за ч.5 ст.27, ч.3 ст.368 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.
Повний текст ухвали виготовлено 23.10.2025.
Суддя ОСОБА_1