15 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 909/679/24 (909/431/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
за участю представників:
ТОВ «ВТО "Український національний продукт" - Михайлова А.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза»
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025
та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2025
у справі № 909/679/24 (909/431/24)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче торгівельне об'єднання "Український національний продукт"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, арбітражний керуючий Глеваський Віталій Васильович,
про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 136 986 490,47 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче торгівельне об'єднання «Український національний продукт» (далі - ТОВ «ВТО «Український національний продукт», позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза» (далі - ТОВ «Костанза», відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки вугілля №660 від 29.12.2018 у сумі 136 986 490,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки вугілля № 660 від 29.12.2018, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі: 79 994 471,50 грн - за поставлене вугілля, 2047 405,66 грн - по оплаті транспортування вугілля автомобільним транспортом з врахуванням навантаження/вивантаження вугілля. На вказану заборгованість нараховано 44 525 198,29 грн інфляційних за період з 01.03.2020 до 31.03.2024 та 10 419 415,02 грн - 3% річних за період прострочення з 01.01.2020 до 03.05.2024.
Ухвалами суду: від 11.10.2024 - справу прийнято до розгляду та призначено дату підготовчого засідання; від 05.11.2024 - відкладено розгляд справи на 04.12.2024, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядника майна ТОВ "Костанза" арбітражного керуючого Глеваського В.В.
18.11.2024 арбітражний керуючий Глеваський В.В. подав заяву про залишення без розгляду позову ТОВ «ВТО «Український національний продукт» до ТОВ «Костанза» про стягнення заборгованості за договором поставки вугілля №660 від 29.12.2018 у сумі 136 986 490,47 грн.
В обґрунтування зазначив, що в межах справи № 909/679/24 про банкрутство ТОВ «Костанза» суд відповідно до ухвали від 13.08.2024 вирішив питання щодо грошових вимог ТОВ «ВТО «Український національний продукт» до боржника, в тому числі й про грошові вимоги, що є предметом позову у цій справі.
Відповідач заперечив проти залишення позову без розгляду, вказавши, що у справі № 909/679/24 суди визнали безспірними лише 79 994 471 грн 50 коп. основного боргу та 2 099 232 грн 68 коп. 3% річних (разом 82 093 704 грн 20 коп.), тоді як решта грошових вимог позивача є спірними.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 12.02.2025 позов ТОВ «ВТО «Український національний продукт» до ТОВ «Костанза» про стягнення заборгованості за договором поставки вугілля у сумі 136 986 490,47 грн залишив без розгляду.
Місцевий суд виходив з того, що в межах справи № 909/679/24 про банкрутство ТОВ «Костанза» позивач - ТОВ «ВТО «Український національний продукт» як ініціюючий кредитор подав заяву з грошовими вимогами до боржника (відповідача), які виникли на підставі договору поставки вугілля №660 від 29.12.2018 і повністю включають у себе заборгованість, яка є предметом позову у справі № 909/679/24 (909/431/24 ).
Заявлені ініціюючим кредитором вимоги визнані ухвалою суду від 13.08.2024 У справі № 909/679/24 в розмірі 143 311 020 грн 52 коп заборгованості, що свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до частини 4 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ТОВ «Костанза» подало апеляційну скаргу.
Західний апеляційний господарський суд постановою від 24.04.2025 апеляційну скаргу ТОВ «Костанза» задовольнив частково, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 скасував, у цій частині прийняв нове рішення, яким провадження у справі №909/679/24(909/431/24) закрив.
Ухвалюючи постанову апеляційний суд виходив з того, що в межах справи №909/679/24 про банкрутство ТОВ «Костанза» позивач, як кредитор подав заяву з грошовими вимогами до боржника (відповідача), які виникли на підставі договору поставки вугілля №660 від 29.12.2018 і повністю включають у себе заборгованість, яка є предметом позову у справі №909/679/24(909/431/24 ), тому провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
При ухваленні постанови апеляційний суд врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ТОВ «Костанза» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025, справу направити до Господарського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду у межах справи про банкрутство ТОВ «Костанза».
Скаржник зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, а саме, частини четвертої статті 7 КУзПБ, вказуючи, що місцевий суд у справі мав закрити провадження у межах 79 994 471,50 грн, що визнані як вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «ВТО «Український національний продукт» у справі про банкрутство № 909/679/24 ТОВ «Костанза», а решту вимог мав розглядати за заявленим позовом.
Стверджує, що апеляційний суд проігнорував вказані порушення, зазначивши про неважливість встановлення постановою апеляційного суду від 14.11.2024 та постановою Верховного Суду від 21.01.2025 у справі про банкрутство ТОВ «Костанза» № 909/679/24 дійсного розміру заборгованості ТОВ «Костанза» перед ТОВ «ВТО «Український національний продукт» у розмірі 82 093 704,20 грн, адже резолютивні частини цих постанов не відображають вказаних висновків мотивувальних частин постанов.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
ТОВ «ВТО «Український національний продукт» подало відзив на касаційну скаргу, вважає її безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає. Зазначає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, постанова апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.
В додатково поданій заяві ТОВ «ВТО «Український національний продукт» визнав за необхідне повідомити суд про завершення касаційного провадження у справі № 909/679/24 за касаційною скаргою ТОВ «Констанза» на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткової постанови щодо фактичного розміру грошових вимог ТОВ «ВТО «Український національний продукт» до ТОВ «Костанза», які давали підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Костанза».
У вказаній справі касаційний господарський суд постановою від 07.10.2025 ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 залишив без змін.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 ГПК України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Предметом касаційного розгляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду спору про стягнення з боржника грошових коштів з огляду на подання позивачем заяви з грошовими вимогами до відповідача, відносно якого відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
Оцінивши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості в сумі 136 986 490 грн 47 коп. за договором поставки вугілля № 660 від 29.12.2018.
Разом з цим суди встановили, що в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа № 909/679/24 за заявою ТОВ «ВТО «Український національний продукт» про банкрутство ТОВ «Костанза».
У вказаній справі Господарський суд Івано-Франківської області відповідно до ухвали від 13.08.2024 постановив відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ «Костанза»; визнати вимоги ініціюючого кредитора ТОВ "ВТО "Український національний продукт" до боржника ТОВ «Костанза» в розмірі 143 311 020 грн 52 коп. заборгованості, 30 280 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання заяви до суду та 72 000 грн 00 коп. - витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого; грошові вимоги в частині інфляційних нарахувань у сумі 45 963 грн 75 коп. відхилити.
Ухвала суду від 13.08.2024 залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 та постановою Верховного Суду від 21.01.2025.
Відповідно до вказаних постанов, грошові вимоги у сумі 61 217 316 грн 20 коп. є вимогами ініціюючого кредитора щодо яких існує спір про право і такі вимоги, в силу частини шостої статті 39 КУзПБ не мали б бути визнані судом першої інстанції, як вимоги ініціюючого кредитора під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство. Такі вимоги правомірно б належало розглянути в порядку ст. 45-47 КУзПБ під час розгляду усіх грошових вимог конкурсних кредиторів, які надійшли до суду протягом одного місяця з дня оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Проте, оскільки предметом оскарження є ухвала суду першої інстанції лише, як така, що неправомірно дала початок провадженню у справі про банкрутство боржника, то немає суттєвого значення розмір безспірних вимог, оскільки його навіть найменший розмір є підставою для відкриття провадження, хоча і впливає на встановлення обставин неплатоспроможності під час відкриття провадження, згідно частини третьої статті 39 КУзПБ.
З урахуванням зазначеного, суди у справі № 909/679/24 дійшли висновків про правомірність визнання грошових вимог ініціюючого кредитора - ТОВ «ВТО «Український національний продукт» в сумі 143 311 020 грн 52 коп., до складу яких входять й ті, що виключають наявність спору про право у сумі 82 093 704 грн 20 коп.
Водночас, заявлена ініціюючим кредитором та визнана судом згідно з ухвалою від 13.08.2024 у справі № 909/679/24 частина грошових вимог в сумі: 79 994 471 грн 50 коп. - основної заборгованості згідно договору поставки вугілля №660 від 29.12.2018; 2047405 грн 66 коп. - заборгованості з оплати транспортування вугілля автомобільним транспортом з врахуванням навантаження/вивантаження вугілля; 44525198 грн 29 коп. - інфляційних втрат за період з 01.03.2020 до 31.03.2024 та 10 419 415 грн 02 коп. - 3% річних за період прострочення з 01.01.2020 до 03.05.2024, є предметом позову у цій справі.
Отже, проблемним у цій справі постало питання конкуренції розгляду позовної заяви в частині стягнення коштів з відповідача та заяви того ж позивача із тотожними грошовими вимогами, заявленими в межах справи про неплатоспроможність відповідача.
Стаття 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник та передбачає концентрацію спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність).
Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15.04.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 2971-IX від 20.03.2023, яким статтю 7 Кодексу України з процедур банкрутства доповнено частиною четвертою такого змісту: « 4. У разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду».
Отже, встановивши, що в межах справи № 909/679/24 про банкрутство ТОВ «Костанза» позивач, як ініціюючий кредитор подавши заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, заявив грошові вимоги до боржника (відповідача), які виникли на підставі договору поставки вугілля №660 від 29.12.2018 і повністю включають у себе заборгованість, яка є предметом позову у справі № 909/679/24(909/431/24), суд першої інстанції вірно застосував положення частини четвертої статті 7 КУзПБ та залишив позов ТОВ «ВТО «Український національний продукт» в частині стягнення заборгованості без розгляду.
Висновки апеляційного суду про необхідність закриття провадження у справі є помилковими, оскільки частина четверта статті 7 Кодексу з процедур банкрутство прямо передбачає, якщо кредитор вже подав вимоги в межах справи про банкрутство, то його окремий позов залишається без розгляду.
Тобто законодавцем передбачена спеціальна норма, яка має пріоритет в даному випадку, у зв'язку з чим суд першої інстанції правильно застосував саме її.
Викладений в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №904/4455/19 висновок щодо застосування статей 7, 45 КУзПБ (який врахований апеляційним судом), суть якого полягає у тому, що якщо заяву з кредиторськими вимогами подано позивачем до завершення розгляду позовних вимог, то господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, має зупинити провадження у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду конкурсних вимог такого позивача; за відсутності такого звернення та прийняття його до розгляду суд не має підстав для зупинення позовного провадження; після постановлення господарським судом ухвали за результатами розгляду цих вимог позовне провадження у справі з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство, підлягає закриттю повністю або в частині заявлених кредитором вимог на підставі пункту 2 частини першої статті 175, пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України у випадку тотожності суб'єктного складу, предмета і підстав позову, був актуальним та застосовним до спірних правовідносин, що виникали під час нормативного регулювання проваджень у справах про банкрутство у відповідній редакції КУзПБ (до внесених змін Законом № 2971-IX від 20.03.2023).
Водночас, Законом України № 2971-IX від 20.03.2023, яким зокрема доповнено статтю 7 КУзПБ частиною четвертою, законодавець конкретизував дії господарського суду щодо порядку розгляду позову про стягнення з боржника грошових коштів, у випадку подання позивачем заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 922/1302/22 (369/11910/21).
Отже висновок суду першої інстанції про залишення позову ТОВ «ВТО «Український національний продукт» до ТОВ «Костанза» про стягнення заборгованості за договором поставки вугілля №660 від 29.12.2018 у сумі 136986 490 грн 47 коп. у цій справі без розгляду на підставі частини четвертої статті 7 КУзПБ, оскільки позивач як ініціюючий кредитор подав заяву з грошовими вимогами до боржника (відповідача), які виникли на підставі договору поставки вугілля №660 від 29.12.2018, та повністю включають у себе заборгованість, яка є предметом позову у цій справі, визнані судами всіх інстанцій у справі № 909/679/24, є таким, що узгоджується із обставинами справи та нормами чинного законодавства.
Крім того, в касаційній скарзі ТОВ "Костанза" на підтвердження своїх вимог посилається на те, що Товариством було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо конкретизації фактичного розміру грошових вимог ТОВ «ВТО «Український національний продукт» до ТОВ «Костанза», які давали підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Костанза». Вважає, що у разі задоволення його заяви буде остаточно підтвердженого дійсний розмір заборгованості ТОВ «Констанза» перед ТОВ "ВТО "Український національний продукт".
Колегія суддів відхиляє вказані доводи з огляду на таке.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Костанза» про ухвалення додаткової постанови у справі № 909/679/24.
Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду постановою від 07.10.2025 залишив без змін ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 у справі №909/679/24, зазначивши, що Верховний Суд своєю постановою від 21.01.2025 підтвердив законність як ухвали суду першої інстанції від 13.08.2024, так і постанови апеляційного суду від 14.11.2024 у справі №909/679/24, в тому числі їх резолютивної частини. При цьому зауважив, що заява про ухвалення додаткового рішення не може бути використана як інструмент перегляду чи уточнення правових висновків суду, що вже були предметом касаційного перегляду.
Ураховуючи наведене вище в цій постанові колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги частково підтвердилися, водночас суд апеляційної інстанції не спростував обґрунтованих висновків суду першої інстанції, що призвело до скасування законної ухвали суду першої інстанції.
Висновки за результатами касаційного провадження
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).
З огляду на вказані положення та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали місцевого господарського суду.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Костанза» задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 909/679/24 (909/431/24) скасувати.
3. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.2025 у справі № 909/679/24 (909/431/24) залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Огороднік К. М.
Судді Васьковський О.В.
Погребняк В. Я.