8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3022/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Харків", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Молл +", с. Мала Данилівка
про стягнення коштів
за участю представників учасників справи:
позивача - Чумаков Д.В.
відповідача - Шинкарчук А.В.,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Харків", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Молл+", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача 282 568,42 грн безпідставно набутих відповідачем грошових коштів. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 02.09.2025 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
16.09.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову вказує на те, що за умовами спірного договору позивач зобов'язаний був після підписання протоколу допуску до приміщення розпочати виконання оздоблювальних робіт в переданому приміщенні (роботи орендаря) та завершити їх протягом 60 календарних днів з моменту підписання протоколу допуску до приміщення, про що письмово повідомити відповідача про завершення таких робіт та наступним їх затвердженням відповідачем. Однак, позивач не виконав умови договору, не розпочав роботи орендаря в обумовлений строк, не завершив їх виконання та не повідомив про їх завершення. Таким чином, позивачем порушено умови договору внаслідок чого відповідач має право застосувати до позивача відповідні юридичні санкції передбачені договором. Так, відповідно до п. 16.9. договору, у випадку розірвання та/або припинення дії цього договору з вини та ініціативи орендаря, крім дострокового розірвання за ініціативою орендаря з дотриманням строків попередження, передбачених п.22.3 договору, (в тому числі у випадку дострокового припинення (розірвання) в односторонньому порядку зі сторони орендодавця в зв'язку з порушенням орендарем договору оренди) забезпечувальний платіж не повертається орендареві та залишається у орендодавця. Не виконавши умови договору, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про розірвання договору. За результатами розгляду поданої позивачем заяви, Господарським судом Харківської області 14.05.2025 у справі №922/688/25 було прийняте рішення, яке набрало законної сили, про розірвання договору оренди №339-2 від 23.10.2021. Враховуючи дані обставини, та враховуючи умови пункту 16.9. договору, відповідач вважає, що забезпечувальний платіж у сумі 271 337,85 грн не підлягає поверненню позивачу, оскільки ним порушені умови пункту 27.2. договору та додатку №1 до договору, а розірвання договору відбулося за його ініціативою. Що стосується внеску на відкриття ТЦ в сумі 11 230,57 грн, то дана сума не підлягає поверненню позивачу, оскільки відповідно до умов пункту 31.4. договору дана сума може бути повернута позивачу тільки у випадку, якщо договір оренди розірвано з вини орендодавця, що в даному випадку не відбулося.
18.09.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач відхиляє заперечення відповідача та вказує, що за змістом спірного договору єдиним наслідком невиконання позивачем робіт орендаря, передбачених п.1.19 договору, є право відповідача не передавати позивачу приміщення в орендне користування до моменту закінчення таких робіт. Інших наслідків для позивача у разі невиконання ним таких робіт договір не встановлює. Торговий центр, в якому за умовами договору відповідач зобов'язався передати позивачу в оренду приміщення, так і не був відкритий, тобто приміщення відповідачем в оренду позивачу фактично не передавалось. При цьому, неодноразове перенесення відповідачем дати відкриття вказаного центру не є наслідком не виконання позивачем робіт орендаря. Вказані твердження також підтверджуються змістом постанови Східного апеляційного господарського суду, прийнятої 30.07.2025 за результатом апеляційного оскарження відповідачем рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2025 у справі №922/688/25, в якій суд апеляційної інстанції зазначив про те, що доводи відповідача щодо порушення позивачем умов договору відносно не виконання робіт орендаря самі по собі не спростовують самого факту неможливості відкриття відповідачем ТРЦ та відсутність підписаного між сторонами акту приймання-передачі приміщення, що унеможливлює використання орендарем такого майна безвідносно до початку або завершення ремонту. Таким чином, доводи відповідача щодо можливості застосування ним до позивача у зв'язку з невиконанням робіт орендаря юридичних санкцій, не ґрунтуються на умовах договору. Крім цього, відповідач у своїх листах, які направлялись на адресу позивача, жодного разу не посилався на невиконання позивачем робіт орендаря як на підставу не повертати йому забезпечувальний платіж. Положення п.16.9 договору надають право орендодавцю залишити у своєму розпорядженні сплачений орендарем забезпечувальний платіж лише за умови дострокового розірвання договору з вини та ініціативи орендаря при не додержанні умов п.п.22.2, 22.3 договору. У даному випадку договір був розірваний судом на вимогу, а не ініціативою позивача та з підстав, які виключають його вину в достроковому розірванні договору. Таким чином, приймаючи до уваги те, що договір не був достроково розірваний відповідачем з вини та ініціативи позивача з підстав, передбачених договором, право на не повернення позивачу сплаченого останнім забезпечувального платежу, передбачене п.16.9 договору, у відповідача наразі відсутнє. З дати набрання чинності рішенням Господарського суду Харківської області від 14.05.2025 у справі №922/688/25 дія договору та передбачені у ньому зобов'язання сторін припинились, а грошові кошти, сплачені в якості забезпечувального платежу та внеску на відкриття торгівельного центру, за своєю правовою природою набули статусу безпідставно набутого відповідачем майна.
У судовому засіданні 16.10.2025 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
23.10.2021 між ТОВ "Планета Молл+" (орендодавець, відповідач) та ТОВ "Мед-сервіс Харків" (орендар, позивач) був укладений договір оренди № 339-2 (далі - договір), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати в оренду орендарю приміщення в будівлі за адресою: 62341, Xapківська область, Харкiвський район, смт Мала Данилiвка, вул. Кiльцевий шлях, буд. 4-А (далі Торговий центр) на умовах визначених договором.
Об'єктом оренди, згідно п. 4 додатку №1 до договору, є приміщення в межах Торгового центру площею 66,50 м.кв.
Строк дії договору починається з дати підписання договору та діє до закінчення строку оренди (п. 3.1. договору).
Умовами п. 3.2. договору та п. 7 Додатку №1 до договору сторони передбачили, що строк оренди приміщення складає 35 місяців. Строк оренди починає обчислюватися з моменту настання в сукупності таких обставин: настання дати відкриття та передачі орендодавцем орендареві приміщення в орендне користування.
Згідно п. 16.1 договору, впродовж строку, вказаного в Додатку 1 (пункт 16), Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві на банківський рахунок, вказаний в цьому Договорі, або банківський рахунок, зазначений у відповідному рахунку Орендодавця (якщо Орендодавець направить такий рахунок Орендареві), платіж у якості попередньої оплати (авансу) в рахунок сплати Орендної плати (Основної орендної плати, Експлуатаційної Орендної та Маркетингової орендної плати) за Договором оренди, за кількість місяців оренди Приміщення, які вказані в Додатку №1 (пункт 15) (далі - Авансовий внесок, Аванс).
Згідно п. 15 Додатку №1 до Договору оренди №339-2 від 23.10.2021 авансовий внесок становить 271 337,85 грн, що еквівалентно 9 576,00 доларів США згідно з офіційним курсом на дату кладення попереднього договору №339-2 щодо укладення договору оренди від 27.10.2020 (з урахуванням ПДВ).
За змістом п.п. 31.2., 31.3. договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю одноразово внесок в якості часткової компенсації витрат орендодавця, понесених у зв'язку з відкриттям Торгового центру протягом строку, зазначеного в Додатку 1. Сума внеску на відкриття ТЦ, яку зобов'язаний сплатити орендар, вказана в Додатку 1 до цього договору.
У відповідності до п.п. 1.4, 1.6 Договору, п. 8 Додатку 1 до договору загальна сума внеску на відкриття ТЦ складає 10 490,43 грн, але не менше гривневого еквіваленту 399 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долару США, встановленого НБУ на дату виставлення рахунку або дату сплати (якщо платіж здійснюється без виставлення рахунку) (з урахуванням ПДВ). На момент сплати вказана сума збільшується (підлягає помноженню) по показник коефіцієнту, який є величиною, отриманою в результаті ділення офіційного курсу гривні до долару США, встановленого НБУ на дату виставлення орендодавцем рахунку (фактичної сплати орендарем платежу, якщо рахунок не виставлявся) або виставлення (направлення) орендодавцем вимоги, на офіційний курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату підписання договору.
Згідно п. 31.4 договору, внесок на відкриття Торгового центру за жодних обставин не підлягає поверненню орендареві, крім випадку, якщо договір оренди розірвано з вини орендодавця (що встановлено в судовому порядку).
На виконання вимог вищевказаних умов договору позивач платіжною інструкцією №432891 від 21.02.2022 перерахував відповідачу внесок на відкриття Торгового центру в сумі 11 230,57 грн. Також, позивач сплатив відповідачу платіжним дорученням №1 від 27.11.2020 авансовий внесок в сумі 271 337,85 грн.
Всього на виконання договору позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 282 568,42 грн.
В подальшому, рішенням Господарського суду Харківської області від 14.05.2025 у справі №922/688/25, яке було залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025, договір оренди № 339-2 від 23.10.2021 було розірвано.
13.08.2025 позивач направив на адресу відповідача вимогу №9881 про повернення сплачених коштів. Згідно даних, що містяться на офіційному веб-сайті АТ "Укрпошта" в мережі Інтернет, вищевказана вимога була отримана відповідачем 19.08.2025. Проте, грошові кошти у загальному розмірі 282 568,42 грн позивачу не повернуті, відповідь на вимогу від відповідача не отримана.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1, 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно положень ч. 3 вказаної статті, положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.
У постанові від 06.02.2020 у справі №910/13271/18 Верховним Судом зазначено, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Тобто, набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
У постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20 та від 27.03.2019 у справі №905/1313/18, наголосила, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Отже, правові підстави для збереження (набуття) відповідачем грошових коштів позивача у розмірі 282 568,42 грн, є безпідставним та такі кошти підлягають поверненню позивачу у відповідності до положень ст. 1212 ЦК України.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на п. 16.9 та п. 34.1 договору за якими, на його думку, авансовий платіж та внесок на відкриття торгового центру не підлягають поверненню позивачу.
Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 16.9 договору, у випадку розірвання та/або припинення дії цього договору з вини та ініціативи орендаря, крім дострокового розірвання за ініціативою орендаря з дотриманням строків попередження, передбачених п.22.3 договору (в тому числі у випадку дострокового припинення (розірвання) в односторонньому порядку зі сторони орендодавця у зв'язку з порушенням орендарем договору оренди) забезпечувальний платіж не повертається орендареві та залишається у орендодавця.
Відповідно до п. 31.4 договору, сторони домовились, що внесок на відкриття торгового центру за жодних обставин не підлягає поверненню орендареві, крім випадку, якщо договір оренди розірвано з вини орендодавця (що встановлено в судовому порядку).
Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Харківської області 14.05.2025 у справі №922/688/25 позов ТОВ "Мед-сервіс Харків" задоволено; розірвано договір оренди № 339-2 від 23.10.2021, укладений між ТОВ "Мед-сервіс Харків" та ТОВ "Планета Молл+", а також стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 3028,00грн. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Планета Молл+" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2025 у справі №922/688/25 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2025 у справі №922/688/25 залишено без змін.
Спірний договір розірвано на підставі ст. 652 ЦК України.
Господарським судом під час розгляду справи №922/688/25 встановлено, що після зміни обставин, виконання спірного договору порушує і подальше виконання буде порушувати співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє позивача того, на що він розраховував при його укладенні. Так, на виконання вимог попереднього договору та договору позивач сплатив відповідачу грошові кошти на загальну суму 282 568,42 грн. В свою чергу, до цього часу торгівельно-розважальний комплекс відповідачем не відкрито, строки його відкриття неодноразово переносилися останнім та наразі встановити фактичний строк відкриття центру неможливо, внаслідок чого позивач не може використовувати об'єкт оренди для здійснення господарської діяльності та отримання прибутку. Натомість, відповідач з 2022 року по теперішній час користується коштами позивача на загальну суму 282 568,42 грн. Також із суті спірного договору не випливає, що ризик зміни обставин несе орендар (позивач). Таким чином, подальше відтермінування виконання відповідачем умов договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача, як заінтересовану особу, того, на що він розраховував при укладенні договору.
Аргументи відповідача про те, що сторони 07.02.2022 підписали протокол допуску до приміщень, однак саме позивач порушив умови договору та не розпочав ремонтні роботи в приміщеннях, є необґрунтованими, оскільки самі по собі обставини початку/завершення таких робіт не спростовує самого факту неможливості відкриття відповідачем ТЦ та відсутності підписаного між сторонами акту приймання-передачі приміщення, що унеможливлює використання орендарем такого майна безвідносно до початку або завершення ремонту.
У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21 викладено висновок про те, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17.
Отже, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Подібний висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову як обґрунтованого, підтвердженого матеріалами справи та не спростованого відповідачем.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 75, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета Молл+" (62341, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 4А, код ЄДРПОУ 43413434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Харків" (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 67, код ЄДРПОУ 36456170) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 282 568,42 грн та судовий збір у розмірі 3 390,82 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-сервіс Харків" (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 67, код ЄДРПОУ 36456170).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета Молл+" (62341, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 4А, код ЄДРПОУ 43413434).
Повне рішення підписано 23 жовтня 2025 року.
Суддя О.В. Погорелова