8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3176/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
при секретарі судового засідання: Трофименко С.В.
за участю представників учасників процесу:
позивача: Чупріна Сергія Вікторовича, в залі суду.
відповідача: Лисенко Максим Віталійович, в залі суду.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи справу
за позовом Підприємства об'єднання громадян «Грантсервіс» Харківського обласного об'єднання осіб з інвалідністю «Слов'янська Єдність», місто Харків,
до Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області, місто Харків,
про стягнення грошових коштів,-
I. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Позивач, Підприємство об'єднання громадян "Грантсервіс" Харківського обласного об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська Єдність", звернувся до господарського суд Харківської області із позовом до відповідача, Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області, про стягнення за рахунок коштів державного бюджету відшкодування шкоди на суму 6 000,00 грн., а також суму інфляційних 3 637,80 грн. та суму 3% річних 675,00 грн.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи № 922/3176/25 визначено суддю Юрченко В.С.
09.09.2025 суд відкрив провадження у справі № 922/3176/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.
25.09.2025 до сектору суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 22231). Дана заява по суті справи сформована у системі "Електронний суд" 24.09.2025. Відповідач у відзиві, в тому числі, клопоче перед судом про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
29.09.2025 суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи відзив (вх. № 22231 від 25.09.2025). Постановив подальший розгляд справи № 922/3176/25 здійснювати з урахуванням відзиву від відповідача. Задовольнив клопотання Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено перше судове засідання у справі провести 06.10.2025.
29.09.2025 до сектору суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 22563).
30.09.2025 суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. № 22563 від 29.09.2025). Постановив подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням прийнятої та долученої до матеріалів справи відповіді на відзив (вх. № 22563 від 29.09.2025).
06.10.2025 суд без оформлення окремого процесуального документа, постановив відкласти судове засідання по розгляду справи по суті на 13.10.2025.
13.10.2025 суд заслухав усні пояснення представника позивача та відповідача.
В судовому засіданні 13.10.2025 суд ухвалив рішення у справі, проголосивши його вступну та резолютивну частини.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що по поданій до ГУ Державної податкової служби України у Харківській області податковій декларації з ПДВ за серпень 2021 року, сума відшкодування ПДВ в розмірі 98 162,00 грн була відшкодована позивачу поза імперативними часовими межами, охопленими ПК України.
Так, позивач вказує, що 20.09.2021 ГУ Державної податкової служби України у Харківській області прийняв за № 9272738773 його податкову декларацію з ПДВ за серпень 2021 року на суму 98 162,00 грн.
Як заявляє позивач, подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ в автоматичному режимі вноситься до Реєстру. В той же час, позивач вказує, що відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України для узгодження суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, проводиться камеральна перевірка даних податкової декларації, за результатами якої і відбувається узгодження заявленої платником податків до відшкодування суми. Строк проведення такої перевірки становить 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації. Після узгодження суми, яка підлягає відшкодуванню, інформація про це повинна вноситися до Реєстру. Наступного операційного дня після відображення в Реєстрі узгоджена сума стає доступною Казначейству, а протягом наступних 5 операційних днів повинна бути перерахована Казначейством.
Оскільки, останнім днем граничного строку подання декларації за серпень 2021 року припадав на 20.09.2021, то на думку позивача, заявлена сума бюджетного відшкодування повинна була виплачена йому в термін не пізніше 38 календарних днів, тобто до 28 жовтня 2021 року.
На противагу, відповідачем, на підставі довідки про погодження бюджетного відшкодування № 22122/20-40-18-06-08 від 29.11.2021 року, були внесені данні про суму бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а заявлена сума відшкодування ПДВ за серпень місяць 2021 року була виплачена позивачу лише 06.12.2021 року.
Позивач вважає, що дії відповідача по несвоєчасному внесені даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування, завдали йому збитків на 6 000,00 грн.
У алгоритмі розрахунку суми збитків, позивач спирається на пункт 114.2 статті 114 ПК України, який передбачає, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди. Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.
Позивач зазначає у позові, що у 2021 році розмір мінімальної заробітної плати складав: в період з 01.01.2021 р по 31.11. 2021 - 6000,00 грн.; в період з 01.12.2021 по 31.12. 2021 - 6500,00 грн.
За розрахунком позивача розмір шкоди, який заподіянний йому неправомірними діями відповідача, складає один розмір мінімальної заробітної плати у сумі 6 000,00 грн.
Крім того, на суму збитків (6 000,00 грн) позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати за період з листопада 2024 по частину поточного 2025 року.
Позиція відповідача.
Відповідач не заперечує той факт, що позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2021 від 20.09.2021 № 9272738773, сума ПДВ заявлена до відшкодування з Державного бюджету України складає 98 162,00 грн.
З посиланням на пункти 200.10. статті 200 та 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, відповідач зазначає, що граничний термін подання податкових декларацій з ПДВ за серпень 2021 - є 20.09.2021, в той же час, граничний термін проведення камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за серпень 2021 - є 21.10.2021.
Відповідач, спираючись на порядок, визначений в статті 76 ПКУ, зазначає, що з 21.09.2021 - 18.10.2021 проведено камеральну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку по податковій декларації з ПДВ за серпень 2021 від 20.09.2021 №9272738773.
Результати камеральної перевірки оформлено актом від 18.10.2021 №18449/20-40-18-06-08/39860978, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства: пункт 200.1, пункт 200.4, статті 200 ПКУ, вимог Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (реєстрації в Міністерстві юстиції - 29.01.2016 №159/28289), внаслідок чого позивачу відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за серпень 2021 у розмірі 98 162 грн.
Відповідач зазначає, шо позивачем подано заперечення від 15.11.2021 № 26 щодо результатів камеральної перевірки. За результатами розгляду заперечень позивача, відповідачем скасовано висновки акту камеральної перевірки від 18.10.2021 № 18449/20-40-18-06-08/39860978.
Після закінчення процедури адміністративного оскарження, відповідач склав довідку про підтвердження суми бюджетного відшкодування від 29.11.2021 на суму бюджетного відшкодування у розмірі - 98 162,00 грн. А фактично суму ПДВ позивачу відшкодовано - 06.12.2021.
Таким чином, відповідач обґрунтовуючи свою позицію по справі, вказує, що факту несвоєчасного внесення сум до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування не встановлено.
Відповідач заперечує проти позову, зазначає, що обставин на підтвердження шкоди позивач у позовній заяві не наводить та не обґрунтовує умови виникнення шкоди внаслідок бездіяльності відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню. Внаслідок безпідставності тверджень позивача щодо несвоєчасного внесення контролюючим органом до Реєстру заяви про бюджетне відшкодування, вимоги про стягнення відшкодування шкоди, інфляційних витрат та річних є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як встановлено судом, Підприємство об'єднання громадян "Грантсервіс" Харківського обласного об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська Єдність" подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2021 від 20.09.2021 № 9272738773, сума ПДВ заявлена до відшкодування з Державного бюджету складає 98 162,00 грн.
З 21.09.2021 по 18.10.2021 Головним управлінням Державної податкової служби України у Харківській області проведено камеральну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку по податковій декларації з ПДВ за серпень 2021 від 20.09.2021 № 9272738773.
Результати камеральної перевірки оформлено актом від 18.10.2021 №18449/20-40-18-06-08/39860978 (а. с. 39-41, том 1), яким встановлено порушення Підприємством об'єднання громадян "Грантсервіс" Харківського обласного об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська Єдність" вимог податкового законодавства, а саме пункту 200.1, пункту 200.4, статті 200 ПКУ, вимог Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (реєстрації в Міністерстві юстиції - 29.01.2016 № 159/28289), внаслідок чого останньому відмовлено у наданні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за серпень 2021 у розмірі 98 162,00 грн.
20.10.2021 акт про результати камеральної перевірки від 18.10.2021 №18449/20-40-18-06-08/39860978 направлено засобами Укрпошта (№6103102515930) з повідомленням про вручення та вручено позивачу 05.11.2021 (а. с. 42, том 1).
Позивачем подано заперечення від 15.11.2021 № 26 на акт про результати камеральної перевірки від 18.10.2021 № 18449/20-40-18-06-08/39860978 (а. с. 43, том 1).
17.11.2021 позивачу від Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області направлено лист № 51654/6/20-40-18-06-18 від 17.11.2021 з інформацією про дату та час розгляду заперечення до акту камеральної перевірки від 18.10.2021 № 18449/20-40-18-06-08/39860978. Даний лист направлено засобами Укрпошта № 6103102533190 з повідомленням про вручення, та отримано позивачем - 24.11.2021.
За результатами розгляду заперечень позивача, Головним управлінням Державної податкової служби України у Харківській області направлено Підприємству об'єднання громадян "Грантсервіс" Харківського обласного об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська Єдність" лист від 29.11.2021 № 2615/Ж12/20-40-18-06-18 (а. с. 50, том 1) про скасування висновків акту камеральної перевірки від 18.10.2021 №18449/20-40-18-06-08/39860978, із одночасним направленням цього листа засобами Укрпошта № 6103102531790, та вручено позивачу - 02.12.2021 (а. с. 51, том 1).
Довідку про підтвердження суми бюджетного відшкодування складено - 29.11.2021 на суму 98 162,00 грн, а суму ПДВ позивачу відшкодовано - 06.12.2021 (витяг з ІКПП, витяг з Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування міститься в матеріалах справи, а. с. 48-49, том 1).
На думку позивача, не відшкодування відповідачем суми ПДВ у присічний строк до 28.10.2021, є неправомірними діями контролюючого органу, що мають своїм наслідком заподіяння йому збитків в розмірі мінімальної заробітної плати у сумі 6000,00 грн.
Крім того, позивач, в порядку статті 625 ЦК України, нараховує 3% річних на суму 675,00 грн. та інфляційні втрати на суму 3 637,80 грн.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Щодо суті спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Слід зазначити, що ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Поряд з цим, приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено наступне.
Предметом доказування у цій справі є: обставини, пов'язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми збитків; обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, враховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу (пункт 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17).
Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні базується на принципах, за якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, а також їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу визначені у ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, за змістом яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою особою відповідного органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статті 1173 і 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, ці норми не заперечують обов'язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом до суду про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.019 у справі №916/1423/17 вказано, що застосовуючи ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити:
по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту;
по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі.
За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу.
Згідно ст. 128 Податкового кодексу Укураїни податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону.
Підпунктом 128.2. ст. 128 ПК України передбачено, що податковими порушеннями, відшкодування шкоди за вчинення яких згідно з пунктом 114.2 статті 114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення, є:
128.2.1. прийняття незаконного рішення, а так само вчинення незаконних діянь (дій або бездіяльності) контролюючим органом та/або його посадовими (службовими) особами, що призвели до безпідставної відмови в набутті, а так само до безпідставної втрати особою статусу платника податку або платника одного з податків, набуття та/або анулювання (втрата) якого відбувається за рішенням контролюючого органу;
128.2.2. невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, передбаченої пунктом 200.10 статті 200 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу, - перевірки, зазначеної у такому пункті, якщо за результатами таких протиправних діянь було порушено строки повернення сум бюджетного відшкодування;
128.2.3. прийняття посадовими (службовими) особами контролюючого органу рішення про використання майна, визначеного пунктом 87.3 статті 87 цього Кодексу, як джерела погашення грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків;
128.2.4. перешкоджання посадовими (службовими) особами контролюючого органу звільненню майна особи з-під режиму тимчасового затримання;
128.2.5. незаконне застосування посадовими (службовими) особами контролюючого органу арешту майна або коштів на рахунках;
128.2.6. безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків або несвоєчасне внесення чи невнесення даних про відсутність податкового боргу платника податків.
Відповідно до ст. 114 Податкового кодексу Укураїни відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів:
114.1. Особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб. Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
114.2. Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.
Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.
У передбачених абзацом другим цього пункту випадках шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає.
114.3. Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати:
114.3.1. вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна платника податків, визначена відповідно до вимог законодавства;
114.3.2. додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо);
114.3.3. документально підтверджені витрати, пов'язані з адміністративним та/або судовим оскарженням (крім сум, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством) незаконних (протиправних) рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (юридичний супровід, не пов'язаний із захистом, наданим адвокатом, відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо). Сума такого відшкодування не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення або рішення іншого органу, у передбачених законом випадках.
114.4. Шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду.
114.5. Положення цієї статті не застосовуються у разі, якщо шкода, заподіяна бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, зумовлена дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.
Стосовно висновку про неправомірність рішень, дій або бездіяльності контролюючого органу як умови деліктної відповідальності Велика Палата Верховного Суду, звертаючись mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпункті 9.9 постанови від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20, відзначає, що ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) контролюючого органу (його посадових (службових) осіб) не є необхідним для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів.
Суд зазначає, що шкода заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, підлягає відшкодуванню у повному обсязі.
В той же час, причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок, як умова відповідальності, виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.
Згідно з доводами позивача та встановленим обставинами справи, Підприємство об'єднання громадян "Грантсервіс" Харківського обласного об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська Єдність" подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2021 від 20.09.2021 № 9272738773, сума ПДВ заявлена до відшкодування з Державного бюджету України складає 98 162 грн.
Пунктом 200.10 ст. 200 ПК України визначено - у строк, передбачений абзацом 1 п. 76.3 ст. 76 Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених п. 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Порядок проведення камеральних перевірок передбачено статтею 76 Кодексу. Пунктом 76.3 статті 76 визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Відповідно до положень п. 200.12, 200.13 ст. 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу, орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Відповідно до наявних матеріалів справи встановлено, що граничний термін проведення камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за серпень 2021 є 21.10.2021, а сума узгодженого бюджетного відшкодування ПДВ повинна бути повернута у термін не пізніше 38 календарних днів до 28.10.2021року, однак, оскільки відповідачем сформовано у акті від 18.10.2021 №18449/20-40-18-06-08/39860978 (а. с. 39-41, том 1) результати камеральної перевірки, за якими встановлено порушення Підприємством об'єднання громадян "Грантсервіс" Харківського обласного об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська Єдність" вимог податкового законодавства, а саме пункту 200.1, пункту 200.4, статті 200 ПКУ, вимог Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (реєстрації в Міністерстві юстиції - 29.01.2016 № 159/28289), тому останньому, відмовлено у отриманні суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за серпень 2021 у розмірі 98 162,00 грн.
Таким чином, згідно результатів акту камеральної перевірки від 18.10.2021 № 18449/20-40-18-06-08/39860978 (а.с.39-41, том 1) сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 98 162,00 грн. не була узгоджена контролюючим органом, у зв"язку з чим, вбачається вина позивача, яка є наслідком прийняття такого рішення та відповідно не підлягала відшкодуванню позивачу до 28 жовтня 2021 року.
Позивачем було оскаржено в межах адміністративного порядку рішення податкового органу до Головного Управління ДПС Харківської області та направлено заперечення від 15.11.2021 № 26 на акт про результати камеральної перевірки від 18.10.2021 № 18449/20-40-18-06-08/39860978 (а. с. 43, том 1).
Оскарження результатів податкових перевірок (в тому числі камеральної перевірки) може проводитись двома способами - адміністративному та/або судовому порядку (п. 56.1 ст. 56 ПК України).
Адміністративний порядок оскарження може полягати в подачі заперечень на акт перевірки та додаткових документів і пояснень відповідно до пункту 86.7. статті 86 ПК України та звернення до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд податкого повідомлення-рішення/податкової вимоги/іншого рішення податкового органу.
Пунктом 86.7 ст. 86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Отже, в сукупності зазначеного, в межах адміністративного порядку оскарження рішення податкового органу є ряд обов"язкових алгоритмів, які визначеють цей порядок, а саме:
по-перше - подання платником оскарження на рішення податкового органу в преклюзивний строк - десяти робочих днів;
по-друге - розгляд скарги податковим органом має своїм наслідком не узгодженність податкового зобов"язання платника, і лише після закінчення адміністративної процедури оскарження, податкове зобов"язання вважається узгодженим.
Підпунктом 86.7.2 п. 86.7 ст. 86 ПК України визначено, що у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.
Крім того, підпунктом 86.7.3 п. 86.7 ст. 86 ПК України встановлено, що платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право адавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. ідсутність платника податку або його представника, повідомленого в ередбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, е є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.
Пункт 200.15 ст. 200 ПК України передбачено, що у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII Регламенту взаємодії структурних підрозділів ДПС та головних управлінь ДПС в областях, м. Києві, міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з великими платниками податків у процесі бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений наказом ДПС від 15.10.2020 року № 568 (далі - Регламент від 15.10.2020 № 568) зі змінами, передбачено внесення довідки про підтвердження суми бюджетного відшкодування за результатами розгляду заперечень одночасно з датою відповіді на заперечення.
Судом встановлено, що відповідач повідомив позивача про дату та час розгляду його заперечення від 17.11.2021 № 51654/6/20-40-18-06-18, що підтверджується повідомлення про вручення поштового повідомлення Укрпошта №6103102533190.
Позивач приймав участь у розгляді заперечень.
За результатами розгляду заперечень позивача, Головним управлінням Державної податкової служби України у Харківській області направлено Підприємству об'єднання громадян "Грантсервіс" Харківського обласного об'єднання осіб з інвалідністю "Слов'янська Єдність" лист від 29.11.2021 № 2615/Ж12/20-40-18-06-18 (а. с. 50, том 1) про скасування висновків акту камеральної перевірки від 18.10.2021 №18449/20-40-18-06-08/39860978, із одночасним направленням цього листа засобами Укрпошта № 6103102531790, та вручено позивачу - 02.12.2021 (а. с. 51, том 1).
Як свідчать матеріали справи, довідку про підтвердження суми бюджетного відшкодування складено - 29.11.2021 на суму бюджетного відшкодування у розмірі 98 162 грн. та фактично відшкодовано суму ПДВ позивачу - 06.12.2021. Таким чином, протиправних дій щодо несвоєчасного внесення сум до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування судом не встановлено.
Проте, факт реагування органу державної влади не є прямою і безумовною підставою відшкодування особі шкоди, тобто, шкода має бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Позивачем не доведено всіх елементів деліктної цивільно правової відповідальності в совокупності ст. ст. 22, 1166, 1173 ЦК України, про що свідчить наступне.
Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
Законний майновий інтерес позивача в отриманні права на бюджетне відшкодування знаходиться в прямій площині дій відповідача, від якого залежить, чи буде цей майновий інтерес реалізовано.
Причинно-наслідковий зв'язок як умова відповідальності держави за наслідки неправомірних рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу простежується в розмірі дійсних втрат, пов'язаних з утратою майнового інтересу на отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, вбачається вина самого позивача у не отриманні сум бюджетного відшкодування ПДВ до 28.10.2021 року, тому посилання позивача на неправомірні дії відповідача про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ 06.12.2021 не знайшли свого підтвердження.
Крім того, у судовому засіданні позивач зазначив, що не звертався до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними рішень/дій контролюючих органів, оскільки у результаті адміністративного оскарження 06.12.2021 р. отримав бюджетне відшкодування ПДВ по податковій декларації за серпень 2021 року у розмірі 98 162,00 грн. Позивачем також не наведено та не надано доказів, які б свідчили про заподіяння позивачу неправомірними діями відповідача збитків та в чому конкретно вони полягали.
У даній справі, зіштовхнувшись із перешкодою з боку контролюючого органу для виконання необхідних дій, від яких залежало виникнення у позивача права на повернення бюджетного відшкодування ПДВ, останній реалізовував своє право на адміністративне оскарження рішення, дії (бездіяльність) контролюючого органу (посадових осіб), тобто вчинив дії, спрямовані на відновлення свого майнового інтересу в податковій сфері.
Таким чином, судом встановлено, що причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні позивачу збитки відсутній, оскільки є вина позивача, а також позивач не втратив можливість отримати суми бюджетного відшкодування ПДВ.
У постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Покладення на державу обов'язку з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі внаслідок втрат, які a priori не були понесені такою особою (за відсутності першопричини - causa prima), не може вважатися законним.
Суд, виходячи з існуючих обставин цієї справи, вважає, що між шкодою та діями відповідача, які полягають у скасуванні акту камеральної перевірки, немає прямого зв'язку.
В матеріалах справи також відсутні докази того, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача позивач поніс збитки.
З урахуванням зазначеного, з огляду на ненадання позивачем жодного доказу, який би підтверджував заподіяння позивачу збитків та відсутність і недоведеність позивачем усіх елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доказуванню у спорах про відшкодування державою шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою чи службовою особою, суд не вбачає підстав для задоволення позову про відшкодування збитків (шкоди) у сумі 6 000,00 грн.
Суд звертає увагу позивача, що на сторінці 7 (сім) позовної заяви (а. с. 4, том 1) ним зазначено період по стягненню інфляційних втрат з листопада 2021 по частину поточного 2025 року. В той же час при сукупному розрахунку процентів інфляції, позивач вже вказує квітень 2021 року, який жодним чином не стосується спірних правовідносин у цій справі. Спірні ж правовідносини охоплені часом з моменту формування податкової декларації з ПДВ за серпень 2021 року, а відтак квітень 2021 року не є дотичними до правовідносин, які виникли у цій справі.
Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у стягненні збитків, похідна вимога, щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 675,00 грн та інфляційних втрат у сумі 3 637,00 грн, також не може бути задоволена.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27.09.2001).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
IV.СУДОВІ ВИТРАТИ.
Розподіл витрат на оплату судового збору.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові повністю, судовий збір покладається на позивача.
З урахуванням відмови у позові повністю, витрати на професійну (правничу) допомогу не розподіляються.
Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "23" жовтня 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко