79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
15.10.2025 Справа № 914/1395/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: ОСОБА_1 , с. Зашків Жовківського району Львівської області
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Домусгруп», с. Старий Добротвір Кам'янка-Бузького району Львівської області
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс», м. Київ
за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів», м. Львів
третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , м. Львів
третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , с. Зашків Жовківського району Львівської області
про: визнання недійсним Генерального договору кредитної лінії № 12/К/17 від 23.02.2017 р. та Договору іпотеки від 24.02.2017 р.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
від третьої особи 1: не з'явився
від третьої особи 2: не з'явився
від третьої особи 3: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява за позовом: ОСОБА_1 до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Домусгруп», відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів» про визнання недійсним Генерального договору кредитної лінії № 12/К/17 від 23.02.2017 та Договору іпотеки від 24.02.2017.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024, справу № 914/1395/24 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.05.2024, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 03.07.2024.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.07.2024, позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Домусгруп», відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс» про визнання недійсним Генерального договору кредитної лінії № 12/К/17 від 23.02.2017 та Договору іпотеки від 24.02.2017 залишено без руху. Встановлено позивачу - ОСОБА_1 строк у 5 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків позовної заяви, а саме: надати суду належні докази (оригінал поштової квитанції та опис вкладення) про направлення позовної заяви з доданими до неї документами на юридичну адресу відповідача -1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Домусгруп» - 80410, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, с. Старий Добротвір, вул. Івана Франка, буд. 36.
05.07.2024 представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 03.07.2024, подано на адресу суду в підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків з додатками за вх. № 17497/24.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.07.2024, підготовче судове засідання призначено на 14.08.2024.
Судове засідання, призначене на 14.08.2024 не відбулося, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді ОСОБА_4 з 09.08.2024 р. по 16.08.2024 р. включно.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.08.2024 р., продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/1395/24 на тридцять днів. Підготовче судове засідання призначено на 16.09.2024.
Судове засідання, призначене на 16.09.2024 не відбулося, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю та продовженням додаткової відпустки судді Долінській О.З. з 22.08.2024 по 14.12.2024 включно.
26.11.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову в цій справі з додатками за вх. № 4386/24.
З огляду на тимчасову непрацездатність судді ОСОБА_4 проведено повторний автоматизований розподіл заяви про забезпечення позову, за результатами якого головуючим суддею з розгляду заяви про забезпечення позову визначено суддю Рима Т. Я.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.11.2024 у справі № 914/1395/24 (суддя Рим Т. Я.) заяву про забезпечення позову повернуто ОСОБА_5 з підстав, викладених в даній ухвалі.
28.11.2024 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову з додатками за вх. №4427/24.
З огляду на тимчасову непрацездатність судді ОСОБА_4 проведено повторний автоматизований розподіл заяви про забезпечення позову, за результатами якого головуючим суддею з розгляду заяви про забезпечення позову визначено суддю Крупника Р.В.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.12.2024 у справі № 914/1395/24 (суддя Крупник Р.В.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. №4427/24 від 28.11.2024) з підстав, викладених в даній ухвалі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2024, підготовче судове засідання призначено на 29.01.2025.
28.01.2025 представником Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів» подано на адресу суду заяву про залучення даного банку до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 з додатками за вх. № 327/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2025 постановлено заяву Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів» про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 за вх. № 327/25 від 28.01.2025 задоволити. Залучити до участі у справі № 914/1395/24 Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк “Львів», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2. Підготовче судове засідання відкладено на 19.02.2025. Запропоновано третій особі у строк 5 (п'ять) календарних днів з дати отримання ухвали суду подати нормативно та документально обґрунтоване письмове пояснення по суті спору із долученням належним чином засвідчених доказів або їх оригіналів, що підтверджують обставини, наведені у письмових поясненнях. Зобов'язано позивача в строк у 5 (п'ять) календарних днів надіслати третій особі копію позовної заяви з додатками. Докази надсилання надати суду за 3 (три) дні до судового засідання.
05.02.2025 третьою особою 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2, на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2025, подано на адресу суду письмові пояснення щодо позову з додатками за вх. № 3142/25, відповідно до яких просить суд врахувати дані пояснення при розгляді справи № 914/1395/24 та в задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених в даних письмових поясненнях.
19.02.2025 представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2025, подано на адресу суду в систему «Електронний суд» докази скерування копії позовної заяви з долученими до неї документами на адресу третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 за вх. № 4446/25.
19.02.2025 від представника позивача на адресу суду в систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 4442/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.02.2023, підготовче судове засідання призначено на 05.03.2025.
03.03.2025 представником третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 подано на адресу суду додаткові письмові пояснення з додатками за вх. № 5458/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.03.2025, підготовче судове засідання призначено на 26.03.2025 із врахуванням ухвали суду від 06.03.2025 про виправлення описки.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.03.2025, підготовче судове засідання у даній справі призначено на 30.04.2025 на 10:30 год.
Судове засідання, призначене на 30.04.2025 на 10:30 год. не відбулося, у зв'язку із оголошеною повітряною тривогою системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.04.2025, підготовче судове засідання призначено на 27.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2025, підготовче засідання відкладено на 18.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.06.2025, підготовче судове засідання призначено на 22.07.2025.
22.07.2025 представником позивача адвокатом Марець Ю.І. подано на адресу суду в систему “Електронний суд» клопотання з додатками про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за вх. № 3103/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.07.2025 постановлено продовжити строк підготовчого провадження в межах розумних строків по 05.08.2025; клопотання представника позивача адвоката Марець Ю.І. про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за вх. № 3103/25 від 22.07.2025 задоволено та залучено до участі у справі № 914/1395/24 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Зобов'язано позивача в строк у 5 (п'ять) календарних днів надіслати третім особам копію позовної заяви з додатками. Докази надсилання надати суду за 3 (три) дні до судового засідання. Підготовче судове засідання відкладено на 05.08.2025.
28.07.2025 представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2025, подано на адресу суду в систему “Електронний суд» докази скерування позовної заяви з долученими до неї документами на адресу третіх осіб за вх. № 19912/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.08.2025, підготовче судове засідання відкладено на 27.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/1395/24 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 16.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2025, розгляд справи по суті відкладено на 15.10.2025.
Рух справи та причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
15.10.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
15.10.2025 представник відповідача 1 в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 30.05.2024 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
15.10.2025 представник відповідача 2 в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 30.05.2024 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
30.01.2025 від представника відповідача 2 у даній справі на адресу суду в систему «Електронний суд» надійшла заява про застосування позовної давності з додатками за вх. № 2531/25.
У вказаній заяві відповідач 2 зазначає про те, що Генеральний договір кредитної лінії № 12/К/17 від 23.02.2017 та Договір іпотеки від 24.02.2017 укладено 5 (п'ять) років тому, що значно перевищує строк загальної позовної давності, визначений ЦК України. Відповідач 2 вказує на те, що позовна заява не містить належних обгрунтувань підставності поновлення строку позовної давності. На підставі наведеного, відповідач 2 просить суд застосувати строк позовної давності до вимог за позовом ОСОБА_1 , до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Домусгруп», відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс» про визнання недійсним Генерального договору кредитної лінії № 12/К/17 від 23.02.2017 та Договору іпотеки від 24.02.2017 та відмовити в позові.
15.10.2025 представник третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
05.02.2025 третьою особою 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 подано на адресу суду письмові пояснення щодо позову з додатками за вх. № 3142/25, відповідно до яких, третя особа 1 просить суд врахувати дані пояснення при розгляді справи № 914/1395/24 та в задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених в даних письмових поясненнях.
15.10.2025 представник третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
15.10.2025 представник третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 15.10.2025 не здійснюється.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались в електронні кабінети представнику позивача, відповідачу 1, відповідачу 2, представнику відповідача 2, Акціонерному товариству Акціонерно-комерційний банк “Львів» (докази містяться в матеріалах справи).
Крім того, ухвала суду від 16.09.2025 про призначення розгляду справи № 914/1395/24 на 15.10.2025 направлялась на поштові адреси позивача, третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Заяв про зміну учасниками справи місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на вказане вище, учасники справи у даній справі повідомлялися завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/1395/24 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами вони не скористалися, явки представників в судові засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, відзиву та пояснень по суті спору не подали.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, учасники справи повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідачі, будучи належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористалися своїм правом на подання відзиву, не заперечили у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за їх відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог в даному судовому засіданні.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір і здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1395/24.
В судовому засіданні 15.10.2025, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обгрунтовані тим, що 23.02.2017 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «ЛЬВІВ» (правонаступником, якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс») та Товариством з обмеженою відповідальністю “Домусгруп» було укладено Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 (далі - Генеральний договір).
Позивач зазначає, що на забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором Кредитної лінії №12/К/17 від 24.02.2017 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «ЛЬВІВ» (Іпотекодержатель, правонаступником, якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс») та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки від 24.02.2017, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я., зареєстрований в реєстрі за №384 (далі-Договір іпотеки).
Позивач посилається на те, що 05.12.2019 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «ЛЬВІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс» укладено Договір відступлення права вимоги.
Позивач вважає, що Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «ЛЬВІВ» і ТОВ “Домусгруп» та Договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я., зареєстрований в реєстрі за №384,
24.02.2017 року, укладений між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «ЛЬВІВ» та ОСОБА_1 є недійсними.
Позивач посилається на п. 4 ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою передбачено, що банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що законом імперативно зазначено, що у кредитному договорі має міститись застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення.
Згідно п. 9.1.2. Генерального договору кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року, зобов'язанням банку є не розголошувати третім особам інформацію про Позичальника, яка складає банківську таємницю, за виключенням випадків, встановлених законодавством та цим Договором.
Позивач зазначає, що у Генеральному договорі кредитної лінії відсутнє застереження про відповідальність за розголошення банківської таємниці, як того вимагає ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Положення Генерального Договору кредитної лінії не відповідають вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки в цьому договорі не встановлена відповідальність банку за розголошення банківської таємниці. Договором лише передбачено, що банк не може розголошувати банківську таємницю, проте, на думку позивача, дане положення мало б підкріплюватись умовами про штрафні санкції за розголошення банківської таємниці.
Позивач вважає, що зміст Генерального Договору кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року суперечить нормам чинного законодавства, що регулює банківську діяльність.
Також, зазначає, що спірний Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерно- комерційний банк «Львів» (правонаступником, якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» слід визнати недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України, як такий, що суперечить ч.1 ст. 203 ЦК України.
Позивач вказує на те, що Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року є недійсним в силу невідповідності положень цього договору вимогам законодавства, що регулює банківську діяльність в частині збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
У позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року, укладений між ПАТ Акціонерно-комерційний банк «ЛЬВІВ» (правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домусгруп», без застосування наслідків недійсності. А також, визнати недійсним Договір іпотеки від 24.02.2017 року, укладений між ПАТ Акціонерно- комерційний банк «ЛЬВІВ» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я., зареєстрований в реєстрі за №384; виключити з Державного реєстру іпотек реєстраційний запис за №384, про обтяження іпотекою нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 ; зняти заборону відчуження від 24.02.2017, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я. з нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,4 кв.м., а також комори у підвалі площею 7,5 (сім цілих і п'ять десятих), яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 17.02.2012 Дячуком О.А., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №1065, право власності на квартиру зареєстровано Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 12.03.2012 року відповідно до Витягу №33435627 від 12.03.2012 року, реєстраційний номер 35996076. Судові витрати стягнути з відповідачів.
Позиція відповідача-1:
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач-1 не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 30.05.2024 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем-1 місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Таким чином, відповідач-1 у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач-1 у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Позиція відповідача 2:
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач-2 не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 30.05.2024 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
13.08.2024 від представника відповідача 2 адвоката Рудницького Ю.І. на адресу суду в систему «Електронний суд» надійшла заява (за вх. № 20137/24) про надання доступу до електронних матеріалів справи № 914/1395/24 з метою ознайомлення із наявними матеріалами.
Згідно вказаної заяви представника відповідача 2 за вх. № 20137/24 від 13.08.2024, представнику відповідача 2 адвокату Рудницькому Ю.І. надано доступ до матеріалів електронної справи № 914/1395/24.
30.01.2025 від представника відповідача 2 у даній справі на адресу суду в систему «Електронний суд» надійшла заява про застосування позовної давності з додатками за вх. № 2531/25.
У вказаній заяві відповідач 2 зазначає про те, що Генеральний договір кредитної лінії № 12/К/17 від 23.02.2017 та Договір іпотеки від 24.02.2017 укладено 5 (п'ять) років тому, що значно перевищує строк загальної позовної давності, визначений ЦК України. Відповідач 2 вказує на те, що позовна заява не містить належних обгрунтувань підставності поновлення строку позовної давності. На підставі наведеного, відповідач 2 просить суд застосувати строк позовної давності до вимог за позовом ОСОБА_1 , до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Домусгруп», відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс» про визнання недійсним Генерального договору кредитної лінії № 12/К/17 від 23.02.2017 та Договору іпотеки від 24.02.2017 та відмовити в позові.
Заяв про зміну відповідачем 2 місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Таким чином, відповідач 2 у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України (докази долучено до матеріалів справи).
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Позиція третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2:
У письмових поясненнях за вх. № 3142/25 від 05.02.2025 третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 посилається на те, що обраний Позивачем спосіб захисту своїх нібито порушених прав є неналежним. Зазначає, що на даний час триває розгляд справи № 914/140/24, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домусгруп», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за Генеральним договором кредитної лінії № 12/К/17 від 23.02.2017р.
28.10.2024 Господарським судом Львівської області було ухвалене рішення у даній справі. На даний час вказане рішення Господарського суду Львівської області оскаржене відповідачами по справі, та розгляд даної справи № 914/140/24 триває в суді апеляційної інстанції (Західному апеляційному господарському суді). ОСОБА_1 через свого представника також подала апеляційну скаргу на Рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2024р. у справі № 914/140/24. Окрім цього, ОСОБА_1 подала позов про визнання виконавчого напису нотаріуса (про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно Договору іпотеки від 24.02.2017р.) таким, що не підлягає виконанню (справа № 461/8466/19).
Третя особа 1 вважає, безпідставним посилання Позивача на те, що Кредитний договір нібито є недійсним в силу невідповідності положень договору вимогам законодавства, зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вимоги до кредитних договорів та їх істотні умови встановлені у ЦК України (§ 2 Глави 71 ЦК України). При цьому, у зазначених нормах ЦК України, відсутні вимоги щодо обов'язкового встановлення у кредитних договорах відповідальності за розголошення банківської таємниці.
Третя особа 1 зазначає, що п. 4 ч. 1 ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не встановлює вимог до змісту кредитних договорів та не визначає істотних умов кредитних договорів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Таким чином, зазначена норма Закону України «Про банки і банківську діяльність» не вимагає встановлення у кредитних чи будь-яких інших договорах банку застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення, а вимагає забезпечення застосування таких застережень, якщо вони узгоджені у договорах і угодах між банком і клієнтом.
На підставі наведеного, третя особа 1 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Позиція третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
15.10.2025 представник третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Представник третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача письмових пояснень на адресу суду не подавав.
Позиція третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
15.10.2025 представник третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Представник третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача письмових пояснень на адресу суду не подавав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
23.02.2017 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «ЛЬВІВ» (правонаступником, якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс» за Договором про відступлення права вимоги від 05.12.2019) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Домусгруп» було укладено Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 (надалі - Генеральний договір).
Згідно п. 1.1. Генерального договору, Банк (ПАТ АКБ “ЛЬВІВ'') зобов'язується відкрити Позичальнику (ТОВ “Домусгруп») відкличну невідновлювальну Кредитну Лінію з максимальним лімітом заборгованості, в межах якої надавати йому Кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором та Додатковими Договорами до нього, а Позичальник зобов'язується повернути Кредити, сплатити проценти та комісії за користування ними, а також сплатити інші платежі, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 2.1.1. Генерального договору, максимальний ліміт заборгованості за Кредитною Лінією становить 1 300 000,00 грн.
Строк дії Кредитної лінії включно до 22.02.2022 року (п. 2.1.4. Генерального договору).
Згідно п. 2.1.5. Генерального договору Кредитної лінії №12/К/17 від 24.02.2017 року, видача грошових коштів здійснюється на наступних умовах: видачу траншів на загальну суму не більше 750 000,00 грн., здійснити після оформлення Договору іпотеки на двокімнатну квартиру загальною площею 28,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
На забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором Кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «ЛЬВІВ» (Іпотекодержатель, правонаступником, якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс») та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки від 24.02.2017, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я., зареєстрований в реєстрі за №384 (надалі-Договір іпотеки).
Згідно п. 1.1. Договору іпотеки, іпотекою за даним Договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, що випливають з умов Генерального Договору кредитної лінії №12/К/17 від 13.02.2017 року та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому, укладеного між Іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Домусгруп», надалі - Позичальник, відповідно до якого Іпотекодержатель відкрив Позичальнику відкличну невідновлювальну Кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості у сумі 1 300 000,00 грн., яку Позичальник зобов'язується повернути в строк до 22.02.2022 року, зі сплатою 23 (двадцять трьох) відсотків річних, щомісяця сплачувати суму відсотків за користування кредитом у розмірі та в терміни згідно умов Кредитного договору, а також оплатити комісії, неустойки, штрафні санкції, у випадках, передбачених Кредитним договором, надалі за Договором - Основне зобов'язання.
Відповідно до п.1.3. Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я., зареєстрованого в реєстрі за №384, Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Іпотекодержателем, викладених у Основному зобов'язанні, передає в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , квартира складається з двох житлових кімнат житловою площею 18,4 кв.м. та кухні, загальна 28,4 кв.м., до квартири належить комора в підвалі площею 7,5 кв.м., яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 17.02.2012 року Дячуком О. А., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №1065, право власності на квартиру зареєстровано Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 12.03.2012 року відповідно до Витягу №33435627 від 12.03.2012 року, реєстраційний номер 35996076.
05.12.2019 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «ЛЬВІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс» укладено Договір відступлення права вимоги.
Згідно п. 1.1. Договору відступлення права вимоги, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Домусгруп» щодо виконання Боржником взятих на себе зобов'язань за Генеральним договором кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року (надалі - Основний договір), із всіма змінами та доповненнями до нього, зокрема, але не виключно, щодо сплати Боржником заборгованості по кредиту в сумі 1 588 766,93 грн., а також всі інші права, які виникають з Основного договору.
Пунктом 1.2. Договору відступлення права вимоги передбачено, що разом з правом вимоги за Основним договором до Нового кредитора у повному обсязі переходять всі права
Первісного кредитора щодо забезпечення виконання зобов'язань за Основним договором, а саме: - право вимоги щодо сплати неустойки, пені, штрафів, передбачених Основним договором; - права іпотекодержателя, що виникають з Договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та АТ АКБ “ЛЬВІВ»; - права заставодержателя, що виникають з Договору застави, укладеного між АТ АКБ “ЛЬВІВ» та ТОВ “Домусгруп»; - права кредитора, що виникають з Договору поруки №12/К/17/8-1 від 23.02.2017 року, укладеного між АТ АКБ “ЛЬВІВ» та ОСОБА_3 ; - права кредитора, що виникають з Договору поруки №12/К/17/8-2 від 23.08.2018 року, укладеного між АТ АКБ “ЛЬВІВ» та ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «ЛЬВІВ» і ТОВ “Домусгруп» та Договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я., зареєстрований в реєстрі за №384,
24.02.2017 року, укладений між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «ЛЬВІВ» та ОСОБА_1 є недійсними.
Позивач посилається на п. 4 ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою передбачено, що банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Позивач у позовній заяві зазначає про те, що законом імперативно зазначено, що у кредитному договорі має міститись застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення.
Згідно п. 9.1.2. Генерального договору кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року, зобов'язанням банку є не розголошувати третім особам інформацію про Позичальника, яка складає банківську таємницю, за виключенням випадків, встановлених законодавством та цим Договором.
Однак у Генеральному договорі кредитної лінії відсутнє застереження про відповідальність за розголошення банківської таємниці, як того вимагає ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Положення Генерального Договору кредитної лінії не відповідають вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки в цьому договорі не встановлена відповідальність банку за розголошення банківської таємниці. Договором лише передбачено, що банк не може розголошувати банківську таємницю, проте, на думку позивача, дане положення мало б підкріплюватись умовами про штрафні санкції за розголошення банківської таємниці.
Позивач вважає, що зміст Генерального Договору кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року суперечить нормам чинного законодавства, що регулює банківську діяльність.
Також, зазначає, що спірний Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерно- комерційний банк «Львів» (правонаступником, якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» слід визнати недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України, як такий, що суперечить ч.1 ст. 203 ЦК України.
Враховуючи, що Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «Львів» (правонаступником, якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домусгруп» є недійсним, то позивач вважає, що і Договір іпотеки від 24.02.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я., зареєстрованого в реєстрі за №384, також є недійсним відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України.
У позовній заяві позивач просить суд визнати недійсним Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року, укладений між ПАТ Акціонерно-комерційний банк «ЛЬВІВ» (правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домусгруп», без застосування наслідків недійсності. А також, визнати недійсним Договір іпотеки від 24.02.2017 року, укладений між ПАТ Акціонерно- комерційний банк «ЛЬВІВ» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я., зареєстрований в реєстрі за №384; виключити з Державного реєстру іпотек реєстраційний запис за №384, про обтяження іпотекою нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 ; зняти заборону відчуження від 24.02.2017, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я. з нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,4 кв.м., а також комори у підвалі площею 7,5 (сім цілих і п'ять десятих), яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 17.02.2012 Дячуком О.А., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №1065, право власності на квартиру зареєстровано Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 12.03.2012 року відповідно до Витягу №33435627 від 12.03.2012 року, реєстраційний номер 35996076. Судові витрати стягнути з відповідачів.
Оцінка суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що 23.02.2017 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домусгруп" укладено генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 (надалі Генеральний договір).
На забезпечення виконання зобов'язань за Генеральним договором Кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року, 24.02.2017 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я., зареєстрований в реєстрі за №384, відповідно до умов якого іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодержателя, шо випливають з умов генерального договору кредитної лінії N12/K/17 від 23.02.2017, що укладений між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домусгруп" та додатків до нього, якщо такі є чи будуть укладені в майбутньому.
23.02.2017 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (кредитор) та ОСОБА_3 (поручитель) укладено договір поруки №12/К/17/S-1, відповідно до умов якого порукою забезпечуються вимоги кредитора, що випливають з умов кредитного договору N12/K/17 від 23.02.2017, що укладений між кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домусгруп".
23.08.2018 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки №12/К/17/S-2, відповідно до умов якого порукою забезпечуються вимоги кредитора, що випливають з умов кредитного договору N12/K/17 від 23.02.2017, що укладений між кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домусгруп".
05.12.2019 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прайм Альянс" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домусгруп" (боржник) щодо виконання боржником взятих на себе зобов'язань за генеральним договором кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 із всіма змінами та доповненнями до нього (основний договір), зокрема але не виключно, щодо сплати боржником заборгованості в сумі 1588766,93 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 1240959,68 грн, заборгованість за відсотками - 341807,25 грн, заборгованість по комісії - 6000,00 грн, а також всі інші права, які виникають з основного договору.
Пунктом 1.2. договору відступлення права вимоги від 05.12.2019 передбачено, що разом з правом вимоги за основним договором до нового кредитора у повному обсязі переходять усі права первісного кредитора щодо забезпечення виконання зобов'язань за основним договором, а саме: - право вимоги щодо сплати неустойки, пені, штрафів передбачених основним договором; - права іпотекодержателя, що виникають з договору іпотеки, укладеного між АТ АКБ "Львів" та ОСОБА_1 (іпотекодавцем), посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А,Я. 24.02.2017 за реєстровим №384 із всіма змінами та доповненнями до нього (надалі - договір іпотеки 1); - права заставодержателя, що виникають з договору застави, укладеного між АТ АКБ "Львів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домусгруп" (заставодавець), посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком АЛ. 11.04.2017 за реєстровим №762 із всіма змінами та доповненнями до нього (надалі - договір застави); - права кредитора, що виникають з договору поруки №12/K/17/S-1 від 23.02.2017, укладеного між АТ АКБ "Львів" та ОСОБА_3 з усіма змінами та доповненнями до нього (надалі - договір поруки 1); - права кредитора, що виникають з договору поруки №12/K/17/S-2 від 23.08.2018, укладеного між AТ АКБ "Львів" та ОСОБА_2 з усіма змінами та доповненнями до нього (надалі - договір поруки 2).
Відповідно до пунктів 1.3. та 1.4. договору відступлення права вимоги від 05.12.2019, сторони дійшли згоди, що відступлені права відступаються первісним кредитором новому кредитору за ціною 1400000,00 грн. Новий кредитор зобов'язаний сплатити 05.12.2019 на користь первісного кредитора ціну відступлених прав шляхом перерахування коштів на AТ АКБ "Львів".
Згідно з пунктом 1.6. договору відступлення права вимоги від 05.12.2019, сторони погодили, що у випадку не оплати новим кредитором на користь первісного кредитора ціни відступлених прав, передбаченої пунктом 1.3. цього договору, в термін до 05.12.2019 включно, даний договір вважається таким, що припинив свою дію з 06.12.2019, що не потребує укладення будь-яких письмових договорів.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Як порушення розуміється такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020р. у справі №910/12787/17).
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17.11.2021р. у справі №937/5316/20).
Тобто, загалом у судовій практиці сформовано підхід, за якого наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення, що узгоджується з правовими позиціями Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.01.2022р. у справі №921/628/19; Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.06.2020р. у справі №177/1942/16, від 10.03.2021р. у справі №201/8412/18 та від 24.11.2021р. у справі №754/10279/18.
Позивач вважає, що Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 від 23.02.2017 року, укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «ЛЬВІВ» і ТОВ “Домусгруп» та Договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я., зареєстрований в реєстрі за №384,
24.02.2017 року, укладений між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк «ЛЬВІВ» та ОСОБА_1 є недійсними та посилається на п. 4 ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою передбачено, що банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Як вбачається з п. 4 ч. 1 ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», то такий не встановлює вимог до змісту кредитних договорів та не визначає істотних умов кредитних договорів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Таким чином, вказана норма Закону України «Про банки і банківську діяльність» не вимагає встановлення у кредитних чи будь-яких інших договорах банку застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення, а вимагає забезпечення застосування таких застережень, якщо вони узгоджені у договорах і угодах між банком і клієнтом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 521/9053/15-ц («п. 77. Колегія суддів погоджується також з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним оспорюваного кредитного договору з підстав не врахування при його укладенні положень статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статті 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами», статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Крім того, необхідно зазначити, що у ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
У Кредитному договорі в п. 9.1.2 передбачено зобов'язання банку не розголошувати третім особам інформацію про позичальника, яка складає банківську таємницю, за виключенням випадків, встановлених законодавством та цим договором.
Відповідно до п. 9.2.7 Кредитного договору, у разі невиконання зобов'язань за цим Договором, з метою захисту законних прав та інтересів та/або їх реалізації, Банк має право надавати інформацію про Позичальника, в тому числі і ту, що становить банківську таємницю, третім особам.
Відповідно до п. 13.5 Кредитного договору, шляхом підписання цього Договору Позичальник дозволяє Банку надавати третім особам інформацію, яка стала відомою йому внаслідок виконання цього Договору, і може становити банківську таємницю, з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором (застави, поруки, страхування фінансових ризиків) або у інших випадках.
Відповідно до п. 13.11 Кредитного договору, у випадках, не передбачених цим Договором, Сторони керуються чинним цивільним законодавством України.
Відповідно до зазначеного вище принципу свободи договору, закріпленого у ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони свідомо та добровільно погодили всі умови Кредитного договору, в тому числі і умови, які стосуються відповідальності сторін договору та умови, що стосуються банківської таємниці.
Не зазначення у договорі усіх можливих положень з питань, які не є істотними умовами кредитного договору, не означає, що ці питання були неврегульовані, та не значить, що такий договір суперечить чинному законодавству.
У випадках, не передбачених цим Договором, Сторони керуються чинним цивільним законодавством України. Таким чином, у питанні відповідальності за розголошення банківської таємниці сторони керуються чинним законодавством України, яке регулює дане питання.
Пункт 4 ч. 1 ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не встановлює вимог до змісту кредитних договорів та не визначає істотних умов кредитних договорів.
Позовна вимога про визнання недійсним Генерального договору - це основна вимога, яку позивач обгрунтовує у своїй позовній заяві. Вимоги про визнання недійсним Договору іпотеки від 24.02.2017 року; виключення з Державного реєстру іпотек реєстраційний запис за №384, про обтяження іпотекою нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 ; зняття заборони відчуження від 24.02.2017, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я. з нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,4 кв.м., а також комори у підвалі площею 7,5 (сім цілих і п'ять десятих), яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 17.02.2012 Дячуком О.А., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №1065, право власності на квартиру зареєстровано Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 12.03.2012 року відповідно до Витягу №33435627 від 12.03.2012 року, реєстраційний номер 35996076 є похідними вимогами до основної.
Таким чином, в ході розгляду справи позивач належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не довів існування обставин, які можуть бути підставами для задоволення позову.
За вказаних обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Домусгруп», відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Прайм Альянс» про визнання недійсним Генерального договору кредитної лінії № 12/К/17 від 23.02.2017 та Договору іпотеки від 24.02.2017, виключення з Державного реєстру іпотек реєстраційний запис за №384, про обтяження іпотекою нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 та зняття заборони відчуження від 24.02.2017, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А.Я. з нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 28,4 кв.м., а також комори у підвалі площею 7,5 (сім цілих і п'ять десятих), яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 17.02.2012 Дячуком О.А., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим №1065, право власності на квартиру зареєстровано Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 12.03.2012 року відповідно до Витягу №33435627 від 12.03.2012 року, реєстраційний номер 35996076 - визнаються судом необґрунтованими, відповідно задоволенню не підлягають.
Щодо заяви представника відповідача 2 про застосування позовної давності за вх. № 2531/25 від30.01.2025, суд зазначає наступне.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц)
При цьому, п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для вирішення питання спливу строку позовної давності та наслідків її застосування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили в порядку та в строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, згідно ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 23.10.2025.
Суддя Долінська О.З.