вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1951/25
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», м. Вишневе Бучанського району Київської області,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Борисфен», с. Іванків Бориспільського району Київської області,
про стягнення 309 158,95 грн.
за участю представників:
від позивача: Кротов О.Ю., в порядку самопредставництва, положення про Департамент з правового забезпечення від 20.07.2022.;
від відповідача: Вівсяник А.М., адвокат, ордер серії АА №1427385 від 04.04.2024;
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», м. Вишневе Київської області (далі по тексту - ТОВ «Київська обласна ЕК») 12.06.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Борисфен», с. Іванків Київської області (далі по тексту - ТОВ «База відпочинку «Борисфен»), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 309 158, 95 грн., з яких:
251714,95 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором №420087448 від 01.01.2021,
45713,39 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2023 року по квітень 2025 року,
11 730,61 грн. 3% річних, нарахованих за період з 08.11.2023 по 28.05.2025,
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4637, 38 грн. судового збору.
Позов обґрунтований тим, що ТОВ «База відпочинку «Борисфен» є споживачем електричної енергії на підставі заяви-приєднання до Договору №420087448 від 04.11.2020 про постачання електричної енергії споживачу на умовах Комерційної пропозиції «Стандарт-1». Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості електричної енергії за період з липня по жовтень 2023 року, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання з оплати вартості спожитої електричної енергії позивач нараховує та просить стягнути з відповідача проценти річних та інфляційні втрати відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2025 відкрито провадження у справі №911/1951/25, підготовче судове засідання призначено на 14.07.2025.
Цією ж ухвалою суд зобов'язав відповідача ТОВ «База відпочинку «Борисфен» подати суду у строк п'ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази оплати за постачання електричної енергії за договором №420087448 про постачання електричної енергії споживачу за спірний період.
Також, зобов'язано відповідача невідкладно зареєструвати електронний кабінет юридичної особи ТОВ «База відпочинку «Борисфен» в Єдиній судові інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Вказану копію ухвали від 17.06.2025 про відкриття провадження у справі, відповідно до вимог процесуального закону, було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №0601160729930 на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та 07.07.2025 повернуто підприємством зв'язку на адресу суду за закінченням терміну зберігання.
Згідно із частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Гарантований статтею 165 ГПК України п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву сплив 22.07.2025.
11.07.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подала заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2025 підготовче судове засідання відкладено на 18.08.2025.
18.08.2025 до канцелярії суду представник позивача подала заяву про проведення підготовчого судового засідання за відсутності представника ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія».
Ухвалою від 18.08.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу №911/1951/25 до судового розгляду по суті на 01.09.2025. Із залученого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0601184947840 вбачається, що відповідач копію ухвали від 18.08.2025 отримав 04.09.2025.
19.08.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подала клопотання про долучення доказів.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті 01.09.2025 суд оголосив перерву до 07.10.2025, про що присутній представник позивача був повідомлений особисто під розпис, відсутній відповідач у спосіб направлення ухвали про повідомлення в порядку ст.120-121 ГПК України. Із залученого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0601188774001 вбачається, що відповідач копію ухвали від 01.09.2025 отримав 09.09.2025.
Із залученої до матеріалів справи відповіді №16411090 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС вбачається, що відповідач 05.09.2025 зареєстрував електронний кабінет юридичної особи у ЄСІТС.
06.10.2025 через систему «Електронний суд» керівник відповідача подав клопотання з процесуальних питань, в якому просить суд
- повернутись у справі №911/1951/25 до стадії підготовчого провадження;
залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача
Київське квартирно-експлуатаційне управління (код ЄДРПОУ 22991617);
Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 );
Київську обласну військову адміністрацію (код ЄДРПОУ 00011533).
У судове засідання з розгляду справи по суті 07.10.2025 з'явились представники позивача та відповідача. Позивач заперечив щодо задоволення клопотання відповідача від 06.10.2025.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача від 06.10.2025 з процесуальних питань, суд відмовив у його задоволенні з огляду на таке.
Клопотання обґрунтоване тим, що у спірний період нарахування заборгованості за поставлену електроенергію (липень 2023 року - жовтень 2023 року), нежитлові приміщення бази відпочинку перебували у безоплатному користуванні військової частини НОМЕР_3 , доказом чого є Акт від 05.05.2023 прийому-передачі у тимчасове користування нерухомого майна, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Між відповідачем та військовою частиною НОМЕР_3 в інтересах якої виступило Київське КЕУ був укладений договір оренди №530, відповідно до п.4.6 якого здійснення витрат, пов'язаних із фактичним споживанням військовою частиною комунальних послуг та енергоносії є обов'язком Київського КЕУ.
Крім того, відповідач твердить про неправильно здійснений позивачем розрахунок боргу, без застосування Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану.
Також, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів території ліцензованої діяльності ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» як оператора системи розподілу, що здійснює розподіл електричної енергії саме відповідачу, а також матеріали справи не містять відповідної ліцензії позивача на постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до ч.1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Представник відповідача в поясненнях у судовому засіданні 07.10.2025 твердив, що без повернення судом справи на стадію підготовчого провадження не має можливості подати ані відзив на позов, ані докази на його підтвердження. Також твердив про те, що у суду відсутня можливість залучити до участі третіх осіб, позаяк згідно ст. 50 ГПК України таке залучення здійснюється на стадії підготовчого провадження.
Частиною 1 статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до п. 1, 2, 4, 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
Відповідно до частини 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
За змістом наведеної норми закону суду не надано право вирішувати питання про поновлення строку на вчинення процесуальної дії з власної ініціативи; суд має обов'язок розглянути клопотання про поновлення строку та за власним переконанням здійснити оцінку поважності причин, наведених заявником в обґрунтування такого клопотання.
Разом із тим, із таким клопотанням відповідач до суду не звертався. До того ж в судовому засіданні 07.10.2025 представник відповідача відмовився надавати пояснення про причини пропуску процесуальних строків та про причини невиконання відповідачем обов'язку зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС, встановленого ст. 6 ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX, яка набрала чинності 18.10.2023.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20, відповідон до якої суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Європейський суд з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Жодних вагомих підстав для вчинення такої дії, як повернення на стадію підготовчого провадження, відповідачем не наведено. Неотримання поштової кореспонденції за зареєстрованою адресою місцезнаходження, не здійснення з 2023 року реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС, недотримання порядку, передбаченого ст. 119 ГПК України для поновлення пропущених строків є виключно наслідком власної вольової поведінки відповідача та його представника.
Посилання представника відповідача на неможливість подати відзив на позов та докази на його підтвердження є неспроможними. Відповідно до частини 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані:
1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;
2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи;
3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою;
4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;
5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;
6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;
7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до частини 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із частиною 5 ст. 119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Посилання відповідача про необхідність залучення до участі у справі в якості третіх осіб Київське квартирно-експлуатаційне управління, Військову частину НОМЕР_1 , Київську обласну військову адміністрацію жодним чином не підтверджене.
Зокрема письмовий доказ, долучений відповідачем до клопотання, а саме Акт прийому-передачі у тимчасове користування нерухомого майна від 05.05.2023 не підтверджує участь вказаних осіб у зобов'язальних правовідносинах позивача та відповідача, заснованих на господарському договорі про постачання електричної енергії споживачу №420087448 від 04.11.2020, на умовах комерційної пропозиції «Стандарт-1». Інших доказів, зокрема договору оренди №530, на який відповідач посилається у тексті клопотання, суду не подано.
Суд врахував, що відповідач копію ухвали від 18.08.2025 отримав 04.09.2025 та 05.09.2025 зареєстрував електронний кабінет. Тобто протягом місяця до судового засідання 07.10.2025 відповідач мав можливість сформувати відзив та подати докази на його підтвердження одночасно із поданням обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку в порядку ст. 119 ГПК України. Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку можуть визнаватися лише такі обставини, які об'єктивно не залежать від волевиявлення особи, що вчиняє процесуальну дію, пов'язані з наявністю перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення такої дії та підтверджені належним чином.
Доказів наявності об'єктивних обставин, які завадили відповідачу звернутись із відповідним клопотанням, суду не подано.
За таких обставин, суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання з процесуальних питань від 06.10.2025.
Разом із тим, в судовому засіданні 07.10.2025 суд оголосив перерву до 20.10.2025, відповідно надав відповідачу можливість відповідно до процесуального закону сформувати свою позицію та подати відповідні докази.
У судове засідання 20.10.2025 з'явився представник позивача та відповідача. Відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження не подав. Відповідно до частини 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позов ТОВ «Київська обласна ЕК» до ТОВ «База відпочинку «Борисфен» про стягнення 309 158,95 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
04.11.2020 ТОВ «База відпочинку «Борисфен» (споживач) та ТОВ «Київська обласна ЕК» (постачальник) шляхом підписання заяви-приєднання №420087448 уклали договір про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції Стандарт 1. У підписаній відповідачем заяві-приєднанні визначено адресу об'єкту Іванків, Піщана, 43 та ЕІС-код точки комерційного обліку за об'єктом споживача 62Z8811009917303. За умовами договору:
- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.2.1);
- обсяг проданої споживачу електричної енергії визначається ОСР та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідно акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії (п.2.3);
- розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.5.5);
- порядок оплати за електричну енергію встановлюється згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до цього договору. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. Не отримання споживачем рахунку постачальника не звільняє споживача від виконання зобов'язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією (п.5.7);
- цей договір укладається на строк, зазначений в комерційні пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до цього договору, та сплаченого рахунку постачальника (п.13.1);
Разом із договором сторони підписали комерційну пропозицію «Стандарт-1» від 04.11.2020 за якою:
термін постачання визначений до 31.12.2020. Постачання вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або про перегляд умов комерційної пропозиції;
остаточний розрахунок проводиться споживачем за фактично відпущену електричну енергію;
рахунок за фактично спожиту електричну енергію надається постачальником споживачу не пізніше п'ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплати споживачем протягом п'яти робочих днів з дати отримання.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання договору позивач поставив, а відповідач спожив електричну енергію в період з липня по жовтень 2023 року на загальну суму 258 235,82 грн., що підтверджується актами прийняття-передавання електричної енергії
№А-5058813980 від 31.07.2023 за липень 2023 року на суму 258 213,50 грн.;
№А-5078296810 від 31.08.2023 за серпень 2023 року на суму 7,49 грн.;
№А-5176162286 від 30.09.2023 за вересень 2023 року на суму 7,28 грн.;
№А-5118016814 від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 7,55 грн.;
До вказаних актів надано рахунки на оплату.
Позивач визнає, що станом на липень 2023 року у відповідача існувала передплата за минулі періоди у розмірі 6 520,87 грн., відтак, сума заборгованості за липень 2023 року становить 251 692,63 грн.
Крім того, для підтвердження фактичного обсягу спожитої відповідачем електричної енергії позивач надав копію відповіді від 12.05.2025 №04/530/3763 Оператора системи розподілу ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», відповідно до якої, за період липень-жовтень 2023 року відповідач спожив 25 013 квт*год.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що у спірний період за об'єктом відповідача споживачем була військова частина НОМЕР_3 , у зв'язку з чим Київське КЕУ мало обов'язок оплатити спожиту військовою частиною електричну енергію на підставі укладеного договору оренди, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приписами статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положення «Про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448 комунальні послуги та енергоносії надаються відповідно до норм витрат енергоносіїв та комунальних послуг у ЗС України, методики нормування витрат палива на комунально-побутові потреби військових частин відповідно до чинного законодавства України.
Оплата комунальних послуг військовим частинам, що утримуються за рахунок кошторису МО України, провадиться за рахунок відповідних бюджетних асигнувань.
Заявка про потребу в комунальних послугах та енергоносіях (у фізичних показниках) на наступний рік (додаток 17) подається КЕВ (КЕЧ) до КЕУ до 01 вересня, КЕУ до Головного КЕУ ЗС України до 20 вересня поточного року (за кожну військову частину). Заявка підписується відповідним начальником квартирно-експлуатаційного органу.
КЕВ (КЕЧ) або військові частини оформляють договори про надання військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв з відповідними підприємствами та організаціями. Договори до підписання перевіряються та візуються головним бухгалтером і юрисконсультом КЕВ (КЕЧ). За своєчасне укладення договорів відповідає начальник КЕВ (КЕЧ).
Оплата спожитих комунальних послуг та енергоносіїв за військові частини, які розміщуються (у тому числі тимчасово) на фондах, що орендовані МО України, здійснюється за договорами про постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг та енергоносіїв квартирно-експлуатаційними органами, у зоні відповідальності яких знаходяться займані об'єкти, на підставі укладених договорів оренди згідно із пунктом 5.12 розділу V цього Положення.
Матеріали справи не місять жодного укладеного договору, на підставі якого сплата вартості спожитої електроенергії за договором постачання електричної енергії споживачу №420087448 від 04.11.2020, укладеним між позивачем та відповідачем, належить до обов'язків іншої особи. Таких умов не містить також поданий Акт прийому-передачі у тимчасове користування нерухомого майна від 05.05.2023, підписаний між відповідачем та ВЧ НОМЕР_3 .
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не застосував Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, у зв'язку з чим неправильно розрахував кількість спожитої електричної енергії, а відтак і суму боргу.
Відповідач твердить, що визначення щомісячних обсягів спожитої електричної енергії мало відбуватись за середньодобовим обсягом споживання (без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача).
Відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про ринок електричної енергії», Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», від 14 березня 2022 року № 133 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам наказом №148 від 13.04.2022 затверджено Положення «Про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» (далі - Положення), яке було чинним у період з 06.05.2022 до 05.12.2023.
Відповідно до п. 1 Положення учасники роздрібного ринку електричної енергії керуються вимогами Закону України «Про ринок електричної енергії» та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням цього Положення, для забезпечення стабільної роботи ринку електричної енергії в умовах воєнного стану.
Відповідно до п. 9 Положення обсяги споживання електричної енергії визначаються з урахуванням таких особливостей:
1) обсяги споживання електричної енергії на об'єктах споживачів визначаються відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 311 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 20 березня 2020 року № 716) (далі - Кодекс комерційного обліку електричної енергії), крім об'єктів споживачів, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях;
2) обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються:
з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення);
приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об'єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам;
приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача;
у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу.
Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи;
3) оператор системи з урахуванням підстав, зазначених в абзацах третьому та четвертому підпункту 2 цього пункту, має перерахувати обсяги електричної енергії на підставі заяви споживача із дати підтвердженого виникнення підстав.
Після отримання оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії документально підтверджених фактичних показів лічильника(ів), у тому числі після припинення чи скасування воєнного стану, щомісячні обсяги спожитої електричної енергії споживачем визначаються за середньодобовим обсягом споживання, який розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів лічильника(ів) та кількості днів між цими зчитуваннями (без урахування днів, коли відбувались перерви в електропостачанні споживача).
Суд зазначає, що норма про визначення обсягу спожитої електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання (абзац 2 пп. 3 п. 9 Положення) застосовується до споживачів, на території яких ведуться або велись бойові дії, або на тимчасово окупованих територій, для перерахунку обсягів електричної енергії на підставі заяви споживача з урахуванням підстав, зазначених в абзацах третьому та четвертому підпункту 2 пункту 9 Положення.
Об'єкт споживача, не розташований на території, на якій ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованій території, відтак, обсяги споживання електричної енергії на об'єкті споживача визначається відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії (пп. 1 п.9 Положення), а не за середньодобовим обсягом споживання, як про те твердить відповідач.
Суд перевірив нараховані обсяги спожитої електричної енергії за об'єктом відповідача та встановив, що такі визначені відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами комерційної пропозиції рахунок за фактично спожиту електричну енергію надається постачальником споживачу не пізніше п'ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплати споживачем протягом п'яти робочих днів з дати отримання.
Суд звертає увагу, що спірні акти прийняття-передавання електричної енергії не місять підпису відповідача, при цьому, укладений між сторонами договір не передбачає порядку та форми надсилання вказаних актів та рахунків споживачу.
Пунктом 5.7 договору встановлено, що не отримання споживачем рахунку постачальника не звільняє споживача від виконання зобов'язань з оплати електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.
Суд встановив, що спірні акти приймання передавання електричної енергії та рахунки до них були направлені споживачу 14.05.2025 листом з описом вкладення №0840100534396. Як вбачається з трекінгу поштового відправлення, споживач отримав вказаний лист 19.05.2025.
Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується, зокрема, в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Приписами ст. 253 та 254 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач мав обов'язок в будь-якому випадку оплатити спожиту електричну енергію у липні 2023 року до 21.08.2023; у серпні 2023 року до 20.09.2023; у вересні 2023 року до 20.10.2023; у жовтні 2023 року до 21.11.2023.
Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
ТОВ «База відпочинку «Борисфен»» доказів оплати спожитої у липні-жовтні 2023 року електричної енергії за договором №420087448 від 04.11.2020 про постачання електричної енергії споживачу, у розмірі більшому, ніж визнає та доводить суду позивач, суду не подало, у тому числі на вимогу п.3 ухвали від 17.06.2025 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання на всій території України.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 251 714,95 грн. є документально підтверджена, законна та така, яку слід задовольнити повністю.
У зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання з оплати вартості спожитої електричної енергії, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 45713,39 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з листопада 2023 року по квітень 2025 року, 11 730,61 грн. 3% річних, нарахованих за період з 08.11.2023 по 28.05.2025,
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд, здійснивши власний розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, визначивши період прострочення, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем,
ПеріодБорг, грн.Строк оплатиПеріод прострочення в межах заявленого позивачем3%, грн.Інфляційні нарахування (по квітень 2025 року), грн.
липень 2023251 692,6321.08.202308.11.23-28.05.2511 729,5745 709,34
серпень 20237,4920.09.202308.11.23-28.05.250,351,36
вересень 20237,2820.10.202308.11.23-28.05.250,341,32
жовтень 20237,5521.11.202322.11.23-28.05.250,341,33
ВСЬОГО 11 730,6045 713,35
встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача процентів річних становить 11 730,60 грн., вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 45 713,35 грн., у зв'язку з чим вказані вимоги слід задовольнити частково.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Київська обласна ЕК» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «База відпочинку «Борисфен» 251 714,95 грн. основного боргу, 45 713,35 грн. інфляційних втрат та 11 730,60 грн. процентів річних.
Звертаючись до суду з позовом, позивач за платіжними інструкціями №4266 від 06.06.2025 на суму 4 334,58 грн. та № 3335 від 19.02.2024 на суму 302,80 грн. сплатив судовий збір у загальному розмірі 4 637,38 грн.
Разом із тим, зважаючи на ціну позову (309 158,95 грн.) та враховуючи, що позовна заява була подана через систему «Електронний суд», судовий збір мав розраховуватись із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а тому при поданні позову позивач мав сплатити 3 709,91 грн. судового збору.
Відтак, оскільки спір у справі виник у результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у сумі 3 709,90 грн., тобто пропорційно задоволеним вимогам.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права вирішити питання повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 927,47 грн. у спосіб звернення до суду з відповідним клопотанням відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Борисфен» (08335, Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, вул. Піщана, буд 43, ідентифікаційний код 35126113)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8-В, ідентифікаційний код 42094646)
251 714,95 грн. (двісті п'ятдесят одну тисячу сімсот чотирнадцять гривень дев'яносто п'ять копійок) основного боргу,
45 713,35 грн. (сорок п'ять тисяч сімсот тринадцять гривень тридцять п'ять копійок) інфляційних втрат,
11 730,60 грн. (одинадцять тисяч сімсот тридцять гривень шістдесят копійок) процентів річних,
3 709,90 грн. (три тисячі сімсот дев'ять гривень дев'яносто копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 23.10.2025.
Суддя О.В. Конюх