ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.10.2025Справа № 910/7905/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства теплозабезпечення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про внесення змін до договору,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Твердохліб М.В.;
У червні 2025 року Комунальне підприємство теплозабезпечення (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - Компанія) про внесення змін до укладеного між сторонами договору від 21 вересня 2022 року № 8009-ПСО(ТКЕ)-10, у якому позивач просив: доповнити розділ 5 договору пунктом 5.7. та викласти його в наступній редакції: "Розрахунки за Договором в обсязі заборгованості з різниці в тарифах, підтвердженої для Споживача територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету за цільовим призначенням в порядку організації взаєморозрахунків, встановленому законодавством. До завершення процедури врегулювання заборгованості Споживача за рахунок видатків Державного бюджету, розрахунки між сторонами за Договором на узгоджену суму заборгованості з різниці в тарифах можуть здійснюватися виключно шляхом відступлення Споживачем на користь Постачальника права вимоги на відшкодування заборгованості з різниці в тарифах"; внести зміни до пункту 5.1. розділу 5 договору та викласти його в наступній редакції: "Крім випадків, передбачених пунктом 5.7 цього Договору, Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого Споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього Договору".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 червня 2025 року було відкрито провадження у справі № 910/7905/25 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17 липня 2025 року.
11 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останній проти задоволення позову заперечував та вказав, що запровадження воєнного стану на всій території України не є підставою для внесення змін до укладеного між сторонами договору, оскільки такий правочин був підписаний між сторонами вже під час дії вказаної обставини. Укладаючи договір на визначених у ньому умовах, позивач повністю усвідомлював обставини його укладання, зокрема, і спричинені агресією проти України та запровадженням воєнного стану наслідки. При цьому, позивач мав можливість звернутись до будь-якого постачальника природного газу, який діяв у той час на ринку, та укласти договір постачання природного газу на погоджених умовах. У свою чергу, оплата за фактично поставлений природний газ відповідає положенням Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України "Про ринок природного газу" (далі - Закон) та Правилам постачання природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30 вересня 2015 року № 2496, а також Положенню про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2022 року № 812 (далі - Положення № 812). Здійснення розрахунку за фактично отриманий природний газ не може бути крайньою формою невигідного становища, оскільки розрахунки між сторонами могли б проводитися за умовами передоплати, а не післяплати. Отже, посилання на статтю 233 ЦК України та твердження позивача про те, що умови спірного договору в частині оплати фактично поставленого природного газу є вкрай невигідними (кабальними), є безпідставними. Крім того, позивач просить суд визнати недійсними пункти договору, якими встановлюється порядок і строк оплати за вже поставлений природний газ. Однак, Законом встановлено, що строки й порядок оплати є істотними умовами договору постачання природного газу та зміні не підлягають. У свою чергу, процедура врегулювання заборгованості за рахунок видатків із Державного бюджету є чітко регламентованою Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" (далі - Закон № 2479-IX) і здійснюється на підставі укладеного договору про організацію взаєморозрахунків, а не через внесення змін до вже укладеного між сторонами правочину. На момент укладення спірного договору сторони знаходились у рівних умовах. У той же час, невиконання позивачем своїх зобов'язань з оплати за поставлений за вказаним правочином природний газ спричиняє додатковий негативний вплив на фінансово-економічне становище відповідача. При цьому, відповідач не є учасником правовідносин, які склались між позивачем і державою щодо встановлення тарифів на природний газ. Свої зобов'язання перед Підприємством з поставки природного газу Компанія виконала належним чином та в повному обсязі. На думку відповідача, Підприємство не довело того, що внаслідок укладання спірного договору останнє опинилося у важкому фінансовому становищі чи йому було завдано збитки. Відповідач наголошував на тому, що поведінка позивача є недобросовісною й фактично направлена на уникнення сплати заборгованості за спожитий природний газ.
16 липня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від цієї ж дати вих. № 2 про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні 17 липня 2025 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення засідання на 28 серпня 2025 року.
26 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання від цієї ж дати про його участь у призначеному засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв'язку "Easycon". У цьому ж клопотанні представник позивача просив суд поновити процесуальний строк на його подання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 серпня 2025 року в задоволенні клопотання Підприємства про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого статтею 197 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), було відмовлено та залишено без розгляду клопотання позивача від 26 серпня 2025 року про участь його представника в засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
У підготовчому засіданні 28 серпня 2025 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення засідання на 25 вересня 2025 року.
Цього ж дня через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання від цієї ж дати про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті на 16 жовтня 2025 року.
У судовому засіданні представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити, з огляду на його необґрунтованість. Позивач явку свого уповноваженого представника в призначене засідання не забезпечив, будь-яких додаткових заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд
21 вересня 2022 року між Підприємством і Компанією було укладено договір постачання природного газу № 8009-ПСО(ТКЕ)-10, за умовами якого остання зобов'язалась поставити позивачу, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення № 812, природний газ, а Підприємство - прийняти й оплатити зазначений товар на умовах цього правочину.
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений їх печатками в установленому законом порядку.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (пункт 1.2. вказаного правочину).
Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору (у редакції додаткової угоди від 3 квітня 2024 року № 4) постачальник передає споживачу замовлений останнім обсяг (об'єм) природного газу в період з вересня 2022 року по березень 2023 року (включно) в кількості 13 527,021 тисяч м3. У квітні 2023 року постачальник передає споживачу обсяг (об'єм) природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2023 року № 277. Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2. цього правочину. Сторони узгодили, що обсяг І (фіксований) природного газу використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що постачальник передає споживачу в загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється таким чином: ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. договору як обсяг І (фіксований) за 1000 м3 газу без ПДВ - 6 183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420,00 грн; тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того, ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 м3. Всього ціна газу для обсягу І (фіксований) за 1000 м3 з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583,89 грн (пункт 4.1. договору).
Згідно з пунктом 5.1. вказаного правочину споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.
Пунктом 5.4. вказаного правочину визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором.
За пунктом 5.5. договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ; у четверту чергу - компенсація вартості робіт, пов'язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.
Згідно з підпунктами 2, 4 пункту 6.2. вказаного правочину споживач зобов'язаний виконати умови пунктів 2.1., 3.3., 5.1. та 5.2. договору; прийняти газ на умовах зазначеної угоди, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим правочином і використовувати його відповідно до визначених сторонами умов.
У свою чергу, постачальник згідно з підпунктом 4 пункту 6.3. договору має право отримати оплату за переданий природний газ у розмірі та в строки, визначені цим правочином.
За пунктами 9.1., 9.2. договору споживач має право на вільний вибір постачальника шляхом укладення з ним договору постачання природного газу відповідно до умов і положень, передбачених Правилами постачання природного газу. Якщо споживач має намір укласти договір з іншим постачальником, споживач зобов'язаний виконати свої зобов'язання по розрахунках за природний газ перед Компанією.
Згідно з пунктом 13.1. вказаного правочину (у редакції додаткової угоди від 3 квітня 2024 року № 4) останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) і діє до 30 квітня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Відповідно до пункту 13.3. вказаного правочину усі зміни й доповнення до цього договору оформлюються у формі додаткової угоди та підписуються уповноваженими представниками сторін, у тому числі з урахуванням пункту 13.6. цього правочину, крім випадків, коли укладання додаткових угод не потребується відповідно до умов чинного законодавства України та/або даного договору.
Сторони, підписуючи цей договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись під час дії даного правочину, з дотриманням вимог щодо реєстрації КЕП та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв'язку, підписаних з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, але не виключно, системи обміну електронним документами "M.E.Doc". Перелік документів, які сторони можуть укладати в електронній формі в тому числі, але не виключно: цей договір, додаткові угоди, що укладаються в період дії договору й передбачають внесення будь-яких змін до його умов, додатки до договору/додаткових угод; акти приймання-передачі природного газу; листи, повідомлення, заяви та інші документи, які мають або можуть подаватися сторонами з метою виконання цього договору (пункт 13.6. вказаного правочину).
За частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Як зазначали сторони в своїх заявах по суті справи, а також представник відповідача в судовому засіданні, на виконання умов вказаного правочину Компанія у період з листопада 2022 року по березень 20203 року передала, а Підприємство - прийняло та спожило природний газ для виробництва теплової з метою надання комунальних послуг населенню (обсяг І за договором) на загальну суму 121 314 611,29 грн. Однак, Підприємство повну оплату за спожитий природний газ за спірним правочином не здійснило.
У своєму позові Підприємство зазначало, що Законом № 2479-IX було встановлено мораторій на підвищення тарифів та внесено зміни до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення". Ведення воєнного стану в Україні та встановлення мораторію на підвищення тарифів стали причиною для істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладання спірного правочину. Зокрема, Підприємство не може здійснити погашення наявної заборгованості з різниці в тарифах після її виникнення, оскільки джерелом погашення (компенсації) такого боргу є Державний бюджет України. Водночас, законами України про Державний бюджет України на відповіді роки не було передбачено коштів для вказаної компенсації. Крім того, Законом № 2479-IX було зупинено дію абзацу 9 статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" щодо взаєморозрахунків або перерахування субвенції на компенсацію заборгованості з різниці в тарифах. Зазначені обставини, на думку Підприємства, є підставами для внесення змін до спірного договору постачання природного газу шляхом доповнення його пунктом 5.7. у наступній редакції: "Розрахунки за Договором в обсязі заборгованості з різниці в тарифах, підтвердженої для Споживача територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету за цільовим призначенням в порядку організації взаєморозрахунків, встановленому законодавством. До завершення процедури врегулювання заборгованості Споживача за рахунок видатків Державного бюджету, розрахунки між сторонами за Договором на узгоджену суму заборгованості з різниці в тарифах можуть здійснюватися виключно шляхом відступлення Споживачем на користь Постачальника права вимоги на відшкодування заборгованості з різниці в тарифах", а також внесення змін до пункту 5.1. розділу 5 договору шляхом його викладення в наступній редакції: "Крім випадків, передбачених пунктом 5.7 цього Договору, Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого Споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього Договору".
Також у своєму позові Підприємство посилалося на те, що воно зверталося до відповідача із заявою від 21 травня 2025 року № 466 про укладання додаткової угоди до договору № 5 (копія цієї заяви наявна в матеріалах справи). Однак, вказана заява була залишена без відповіді та задоволення. Позаяк, докази направлення вказаної заяви відповідачу, як і сам текст проекту додаткової угоди № 5 (який значиться в додатках до відповідної заяви позивача, у матеріалах справи відсутні й Підприємством до позову додано не було.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 19 лютого 2025 року в справі № 910/6198/24 зазначено, що укладення договору під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах є підставою для визнання такого правочину недійсним за статтею 233 ЦК України. Однак, вказана норма Кодексу не передбачає можливості внесення змін до договору, у тому числі й шляхом його доповнення, у випадку укладення правочину під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах.
Разом із цим, судом враховано, що Підприємство як на момент укладення спірного правочину, так і на момент вирішення даного спору судом, вільне у виборі будь-якого продавця природного газу на ринку природного газу за цінами, що вільно встановлюються на ринку, а не тільки шляхом отримання природного газу від Компанії, що безпосередньо вбачається з положень Закону та пунктів 6.1., 9.1. спірного правочину.
За частинами 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1 статті 652 ЦК України).
Суд звертає увагу на те, що пункт 13.3. договору передбачає механізм внесення змін до нього - виключно шляхом укладення між сторонами відповідної додаткової угоди.
Однак, у матеріалах справи відсутня така підписана обома сторонами додаткова угода про внесення змін до спірного правочину.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частини 1 та 2 статті 652 ЦК України).
Зміна договору в зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 ЦК України).
За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 17 січня 2024 року в cправі № 916/1592/22.
Внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов'язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 16 серпня 2023 року в справі № 910/17639/21.
Судом враховано, що 19 серпня 2022 року набрав чинності Закон № 2479-IX, за статтею 1 якого протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, у якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на послуги: з розподілу природного газу; теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Статтею 2 цього ж Закону встановлено, що суб'єктам господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, щодо яких запроваджено мораторій згідно з частиною 1 статті 1 цього Закону, компенсується заборгованість з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
При цьому, частиною 2 статті 3 вищевказаного Закону передбачено, що кошти, отримані з державного бюджету на фінансування гарантій і компенсацій, передбачених частинами 1-3 статті 2 цього Закону, за виключенням сум відшкодування витрат, понесених суб'єктами ринку природного газу та у сфері теплопостачання внаслідок воєнних дій та з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій на ремонт пошкоджених виробничих потужностей та інфраструктури, використовуються виключно для розрахунків з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", АТ "Укртрансгаз" з метою подальшої закупівлі зазначеними суб'єктами природного газу для забезпечення потреб опалювального сезону 2022/2023 років, у тому числі для забезпечення балансування газотранспортної системи України, та для розрахунків з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України".
Стаття 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачає, що Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Доводи позивача щодо підстав для внесення змін до договору зводяться фактично до скрутного матеріального становища та неможливість оплати спожитого природного газу, який вже був поставлений Компанією за договором, у зв'язку з відсутністю компенсації з боку держави різниці між економічно обґрунтованими та фактично затвердженими тарифами на теплову енергію.
Натомість вищевказаними приписами чинного законодавства прямо передбачено, що джерелом компенсації втрат позивача є бюджетні кошти, а не кошти інших суб'єктів господарювання.
Зокрема, частиною 2 статті 2 Закону № 2479-IX встановлено, що підприємствам, на які поширюється дія мораторію на підвищення тарифів, компенсується заборгованість з різниці в тарифах на умовах і в порядку, визначених законом.
Механізм проведення взаєморозрахунків між підприємствами теплопостачання та постачальниками газу за рахунок коштів державного бюджету врегульовано статтею 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
Крім того, Закон № 2479-IX встановлює єдину підставу для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах - це договір про організацію взаєморозрахунків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського Суду від 23 квітня 2024 року в справі № 925/636/23.
Отже, обставини, на які посилався позивач як істотні в розумінні статей 651, 652 ЦК України, є чітко врегульованими вищевказаними нормативно-правовими актами й не потребують додаткового внесення змін до укладеного між сторонами договору.
У свою чергу, зволікання у вчиненні державою протягом тривалого часу дій щодо реалізації наданих нею гарантій щодо компенсації позивачу різниці в тарифах не є наслідком неправомірної поведінки Компанії й не залежить від волевиявлення останньої.
Відповідач також не є суб'єктом, на якого чинне законодавство покладає обов'язок компенсувати позивачеві фінансові втрати, викликані державним тарифним регулюванням.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 19 лютого 2025 року в справі № 910/6198/24, від 15 липня2025 року в справі № 910/4381/24 та від 29 липня 2025 року в справі № 910/4359/24.
Судом також враховано, що позивач просить внести зміни до умов договору в частині порядку розрахунків між сторонами за вже поставлений Компанією газ за обумовленою ціною, що очевидно матиме наслідком порушення справедливого балансу інтересів сторін, на який посилалося саме Підприємство у своєму позову.
Крім того, у пункті 7.2. договору сторони на виконання вимог Положення № 812 прямо передбачили, що у разі наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Отже, умовами укладеного між сторонами договору вже враховані інтереси позивача у разі неотримання ним спірної бюджетної компенсації.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що Підприємством у встановленому законом порядку не було наведено належними доказами наявності підстав для зміни умов укладеного між сторонами договору у відповідності до статтей 651, 652 ЦК України.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.
За змістом зазначених норм, внесення змін можливе лише до чинного договору (такого, що діє на час звернення до суду з позовом та ухвалення відповідного судового рішення). В іншому випадку буде відсутній предмет спору, яким і є у такому разі договір, до якого вносяться зміни.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду: від 7 серпня 2018 року в справі № 910/7981/17, від 18 листопада 2019 року в справі № 910/16750/18.
За пунктом 13.1. договору (з урахування змін, внесених додатковою угодою від 3 квітня 2023 року № 4) сторони погодили строк його дії - до 30 квітня 2023 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Однак, докази продовження строку дії вказаного договору після 30 квітня 2023 року матеріали справи не містять й сторонами до суду подані не були.
Отже, на момент прийняття рішення у даній справі строк дії спірного договору вже закінчився, що є самостійною додатковою підставою для відмови в задоволенні вимоги Підприємства про внесення змін до вказаного договору.
Інші доводи, на які посилалося сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог Підприємства.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Підприємства слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23 жовтня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко