ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.10.2025Справа № 910/10360/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Усатенко І.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Департаменту патрульної поліції
до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
про стягнення 130 000,00 грн.
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Департамент патрульної поліції (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі-відповідач) про стягнення 130000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень Закону України "Про страхування" Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
03.09.2025 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 25.08.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
24.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач визнав пред'явлені позивачем вимоги на суму 128 500,00 грн. та зазначав про наявність підстав для зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
25.09.2021 року о 14 год. 01 хв., в м. Києві, на шосе Брест-Литовське, 7Б, відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «Ford Transit», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та службового автомобіля TOYOTA COROLLA, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням інспектора ОСОБА_2 (згідно довідки № 3021271611670085 про дорожньо-транспортну пригоду від 25.09.2021).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Ford Transit», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована за полісом №АР5482454 у Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" на суму страхового відшкодування за шкоду заподіяному майну - 130 000,00 гривень 00 коп. та розмір франшизи 1500,00 гривень 00 коп.
21.10.2021 представником власника службового транспортного засобу направлено до страхової компанії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування.
З довідки №3021271611670085 про дорожньо-транспортну пригоду, видану Управлінням патрульної поліції в місті Києві, вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем Ford Transit, д.н. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння (більше 0,2 до 0,5 проміле). У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Звітом з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 2282, складеного 17.11.2021 року ФОП Праворським В'ячеславом Володимировичем , встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Toyota Cоrolla, д.н. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження, склала 447 871,00 грн.
Як вбачається із висновку експертного дослідження № ЕД-19-23/14948 АВ від 18.05.2023, вартість матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу TOYOTA COROLLA, номерний знак НОМЕР_2 у результаті пошкодження, яке сталася 25.09.2021, то станом на 18.05.2023 (момент проведення експертного дослідження) складає 652 262 грн. 40 коп.
Крім того, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року у справі № 759/24803/21, зупинено судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100000000860 від 25.09.2021, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, до звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 , який перебуває на військовій службі в особливий період, з військової служби.
20.05.2025 начальником управління патрульної поліції ДПП було направлено запит до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції про надання інформації щодо надходження суми страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн від ПрАТ "Європейський страховий альянс".
28.05.2025 управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку надало відповідь на лист від 20.05.2025 та повідомило те, що на рахунок позивача від відповідача не надходило страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну ДПП внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю службового автомобіля TOYOTA COROLLA, номерний знак НОМЕР_2 .
Таким чином, станом на момент подання даної позовної заяви Департамент патрульної поліції не отримав суму страхового відшкодування за шкоду заподіяному майну в розмірі 130 000,00 грн, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що визнає пред'явлені позивачем вимоги на суму 128 500,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
За приписами п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 статті 1187 та п. 1 частини 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За положеннями статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з п.1 частини 2, частини 3 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачене відшкодування в меншому або більшому розмірі.
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі №910/20412/16.
З довідки №3021271611670085 про дорожньо-транспортну пригоду, видану Управлінням патрульної поліції в місті Києві, вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем Ford Transit, д.н. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння (більше 0,2 до 0,5 проміле).
Однак, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року у справі № 759/24803/21, зупинено судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100000000860 від 25.09.2021, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, до звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 , який перебуває на військовій службі в особливий період, з військової служби.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування").
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Ford Transit, д.н. НОМЕР_1 , яким спричинено ДТП, застрахована за полісом №АР5482454 у Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" на суму страхового відшкодування за шкоду заподіяному майну - 130 000,00 гривень 00 коп. та розмір франшизи 1500,00 гривень 00 коп.
Станом на дату спірної ДТП (25.09.2021) поліс № АР5482454 був чинним.
Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Оскільки цивільно-правова відповідальність особи, що користується транспортним засобом Ford Transit, д.н. НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ "Європейський страховий альянс" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Судом встановлено, що 21.10.2021 представником власника службового транспортного засобу направлено до страхової компанії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування.
Однак повідомлення залишено без відповіді та задоволення.
Судом з матеріалів справи встановлено, що на момент винесення рішення у даній справі сума страхового відшкодування відповідачем не сплачена, а отже наведене свідчить про те, що відповідачем порушено право позивача на відшкодування збитку.
Суд відзначає, що позивачем належним чином у встановленому законом порядку підтверджено заподіяння позивачу шкоди внаслідок пошкодження у ДТП службового транспортного засобу.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що визнає пред'явлені позивачем вимоги на суму 128 500,00 грн та зазначав про наявність підстав для зменшення суми страхового відшкодування на суму франшизи.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" відшкодування майнової шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 128 500.00 грн (130 000,00 - 1500,00 (франшиза).
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог у розмірі 128 500,00 грн страхового відшкодування.
Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 86, 129, 232, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Департамент патрульної поліції задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (03039, Україна, місто Київ, проспект Науки, будинок 3; ідентифікаційний код 19411125) на користь Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; ідентифікаційний код 40108646) суму страхового відшкодування в розмірі 128 500 (сто двадцять вісім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 394 (дві тисячі триста дев'яносто чотири) грн 50 коп.
3. В іншій частині у позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.
Рішення складено та підписано: 23.10.2025.
Суддя І.В.Усатенко