ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.10.2025Справа № 910/10413/25
За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу"
до Приватного акціонерного товариства "Астра Люкс"
про стягнення 68545,13 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" до Приватного акціонерного товариства "Астра Люкс" про стягнення 68545,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом № 44/02-24-РМ від 29.02.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10413/25; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем в його електронному кабінеті 29.08.2025.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
22.10.2025 від відповідача надійшло клопотання про зменшення суми неустойки на 90%. Клопотання мотивовано нетривалим простроченням (1 день), перебуванням виробництва у місті Прилуки, Чернігівської області та значною кількістю повітряних тривог. Відповідач є добросовісним контрагентом та виконує свої зобов'язання, а неустойка не повинна мати на меті надмірне збагачення кредитора.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.02.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "Астра Люкс" (постачальник) укладено контракт (договір) про закупівлю № 44/02-24-РМ, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити Замовнику Костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1, з тканини без обробки (ДК 021:2015 - 35810000-5: Індивідуальне обмундирування) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-01-31-008908-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 4.1. контракту постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).
Відповідно до п. 5 Специфікації (Додаток №1) до контракту в редакції додаткової угоди № 1 від 29.03.2024 сторони погодили поставку 25000 комплектів Товару наступним чином: - 5000 комплектів Товару в строк до 30.04.2024 року; - 5000 комплектів Товару в строк до 30.04.2024 року; - 15000 комплектів Товару в строк до 31.05.2024 року.
Відповідно до п.4.2. контракту поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).
Відповідно до п. 4.3. контракту заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару.
На виконання п. 4.3. контракту позивач направив заявку №R000057 від 04 березня 2024 року на поставку 5000 комплектів Товару в строк до 31.03.2024 року, заявку №R000058 на поставку 5000 комплектів Товару в строк до 30.04.2024 року, заявку №R000059 на поставку 15000 комплектів Товару в строк до 31.05.2024 року.
Як уже було зазначено вище, Додатковою угодою №1 від 29 березня 2024 року сторони узгодили нові строки поставки Товару: 10000 комплектів Товару в строк до 30.04.2024 року та 15000 комплектів товару в строк до 31.05.2024 року.
Відповідно до п. 6.7 контракту після здійснення перевірки товару відповідно до п. 6.3, 6.4 договору у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, а постачальник передає підписаний акт приймання товару на підпис замовнику разом з оригіналом товарно-транспортної накладної, після чого замовник повертає належні екземпляри акту приймання товару постачальнику та отримувачу.
Згідно п. 6 додатку № 1 до контракту відповідно до п. 13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.06.2024, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання.
Отже, за заявкою №R000057 (кінцева дата поставки - 30.04.2024 року) відповідач поставив 1660 комплектів Товару відповідно до Акту №25 від 31.03.2024 року та 3340 комплектів Товару відповідно до Акту №39 від 15.04.2024 року.
За заявкою №R000058 (кінцева дата поставки - 30.04.2024 року) відповідач поставив 1728 комплектів Товару відповідно до Акту №251 від 30.04.2024 року та 3272 комплектів Товару відповідно до Акту №257/1 від 02.05.2024 року.
За заявкою №R000059 (кінцева дата поставки - 31.05.2024 року) Відповідач поставив 5000 комплектів Товару відповідно до Акту №446 від 31.05.2024 року, 5055 комплектів Товару відповідно до Акту №242 від 30.05.2024 року та 4945 комплектів Товару відповідно до Акту №259 від 31.05.2024 року.
З поданих до матеріалів справи доказів вбачається виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару у повному обсязі.
Однак, товар, поставлений згідно Акту №257/1 від 02.05.2024 року на суму 13709025,60 грн мав бути поставлений у строк до 30.04.2024, натомість поставка була здійснена 02.05.2024.
Через прострочення відповідача позивач звернувся з претензією від 31.07.2024 № 2165/3324, з урахування уточнення інформації № 2165/5789/06-2025 від 14.08.2025, в якій вимагав сплатити пеню у розмірі 68545,13 грн. Докази направлення долучені до матеріалів справи.
Відповідач відповіді на претензію не надав, суму пені не сплатив.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Судом встановлено, що товар на суму 13709025,60 грн був поставлений відповідачем з простроченням на 1 день (01.05.2024), оскільки, строк поставки був визначений до 30.04.2025, натомість відповідно до Акту №257/1 від 02.05.2024 року поставка мала місце 02.05.2024.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 8.2. контракту у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань.
Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем. Та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, а суму пені у розмірі 68545,13 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 90%.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на позиції Верховного Суду, зокрема: зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21. Також Велика Палата Верховного Суду нагадала, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Також відповідач вказує, що ПрАТ «АСТРА ЛЮКС» позиціонується як добросовісний постачальник; інтереси сторін, які заслуговують на увагу: 1) постачальник виконує свою роль у підтриманні галузі обороноздатності держави забезпеченням потреб оборони, тому працівники ПрАТ «АСТРА ЛЮКС» мають бронювання за наказом Міністерства оборони України 46 дск від 12.08.2025; 2) підприємство має значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої в свою чергу оплачуються обов'язкові податки і збори до державного бюджету, як приклад, за вересень 2025 - 293 особи, фонд заробітної плати склав 4 538,2 тис.грн. (4 млн. грн), що підтверджується звітом із праці 1-ПВ за вересень 2025; ступінь виконання зобов'язання: поставка на 100% виконана з незначним простроченням (допущено лише 1 день прострочення); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання: Постачальник знаходиться в м.Києві, основні виробничі потужності Постачальника знаходяться в м.Прилуки Чернігівської області, на які також негативно впливає загальна військова мобілізація, військові дії, введення комендантської години, постійні масовані ракетні та артилерійські обстріли, пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури у м.Києві та Київській області, Чернігівської області, що провокує дефіцит енергопотужностей та вимушене обмеження споживання електроенергії, збільшення кількості та тривалості повітряних тривог в зв'язку з цим, унеможливлює виконання роботи тривалий час, що стало перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення здійснення господарської діяльності та ускладнення виконання зобов'язань за укладеними договорами у відведені строки; поведінка винної сторони: Постачальник за власні кошти без передоплати в повному обсязі поставив Замовнику товар по Договору, товар прийнятий Замовником без заперечень, претензії щодо кількості або якості товару відсутні; майновий стан сторін: Покупець не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із незначним простроченням поставки по Договору, стягнення з постачальника такої надмірної неустойки краще би пішло на розвиток діяльності постачальника, а не на збагачення замовника. Крім того, при укладенні Договору у лютому 2024 року гарантування постачальником здійснення поставки товару своєчасно попри наявність воєнного стану було виправданим, адже Відповідач не міг передбачити, що після прийняття участі у цій закупівлі та підписання Договору, зокрема, Київська область та м.Київ зазнає значних ракетних обстрілів, відбуватимуться постійні відключення світла, що само по собі негативно вплине на його підприємницьку діяльність та виконання зобов'язань за Договором. Також не можливо було передбачити, що Чернігівська область, зокрема м.Прилуки буде схильне до тривалих повітряних тривог і сповіщень про ракетну небезпеку, протягом яких співробітники всіх виробничих приміщень зобов'язані перебувати в укриттях. Ці обставини є загально відомими, задокументованими урядовими органами на місцях та опублікованими ЗМІ після кожного з таких випадків у багатьох джерелах масової інформації як місцевих, так і державних.
Суд відзначає, що зазначені відповідачем обставини, дійсно є поважними і можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій. Також суд враховує, що відповідач є виробником товару та здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану. Суд вважає доречним зауваження відповідача, що здійснення підприємницької (господарської) діяльності у період дії воєнного стану слід розцінювати більше не як здійснення діяльності на власний ризик, а більше як забезпечення громадян робочими місцями, сплату податків, а отже і як складова забезпечення життєдіяльності країни. Судом враховано, що прострочення відповідача тривало 1 день, а ставка пені за несвоєчасне виконання не грошового зобов'язання нормативно не обмежена. Відповідачем до матеріалів справи долучено звіт із праці щодо кількості працівників, договір оренди нежитлових приміщень в підтвердження перебування виробничих потужностей в місті Прилуки, роздруківку сигналів повітряних тривог за період з 01.07.2025 по 27.08.2025; з 27.07.2025 по 12.09.2025 в Чернігівській області.
За таких умов, суд вважає за можливе зменшити суму пені на 90 %. А отже з відповідача підлягає стягненню, пеня у розмірі 6854,51 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не заперечено та не спростовано обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Про наслідки не подання відзиву, відповідач був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у сумі 6854,51 грн.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в тому числі і в частині зменшення неустойки.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Астра Люкс" (03061, м. Київ, вул. Бориславська, 54, ідентифікаційний код 19255777) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, ідентифікаційний код 44830311) пеню у розмірі 6854 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн 51 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 61690,62 грн - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко