22.10.2025 Справа № 908/3219/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко Ірина Вікторівна, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТІМУСАГРО ТРЕЙД» про забезпечення позову у справі № 908/3219/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТІМУСАГРО ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 41161689, пр.Богдана Хмельницького, буд. 122, корпус Е-5, кім.11, м.Дніпро, 49033)
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВОВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО «ПЛАВЕРС, ЛТД КО» ( ідентифікаційний код 22157340, вул. Академічна, буд. 34, м. Запоріжжя, 69039
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА МАТВІЇВКА» (ідентифікаційний код 30700856, вул. Центральна, буд. 75Б , с.Матвіївка, Запорізький район , Запорізька область, 70035)
до відповідача 3 : Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР» (ідентифікаційний код 00849043, вул. Садова, буд. 11Б с. Лежине, Запорізький район, Запорізька область, 70341)
до відповідача 4: Сільськогосподарського виробничого кооперативу «МИР» (ідентифікаційний код 30887310, вул. Східна, буд. 178, с. Приморське, Василівський район, Запорізька обл., 70610)
до відповідача 5: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР»( ідентифікаційний код 32090116, вул. Урожайна, буд.21, с. Степне, Запорізький район, Запорізька обл., 704320
про визнання недійсними правочинів
без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 3537/08-07/25 від 2010.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТІМУСАГРО ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВОВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО «ПЛАВЕРС, ЛТД КО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА МАТВІЇВКА» Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР», Сільськогосподарського виробничого кооперативу «МИР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР» про :
- визнання недійсним з моменту укладення договору тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги №1 від 01.05.2022 року укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО «ПЛАВЕРС, ЛТД КО» з Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА МАТВІЇВКА»;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА МАТВІЇВКА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО «ПЛАВЕРС, ЛТД КО» 1 005 000 гривень;
- визнання недійсним з моменту укладення договору тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги №1 від 01.05.2022 року укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО «ПЛАВЕРС, ЛТД КО» з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР»;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО «ПЛАВЕРС, ЛТД КО» 1 006 200 гривень;
- визнання недійсним з моменту укладення договору тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги №1 від 01.06.2022 року укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО «ПЛАВЕРС, ЛТД КО» (ідентифікаційний код 22157340) з Сільськогосподарським виробничим кооперативом «МИР» ;
- стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «МИР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО «ПЛАВЕРС, ЛТД КО» 1 005 800 гривень;
- визнання недійсним з моменту укладення договору тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги №1 від 01.06.2022 року укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО «ПЛАВЕРС, ЛТД КО» з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР»;
Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО «ПЛАВЕРС, ЛТД КО» 1 005 400 гривень.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 справі присвоєно унікальний номер 908/3219/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Одночасно з позовом ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» подано заяву про забезпечення позову, якою позивач просить:
1. Накласти арешт на грошові кошти в сумі 1 005 000 гривень Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА МАТВІЇВКА» (ідентифікаційний код 30700856) на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг.
2. Накласти арешт на грошові кошти в сумі 1 006 200 гривень Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР» (ідентифікаційний код 00849043) на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг.
3. Накласти арешт на грошові кошти в сумі 1 005 800 гривень Сільськогосподарського виробничого кооперативу «МИР» (ідентифікаційний код 30887310) на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг.
4. Накласти арешт на грошові кошти в сумі 1 005 400 гривень Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР» (ідентифікаційний код 32090116) на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 20.10.2025, здійснено автоматичний розподіл заяви між суддями та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що ним подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВОВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО «ПЛАВЕРС, ЛТД КО», Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА МАТВІЇВКА» Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР», Сільськогосподарського виробничого кооперативу «МИР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІР» про визнання недійними договорів тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги укладених Товариством з обмеженою відповідальністю НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО «ПЛАВЕРС, ЛТД КО» з ТОВ «АГРОФІРМА МАТВІЇВКА», ТОВ «ІНТЕР», СГВК «МИР», ТОВ «ПРОСТІР». Позовні вимоги мотивовані тим, що договори тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги укладені боржником із ТОВ «АГРОФІРМА МАТВІЇВКА», ТОВ «ІНТЕР», Сільськогосподарським виробничим кооперативом «МИР» та ТОВ «ПРОСТІР» як такі, що завдають шкоди законним інтересам позивача та спрямовані на уникнення сплати боргу.
Позивач вказує, що на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області у справі №908/3682/23 від 07.10.2024 року в межах ВП 74944495 з примусового виконання наказу у справі №908/3682/23 на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 280,48 гривень та 913 146,64 гривень. Проте, Центральний апеляційний господарський суд постановою від 06.03.2025 року вказану ухвалу скасував.
Відповідачі звернулися із заявами про поворот виконання рішення - ухвали Господарського суду Запорізької області у справі №908/3682/23 від 07.10.2024 року- в яких як спосіб повороту виконання просять стягнути не з Боржника, а саме з ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» грошові кошти: СВК «МИР» - в сумі 1 005 800 гривень; ТОВ «ПРОСТІР» - в сумі 1 005 400 гривень; ТОВ «ІНТЕР» - 1 006 400 гривень; ТОВ «АГРОФІРМА МАТВІЇВКА» - 824, 23 гривень.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.10.2025 року у справі №908/3682/23 розгляд заяв СВК «МИР», ТОВ «ПРОСТІР», ТОВ «ІНТЕР», ТОВ «АГРОФІРМА МАТВІЇВКА» про поворот виконання ухвали Господарського суду Запорізької області у справі №908/3682/23 від 07.10.2024 року призначено на 29.10.2025 року.
На думку позивача, ефективний захист прав ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» у справі про визнання недійсними правочинів ТОВ «ПЛАВЕРС, ЛТД КО» та стягнення грошових коштів зі сторони такого правочину (хай і на користь Боржника) буде можливим, коли Відповідачі повернуть грошові кошти Боржнику, а відтак (після виконання Відповідачами своїх грошових зобов'язань перед Боржником) ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» поверне Відповідачам ті суми як спосіб повороту виконання Ухвали Господарського суду Запорізької області у справі №908/3682/23 від 07.10.2024 року.
Позивач вважає, що оскільки розгляд заяв СВК «МИР», ТОВ «ПРОСТІР», ТОВ «ІНТЕР», ТОВ «АГРОФІРМА МАТВІЇВКА» про поворот виконання ухвали Господарського суду Запорізької області у справі №908/3682/23 від 07.10.2024 року ще не відбувся (його призначено на 29.10.2025 року), то серед заходів забезпечення позову найбільш адекватним буде накладення арешту на грошові кошти СВК «МИР», ТОВ «ПРОСТІР», ТОВ «ІНТЕР», ТОВ «АГРОФІРМА МАТВІЇВКА».
Розглянувши вищезазначену заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Перелік заходів забезпечення позову, викладений в пунктах 1-10 частини 1 ст. 137 ГПК України. Згідно п. 1 ч. 1 цієї статті позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно боржника.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. ГПК України не визначає перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).
У статті 136 ГПК України визначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
З огляду на викладене, заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, а забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними договорів тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги та стягнення сум позивач вважає, що відповідач 1 порушив приписи Цивільного кодексу України та законні права позивача, оскільки уклав фіктивні правочини з метою ухилення від виконання грошових зобов'язань перед кредитором.
Так, предметом позову у цій справі є визнання недійсними договорів тимчасової фінансової допомоги, стягнення коштів.
Господарський суд зазначає, що наявність між сторонами спору щодо стягнення суми заборгованості, наявність у власності відповідачів коштів, на які позивач просить накласти арешт, не свідчить про автоматичне задоволення поданої заяви про забезпечення позову без жодних обґрунтувань необхідності вжиття такого забезпечення.
Суддя, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Дослідивши подані позивачем документи господарським судом встановлено, що до заяви не додано жодних доказів на підтвердження перебування чи відсутності у боржників грошових коштів на рахунках, рухомого чи нерухомого майна, будь-яких активів.
Відтак, суд виснує, що відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідачів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування реальних ризиків щодо можливого утруднення чи неможливості виконання рішення суду у даній справі, а також того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідачів може призвести до порушення прав, свобод та законних інтересів заявника або ускладнити ефективний захист порушеного права.
Позивач, окрім посилань на загальні норми процесуального права, послався на перебування відповідачів: ТОВ «ПРОСТІР», ТОВ «ІНТЕР», ТОВ «АГРОФІРМА МАТВІЇВКА» на території можливих бойових дій, а СВК «МИР» - на території активних бойових дій, як на можливе істотне ускладнення (чи унеможлення) виконання рішення суду про стягнення грошових коштів.
Суд не приймає наведене обґрунтування належним, оскільки позивач просить накласти арешт саме на грошові кошти боржників на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг. Наявність чи відсутність грошових коштів на рахунках в банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг не залежать від місця реєстрації юридичної особи чи фактичного перебування активів такої особи.
Ураховуючи зазначене суд виснує, що позивачем до заяви про забезпечення позову не додано необхідних доказів на підтвердження фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову.
Заявником також не надано доказу(ів) на підтвердження відсутності у відповідачів іншого власного майна, рухомих та нерухомих активів за рахунок яких можливе виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
За таких обставин, заявником не надано суду переконливих доказів щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що заявником (позивачем) не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поданої ним заяви, а саме: існування на даний час конкретних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, у зв'язку з її необґрунтованістю та недоведеністю.
Враховуючи положення статті 129 ГПК України та Закону України «Про судовий збір», оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору, відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТІМУСАГРО ТРЕЙД» про забезпечення позову у справі № 908/3219/25 відмовити.
Відповідно до ст.ст. 140, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.
Ухвалу підписано 22.10.2025.
Суддя І.В. Давиденко